Аплікаційна анестезія

• 
  марлеві кульки для висушування операційного поля;
  
• 
  марлеві кульки або ватні тампони для нанесення анестетика;
  
• 
  анестетик для аплікаційної анестезії (мазь піромекаїну 5%, емульсія анестезійна 5-10%, аерозоль лідокаїна 10%, розчини ксілокаїну, ксілонору, лідокаїна, бензокаїну 2-5%; топі кальні анестетики на основі бензокаіну (10-20 %) – Камістад-гель, Бела гель, Бебідент).
  

• 
  виконання чисельних, незначних за об’ємом маніпуляцій;
  
• 
  знеболення місця вколу;
  
• 
  видалення рухомих зубів;
  
• 
  при лікуванні захворювань слизової оболонки порожнини рота;
  
• 
  при лікуванні захворювань пародонта.
  

• 
  алергічна реакція на анестетик у пацієнта.
  

• 
  антисептична обробка порожнини рота;
  
• 
  висушування операційного поля;
  
• 
  нанесення знеболюючого засобу: розчин – ватною чи марлевою кулькою, гель чи пасту наносять тонкім шаром, аерозоль розпиляють за допомогою розпилювача, кінчик якого встановлюють на відстані 2 см від зони знеболення ділянки; крапля виділеної рідини покриває поверхню діаметром приблизно 1 см;
  
• 
  знеболююча речовина знаходиться в ділянці операційного поля 1-3-5 хвилин без контакту зі слиною;
  
• 
  перед втручанням операційне поле звільняють від залишків анестетика і перевіряють чутливість за допомогою зонда;
  
• 
  при необхідності повторюють аплікаційну анестезію.
  

Інфільтраційна анестезія

• 
  карпульний або одноразовий шприць об’ємом 2-5-10 мл;
  
• 
  картридж або ампули з анестетиком (0,25-0,5-1 % розчином лідокаїну, новокаїну, тримекаїну;
  
• 
  шпатель або зуболікарське дзеркало.
  

• 
  вимити руки, одягнути гумові рукавички;
  
• 
  протерти карпулу 70% етиловим спиртом і ввести її в корпус стерильного ін’єктора;
  
• 
  натиснути поршень до фіксації карпули;
  
• 
  підбирають одноразову стерильну голку, знімають ковпачок з короткого кінця, вводять його в отвір ніпеля і фіксують голку шляхом укручування;
  
• 
  знімають пластмасовий ковпачок із довгого кінця голки, натискають на поршень шприца і перевіряють прохідність голки;
  
• 
  шпателем або зуболікарським дзеркалом лівою рукою відводять губу або щоку;
  
• 
  правою рукою вколюють голку в перехідну складку (вище проекції коренів верхніх зубів і трохи нижче на нижній щелепі). Голку треба вводити скошеною частиною в бік кістки, направляючи її спочатку під кутом 40-45˚, а потім паралельно альвеолярному паростку;
  
• 
  анестезуючий розчин водять повільно, утворюючи перед кінчиком голки депо анестетика з метою збереження цілісності судин і безболісного просування голки;
  
• 
  для одночасного знеболення 2-3 зубів достатньо 2-3 мл анестетика. Анестезія слизової оболонки наступає майже одразу, зуба – через 2-3 хвилини.
  

• 
  наявність новоутворення або запального процесу в місці уколу голки для проведення анестезії;
  
• 
  алергічна реакція на анестетик у пацієнта.
  

Провідникове знеболення

• 
  можна використовувати невелику кількість анестетика, що знижує ризик виникнення місцевих і системних токсичних реакцій;
  
• 
  більш повне і подовжене знеболення завдяки більш високій концентрації анестетика в ділянці нерва;
  
• 
  відсутність деформації м’яких тканин у ділянці запланованої операції;
  
• 
  можливе введення анестетика поза запальним вогнищем, де його активність знижується;
  

• 
  лікар стоїть справа і попереду від хворого;
  
• 
  лівою рукою тримає шпатель або стоматологічне дзеркало, яким відводить щоку пацієнта назовні;
  
• 
  анестезію виконують при напіввідкритому роті пацієнта;
  
• 
  голку вколюють з боку присінка порожнини рота на рівні перехідної складки за вилицеальвеолярним гребенем;
  
• 
  голку направляють назад паралельно альвеолярному краю по площині кортикальної пластинки кістки з просуванням за горб верхньої щелепи на 1,0-1,5 см, постійно випускаючи розчин анестетика;
  
• 
  після видалення голки слід притиснути м’які тканини щоки між переднім краєм жувального м’язу і вилицевою кісткою для профілактики гематоми;
  
• 
  анестезія наступає через 5-7 хвилин після проведення анестезії.
  

