Аналіз ОПОВІДАННЯ
«НА ЗОЛОТИХ БОГІВ» ГРИГОРІЯ КОСИНКИ
Виконала студенка 4-А курсу
заочної форми навчання
Давиденко Ольга Іванівна
Вступний етап
Короткі біографічні відомості
Г. Косинка – один із найкращих українських новелістів XX ст. Григорій Михайлович Стрілець (справжнє прізвище письменника) народився 29 листопада 1899 р. в с. Щербанівці на Київщині в бідній селянській родині.Г. Косинка часто виступав на літературних вечірках з читанням своїх творів, що, за свідченням багатьох сучасників, він робив із неперевершеною майстерністю. 5 листопада 1934 р.Г. Косинка був заарештований і 18 грудня то ж року розстріляний.
У своїй творчості Г. Косинка розвиває найкращі традиції української новелістики початку XX ст., зокрема М. Коцюбинського, С. Васильченка й передусім В. Стефаника. Письменник прагне на обмеженому часі й просторі художнього твору зобразити трагічну розірваність сучасного йому світу, в якому персонажі не можуть ужитися.
Історія написання та видання твору
Творчість Г. Косинки завжди була тісно пов'язана з проблемами пореволюційного села. Ідейно-стильові особливості формувалися під впливом традицій модерної української новели межі XIX—XX ст. Уже перша збірка новел «На золотих богів», яка вийшла в 1922 p., не лише підсумувала його ранні творчі пошуки, але й засвідчила те, що в літературу прийшов справді самобутній прозаїк, виробивши власний стилістичний почерк, прозаїк, котрий вдало засвоїв класичну традицію та крізь її призму здатний осмислювати сучасні проблеми.
Аналіз змістових компонентів твору:
тематика: битва селян з білогвардійською армією, суспільно-політична конкретно-історична;
трагічна смерть сина: роль матері в житті людини, морально-етична, вічна.
Проблематика: криваві події Громадянської війни. «Золоті боги» – це російська добровольча армія, що наступає на українське село Медведин. «Старе й мале вийшло з села назустріч непроханому ворогу... Б'ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров'ю свої оселі од армії «золотих богів». Гинуть найкращі, і серед них кулеметник Сенька, гинуть у підпаленій ворогами хаті трійко його малих братів.
Наприкінці новели письменник передає горе матері за допомогою фрагментів народних пісень :
Ой голуб ти сивенький,
Ой скажи-скажи ти мені,
Де мій син молоденький?..
І замовкла, заніміла., і цей майстерно використаний художній прийом робить образ матері символічним образом «сторозтерзаної» України, чиї найкращі сини, чиє майбутнє втрачається на полях страшних воєн.
ідея: передати трагізм часу та окремої людської долі. Селяни здобули перемогу в бою важкою ціною. Вбито Чубатенка, Сеньку-кулеметника, пожежа знищила сільські вулиці, а у вогні загинули малі діти. Змалювати горе матері: гинуть її діти. Образ матері є символічним. За цей твір Григорія Косинку було звинувачено в невиразності ідейної позиції. Ідея моральна соціально-політична.
Пафос: героїзм, драматизм.
