Ім'я файлу: Практична_робота_№_3.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 20.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Коржос_АК_лаб1.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 20.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Коржос_АК_лаб1.docx
Практична робота № 3 Шешуряка Михайла, 404 група
Тема: Аналіз моделей глобальних проблем людства
На основі лекцій та матеріалів в інтернеті проаналізувати моделі світової динаміки Форрестора та Медоуза.
Проаналізувати модель світової динаміки Месаровича і Пестеля.
Проаналізувати модель світової динаміки В. Леонтєва.
1. Системна динаміка - це потужна методологія і техніка комп'ютерного імітаційного моделювання для позначення, розуміння та обговорення складних питань і проблем. Системна динаміка була створена наприкінці 1950-х рр.. Дж. Форрестером в Массачусетському технологічному інституті (МТІ).
У 1970 році Дж. Форрестер був запрошений на зустріч Римського клубу у Берні, Швейцарія.
Римський клуб - це організація, створена для вирішення проблем, які члени клубу називають «кризами людства», тобто глобальних проблем, які можуть коли-небудь виникнути в майбутньому через зростання населення і споживання обмежених природних можливостей. На зустрічі в Берні Форрестера запитали, чи може бути застосована системна динаміка для передбачення такого роду проблем. І звичайно, він відповів, що може.
Повертаючись на літаку з Берна, вчений створив перший чорновий варіант моделі системної динаміки світової соціально-економічної системи. Він назвав цю модель «World 1» (Світ 1). Після повернення до США, Форрестер переробив модель для підготовки візиту членів Римського клубу в МТІ. Нову модель він назвав «World 2», яку він опублікував у свій книзі.
Після виходу книги «Світова динаміка», вона привернула величезну увагу аудиторії. Модель «World 2» відображала важливі взаємозв'язки між населенням, промисловістю, забрудненням, ресурсами і їжею. Модель показувала колапс світової соціально-економічної системи в 21 столітті, якщо не будуть прийняті певні кроки щодо зниження споживання природних ресурсів. Модель була також використана для визначення змін в політиці, здатних стабілізувати розвиток світової економіки в майбутньому.
Форрестер створив перші моделі \ "Світ-1 \" і \ "Світ-2 \", які відбивали тенденції та взаємозв'язок 5 головних змінних: населення, капіталу, ресурсів, забруднення навколишнього середовища і виробництва продовольства. Модель Форрестера мала попередній характер і давала лише загальні висновки.
Модель, створена Медоузом була названа «Світ-3» за аналогією з попередніми і була опублікована в його книзі «Межі зростання». Хоча модель «Світ-3» була більш складною, ніж «Світ-2», вона демонструвала таку ж фундаментальну поведінку і продовжувала основні ідеї свого попередника. Незважаючи на подібності, книга «Межі зростання» стала навіть більш популярна, ніж «Світова динаміка» Форрестера.
Загальні результати в цілому підтвердили попередні висновки Форрестера . «У кількох словах це можна виразити так , - пише Печчеї (засновник Римського клубу) - При збереженні нинішніх тенденцій до зростання в умовах кінцевої за своїми масштабами планети вже наступні покоління людства досягнуть меж демографічної та економічної експансії, що призведе систему в цілому до неконтрольованої кризи і краху». І для того, щоб уникнути майбутню глобальну катастрофу, на зміну традиційній парадигмі техніко-економічного зростання повинна прийти парадигма «сталого розвитку».
У книзі «Межі зростання» Медоуз і його колеги висловлювали надію на те, що людство візьме попереджувальні заходи з обмеження та регулювання росту і переорієнтації його цілей , які дозволять уникнути надмірного навантаження на навколишнє середовище і виходу за межі самопідтримки Землі. Однак , на їхню думку , «чим далі , тим болючіше будуть ці зміни і тим менше шансів залишатиметься на кінцевий успіх».
Однак радикальні ідеї, запропоновані в книзі «Межі зростання», викликали вкрай неоднозначну реакцію: одні її захоплено вітали , інші піддали «немилосердним прокляттям».
