Ім'я файлу: Коренчук(реферат).docx
Розширення: docx
Розмір: 15кб.
Дата: 31.03.2021
скачати


Національний медичний університет

імені О.О. Богомольця
Кафедра хірургії #3

Виконувач обов'язків завідувача кафедри:

Шепетько Євген Миколайович,

професор кафедри,

доктор медичних наук.

Викладач групи:

Сейковський Олесь Васильович,

кандидат медичних наук.

Клініка : Київська міська клінічна лікарня #12


Реферат

на тему:

"Анатомо-фізіологічні особливості жовчних шляхів. Етіологія, патогенез та класифікація гострого холециститу. Клініка, діагностика, диференційна діагностика. Хірургічна тактика. Сучасні методи лікування гострого холециститу: принципи оперативного втручання. Післяопераційні ускладнення."

Реферат підготувала:

студентка 3 медичного факультету

7 групи, 4 курсу

Коренчук Катерина Олександівна

7307П

Жовчний міхур — це тонкостінний орган травної системи, що є резервуаром жовчі, яка надходить по загальній печінковій та міхуровій протоках, і виробляється печінкою (вихід жовчі з печінки у цей час заблокований завдяки скороченню м'яза замикача спільної жовчної протоки). Жовчний міхур вміщає 40-70 мл жовчі, що має форму видовженого мішка, завдовжки 8-12 см, завширшки — 3-5 см.

Розташований у міхуровій ямці на нижній поверхні

печінки. Анатомічні частки жовчного міхура: дно, тіло, кишеня Гартмана (Hartmann) -розташована між шийкою і тілом жовчного міхура. Стінка жовчного міхура утворена сполучною тканиною, гладком’язовими клітинами, просвіт вистелено високим циліндричним епітелієм.

Ліва та права печінкові протоки (d. hepaticus dexter et sinister), зливаючись, утворюють загальну печінкову протоку (d. hepaticus communis) завдовжки 3–4 см, діаметром 5–9 мм. Міхурова протока (d. cysticus ), довжиною 2–5 см, діаметром 3–5 мм проходить по вільному краю печінково- дуоденальної зв’язки і зливається із загальною печінковою протокою, утворюючи загальну жовчну протоку (d. choledochus). Міхурова та загальна печінкові протоки можуть з’єднуватися під гострим, прямим і тупим кутом. Іноді міхурова протока спірально огинає загальну печінкову протоку. Артеріальна кров надходить до міхура по міхуровій артерії (a.cystica) — гілці правої печінкової артерії (рідше — власної печінкової артерії). Венозний відтік від міхура відбувається переважно по міхуровій вені, що впадає у ворітну вену. Лімфа від міхура відтікає як в печінку, так і в лімфатичні вузли воріт печінки. Міхурова протока, загальна печінкова протока та міхурова артерія утворюють трикутник Кало (Calot).
Гострий холецистит (ГХ) - гостре неспецифічне запалення жовчного міхура - одне з найбільш поширених ургентних захворювань органів шлунково-кишкового тракту. В ургентній хірургії ГХ по частоті займає друге місце після гострого апендициту і складає близько 10-25% усіх гострих захворювань органів черевної порожнини.
В етіології гострого холециститу найважливішими факторами вважають інфекцію, дискоординацію пасажу жовчi та порушення обміну речовин. Усі вони зумовлюють утворення конкрементів. При бактерiологiчному дослiдженнi вмiсту жовчного мiхура найчастiше висiвають кишкову паличку, стафiлокок i ентерокок, рiдше — стрептокок та iншi мiкроорганiзми. На холецистит значно частiше (70–80%) хворiють жiнки, оскільки пiд час вагiтностi майже завжди порушується пасаж жовчi у дванадцятипалу кишку.Цьому також сприяють малорухливий спосіб життя, «сидяча» робота та iншi види гiподинамiї.
Класифікація гострого холециститу:

I. В залежності від наявності конкрементів

  • калькульозний

  • не калькульозний (безкам'яний).


II. За глибиною морфологічних змін (О.О.Шалімов, В.Т.Зайцев):

  • катаральний

  • флегмонозний

  • гангренозний


III. За наявністю ускладнень:

  • не ускладнений

  • ускладнений (водянка та емпієма жовчного міхура, перфорація ЖМ, перивезікальний інфільтрат або абсцесс, механічна жовтяниця, холангіт, гострий панкреатит, гепатит, перитоніт - місцевий, розлитий або загальний, печінково-ниркова недостатність, абсцесс печінки, пілефлебіт, біліарний сепсис, внутрішні нориці, гостра обтураційна (конкремент) кишкова непрохідність).


Клінічний перебіг ГХ багатогранний і залежить від ряду причин, серед яких найбільше значення ступінь порушення пасажу жовчі міхуровою протокою і холедохом, вірулентність інфекції, наявність або відсутність панкреато-міхурового рефлексу. До цього перебігу треба додати передуючі анатомічні й функціональні зміни жовчного міхура та прилеглих органів, а також стан захисних і регуляторних механізмів хворого.

Захворювання починається пiсля порушення режиму харчування: споживання великої кiлькостi жирної їжi, м’яса, особливо в поєднанні з алкогольними напоями.

Больовий синдром. Характерними є: сильний розпираючий біль у правому пiдребер’ї та епiгастральній ділянці зiрадiацiєю в праву надключичну дiлянку, праві плече, ллопатку. Якщо больовий синдром має сильно виражений нападоподібний характер, його називають печiнковою колікою.

