Ім'я файлу: ОСОБЛИВОСТІ_УПРАВЛІННЯ_БАНКІВСЬКИМИ.docx
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 04.03.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 04.03.2020
скачати
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Державний вищий навчальний заклад
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
Факультет фінансово-економічний
Індивідуальна робота №1
З дисципліни «Аналіз банківської діяльності»
Аналіз статей на тему:
«Аналіз банківських ризиків»
Виконала:
студентка 4 курсу, 5-ї групи,
спеціальності 6Ф01,
денної форми навчання
Огреба Єлизавета Андріївна
Київ - 2019
Вступ
Особливістю діяльності банків є високий ступінь ризикованості, тому будь-яка управлінська помилка загрожує втратою ліквідності, платоспроможності і в кінцевому рахунку — банкрутством.
Ризик як економічна категорія є невід’ємною частиною функціонування банківської системи. Для підвищення рівня керованості банківською установою зниження рівня впливу факторів ризику на функціонування системи необхідно чітко розуміти визначення терміну «банківський ризик» та основні підходи до класифікації банківських ризиків, адже саме на основі якісної класифікації будується вся система банківського ризик-менеджменту.
Банківський ризик — це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та надходження банку. Управління ризиками банку здійюнюється на основі певних принципів, функцій та методів. Ефективність управління ризиками має фундаментальне значення для будь-якого суб'єкта господарювання, але особливого значення вона набуває для банку. Надійність і ефективність системи управління банківськими ризиками залежить від здатності банку своєчасно реагувати на зміни у зовнішньому й внутрішньому середовищі. Вдосконалення управління банківськими ризиками полягає у використанні сукупності методів, прийомів і заходів направлених на своєчасне прогнозування ризиків, визначення їхніх ймовірних розмірів і наслідків з метою запобігання чи мінімізації пов'язаних з ними втрат.
Банківські ризики, як і ризики в інших видах комерційної діяльності, пов’язують передусім із фінансовими втратами, що виникають у разі їх реалізації.
Основними причинами виникнення ризиків у діяльності банків є:
– невизначеність поточних, проміжних та стратегічних цілей банків чи їх неузгодженість між собою;
– недостатньо висока якість здійснення аналізу закономірностей розвитку явищ у банківській галузі або висока нестабільність економічної системи, що породжує випадковість виникнення певних процесів;
– брак часу для здійснення об’єктивного оцінювання ситуації, в якій перебуває банк;
– наявність неповної інформації щодо тенденцій розвитку діяльності банку чи можливих змін фінансового стану його клієнтів.
З погляду можливості оцінки банківські ризики можна поділити на дві категорії :
1) ризики, що піддаються кількісній оцінці, – фінансові ризики;
2) ризики, що не піддаються кількісній оцінці, – функціональні та зовнішні ризики.
Ефективне управління ризиками банку здійснюється на основі певних принципів. Принципи управління ризиками банку повинні забезпечити стабільність банку в процесі реалізації прийнятих рішень. До принципів управління ризиками банку належать :
— цілеспрямованість — полягає у визначенні цілей управління ризиками залежно від видів діяльності;
— послідовність — передбачає певну послідовність у проведенні збору і систематизації інформації, плануванні, аналізі і регулюванні діяльності,;
— системність — полягає у тому, що управління ризиками розглядається як система, яка має вхід, вихід і набір певних елементів, які перебувають у тісній взаємодії і взаємозв'язку;
— узгодженість цілей, результатів діяльності і способів їх досягнення — забезпечує принцип узгодженості;
— єдність стратегії управління ризиками зі стратегією банку в цілому (всі управлінські рішення у сфері ризиків повинні бути спрямовані на досягнення стратегічних цілей банку) і тд.
Ефективна організація системи управління ризиками є запорукою надійного управління банком, що, своєю чергою, сприяє зміцненню банківської системи України.