Поза ротовий спосіб туберальної анестезії

• 
  лікар стоїть справа і спереду від хворого;
  
• 
  голова хворого злегка повернута в протилежний від проведення анестезії бік;
  
• 
  вказівним і великим пальцем лікар пальпує вилицеальвеолярний гребінь, розташовуючи один палець на медіальній, а другий на дистальній його поверхні;
  
• 
  при цьому шкіру слід змістити вперед і вниз;
  
• 
  правою рукою виконують укол у задню поверхню гребеня у основи вилицевої кістки до кістки;
  
• 
  вводять невелику кількість анестетика і, продовжуючи випускати розчин, просувають голку в глибину тканин косо догори, всередину і назад на 2-2,5 см, де випускають 2,5-3 мл анестетика;
  
• 
  після видалення голки притискають м’які тканини попереду від жувального м’язу на рівні нижнього краю вилицевої кістки (профілактика гематоми);
  
• 
  анестезія наступає через 4-5 хвилин.
  

• 
  великий піднебінний отвір знаходиться на рівні середини коронки третього великого кореневого зуба, а при його відсутності – позаду і вглибині від другого великого кореневого зуба;
  
• 
  великий піднебінний отвір розміщується на відстані 5 мм вперед від заднього краю твердого піднебіння;
  
• 
  для визначення проекції великого піднебінного отвору на слизову оболонку твердого піднебіння слід провести дві перетинаючи лінії: одну – на рівні середини коронки третього великого кореневого зуба від ясеневого краю до середньої лінії верхньої щелепи відповідної сторони (слід пам’ятати, що верхня щелепа – парна кістка), другу через середину першої і перпендикулярно до неї. Точка перетину цих ліній відповідає проекції великого піднебінного отвору;
  
• 
  обробляють ділянку слизової оболонки над піднебінним отвором 3% спиртовим розчином йоду. Місцезнаходження вістря каналу зафарбовується в темно-коричневий колір.
  

• 
  рот широко відкритий;
  
• 
  визначають місце знаходження великого піднебінного отвору і на відстані до 10 мм наперед від нього роблять укол;
  
• 
  голку водять у напрямку спереду назад і знизу вверх до великого піднебінного отвору;
  
• 
  випускають 0,2-0,3 мл розчину анестетика;
  
• 
  через 2-3 хвилини наступає анестезія.
  

• 
  лікар знаходиться справа і попереду від хворого;
  
• 
  хворий максимально нахиляє голову назад і широко розкриває рот;
  
• 
  лікар придає голці прямовисне положення по відношенню до передньої ділянки альвеолярного паростку верхньої щелепи з піднебіння;
  
• 
  укол виконують у слизову оболонку збоку від різцевого сосочка, попередньо обробивши її аплікаційним анестетиком, наперед від вістря різцевого отвору;
  
• 
  після контакту голки з кісткою вводять 0,3-0,5 мл розчину анестетика, звідки він дифундує в різцевий канал і блокує носопіднебінний нерв.
  

• 
  розташований на 5-8 мм нижче нижнього краю очниці;
  
• 
  розташований на лінії, яка проходить через повздовжню вісь другого верхнього премоляра;
  
• 
  прямо над підочним отвором розташований підочний шов (місце з’єднення вилицевого відростка верхньої щелепи з вилицевою кісткою), який пальпується по нижньому краю очниці кістковим виступом або виємкою;
  
• 
  розташований на вертикальній лінії, яка з’єднує зіницю ока пацієнта і кут рота.
  

Методика проведення позаротової інфраорбітальної анестезії:

• 
  лікар стоїть справа і спереду від хворого;
  
• 
  по орієнтирам визначають проекцію підочного отвору на шкіру: вказівним і великим пальцем фіксують шкіру носо-губної складки на рівні крила носа, а середній палець накладають на нижньоорбітальний край з метою профілактики випадкового поранення очного яблука;
  
• 
  відступивши від проекції отвору на шкіру вниз і вглибину на 1 см, роблять вкол голки;
  
• 
  придавши голці правильне положення, проводять її наверх, назад і назовні у напрямку до підочного отвору. При цьому голку просовують до кістки;
  
• 
  в ділянці підочного отвору випускають 0,5-1 мл анестетика і обережно просувають голку;
  
• 
  вхід у канал визначають за характерним “провалом” або больовою реакцією;
  
• 
  у каналі голку проводять на глибину 3-5 мм разом з аспіраційною пробою і випускають 0,7-1 мл розчину анестетика;
  
• 
  анестезія наступає через 3-5 хвилин.
  