Цілком передбачувано книга «Межі зростання» стала Світовим бестселером ( з часом його перевели більш ніж на 35 мов). Натхнені успіхом своєї першої книги, Денніс Медоуз і його соратники продовжили роботу над моделлю і через двадцять років, в 1992 році, опублікували її сіквел, що отримав більш ефектну назву, - «За межами зростання : глобальна катастрофа чи стабільне майбутнє ».
Головний висновок другої книги був тривожним: вихід за межі самопідтримки Землі більше ігнорувати не можна, оскільки це вже доведений факт: у середині 1980- х «загальне навантаження на довкілля з боку людства перевищила підтримуючу здатність планети»
Протягом останніх 20 років увагу Форрестера було сфокусовано переважно на двох напрямках:
1) створення моделі системної динаміки для економіки США і
2) розширення викладання системної динаміки, починаючи з дитячих садків до університетів.
Форрестер розглядав свої минулі проекти як провідні до створення нової економічної науки і новому фундаментальному розумінні принципів роботи макроекономічних систем. Він вважав останній проект як критично важливий не тільки для процвітання методу системної динаміки, але також для процвітання всього людського суспільства.
2. Модель Месаровича-Пестеля описує світ не просто як однорідне ціле, а як систему взаємозалежних 10 регіонів, взаємодія між якими здійснюється через експорт — імпорт і міграцію населення Регіон — це вже соціокультурний параметр, підсистема в глобальній суспільній системі. І хоча він виділяється за економічними і географічними критеріями, але з врахуванням деяких соціальних і культурних характеристик: цінностей і норм співтовариства.
У моделі Месаровича-Пестеля передбачена можливість управління розвитком. Тут можна зафіксувати такі елементи соціологічного підходу, як мети організації, суб'єкт управління, що приймає рішення на основі визначених цінностей і норм. Автори цієї моделі прийшли до висновку, що світу загрожує не глобальна катастрофа, а ціла серія регіональних катастроф, що почнуться значно раніше, ніж пророкували Форрестер і Медоуз. Концепції "глобальної рівноваги" автори моделі "Світ-3" протиставили концепцію "органічного зростання" чи диференційованого розвитку різних елементів системи, коли в окремі періоди інтенсивне зростання одних параметрів у визначених регіонах супроводжується органічним ростом в інші. Однак ніякі глобальні моделі не змогли передбачити тих колосальних змін, що відбулися в другій половині 80-х - початку 90-х у Східній Європі і на території СРСР. Ці зміни істотно модифікували характер плину глобальних процесів, оскільки вони означали припинення "холодної війни", інтенсифікацію процесу роззброєння, істотно вплинули на економічну і культурну взаємодію.
3. Дещо інший підхід до вивчення проблем країн «третього світу» був запропонований у другій із цих двох доповідей «Латиноамериканська модель глобального розвитку». Її підготувала група аргентинських учених на чолі з А. Ерерою. Модель мала чітко виражений нормативний характер і визначала альтернативні шляхи досягнення країнами «третього світу» задовільних умов життя. Зокрема стверджувалось, що економічна криза вже давно настала для тих сотень мільйонів людей слаборозвинених країн, які внаслідок нерівномірного розподілу доходів у світі вимушені жити у злиднях, голоді й антисанітарних умовах. Модель допускає можливість свідомого керування розвитком окремих регіонів через централізований перерозподіл капіталів.
Радикальне політичне рішення проблеми забезпечення населення планети продуктами харчування запропонувала група вчених Амстердамського університету на чолі з Г. Лінеманом 1975 року. У моделі «Проблеми подвійного населення» цією групою розглянуто становище у розвинутих країнах з ринковою економікою, у країнах централізовано-планової економіки і країнах, що развиваються. Мета дослідження — вивчити можливості забезпечення кожної людини матеріальними передумовами гідного життя, навіть у разі подвоєння населення планети. Розв’язання проблеми, на думку групи Г. Лінемана, полягає в тому, щоб забов’язати найзаможніші країни світу, які виробляють і експортують продукти харчування (США, Канаду, Нідерланди та ін.), виконувати так звані буферні функції, тобто взяти на себе відповідальність за забезпечення світу продуктами харчування і коригування торгової політики, навіть на шкоду своїм власним національним інтересам.
