1   2   3   4   5
Ім'я файлу: Кваліфікаційна робота Бусол.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1079кб.
Дата: 22.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Кваліфікаційна робота Дербаль.pdf
ФМВ_з_2022_242_Гередчук Я.pdf
Кваліфікаційна робота Чандронцева .pdf

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра психології і туризму
Кваліфікаційна робота на тему:
«АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА
(НА ПРИКЛАДІ ТУРАГЕНТСТВА «ПОЇХАЛИ З НАМИ»)»
Допущено до захисту
«
»
2022 року здобувача групи Т 01-18 факультету туризму, бізнесу і психології освітньої програми
Туристичне обслуговування за спеціальністю 242 Туризм
Бусол Аліни Василівни
Завідувач кафедри
психології і туризму
проф. Бондаренко О.Ф.
(підпис)
Науковий керівник: кандидат географічних наук, доцент
Кучерява Г. О.
Національна шкала ___________
Кількість балів ___________
Оцінка ЄКТС ___________
КИЇВ – 2022

2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….. стор.
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЯК СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ………………………………………………………………….
6 1.1. Сутність туристичних підприємств та
їх види………...……………
6 1.2. Турагентства як суб'єкти туристичної діяльності...…………… 16 1.3. Методи дослідження …………………………………………… 22
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ДІЯЛЬНОСТІ ТУРАГЕНТСТВА
«ПОЇХАЛИ З НАМИ»..………………..…………………………………….
25 2.1. Історія створення мережі турагентств
«Поїхали з нами»………………………………………………………
25 2.2. Аналіз продажів турпродуктів за географічними напрямами…………………………………………………………….
27 2.3. Договірні відносини з туроператорами…………….…………… 32 2.4. СРМ-система в діяльності підприємства…………..……………… 34
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
ДІЯЛЬНОСТІТУРАГЕНТСТВА «ПОЇХАЛИ З НАМИ» …………………
41 3.1. Проблеми діяльності туристичного агентства
«Поїхали з нами»…………………………………………………….
41 3.2. Шляхипідвищення ефективності діяльностітуристичного підприємства………………………………………………………….
44
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….
РЕЗЮМЕ/ RESUME…………………………………………………………
49 52
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 54

3
ВСТУП
Актуальність. Туризм є однією з провідних та найбільш розвинутих галузей економіки. Через свій швидкий темп розвитку він визнаний економічним феноменом століття. Цьому сприяє розширення політичних, економічних, наукових і культурних зв'язків між державами і народами світу.
Масовий розвиток туризму дозволяє мільйонам людей розширити свій кругозір, познайомитися з визначними пам'ятками, культурою, традиціями тієї чи іншої країни.
У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуванні валового внутрішнього продукту, активізації зовнішньоторговельного балансу, створення додаткових робочих місць і забезпечення зайнятості населення, має великий вплив на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, виробництво товарів народного споживання, тобто виступає своєрідним стабілізатором соціально-економічного розвитку.
В Україні туризм визнано одним з пріоритетних напрямків національної культури й економіки. В період становлення ринкових відносин в Україні туризм як одна з найбільш перспективних та динамічних галузей світового господарства отримав усі умови для інтенсивного розвитку.
Значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов’язано із підвищенням його впливу на розвиток міжнародних зв’язків, пожвавлення економічного стану країни та окремих регіонів, можливістю поповнення валютних надходжень. За рахунок проведення послідовної економічної та культурної політики між різними народами світу туризм виступає стабілізатором налагодження та укріплення відносин між державами, дійовим фактором посилення престижу країни в світовому співтоваристві, ділових колах.
Основне завдання агента з організації туризму полягає у формуванні у потенційного клієнта бажання купити туристичну путівку без застосування