Аналіз змістових компонентів
світ людей
| засіб | Фрагмент тексту | Які особливості внутрішнього світу тут відображені |
| Засоби непрямого проникнення у внутрішній світ людини | ||
| Літературно-художній антропонім | А наші?! Глянь, Параско, Чубатенко: "За мною, вперед!" - Та-та-та!.. - залопотів крилами смерті кулемет, а з рову: - Ура, слав-а-а! - Хлопці, ріж і бий! - Дай кулемета! Сенька! І летить... Чуб, як грива на вороному коні, розчісується на льоту вітром, в очах гартується залізо з кров'ю і - смага з піни на губах припала пилом, чорніє... Летить сонячною курявою Сенька-кулеметник і строчить умілою рукою по ворожих лавах... | Автор дає своїм героям українські прізвища за походженням. |
| Портрет | І летить... Чуб, як грива на вороному коні, розчісується на льоту вітром, в очах гартується залізо з кров'ю і - смага з піни на губах припала пилом, чорніє. | Портретних деталей у новелі не має. Автор звертає увагу на почуття героїв, на стан природи під час бою. Використовує контрасні кольори. |
| Вчинки | Юшковці одходять і... куль немає... і... Страшно, рішуче гукнув тоді до селян Чубатенко: - За погорілі наші хати, за кров братів і волю нашу - вперед!.. Якась невідома сила ревнула по-звіриному з грудей селянських, підняла степом помсту і - пішли: окропили білу гречку з медами гарячою кров'ю, поцілували востаннє горби і... *** | Чубатенко змальований як бестрашний командир і натхненник в бою. Коли ворог от-от мав притиснути бідняцькі ряди, якась невідома сила ринула по-звіриному з грудей селянських, підняла на помсту і пішли селяни окрипили гречку кров’ю. . |
| Особливості мовлення персонажів | - Ура, слав-а-а! - Хлопці, ріж і бий! - Дай кулемета! Сенька! - Юшковці одходять і... куль немає... і... Страшно, рішуче гукнув тоді до селян Чубатенко: - За погорілі наші хати, за кров братів і волю нашу - вперед!. Якась невідома сила ревнула по-звіриному з грудей селянських, підняла степом помсту і – пішли | Заклики до бою, чітко та зрозуміло з завзяттям |
| Речі як характеризуюча бутафорія | | Кулемет, чорна короговка, повалені хати, щербата повітка |
| Авторська характеристика | | відсутня |
| Самохарактеристика | | відсутня |
| Характеристика іншими персонажами | - А наші?! Глянь, Параско, Чубатенко: "За мною, вперед!" | З захопленням про свого односельчанина в бою |
| Засоби прямого проникнення у внутрішній світ людини | ||
| Безпосередній показ думок і почуттів персонажа | І летить... Чуб, як грива на вороному коні, розчісується на льоту вітром, в очах гартується залізо з кров'ю і - смага з піни на губах припала пилом, чорніє... Летить сонячною курявою Сенька-кулеметник і строчить умілою рукою по ворожих лавах... | Увага зосереджена на сміливості та завзятті захисників |
Письменник короткими реченнями, без пафосу передає героїзм Чубатенка. Не зосереджуючись на змалюванні його рис як людини, лише як бійця.
характеристика світу природи: пейзаж
«Уже третій день, як ревуть гарматні бої над околицями Медвина; гукає-сміється ворожа артилерія, - а за кожним її гуком піднімаються до неба криваво-червоні стежки полум'я з селянських осель...Горить село.А недалеко, на Гордієнкових горбах, кипить жорстокий бій: старе й мале вийшло з села назустріч непроханому ворогу...Б'ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров'ю свої оселі од армії "золотих богів"». З перших рядків письменник показує суть того, що відбувається.... Точиться кривавий бій між медвинцями та «золотими богами» (так називали офіцерів добровольчої білогвардійської армії, які носили позолочені погони). Його картина подається автором динамічно, через безліч деталей.
«Заплакали села... Уже не чути, як гукає гармата: далеко-далеко одступило військо "золотих богів", і на місці гарячих боїв селянської волі лишилась чорна руїна, полита сльозами, як дощем...І тоді: озолотило сонце похмурі хмари на заході і втопило червону багряницю, як той сум, у ставу та й прослало над пожарищем..». Змальоване село після бою, хоч і перемогли медведиці, та якою ціною. Як і в душі селян: спустошені та вигорілі.
Змальовуючи пейзаж автор ніби передає настрій переможців. Сонце живе, зустрічається його опис в творі декілька разів, але в різних ролях.