• 
  лікар стоїть спереду і справа від пацієнта;
  
• 
  великим і вказівним пальцями лівої руки піднімають верхню губу;
  
• 
  середній палець лівої руки розташовують на нижньоочному краю орбіти для попередження випадкового поранення очного яблука;
  
• 
  голку вколюють у перехідну складку між центральним і бічним різцем;
  
• 
  далі голку просувають догори, назовні і назад до проекції підочного каналу на глибину 3-4 мм, випускаючи перед голкою анестетик у кількості до 0,5 мл;
  
• 
  після вилучення голки для попередження гематоми слід натиснути двома пальцями м’які тканини до кістки на 1-2 хвилини в проекції підочного отвору;
  
• 
  анестезія наступає через 3-5 хвилин.
  

• 
  зовнішнім орієнтиром місця уколу голки є середина лінії, яка з’єднує козелок вуха і зовнішній край очниці;
  
• 
  використовуючи крилоподібний відросток як анатомічний орієнтир, голку, довжиною не менш, ніж 6 см уколюють під вилицеву дугу перпендикулярно до шкіри і просувають, уводячи анестетик, щоб запобігти травму судин;
  
• 
  на глибині 3,5 – 4 см голка впирається у зовнішню пластинку крилоподібного відростка;
  
• 
  голку витягують майже наполовину і, змінивши її направлення вперед під кутом 20-30⁰, просувають на таку ж відстань;
  
• 
  випускають 5-8 мл 2% розчину анестетика;
  
• 
  анестезія наступає через 10-12 хв. і розповсюджується на всю верхньої щелепи відповідної сторони.
  

• 
  лікар стоїть справа і спереду від пацієнта;
  
• 
  при широко відкритому роті пацієнта пальпують кісткові орієнтири вказівним пальцем лівої руки, якщо анестезію проводять справа або великим пальцем, якщо маніпуляцію виконують зліва;
  
• 
  пальпують передній край гілки нижньої щелепи на рівні заднього краю коронки третього моляра;
  
• 
  пересунувши палець трохи вглибину, визначають скроневий гребінь, палець фіксують у ретромолярній ямці;
  
• 
  шприць знаходиться в правій руці і розміщується на рівні малих корінних зубів протилежної сторони;
  
• 
  укол голки роблять на 0,75- 1 см вище жувальної поверхні третього моляра;
  
• 
  голку направляють назовні і назад, на глибині 0,5-0,75 см вона досягає кістки;
  
• 
  просовуючи голку по кістці ще на 2 см, доходять до кісткового жолоба, де розташований нижній альвеолярний нерв перед входженням його в канал нижньої щелепи, водять 2-3 мл анестетика для знеболення цього нерва;
  
• 
  шприць переводять на протилежний бік щелепи до нижніх премолярів і просовують голку, не відриваючись від кістки, на 1,5 см і випускають 2-3 розчину анестетика;
  
• 
  голку відтягують на 0,5-0,75 см назад і випускають решту анестетика, знеболюючи язичний нерв;
  
• 
  анестезія наступає через 5-7 хвилин.
  

• 
  лікар стоїть справа і спереду від пацієнта;
  
• 
  хворий широко розкриває рот;
  
• 
  визначають крилоподібно-нижньощелепну зв’язку, яка проходить від гачка крилоподібного відростка клиновидної кістки до язичка нижньої щелепи. Між натягнутою складкою і слизовою оболонкою щоки утворюється борозна;
  
• 
  шприць знаходиться в правій руці, голку проводять перпендикулярно до слизової оболонки щоки, направляючи шприць з протилежного боку, де він розміщується на рівні великих корінних зубів;
  
• 
  місцем уколу є точка, утворена перехрещенням горизонтальної лініїї, проведеної на 0,5 см нижче жувальної поверхні третього моляра, і борозни, утвореної латеральним скатом крилоподібно-нижньощелепної складки і щоки;
  
• 
  голку направляють до кістки на глибину 0,25-2 см;
  
• 
  проводять аспіраційну пробу;
  
• 
  вводять 1,5-2 мл анестетика, блокують нижньоальвеолярний, язичний і щічний нерви;
  
• 
  анестезія наступає через 5 хвилин.
  

• 
  при стулених зубах нижню губу і щоку відсовують якомога далі від нижньої щелепи;
  
• 
  голку вводять у перехідну складку під передньою половиною нижнього першого моляра і просовують вглибину, вниз, вперед до цільового пункту;
  
• 
  випускають 0,5 мл анестетика, кінцем голки знаходять ментальний отвір і входять в нього;
  
• 
  проводять аспіраційну пробу;
  
• 
  випускають 0,25-0,5 мл анестетика;
  
• 
  притискають м’які тканини в ділянці проекції ментального отвору;
  
• 
  анестезія наступає через 3-5 хвилин.
  

• 
  зовнішнім орієнтиром місця уколу голки є середина лінії, яка з’єднує козелок вуха і зовнішнього краю очниці;
  
• 
  використовуючи крилоподібний відросток як анатомічний орієнтир, голку довжиною не менше, ніж 6 см вколюють під вилицеву дугу перпендикулярно до шкіри і просувають, вводячи анестетик, щоб запобігти травмуванню судин.
  