4 при цьому безпосереднього тиску. Для досягнення бажаного результату туристичному агенту буде замало виконувати роль пасивної фігури, яка тільки презентує товар, йому доведеться аргументовано переконувати клієнта у доцільності придбання туристичної путівки. З огляду на це він повинен акцентувати на якості пропонованої ним послуги, належному та вчасному виконанні всіх зобов’язань туристичного агентства, а також на інших позитивних моментах, які пропонує його фірма.
Аби належним чином задовольнити потреби клієнта, агенти з організації туризму повинні мати достатньо достовірної інформації про туристичні маршрути, екскурсійні послуги, умови проживання, харчування, ціни на додаткові послуги.
Крім того, туристичному агенту потрібні високий рівень розвитку комунікативних
і організаторських здібностей, врівноваженість, винахідливість, енергійність, ініціативність, емоційна стійкість, виразна дикція, грамотна мова, інтелект - вищий середнього.
Оскільки робота агента з організації туризму базується на встановленні контактів між людьми, то нею, як правило, займаються люди дипломатичні, привітні та кмітливі, які уміють прихилити до себе інших.
Нині в Україні ліцензовано понад 2100 туристичних фірм. Однією з них є мережа туристичних агенцій «Поїхали з нами».
Проведене дослідження спирається на праці таких науковців як:Рега
М.Г., Дяченко Л.А., Димеденко І.В., Чаплінський Ю.Б., Бойко М.Г.,
Зеленська М.О., Кальченко О.М., Саух І.В., Шульгіна Л.М., Кучеренко В.С.,
Малихіна А.А.та інших.
Метакваліфікаційної роботи – розкрити особливості функціонування туристичного підприємства (на прикладі турагентства «Поїхали з нами»), виявити проблеми та запропонувати шляхи підвищення ефективностійого діяльності.

5
Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:
- розглянути теоретико-методичні основи дослідження туристичного підприємства як суб'єкта господарської діяльності;
- описати історію створення мережі турагентств «Поїхали з нами»;
- охарактеризувати основні напрями функціонуваннятурагентства
«Поїхали з нами»;
- розкрити проблеми діяльності турагентства «Поїхали з нами» та запропонувати шляхи підвищення її ефективності.
Об’єктом дослідження є турагентство «Поїхали з нами» як туристичне підприємство.
Предмет
дослідження
історія створення, особливості функціонування, проблеми та шляхи підвищення ефективності діяльності турагентства «Поїхали з нами».
У роботі були використані наступні методи дослідження: системний,
історичний, методи аналізу і синтезу, узагальнення та систематизації.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в кваліфікаційній роботі проведений аналіз діяльності туристичного підприємства «Поїхали з нами» – одного з найбільш відомих туристичних підприємств на українському ринку туристичних послуг. Виявлені сильні та слабкі сторони функціонування туристичного підприємства, з’ясовані можливості та загрози його розвитку з урахуванням змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі. На цій підставі запропоновані заходи щодо підвищення ефективності діяльності туристичного підприємства, що спрямовані на збільшення прибутку підприємства за рахунок зростання продажів туристичних продуктів, впровадження інноваційних технологій під час їх створення та реалізації. Розглянуті шляхи підвищення ефективності діяльності туристичного підприємства за рахунок покращення якості туристичного продукту, підвищення продуктивності праці на туристичному

6 підприємстві, а також удосконалення його організаційно-управлінської структури.
Практичне
значення результатів дослідження полягає в систематизації, узагальненні основних теоретичних положень щодо діяльності туристичних підприємств, ефективності їх функціонування.
Запропоновані заходи підвищення ефективності діяльності туристичного підприємства «Поїхали з нами» можуть бути цікавими іншим туристичним агенціям, що представлені на світовому туристичному ринку.
Аналітичні матеріали кваліфікаційної роботи можуть бути використані в навчальному процесі під час викладання таких дисциплін як «Технологія та організація туристичної діяльності».
Структура роботи.Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, резюме та списку використаних джерел.
У першому розділі «Теоретико-методичні основи дослідження
туристичного підприємства як суб'єкта господарської діяльності» розкрита сутність туристичних підприємств, охарактеризовані їх функції, описані методи дослідження, що застосовані в роботі. У другому розділі роботи
«Сучасний стан діяльності турагентства“Поїхали з нами”»описана історія створення туристичної мережі, проаналізовано туристичні продукти та напрями по яким працює підприємство, також зазначено туроператорів з якими співпрацює компанія, описана роль CRM-системи в діяльності даного підприємства. Третій розділ «Проблеми та шляхи підвищення ефективності
діяльності турагентства “Поїхали з нами”»присвячений дослідженню проблем діяльності турагентства «Поїхали з нами» та заходів щодо вдосконалення та підвищення ефективності його функціонування.
Обсяг роботи – 57 сторінок. Список використаних джерел налічує 38 найменувань.

