Ім'я файлу: Аналіз подружніх конфліктів і їх діагностики.docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 24.04.2020
скачати

Аналіз подружніх конфліктів і їх діагностики. Психологічна допомога у вирішенні подружніх конфліктів.

У психології під сімейним конфліктом, як правило, вважають різке загострення суперечностей двох членів сім’ї, відстоювання ними своєї думки у процесі розв’язування певної проблеми, яка є особистісно значимою для кожного учасника сімейного конфлікту. Сімейні (подружні) конфлікти є одним із конкретних випадків конфлікту між чоловіком і жінкою, тобто ґендерного конфлікту.

Проблема подружнього конфлікту досліджувалась С.В. Ковальовим. Вчений, спираючись на дані теоретико-експериментальних досліджень, стверджує, що істинні причини конфлікту важко виявити через певні психологічні моменти, а саме:

1. У будь-якому конфлікті раціональне начало послаблене високою інтенсивністю емоцій.

2. Істинні причини конфлікту можуть бути приховані і психологічно захищені у глибині підсвідомості і проявляються на поверхні лише у вигляді прийнятних формулювань.

3. Причини конфліктів можуть бути прихованими через взаємозв’язок різних галузей сімейного життя, коли порушення в одній сфері зумовлюють конфлікти в інших

Фахівець у галузі сімейного консультування Альошина Ю.Е. виділила такі групи приводів звертання в психологічну консультацію, які пов’язані з взаєминами між партнерами у молодій сім’ї:

1. Різного роду конфлікти, взаємне незадоволення, яке пов’язане з розподілом подружніх ролей і обов’язків.

2. Конфлікти, проблеми, зумовлені відмінностями у поглядах на сімейне життя і міжособистісні взаємини.

3. Сексуальні проблеми, взаємне невміння партнерів налагодити нормальні сексуальні стосунки.

4. Хвороба одного з партнерів, проблеми і труднощі, детерміновані необхідністю адаптації сім’ї до хвороби.

5. Проблеми влади і впливу в подружніх взаєминах.

6. Відсутність тепла у взаємостосунках партнерів, дефіцит близькості і довіри, проблеми спілкування.

Ще одну цікаву точку зору на проблему джерел непорозумінь між подружжям висловлює В.А. Сисенко. На думку дослідника, причини всіх подружніх конфліктів можна згрупувати у три великі групи:

1. Конфлікти на основі несправедливого розподілу праці. Головним у розподілі сімейних обов’язків є саме їх узгодженість, внаслідок чого і традиційна, і егалітарна модель сім’ї можуть бути досить прийнятними для сімейного благополуччя, якщо вони задовольняють обох партнерів. Якщо ж члени сім’ї по-своєму розуміють свої ролі і пред’являють один одному неузгодженні очікування і вимоги, сім’я наперед є конфліктною.

2. Конфлікти на основі незадоволеності певних потреб. Кожен партнер хоче задовольнити власні потреби у шлюбі. Водночас, партнери досить часто не знають справжніх потреб один одного, тому не задовольняють їх.

3. Суперечки через недоліки у вихованні. Багато конфліктів в молодих сім’ях виникають через розбіжності у правилах сімейної поведінки, які партнери винесли з своїх батьківських сімей.

У ході вивчення проблеми подружнього конфлікту у молодій сім’ї привертає увагу підхід Мягера В.К. та Мішиної Т.М., які вважають, що конфлікт у сім’ї виникає у тому випадку, коли обидва учасники прагнуть оволодіти одним і тим самим об’єктом, зайняти одне і те ж місце чи виключне положення, грати несумісні ролі, досягнути різноспрямованих цілей. Вступаючи у шлюб, люди зустрічаються із значною кількістю відмінностей.