світ речей – відсутній конкретний опис будь-яких речей , в тому числі приміщень. Автор не зосереджує свою увагу на світі речей, він неважливий. Письменник вихоплює один епізод з бою та після, щоб передати трагізм ситуації.
особливості відтворення часу і простору: у новелі лаконічно і чітко зображено гострий конфлікт із життя села часів громадянської війни. З перших же рядків письменник називає місце бою: «Уже третій день, як ревуть гарматні бої над околицями Медвина; гукає сміється ворожа артилерія…»; «Горить село.А недалеко, на Гордієнкових горбах, кипить жорстокий бій: старе й мале вийшло з села назустріч непроханому ворогу...»
Простір конкретний (село Медвин, Гордієнкові горби).
час невизначений, форма часу – добовий (календарний).
Часові зміщення – село під час бою, та після.
Аналіз композиційної форми:
форма композиції: подієва, хронологічна, проста.
композиційні прийоми: монтаж (спочатку – бій, потім – погоріле село, переживання матері);
заголовок «На золотих богів» – символічний, «золотими богами» називали офіцерів добровольчої білогвардійської армії, які носили позолочені погони, заголовок-антропонім, функція – номінативно-інформативна.
аналіз образної системи: персонажів небагато
головні персонажі: Сенька-кулеметник, Чубатенко, Сеньчина мати.
другорядні: дід Андрій, Параска.
Аналіз сюжетної форми:
специфіка фабули: у творі спочатку зображено бій, потім село після бою, тип – документально-фактичний;
зв'язок фабули з сюжетом: хронологія не порушується: бій – відступ білогвардійців – спалене село.
функції сюжету: домінує перепетійна, сюжет – динамічний.
кількість сюжетних ліній: 1.
тип сюжету – концентричний.
аналіз конфлікту: протиставлення між медвинцями та “золотими богами»;
сюжетні елементи:
Експозиція – горить село, починається наступ на «золотих богів»;
Розвиток дії – наступ Чубатенка, Сеньки, заклики до бою;
Кульмінація – смерть Чубатенка, Сеньки
Розв’язка – спалене розгромлене село, горе матері.
Позафабульні елементи: відсутні
Аналіз власне мовної форми:
Лексика стилістика
Уже третій день, як ревуть гарматні бої над околицями Медвина; гукає-сміється ворожа артилерія, - а за кожним її гуком піднімаються до неба криваво-червоні стежки полум'я з селянських осель...Горить село.А недалеко, на Гордієнкових горбах, кипить жорстокий бій: старе й мале вийшло з села назустріч непроханому ворогу...Б'ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров'ю свої оселі од армії "золотих богів". Клекотить бій, гарячий, червоною крівцею вмитий...- А наші?! Глянь, Параско, Чубатенко: "За мною, вперед!"- Та-та-та!.. - залопотів крилами смерті кулемет, а з рову:- Ура, слав-а-а!- Хлопці, ріж і бий! Дай кулемета! Сенька!І летить... Чуб, як грива на вороному коні, розчісується на льоту вітром, в очах гартується залізо з кров'ю і - смага з піни на губах припала пилом, чорніє... Летить сонячною курявою Сенька-кулеметник і строчить умілою рукою по ворожих лавах...А бій кипить... Ось уже пішли до бою з вилами, сокирами, а ворог - стіною-муром налягає, щоб розбить селянські ряди…- Чорна короговка майнула на Козацькому шляху...- З батареї б'ють!..- З вилками, на шлях! Сіра курява пронизалась свистом куль, упала чорним шаром на обличчя людські...
- Прикладом гада!Затремтіла під сонцем стеблом зомліла гречка - похитнулась назад: "Ай!"Креше полум'я, іскриться, і в диму, як чорні примари, мріють над селом тополі, попелом припалі, жовта, язиката змія блискавкою прорізала дим і...
Тропіка
Якась невідома сила ревнула по-звіриному з грудей селянських, підняла степом помсту і - пішли: окропили білу гречку з медами гарячою кров'ю, поцілували востаннє горби і...