• 
  на глибині 3,5-4 см голка впирається з зовнішньою пластинкою крилоподібного відростка;
  
• 
  голку виймають приблизно наполовину і, змінивши її направлення назад під кутом 20-30⁰, просовують на таку ж відстань;
  
• 
  випускають 5-8 мл 2% розчину місцевого анестетика;
  
• 
  анестезія наступає через 10-12 хв. і розповсюджується на половину нижньої щелепи.
  

• 
  антисептична обробка шкіри бічної поверхні обличчя хворого;
  
• 
  укол голки перпендикулярно до поверхні шкіри під вилицеву дугу на середині відстані між вінцевим і суглобовим відростком нижньої щелепи (приблизно на 2 см попереду від козелка вуха);
  
• 
  просунувши голку через вирізку нижньої щелепи на глибину 2-2,5 см вводять 2-3 мл знеболюючого розчину;
  
• 
  знеболення наступає через 8-10 хв.
  

• 
  шприць направляють вздовж центральної вісі зуба, голку під кутом 30⁰ по відношенню до центральної вісі зуба;
  
• 
  - розчин вводять в ясеневу кишеню на глибину приблизно 2 мм до контакту з дном кишені;
  
• 
  уводять 0,2-0,4 мл анестетика;
  
• 
  анестезія наступає через 30 секунд, тривалість 45-50 хвилин.
  

• 
  перед ін’єкцією прикладають тампон, намочений розчином анестетика;
  
• 
  чи капають розчином анестетика з голки на пульпу;
  
• 
  вводити треба не більш, ніж 0,2-0,3 мл анестетика;
  
• 
  під час уведення анестетика має відчуватися опір руху поршня шприца;
  
• 
  голку краще зігнути під кутом (для зручності введення);
  
• 
  довжина голки 16-25 мм, діаметр 0,4-0,5 мм;
  
• 
  анестезія розвивається відразу після введення анестетика і тривалість її достатня для виконання будь-яких ендодонтичних втручань.
  

• 
  порушення техніки анестезії;
  
• 
  інфікування зони знеболення;
  
• 
  токсична дія анестетика при його надмірному введенні;
  
• 
  перелом ін’єкційної голки (причина - неправильна техніка введення в тканини, різкі рухи шприцом). Допомога: пошук голки і вилучення проводиться у разі тенденції до її міграції в тканинах і спричинення болю при рухах нижньої щелепи. Профілактика: правильне виконання знеболення.
  
• 
  пошкодження судин (причина – порушення техніки виконання анестезії (зокрема туберальної та інфраорбітальної). Допомога: тиснуча пов’язка і холод першу добу, потім розсмоктувальні процедури. Профілактика: випускання анестетика по ходу просування голки.
  
• рефлекторна контрактура жувальних м’язів (причина – попадання голки в м’язи при порушенні техніки мандибулярної анестезії). Допомога: анальгетики, фізіотерапевтичні процедури. Профілактика – правильне виконання мандибулярної анестезії;
• післяін’єкційні некрози (причина: введення некондиційних (інших за анестетик) розчинів нашатирного або етилового спирту, хлористого кальцію. Швидке введення анестетика під окістя). Допомога – витягування ін’єкційної голки. При помилковому введенні розчину тканини розсікають, обколюють 0,25% розчином новокаїну, промивають фізіологічним розчином. Профілактика – уважно слідкувати за тим, який розчин набирається в шприц. Не порушувати техніку проведення анестезій;
• аспірація або проковтування голки (причина – погана фіксація голки, різкий рух хворого під час анестезії). Допомога – при проковтуванні, голка протягом 2-3 діб може вийти природнім шляхом (обов’язково ренгенконтроль). При аспірації можлива асфіксія (тоді проводять трахеотомію). Профілактика: дотримання техніки проведення анестезії.
• післяін’єкційні абсцеси та флегмони (причина – внесення в тканини інфекції з анестетиком). Допомога – терміновий розтин запального вогнища, протизапальна терапія. Профілактика: використання стерильного інструментарію та анестетику;
• емфізема (причина: проникання повітря в м’які тканини разом з анестетиком). Допомога – накладання тиснучої пов’язки або притискання припухлості рукою. Через 2-3 дні як правило емфізема зникає самостійно. Профілактика – видалення повітря із шприца перед анестезією;
• парестезії (причина – пошкодження кінцем голки гілочок трійчастого нерву (при інфраорбітальній, мандибулярній або ментальній анестезіях). Допомога – вітаміни групи В, фізіотерапевтичне лікування. Профілактика – дотримання техніки проведення анестезії.