У відповідності з дослідницькими фактами фахівців, гострота конфліктів, їх частота, сила емоційних вибухів, контроль за власною поведінкою, тактика і стратегія поведінки партнерів у різних конфліктних ситуаціях залежить також від індивідуальних особливостей, темпераменту і характеру. Певні недоліки чи дефекти характеру самі по собі можуть бути джерелами конфліктної ситуації у сім’ї. Так, у дослідженнях Т.М. Трапезнікової і М.А. Іванової було виявлено, що більш конфліктними є м’які, витончені, жіночні чоловіки. Серед жінок менш конфліктні ті, які відрізняються багатою уявою, творчим складом розуму.

П.П.Горностай виділив основні групи чинників, протиставлення яких веде до виникнення конфлікту. Серед них:

1) організаційні (рольові стереотипи чи соціально прогнозовані рольові позиції);

2) міжособистісні (взаємні рольові очікування, стилі взаємодії);

3) особистісні (цінності, мотиви чи переживання людини).

У сімейно-рольових конфліктах проявляється протиріччя всіх трьох вищезгаданих чинників. Часто в таких випадках індивідуальні особливості людини нівелюються на загальному фоні приналежності до певної статі та відповідності певній соціальній ролі. Процес розподілу сімейних ролей та обов’язків є дуже болючим і конфліктним. Зазвичай, молоді чоловіки, вступаючи у шлюб, вже мають стабільне уявлення про сімейну роль своєї дружини як господині, годувальниці, прибиральниці, няньки для дітей, постійної коханки, а ще й до цього – соціально активної працівниці. Що до жінок, то у більшості випадків вони є прихильницями егалітарного типу розподілу ролей у сім’ї, при якому ці самі сімейні ролі діляться між чоловіком та дружиною порівну, чи за складністю, або за можливістю виконання.

Серед інших причин сімейних конфліктів визначають такі:

·       психосексуальна несумісність подружжя;

·       неповага одного партнера до почуття гідності іншого;

·     незадоволені потреби в позитивних емоціях (відсутність турботи, уваги, любові, ласки, розуміння);

·       пристрасть одного партнера до надмірного задоволення своїх потреб (алкоголь, наркотики, азартні ігри, інші адикції, фінансові витрати лише на себе);

·       розбіжності в стилі відпочинку;

·       незадоволення потреби у взаємодопомозі по догляду за дітьми, по веденню домашнього господарства

На конфліктність сімейної пари впливають також і перші два кризові періоди в розвитку сім’ї, котрих зазнає кожне подружжя. Серед них виділяють перший рік подружнього життя, який характеризується пристосуванням один до одного, зокрема, у сексуальному житті; адаптацією, коли двоє людей починають сприймати себе як «Ми». Складність періоду в тому, що первинна закоханість зникає, і двоє молодих людей постають один перед одним такими, які вони є насправді. Саме у перший рік сімейного життя процент розлучень досягає 30 %.

Другий кризовий період наступає тоді, коли з’являється дитина. Це дуже складний час у житті кожної пари. Конфлікти очікують подружжя на кожному кроці: це і часткова соціальна ізольованість одного з пари або обох, це і проблеми виховання малолітньої дитини, її хвороби, складності в розвитку, фізична і моральна втома тощо. Дуже відчутний вплив на можливість виникнення сімейних конфліктів між молодими людьми чинять також різноманітні зовнішні фактори. Серед них: складне матеріальне становище, яке погіршується з появою дитини, надмірна зайнятість одного з пари на роботі, тривала відсутність свого власного житла, зіткнення поколінь (коли в одному домі проживають два, а інколи і три покоління).

Отже, основою сімейних конфліктів, на думку фахівців, є розходження між уявленнями партнерів стосовно потреб одне одного, між уявленнями і очікуваннями одного стосовно іншого. Важливим соціально-психологічним чинником подружніх конфліктів є характер спілкування. Дослідження внутрішньо сімейних стосунків показують, що можна виділити низку особливостей, які впливають на спілкування подружжя. Сімейні взаємини тим кращі, чим більше саморозкриття подружжя у спілкуванні, за наявності великої кількості спільних очікувань і установок, глибокого взаєморозуміння, високого рівня невербальної комунікації, постійного підтвердження своєї подібності у сприйнятті подружніх ролей та ін. Відсутність подібної налагодженої системи міжособистісного спілкування у сім’ї призводить до сімейних конфліктів.