Сонце здивоване стало: похитнулись вороги!
- Слава, слава! - покотилась луна ярками та долинами.
- Чубатенка нема...
І тінь хрестом лягла на гречці...
- Цю-у-уй - цюв-уй... - співають кулі, і рветься пил горбами...
- Гей, хлопці, пшеницею до шляху: ворог нас обходить!
І побігли бойовики до шляху. А за ними Сенька-кулеметник: вискочив на шпиль, стрічку нову в кулемет заклав, а тоді...
- Ой хто ж оце так здорово вціляє?..
Упав коло кулемета. Червона кров Сеньки полилась на потолочену пшеницю і, гаряча-гаряча, збігала стеблом на суху землю...
Заплакали села... Уже не чути, як гукає гармата: далеко-далеко одступило військо "золотих богів", і на місці гарячих боїв селянської волі лишилась чорна руїна, полита сльозами, як дощем...
І тоді: озолотило сонце похмурі хмари на заході і втопило червону багряницю, як той сум, у ставу та й прослало над пожарищем... Дивіться...
Синтаксис: речення короткі, влучні фрази, з яких відразу зрозумілий зміст твору.
Мовностильові засоби лаконічно, але вичерпно передають песимістичні настрої переможців. Метонімія «заплакали села» (тобто люди) підкреслює повну відсутність радості від перемоги. Метафора «чорна, обсмалена соха в клуні розп'ялась над кроквами, як мати над дітьми» означає крах селянських ілюзій, нездійсненність мрій і сподівань. Речення «Стоїть пшениця потолочена, серпа просить, а вони кров'ю поливають» передає думки хлібороба стосовно всіх довколишніх подій. У спустошеній селянській душі пробивається несмілий промінець надії: «Вітер кидає пісок з попелом на стару драну свиту, прислухається». Письменник обіграє деталь – «стара свита». У старій свиті стала серед двору Сеньчина мати і голосить. Сподівання потьмарені трагедією матері та молодої Сеньчиної дружини. їм ввижається образ убитого. Хто їм верне його? Ради чого втрачене це молоде життя? Цей німий підтекст посилюється вставками з народних пісень про жито, про сивого голуба, що виконують сугестивну роль, — навіюють, викликають настрій невиправного горя. У цій суцільній печалі матері, вдови, діда Андрія губляться слова «Пшеницю будем жать, як золото, снопи класти...» і не налаштовують на обнадійливе майбутнє.
Аналіз жанрової форми
Рід – епос.
Вид – мала проза.
Жанр – новела, в творі автор незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією (переможний бій, та ця перемога принесла горе матері).
Літературний напрям – модернізм, течія – імпресіонізм. У творі немає чіткого сюжету, розповідь – фрагментальна: композиція відсутня: чітко виражена гра кольорів здебільшого червоного й чорного).
Підсумок
Творчість Косинки завжди була тісно пов'язана з проблемами пореволюційного села. Ідейно-стильові особливості формувалися під впливом традицій модерної української новели межі XIX-XX ст. Уже перша збірка новел «На золотих богів», яка вийшла в 1922 p., не лише підсумувала його ранні творчі пошуки, але й засвідчила те, що в літературу прийшов справді самобутній прозаїк, виробивши власний стилістичний почерк, прозаїк, котрий вдало засвоїв класичну традицію та крізь її призму здатний осмислювати сучасні проблеми. Ця збірка засвідчила, крім того, що молодий талановитий новеліст не збирався бути речником якоїсь однієї політичної тенденції. Йому боліли й рани бідного окраденого селянства («На буряки»), і месницькі дії заблуканого «бандита-дезертира» і кров переконаного партійця («Десять», «Темна ніч»), і дрімуча безпросвітність декласованих спекулянтів і «вічних» міщан («Місячний сміх», «Троєкутний бій»).