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМИ РИЗИКАМИ
Водяницька О.В., Соколова Н.В.
http://economyandsociety.in.ua/journal/16_ukr/106.pdf
Отже, на сьогодні банки відіграють вирішальну роль у системі фінансового посередництва і через те повинні не тільки діагностувати потенційні загрози, а й мати відповідний механізм нейтралізації їх негативного впливу.
Головним завданням у напрямі налагодження ефективної діяльності функції контролю й управління ризиками є забезпечення виконання поточних цілей і бізнес-планів банку з метою досягнення стратегічних цілей, запровадження відповідної політики, застосування методів, засобів керування й контролю за ризиками.
Ми можемо бачити, що Національний банк України як центральний орган державного управління банківською системою здійснює регулювання і нагляд за діяльністю вітчизняних банків і визначає банківський ризик як імовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та надходження банку. Національний банк України виділив дев'ять категорій ризику :
1)кредитний ризик – наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання
2) ризик ліквідності – наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність банку виконувати свої зобов’язання в належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних.
3) ризик зміни процентної ставки – наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі зміни процентної ставки;
4) ринковий ризик – наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів, товарів і курсів іноземної валюти;
5) валютний ризик – наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют і цін на банківські метали;
6) операційно-технологічний ризик – потенційний ризик для існування банку, що виникає через недоліки корпоративного управління, системи внутрішнього контролю або неадекватність інформаційних .
7) ризик репутації – наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками) або органами нагляду;
8) юридичний ризик – наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод;
9) стратегічний ризик – наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через помилкові управлінські рішення, неналежну реалізацію рішень і неадекватне реагування на зміни в бізнес-середовищі .
Усі ризики, з якими стикаються у банківському бізнесі, поділяються на ті, що можна кількісно оцінити та на ті, що не піддаються кількісній оцінці.
Управління ризиками передбачає процес підготовки та реалізації заходів, мета яких – зниження ступеня прийняття хибного рішення та зменшення можливих негативних наслідків небажаного розвитку подій у ході реалізації прийняття рішень.
Також існують такі етапи управління банківськими ризиками :
Виявлення ризику та причин його виникнення;
Оцінка ризику і можливих збитків;
Прийняття рішень про облік або відмова від ризику;
Здійснення регулюючого впливу на ризик;
Організація процесу контролю.
На мою думку, найбільшу загрозу для банківських установ становлять такі види ризику, які прямо не пов’язані з проведенням банківських операцій. Тобто, ризики пов’язані з репутацією банківських установ, з конкуренцією в банківській сфері та операційні. Тому, система управління ризиками я вважаю, повинна вирішувати наступні завдання: забезпечення встановлених норм достатності капіталу ; забезпечення співвідношення між ризиковістю банківських операцій та їх дохідністю.
УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ ЯК ЗАПОРУКА БЕЗПЕКИ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
Я. Р. Петрушко
http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/6_2018/154.pdf
Отже, аналізуючи дану статтю, можна зрозуміти, що успішна діяльність банку в цілому великою мірою залежить від обраної стратегії управління ризиками. Управління кредитними ризиками, як правило, спрямоване на забезпечення отримання банком відповідної винагороди за прийняття ризиків.
Існує багато думок, щодо визначення «кредитного ризику» . І. Демчик визначає кредитний ризик як потенційну можливість втрати сум основного боргу й відсотків по ньому, що виникає в результаті порушення цілісності руху під впливом різноманітних ризикоутворюючих факторів. Управління кредитними ризиками в банку можна визначити як діяльність, яка включає прогнозування та планування рівня кредитних ризиків відповідно до обсягів та видів кредитних операцій, мотивування ефективного організування моніторингу кредитних ризиків, що здійснюється працівниками департаменту кредитних ризиків в процесі кредитної діяльності банку, здійснення аналізу та оцінки чинників виникнення кредитних ризиків.