Третя доповідь Римському клубу під назвою «Перебудова міжнародного порядку» складена під керівництвом Я. Тінбергена в 1976 р. На погляд її авторів, стан людства характеризується значною нерівністю у прибутках і темпах розвитку різних країн. Нерівність між багатими і бідними країнами стає нестерпною і загрожує небезпекою глобального конфлікту. Єдиною альтернативою політичній нестабільності в майбутньому є перебудова міжнародного порядку, добровільне регулювання темпів розвитку і політики різних країн під наглядом «наднаціональних авторитетів». З метою розроблення «нового економічного порядку» автори проекту аналізують усі елементи добробуту людей як матеріального, так і нематеріального характеру. Результати аналізу подано у вигляді сценаріїв, розрахованих на 42 роки, у котрих передбачається зменшення розриву між багатими і бідними країнами за рахунок наближення людства до «гуманістичного соціалізму», заснованого на «загальнолюдських цінностях». Учені також дають практичні рекомендації зі створення інтернаціональних підприємств і спеціальних фондів для індустріалізації, щодо розвитку і поліпшення освіти і керування в країнах «третього світу», добровільного обмеження багатими країнами темпів виробництва і відрахування частини своїх прибутків на користь бідних країн.
Проект «Майбутнє світової економіки» виконан групою експертів ООН під керівництвом В. Леонтьєва (США). Мета проекту полягала у вивченні екологічних аспектів майбутнього світової екноміки, виявленні оптимальної стратегії, яка б сприяла збереженню екологічного балансу, необхідного для виживання людства. Модель має міжрегіональний характер і поділяється на 15 регіональних блоків, кожен з яких складається із 45 секторів економічної діяльності. Вона враховує принципові питання екологічної політики: забруднюючі біосферу речовини умовно поділено на вісім підгруп і враховано п’ять видів діяльності, спрямованої на її (біосфери) очищення.
Автори розробили науково обґрунтований аналітичний підхід до визначення параметрів і структурних коефіцієнтів регіонів. Більшість демографічних і економічних параметрів визначалась на підставі офіційної статистики ООН і низки міжнародних і регіональних організацій. За браком надійних статистичних даних на регіональному рівні параметри розраховувались з допомогою міждержавного регресивного аналізу. Специфічні екологічні параметри визначались на основі широкого використання «інтуїтивних» оцінок експертів, спеціальних прогнозних методів і допоміжних досліджень. Створену модель було використано для розробки восьми альтернативних прогнозів економічного, екологічного і демографічного стану планети в 1980, 1990, 2000 роках.
У результаті аналізу і вивчення сценаріїв автори дійшли висновку, що ліміти економічного зростання і впровадження оптимальної стратегії в системі «людина — природа» є чинниками не фізичного, а політичного і соціального характеру.
Дослідження «Зустріч з майбутнім» теж виконано групою дослідників Організації економічного співробітництва під керівництвом Ж. Лезурна 1978 року.
Висновок
Загальний висновок, який можна зробити такий: Загальним результатом дослідження регіону як динамічної системи, що саморозвивається, має стати уявлення про механізми збереження регіоном стійкого стану. Як відомо, властивістю динамічних систем є їх стійкість, тобто збереження системою своєї базової структури і основних виконуваних функцій протягом певного часу, при відносно невеликих і різноманітних зовнішніх впливах, і внутрішніх збурень.
Модель Форрестера - проста, ясна і корисна модель, ілюструє цікавий підхід до моделювання складних нелінійних систем. Задумана як навчальний приклад застосування методу системної динаміки, вона стала таким собі зразком для подальших робіт, привернула увагу до проблеми світової динаміки, дала поштовх до проведення інших досліджень, що призвело до появи цілого напряму, що отримав назву глобального моделювання. Разом з тим не можна не згадати і про недоліки моделі: до уваги береться багато важливих факторів, явним мінусом також є утруднена ідентифікація моделі, деякі залежності носять неперевіряємий фантастичний характер, метод побудови моделі не в усьому адекватний, рекомендації Форрестера щодо запобігання кризи нереалістичні.
Усвідомлюючи всю важливість даної проблеми Месарович і Пестель уточнили параметри проходження криз цивілізації. Їх розрахунки дозволили зробити висновок про те, що загальна криза людство переживатиме у вигляді низки локальних криз у своїй сукупності і дають загальну картину, описану Форрестером.