7
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЯК СУБ'ЄКТА
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1. Сутність туристичних підприємств та їх види
Туристичні підприємства є третім важливим компонентом, що створює туристичну пропозицію всередині підсистеми «об'єкт туризму». У туристстичній галузі функціонують різні туристичні підприємства. Одні з них надають клієнтам виключно туристичні послуги, а для інших туризм – це один із кількох другорядних напрямів їхньої комерційної діяльності.
Підприємства, що існують лише за рахунок туризму, називаються туристськими підприємствами сфери первинних послуг, а підприємства, які отримують доходи не тільки від туристичної діяльності, - туристичними підприємствами сфери вторинних послуг. Таким чином, послуги перших підприємств служать виключно туризму і становлять основу його існування, а послуги другої групи підприємств задовольняють лише деяку частину туристстичного попиту, оскільки туризм для них – лише одне з багатьох джерел існування та їх послугами користуються не лише туристи.
Слід мати на увазі, що деякі туристичні підприємства в залежності від виконуваних ними функцій одночасно належать і до однієї категорії.
Наприклад, туристстичні готелі та туристичні бюро завжди надають тільки первинні туристичні послуги, а ресторан або кафе в санаторії або в будинку відпочинку – це підприємства первинних послуг, але такі ж ресторани та кафе в місті вже не є безпосередньо туристстичними підприємствами, оскільки виконують вторинну туристську функцію.
В основі наведеної класифікації лежать такі ознаки, як спільність попиту клієнтів, функціональна роль підприємств у системі туризму, обсяг та питома вага пропонованих ними туристських послуг.

8
Розглянемо кожен вид туристських підприємств (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Види туристичних підприємств
Туроператор – туристична організація, що має власні чи орендовані кошти туристського обслуговування та пропонує своїм клієнтам комплекс послуг [4, с.15].
Туроператор комбінує свої власні та чужі послуги у новий – самостійний туристський продукт. Цей новий продукт називається паушальним (комплексним) туром. Туроператор пропонує клієнту комплексний тур від свого імені, на свій ризик та за свій рахунок.
Комплексний тур – це пакет послуг із кількох складових. Туроператор складає цей пакет попередньо ще для невідомого йому споживача і пропонує його за одну загальну вартість. Туроператор збирає в пакет послуги, що доповнюють одна одну, які здійснюються найчастіше різними підприємствами (виконавцями послуг). Результат комбінування – отримання

9 нового продукту. У цей продукт входять також послуги туристичного посередника з консультування та збуту.
Усіх туроператорів, що працюють на туристичному ринку, можна класифікувати за їх розмірами, регіоном діяльності, шириною та глибиною програми та економічним цілям [4, c. 94].
За розмірами розрізняються великі, середні та дрібні туроператори. До великих туроператорів відносяться підприємства, послугами яких користуються понад 100 тис. осіб на рік, а їх оборот становить близько 35 млн. чоловік.доларів. До групи середніх туроператорів входять підприємства
із клієнтурою від 30 до 100 тис. осіб на рік. Найчастіше вони мають вузьку спеціалізацію діяльності: заповнюють лише одну із ринкових ніш. До категорії дрібних туроператорів відносяться найрізноманітніші типи підприємств: що спеціалізуються на похідному чи молодіжному туризмі, займаються організацією подорожей, автобусні підприємства, один із напрямів діяльності яких – перевезення туристських груп.
По регіону діяльності розрізняються міжнародні, міжрегіональні, регіональні та місцеві туроператори. Міжнародних туроператорів замало.
Лише деякі великі туроператори пропонують свої продукти в кількох країнах. До групи міжрегіональних туроператорів слід зарахувати підприємства, які обслуговують велику територію (кілька регіонів).
Регіональні туроператори пропонують свої послуги тільки на певній географічній території, але за оборотом та кількістю туристів їх можна віднести до великих туроператорів. Місцеві туроператори працюють у радіусі досяжності місцевої реклами.
Туроператори розрізняються також і з економічних цілей. Не всі підприємства при організації турів прагнуть отримати насамперед максимальний прибуток. У цій групі виділяються комерційні туроператори, загально корисні (некомерційні) туроператори та підприємства «чорного туризму». Основна мета комерційних туроператорів - отримання постійного