Диспептичний синдром. Частими симптомами, що турбують хворого, є: нудота, багаторазове блювання, спочатку шлунковим вмiстом, а пiзнiше — з домiшками жовчi. Згодом до них приєднуються вiдчуття здуття живота, затримка випорожнень і газiв.

Огляд:

Неспокійна поведінка хворого, язик обкладений біло-сірим нальотом, здуття живота, права половина живота відстає а акті дихання, жовтушність склер, підвищення температури тіла, тахікардія

Пальпація:

Болючість в правому підребер'я, симптом Ортнера –Грекова, Кера, Мюссі-Георгієвського, Мерфі, Захар'їна, Образцова, Боаса

Перкусія

Болючість при перкусії в зоні жовчного міхура.

Лабораторні дані:

-Загальний аналіз крові (кількість лейкоцитів підвищена, зсув лейкоцитарної формули вліво, нейтрофільоз, прискорення ШОЕ)

-Загальний аналіз сечі - без патології.

-Біохімічне дослідження крові – підвищений рівень білірубіну, активності АСТ, АЛТ, лужної фосфатази, підвищена тимолова проба.

Спеціальні методи обстеження:

-УЗД (розміри та форма жовчного міхура, товщина його стінки та наявність її шаровості, ширина жовчних протоків, наявність в них конкрементів, стан навколишніх тканин та сусідніх органів - підшлункової залози, печінки, нирок)

-ЕРПХГ (ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія) - для виявлення холедохолтазу, стенозу великого дуоденального сосочка, стриктур, новоутворень жовчовивідних шляхів та підшлункової залози.

-Черезшкірна черезпечінкова холангіографія (виконується при неможливості виконання ЕРПХГ і достатній ширині внутрішньопечінкових жовчних протоків)

-Фіброгастродуоденоскопія

-Лапароскопічна діагностика (наявність запального процесу в ЖМ, його тяжкість, морфологічні зміни, наявність щільного інфільтрату, оцінка можливості виконання лапароскопічного втручання, стан суміжних органів та інше).

Диференційний діагноз:

  1. Захворювання печінки, жовчного міхура та червоподібного відростка: гострий апендицит, гепатит, рак жовчного міхура;

  2. Захворювання стравоходу, шлунку та 12-палої кишки: гастродуоденіт, перфоративна виразка, доброякісні та злоякісні пухлини великого дуоденального сосочка, грижа стравохідного отвору діафрагми;

  3. Захворювання нирок та підшлункової залози: сечокам´яна хвороба (правобічна ниркова коліка), пухлина правої нирки, гострий панкреатит, рак головки підшлункової залози;

  4. Захворювання легень, плеври та серцево-судинні захворювання: інфаркт міокарду, правобічна нижньодольова пневмонія, правобічний базальний плеврит.

Консервативне лiкування включає:

1. Лiжковий режим.

2. Голод на 1-3 доби, в подальшому- дієта: стiл № 5 за Певзнером.

3. Холод на праве пiдребер’я.

4. Спазмолiтики ( платифiлiн, папаверин, но-шпа, баралгiн).

5. Антибактерiальну терапiю:

а) напiвсинтетичнi пенiцилiни (ампiцилiн, оксацилiн, ампiокс);

б) цефалоспорини (кефзол, клафоран, цефтум);

в) нiтрофурани (фурадонiн, фуразолiдон);

г) сульфанiламiднi препарати (бiсептол, норсульфазол).

6. Iнгiбiтори протеаз (контрикал, трасилол, гордокс).

7. Десенсибiлiзуючі засоби (димедрол, пiпольфен, супрастин,

тавегiл).

8. Дезiнтоксикацiйну терапiю (декстрани).

Якщо стан хворого на тлі проведеного лікування не покращується,

необхідно пропонувати невiдкладне хiрургiчне втручання. Хiрургiчне лiкування показане при всiх формах гострого калькульозного холециститу, деструктивних і ускладнених формах некалькульозного холециститу (за винятком iнфiльтрату), а також при неефективності консервативного лiкування. Найкращим доступом вважають верхньосерединну лапаротомiю. Проте окремi хiрурги надають перевагу параректальному, косому (за Кохером) та кутовому (за Федоровим) доступам.

Для виконання лапароскопiчної холецистектомiї (ЛХЕ) використовують комплекс спеціальної апаратури: операцiйний лапароскоп із вiдеокамерою та кольоровий вiдеомонiтор. Пiсля створення пневмоперитонеуму i введення в черевну порожнину лапароскопа через окремi проколи черевної стiнки вводять iнструменти-манiпулятори. За їх допомогою пiд вiзуальним контролем відповідно до зображення на вiдеомонiторі видаляють жовчний мiхур. При цьому на куксу мiхурової протоки та на артерiю накладають металевi клiпси.
Ускладнення: перивезікальний інфільтрат, перивезікальний абсцес, перфорація ЖМ, водянка чи емпієма ЖМ, місцевий або розлитий перитоніт, гострий холангіт, гепатит, механічна жовтяниця,абсцес печінки, нориця між жовчним міхуром та кишківником (міграція великих конкрементів до кишківника може спричинити жовчнокам'яну кишкову непрохідність), синдром Міріззі (блокування великого конкременту у шийці жовчного міхура або у міхуровій протоці в місці її з’єднання з загальною печінковою протокою, викликає симптоми компресії спільної жовчної протоки).
Використана література:

  1. Методичні рекомендації кафедри;

  2. Лекційний матеріал

  3. "Анатомія людини" Черкасов В.Г.

  4. "Хірургія": Т. 1 : підручник/ С. O. Бойко, та інш..- Вінниція: Нова книга.


скачати

© Усі права захищені
написати до нас