Існують такі принципи управління кредитними ризиками:
1. Принцип єдності системи - всі ризики у кредитному портфелі банку тісно взаємозв’язані між собою, тому невчасно виявлений ризик в процесі ведення діяльності може привезти до виникнення інших видів ризику;
2. Принцип самоконтролю -головною метою принципу є постійний оперативний контроль за рівнем кредитних ризиків, який повинні здійснювати висококваліфіковані менеджери банку ;
3. Принцип прогнозування та інформативності є обов’язковим принципом, оскільки банк повинен бути проінформований про можливі ризики та їх наслідки;
4. Принцип побудови власного механізму управління кредитними ризиками в банку - кожен банк має свої особливості ведення кредитної діяльності, таким чином банк повинен створити власні методи, принципи, механізм управління кредитними ризиками, які залежать від специфіки його діяльності;
5. Принцип пріоритетності - характеризується тим, що визначена банком стратегія управління кредитними ризиками, повинна визначати пріоритетні напрямки ефективного управління ризиками;
6. Принцип резервування - банк повинен створювати за рахунок вільних коштів резерви під ризики проведення кредитних операцій, які в разі настання ризикової події можна використати для покриття збитків;
7. Принцип документарності - обов’язкове письмовоме оформлення та реєстрація усіх етапів управління кредитними ризиками;
8. Принцип ефективності - система принципів управління кредитними ризиками повинна постійно удосконалюватися банком та прагнути до найвищого рівня ефективності управління ризиками.
Також ситуація в банківському секторі з кредитним ризиком є нестабільною, оскільки значення нормативів Н7, Н8 та Н9 постійно коливаються. Норматив Н9 свідчить про підвищений рівень ризику за операціями кредитування пов’язаних з банком осіб. Я вважаю, що підвищений ступінь кредитного ризику спричинений недосконалістю законодавчої бази та самими банками, які в свою чергу проводили неякісну оцінку кредитоспроможності позичальників.
Проаналізувавши дану статтю, можна дійти до висновку, що з кредитним ризиком банки найчастіше зіштовхуються у своїй діяльності. Тому необхідно впроваджувати систему оптимізації кредитного ризику на основі зарубіжного досвіду, тому що міжнародна практика весь час удосконалюється та розвивається. Також необхідно знизити частку кредитування з поєднаними особами в кредитному портфелі банків; здійснити реальне зниження концентрації ризиків на один проект; зменшити рівень галузевої концентрації в найбільш ризикових сферах, таких як будівництво, ринок нерухомості та фінансові операції.
ОЦІНКА ТА УПРАВЛІННЯ РИНКОВИМ РИЗИКОМ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
К. С. Панченко
http://www.investplan.com.ua/pdf/5_2018/11.pdf
Отже, ринковий ризик — наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів, товарів і курсів іноземних валют за тими інструментами, які є в торговельному портфелі. Найбільшою мірою ринковий ризик стає очевидним, коли банк оцінює вартість статей балансу на підставі ринкових цін з визначеною періодичністю (щодня, щомісячно, щоквартально, щорічно). У такому разі будь- які зміни ринкової ціни негайно відображуються в балансі банку.
Основні види ринкових ризиків:
1)Процентний ризик або ризик зміни процентної ставки — це існуючий або потенційний ризик для прибутковості або капіталу банку, що виникає в результаті несприятливих змін рівня ринкових процентних ставок. Цей ризик впливає на доходи банку, а також на економічну вартість його активів, зобов'язань та позабалансових інструментів.
2) Валютний ризик — наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют і цін на банківські метали. З економічної точки зору валютний ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами і сумами.
3) Фондовий (інвестиційний) ризик — існуючий або потенційний ризик збитків внаслідок несприятливої зміни ринкових котирувань цінних паперів та похідних фінансових інструментів на фондових ринках.
З аналізованої статті, можна зрозуміти, що управління ринковим ризиком здійснюється банком відповідно до його стратегічних завдань. Пріоритетним є забезпечення максимального збереження активів і капіталу на основі зменшення можливих збитків і недоодержання прибутку по вкладах банку у фінансові інструменти, включаючи вкладення в іноземну валюту й дорогоцінні метали.