10 та великого прибутку. Некомерційні туроператори хоч і прагнуть економічності, але інтереси збільшення прибутку не стоять їм першому плані. Набагато більшу увагу вони приділяють організаційним та виховним цілям, можуть мати соціально-політичну, ідеологічну чи іншу спрямованість.
У групу туроператорів «чорного туризму» входять підприємства, які займаються туристичною діяльністю який завжди, а, за обставинам.
Туристичний посередник – підприємства та установи, які у своїй основній та додатковій діяльності виступають як посередники.Мабуть, у жодній іншій галузі посередницької діяльності не надається таке велике значення, як у туризмі. Це пояснюється великою територіальною віддаленістю між виробниками та користувачами послуг (наприклад, між готелем та відпочиваючим), відсутністю уявлень про ринок (споживач рідко знайомий із пропозиціями країни, в якій він жодного разу не бував), необхідністю попереднього бронювання при обмежених потужностях виробника послуг.
Асортимент послуг туристичних посередників – найважливіший критерій, що дозволяє їх розрізняти. Він визначається тим, з якими туроператорами та виконавцями послуг співпрацює посередницьке підприємство.
Щодо цього виділяється вісім різних типів підприємств:
1) туристичне бюро, що пропонує повний набір туристичних послуг.
Підприємство має ліцензію міжнародної асоціації повітряного транспорту на продаж авіаквитків, часто також ліцензію на продаж залізничних квитків, представляє інтереси як великих, а й багатьох середніх і дрібних туроператорів;
2) бюро подорожей та екскурсій. Ці бюро спеціалізуються з продажу паушальних турів, іноді продають авіа- і залізничні квитки;
3) спеціалізовані туристичні бюро. Займаються збутом певного виду туру, маючи при цьому високу професійну компетенцію у своєму напрямку;

11 4) турбюро з продажу «гарячих» путівок, дешевих квитків на літак (не мають ліцензії на продаж авіаквитків);
5) турбюро-філія.Філія має вузьку спеціалізацію, іноді розташовану за кордоном;
6) відділ бронювання продає тури одного туроператора, може існувати як одна із структур туроператора або належати до будь-якого типу підприємств;
7) турбюро з прийому туристів (в'їзного туризму) продасть туристські послуги, які регіон пропонує туроператорам з інших регіонів або приїжджим гостям;
8) Туристстичний відділ не є туристським підприємством. Це відділ підприємства, основна діяльність якого пов'язана з туризмом.
Залежно від величини підприємства розрізняються великі, середні та дрібні посередники. У туристській галузі переважно працюють підприємства дрібних та середніх розмірів.
Таким чином, найважливіша відмінність туристичних посередників полягає у різноманітності пропонованого ними асортименту.
Найважливішими типами туристських посередників є турбюро, що пропонують повний набір туристських послуг, та бюро подорожей та екскурсій. Туристичні посередники мають різні правові та господарські статуси та виконують різний обсяг робіт та послуг.
Існують транспортні підприємства, які спеціалізуються на перевезенні туристів, тобто транспортні підприємства спеціального призначення до цієї групи належить як чартерна авіакомпанія, що перевозить туристів з Європи до Нової Зеландії, так і підприємство, що експлуатує ліфти та підйомники для гірськолижників. До неї належать залізниці, поромні переправи, екскурсійні та круїзні кораблі, канатні дороги.
Третя група туристських підприємств первинних послуг – готелі.
Готельні комплекси існують виключно за рахунок прибутку, отриманого від