Психологічна допомога у вирішенні подружніх конфліктів ґрунтується на проведенні психологічних консультацій, яка включає в себе психодіагностику та психокорекцію. Зупинімося на ролі психолога у психологічному консультуванні подружжя, яка переживає конфліктні ситуації.

У кожного з членів подружньої пари може бути різний рівень конфліктності. Наприклад, серед молодих подружніх пар (18-35 рр.) найчастіше зустрічається психологічна несумісність. Тут є ефективною сімейна корекція. Проте є випадки, коли психолог працює з подружжям, яке з часом видозмінюється (члени родини “розвиваються окремо”) і тим самим переходить у неминучу фазу розлучення. У таких випадках сімейна корекція є малодієвою, тому психологічна допомога надається кожному членові подружжя вндивідуально.

В роботі з подружньою парою важливо зацікавити чоловіка та дружину у більш глибокому розкритті їх сімейного (а також особистісного) непорозуміння. Паралельне „озвучування”, розповідь, наративізація, спільний аналіз проблеми і порівняння відмінностей в її розумінні учасниками конфлікту допоможе переосмислити його мотиви і причини.

Відповідно до цього можна визначити два етапи надання психологічної допомоги: виявлення проблеми та її корекція.

Початкова діагностична стадія полягає у визначенні необхідності консультування і прогнозу впливу на родину. Для початкової діагностики подружнього конфлікту використовують методику аналізу конфліктної ситуації (МАКС). Дана діагностична стадія може включати описовий, прогностичний, динамічний, генетичний та структурний рівні. Обов’язковим елементом для подальшої психотерапевтичної роботи є встановлення психотерапевтичного контакту, а також представлення внутрішньої картини конфлікту хоча б одного з подружжя, а краще обох.

Другим етапом є відновлення подружніх відносин. Тут дуже важливим є зниження психологічної напруги клієнтів. Виникнення цієї напруги може стати результатом песимістичного налаштування членів молодої сім’ї стосовно неминучості конфліктних стосунків та, відповідно, жалість до себе як учасника чогось неприємного (наразі – конфлікту). Тут важливо не спровокувати (чи допустити) виникнення нової хвилі конфліктності сімейної пари в присутності психолога. Це може проявитися у формі звинувачень, скарг, порівнянь, образ, брутальності тощо. Тому практикуючий сімейний психотерапевт має тонко контролювати підтекст своїх висловів, аби не стати на сторону одного з подружжя, не перетворитися на своєрідного “союзника” одному з пари та “противника” для іншого.

Фахівець має з повагою ставитись до повільних кроків на шляху до еволюції та відродження стосунків. Поспіх та кваплення у рішеннях стануть руйнівними у відбудові первинних стосунків, на яких будувалася сім’я.

Важливою є також здатність показати людині “інший бік медалі”, інше ставлення її опонента до ситуації, що склалася. На жаль, часто молоді люди навіть і не підозрюють, що особа, яка поруч, може переживати інші почуття та мати інші думки по відношенню до даної критичної ситуації.

Дуже частою помилкою психолога є мимовільне повчання подружньої пари. Однак поради давати не потрібно, навіть якщо про них просять, тому що основна теза виходить з того, що молоді люди самі в змозі вирішити всі конфлікти, що виникли між ними, і треба дати їм право обрати, як саме вони це зроблять.

Отже, психологічна допомога подружжю у конфліктній ситуацій базується на засадах адекватної та швидкої розстановки акцентів у сімейній проблемі, глибокому її розкритті, паралельній розповіді, сімейному аналізі проблеми, використанні сімейної корекції тощо.

 
скачати

© Усі права захищені
написати до нас