Тобто, одним із найефективніших інструментів управління ринкового ризику є визначення системи лімітів, які можуть бути встановлені на розмір операції або продукт, на максимальний розмір збитків або на фінансовий результат за операцією, на клієнта або групу клієнтів. Існують такі групи лімітів на ринкові ризики в розрізі його видів:
1. Ліміти VaR — обмеження на рівень максимальних потенційних втрат, які не перевищать протягом певного періоду втрати із заданою ймовірністю.
2. Ліміти на фінансові результати — обмеження на максимальний рівень отриманих фінансових результатів.
3. Обмеження валютного ризику. Ліміт відкритої валютної позиції — обмеження на абсолютну величину відкритої валютної позиції в кожній валюті, та в разі необхідності для загальної величини валютної позиції — додаткове обмеження на максимальний розмір за( гальної валютної позиції
4. Обмеження процентного ризику. Ліміт чутливості портфеля до паралельного зсуву кривої дохідності— обмеження чутливості теперішньої дисконтованої вартості активів та зобов'язань до паралельного зсуву кривої дохідності на 0.01%.
Основною перевагою наведених вище лімітів є те, що вони визначають точний рівень фінансових результатів, які є найбільш прийнятними для банку і які банк може на себе взяти.
Отож, система лімітів ринкового ризику є дуже важливою, вона дозволяє встановити контроль над усіма видами ринкового ризику через врахування характеру окремих його видів. Важливо, щоб система лімітів не тільки дозволяла накладати ліміти різних типів, але й мала достатню гнучкість і універсальність для того, щоб відповідати прийнятим у банку бізнес-процесам.
Висновок:
Дослідивщи особливості управління банківськими ризиками, проаналізуваши основні чинники, що вливають на їх фунціонування, можна зробити наступні висновки :
Банківський ризик — це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та надходження банку. Управління ризиками банку це сукупність методів, прийомів і заходів, які дозволяють прогнозувати ризики, визначити їхні ймовірні розміри і наслідки, запобігти чи мінімізувати пов'язані з ними втрати. Управління ризиками вимагає комплексного бачення усіх аспектів, пов'язаних із виникненням, реалізацією та впливом ризиків на функціонування банку.
Ефективна організація системи управління ризиками є запорукою надійного управління банком, що, своєю чергою, сприяє зміцненню банківської системи України.
Для вдосконалення і підвищення ефективності управління ризиками спостережним радам та правлінням банків варто вжити низку заходів:
— забезпечити постійний моніторинг та оцінку ризиків;
— забезпечити зниження ризиків, що виникають у банку з метою посилення захисту інтересів акціонерів та вкладників, що сприятиме збільшенню обсягу акціонерного капіталу та депозитів;
— впровадити систему нагляду за відділеннями банку з метою підвищення ефективності їхньої діяльності;
— забезпечити використання досвіду кращих закордонних та вітчизняних банків з управління ризиками, що забезпечить прийняття більш ефективних рішень;
— запобігти ухваленню неконтрольованих і нерегламентованих рішень, пов'язаних із банківськими ризиками;
— забезпечити своєчасне формування резервів на покриття ризиків під активні операції;
— забезпечити створення в банку ефективної системи збереження, обміну та використання інформації стосовно функціонування управління ризиками.
З метою здійснення банківського нагляду Національний банк виокремив дев'ять категорій ризику, а саме: кредитний, ліквідності, зміни відсоткової ставки, ринковий, валютний, операційно-технологічний, репутації, юридичний та стратегічний. Ці категорії не є взаємовиключними; будь-який продукт або послуга може наражати банк на декілька ризиків. Однак для зручності аналізу Національний банк виявляє та оцінює ці ризики окремо . На мою думку, зазначені ризики для зручності їх класифікації потрібно б було поділити на дві категорії: фінансові і нефінансові ризики.
Отже, підсумувавши вище сказане, можна зрозуміти, що система управління банківськими ризиками зараз розвивається і йде вперед, ми беремо досвід у зарубіжних країнах і удосконалюємось.