12 розміщення туристів. До групи готельних підприємств належать великі готельні комплекси (готелі, пансіонати, будинки відпочинку) та дрібні господарства готельного типу (кемпінги, молодіжні турбази, квартири).
Окрім туроператорів та туристичних посередників, транспортних підприємств та готелів існує ще ціла низка підприємств, які також відносяться до туристичних. Найважливішими з них є кредитні установи, страхові компанії, станції прокату спортінвентарю та човнів, спортивні школи, виробники товарів для туризму та відпочинку, рекламні агенції та ін.
Як зазначалося раніше, підприємства первинних і вторинних послуг розрізняються не виглядом запропонованої послуги чи товару, а великим їх обсягом і більшою значимістю проти іншими напрямами своєї діяльності.
Якщо підприємство пропонує продукт, який використовується як туристами, так і не туристами, то в даному випадку слід розглянути структуру споживачів його товарів та послуг і на цій підставі вважати його підприємством первинних або вторинних послуг. Типовими підприємствами вторинних послуг є підприємства комунального харчування, деякі транспортні підприємства, і навіть виробничі, торгові підприємства та підприємства сфери побутових послуг.
До групи підприємств громадського харчування входять ресторани, кафе та бари, послугами яких користуються як туристи, і місцеві жителі.Транспортні підприємства вторинних послуг відрізняються від туристських транспортних підприємств тим, що їх клієнтів переважають не туристи, а місцеві жителі. Другий оборот від туризму отримують деякі промислові та торгові підприємства (хлібопекарня, що забезпечує хлібом ресторан готелю, і т.д.), а також підприємства сфери послуг (багатопрофільні страхові компанії, підприємства побутових послуг тощо).
Загальною ознакою всіх підприємств вторинних туристських послуг є неможливість точного визначення обсягу товарів та послуг, якими користуються туристи. Розподіл попиту між туристами та місцевими

13 жителями може сильно коливатися залежно від сезону. Крім того, у визначенні ступеня причетності підприємства до туризму важливу роль відіграє місце розташування підприємства.
Таким чином, всі туристичні підприємства класифікуються за різними функціональними ознаками та напрямками, що дозволяє менеджменту зробити їх ефективне поділ.
Зв'язок між суб'єктом та об'єктом туризму встановлюється у вигляді туристських підприємств, які заздалегідь розмежували запропоновані ними послуги та встановили зв'язки між собою. Це насамперед турбюро та турорганізації, які, з одного боку, виступають як посередники (посередники з туризму, агенти з туризму, роздрібні продавці), а з іншого – як організатори турів (туроператори).
Туристи та туристичні підприємства мають відігравати активну роль у подоланні екологічних проблем, оскільки глобальні екологічні проблеми
(зміна клімату, забруднення, виснаження озонового шару тощо) та негативний вплив цих проблем на природу посилилися. Крім того, туристи та туристичні підприємства мають бути поінформовані про природне оточення.
У той же час, туристичні підприємства повинні пропонувати екологічні продукти та послуги "зеленим" туристам, щоб бути стійкими. У цьому вся контексті у статті розглядається і оцінюється важливість запровадження екологічності фірм розміщення з погляду стійкості джерела дестинації. У статті розглядається вплив стратегічної реалізації на стійкість та прибутковість готелю, який використовує екологічно дружні впровадження та працює в провінції Анталія. Результати показали, що зелені готелі мають високу обізнаність серед туристів. Таким чином, ці готелі мають стійкі конкурентні переваги. Ці готелі також позитивно впливають на стійкість дестинації.
Низка дослідників туристичних підприємств пропонують досить обмежене визначення поняття, не враховуючи наявність диверсифікованих

14 суб’єктів туристичної індустрії та нівелюючи наявні стійки зв’язки між ними, які виникають під час створення туристичного продукту. Так, А.А.
Малихінаобмежується критерієм надання послуги з реалізації кінцевого продукту у трактуванні поняття «туристичне підприємство», визначаючи його як «підприємство, яке здійснює збут туристичних послуг споживачам»
[27, с. 598], ототожнюючи туристичне підприємство з туристичними агентами та операторами. Аналогічного підходу дотримується Л. Шульгіна, яка визначила туристичне підприємство «…одночасно як юридичну або фізичну особу, що спеціалізується на розробці й продажу (туроператор) або лише на продажу (турагент) комплексного туристичного продукту, споживачами якого є виключно туристи» [37, с. 70]. З.М. Горбильова пропонує загальну дефініцію туристичного підприємства, позбавлену специфічних ознак, які характеризують його специфіку, та детермінує його як «самостійно господарюючий суб'єкт, що володіє правами юридичної особи, який на основі використання трудовим колективом майна виробляє і реалізує продукцію, виконує роботи, надає послуги» [4, с. 29]. Збіжний недолік має визначення В.С. Кучеренко, на думку якої туристичне підприємство – «…це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи, здійснює комерційну та науково-дослідну діяльність із метою отримання прибутку» [18, с. 203]. Н.В. Куліцька, О.В.
Орлик розглядають туристичне підприємство «…як відкриту систему, що функціонує в нестабільному та динамічному зовнішньому середовищі, яке створює загрози та небезпеки ефективному господарюванню суб’єктів туристичної діяльності» [17, с. 68–69]. Подібне визначення надає М.В. Рега, на думку якої «…підприємництво туристичної сфери України економіки є, як
і будь-яка організація, відкритою соціально-економічною системою, яка тісно взаємодіє із зовнішнім середовищем» [34, с. 300]. Т.В. Момонт характеризує туристичне підприємство як «суб’єкт підприємницької діяльності, який займається створенням, реалізацією туристичного продукту

15 та організацією його споживання» [32, с. 36]. О.М. Кальченко трактує туристичні підприємства як «…будь-які організації, які виробляють туристичні товари чи надають послуги туристам» [20, с. 136]. Р.І. Балашова
[1, с. 46], У.В. Іванюк [15, с. 436] визначають туристичне підприємство «…як самостійний суб’єкт господарювання в туристичній галузі, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами, як конкурентоспроможна підприємницька структура для задоволення суспільних потреб у туристичних послугах шляхом здійснення туристичної діяльності згідно із об’єктивними законами суспільного, економічного та державного розвитку та в порядку, передбаченому кодексами та законами України». І.М. Школа визначає туристичні підприємства як «…виробничі підприємства різних форм власності (державні, приватні, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства тощо), які виробляють туристичні товари і послуги для громадян» [38, с. 112]. Разом із тим жодна із зазначених дефініцій не містить одразу два суттєвих складника, які характеризують безпосередньо туристичні підприємства, а саме не окреслюють наявність різноманітної кількості характерних суб’єктів туристичної діяльності та не висвітлюють особливості вироблених та наданих послуг. У зв’язку із цим під туристичним підприємством пропонується розуміти будь-яких юридичних та фізичних суб’єктів туристичної діяльності, які створюють та/або надають характерні та супутні туристські послуги та комплексний туристський продукт.
Згідно із Законом України «Про туризм» [12], суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (суб'єктами туристичної діяльності), є «…юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг» Згідно

16
із Законом України «Про туризм», до суб’єктів туристичної діяльності відносять [12]: – туристичних операторів (туроператорів); – туристичних агентів (турагентів); – інших суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг; – гідів- перекладачів, екскурсоводів, спортивних інструкторів, провідників та інших фахівців туристичного супроводу – фізичних осіб, які проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування; – фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення
(проживання), харчування тощо (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Суб’єкти туристичної діяльності
Отже, згідно з законодавством України виділяється ряд суб’єктів туристичної діяльності.

  1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас