1   2   3
Ім'я файлу: kursovaya.docx
Розширення: docx
Розмір: 117кб.
Дата: 29.03.2020
скачати


ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи: Психічні пізнавальні процеси, такі, як відчуття, сприйняття, пам’ять, увага, уява та мислення, у своєму зв’язку становлять когнітивну сферу особистості. Усі вони в результаті своєї взаємодії роблять можливим отримання, переробку, зберігання та відтворення як сенсорної інформації, яка отримується із навколишнього світу, так і результатів здатності до творчого переосмислення тих даних, що накопичуються в процесі індивідуального розвитку.  На сучасному етапі розвитку наша країна зазнає значних перетворень у економічній, політичній, виробничій, культурно-освітній сферах життя. Економічні зміни в країні зумовлюють потребу виховувати інтелектуально розвинену особистість, здатну насамперед грамотно, аргументовано та переконливо доводити власну думку.
Перетворення в сучасному суспільстві впливають передусім на навчання та виховання підростаючого покоління, тому перед школою постає завдання не тільки подати необхідні знання з різних галузей науки, а й на основі цих знань розвинути особистість школяра, виховати культуру його мислення та мовлення. У цьому аспекті особливої уваги потребує початкова ланка освіти, оскільки тут формується більшість загально навчальних умінь і навичок, розвиваються розумові операції, вдосконалюються мовлення, мислення, пам’ять, увага, уява та інші психічні функції особистості. Завдання початкової школи – розвинути у дітей вміння та бажання навчатися, наголошуючи при цьому на невимушеній, цікавій формі розвитку у школярів мислення, уваги, зв’язного мовлення.
Проте на наш час недостатньо уваги приділяється проблемі розвитку когнітивної сфери школярів, не використовуються засоби покращення ефективності психічних пізнавальних процесів як учителями молодших класів, так і батьками школярів, що зумовлює актуальність досліджень за цією темою. 

У нашій країні дослідження когнітивної сфери особистості здійснювалися в роботах Б.М. Велічковського, Л.С. Виготського, П.Я. Гальперіна, В.П. Зінченко, О.М. Лєонтьєва, М. А. Холодної та ін. Найвидатнішими зарубіжними вченими, що вивчали когнітивну сферу особистості, були Ф. Бартлетт, Р. Гарднер, Дж. Келлі, С. Палмер, Ж. Піа-же, Д. Раппапорт, У.Скотт, О. Харві, Ф. Хольцман, Х. Шродер. 

Об'єкт дослідження: когнітивна сфера особистості.

Предмет дослідження: когнітивна сфера молодшого школяра.

Мета курсової роботи: вивчити проблему когнітивної сфери молодших школярів теоретично та емпірично та зробити висновки щодо її розвитку.

Для досягнення заявленої мети в роботі вирішуються завдання:

  1. теоретичні: за допомогою теоретичного матеріалу, розглянути та вивчити особливості розвитку когнітивної сфери молодших школярів

  2. емпіричні: емпірично вивчити когнітивну сферу молодших школярів, за допомогою практичних методів.

Гіпотеза дослідження:

  1. молодші школярі матимуть середній рівень розвитку когнітивних процесів

  2. у дітей з високою самооцінкою буде високий рівень розвитку когнітивних процесів.

Методи дослідження:

  1. теоретичні:

  • ознайомлення з літературою за темою та її узагальнення;

  1. емпіричні:

  • метод бесіди

  • метод анкетування

  • діагностичні методики: «Визначення концентрації уваги» (тест П’єрона-Рузера), «Визначення обсягу сприймання», «Визначення типу пам’яті», «Вивчення швидкості мислення», «Намалюй що-небудь» та «Який я?».

База дослідження та вибірка досліджуваних: п’ять дівчат 8-річного віку. Учениці ліцею міста Запоріжжя. Діти з повних сімей та не мають проблем з навчанням.

Практична значущість: зміст курсової роботи та результати дослідження когнітивної сфери молодших школярів можуть бути цікаві студентам-психологам та людям, які працюють з дітьми цього віку.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗГЛЯД ПРОБЛЕМИ КОГНІТИВНОЇ СФЕРИ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

1.1. Поняття когнітивної сфери
Доктор психологічних наук, професор Козлов Н.І. зазначає, що поняття «когнітивний» (когнітивні процеси, когнітивна психологія та когнітивна психотерапія) - набуло поширення в 60-і роки XX століття, під час захоплення кібернетикою і електронним моделюванням інтелектуальних процесів, що переросли в звичку представляти людину як складний біокомп’ютер. Дослідники намагалися моделювати всі психічні процеси, що відбуваються в людині. Що вийшло змоделювати - назвали когнітивними процесами. Що не вийшло - афективними. До когнітивної сфери відносять всі психічні процеси, що виконують функцію раціонального пізнання (від лат. cognitio - знання, пізнання, вивчення, усвідомлення) [5].

Український психолог Трофімов Ю.Л. зазначає, що когнітивна сфера особистості має принципове значення в плані побудови моделі світу. Людина здійснює пізнавальну дія­льність, бо вона активно ставить перед собою мету, намагається її досягти. Пізнання не є пасивним процесом, воно завжди поєднане з перетворенням пізнаного. В пізнанні розрізняють два ступені – так званого чуттєвого ві­дображення і відображення абстрактно-теоретичного. До першого ступеня належать відчуття і сприймання, - безпосередньо пов’язані з впли­вом предметів чи явищ оточуючого світу на відповідні рецептори. Другий ступінь пізнання – логічне пізнання. До нього належать мислення та уява, які є основою специфічно людського пізнання, перетворювальної функції людського інтелекту, продуктивності й творчої діяльності особистості. До першого ступеня належать відчуття, безпосередньо пов'язані з впливом предметів на органи відчуттів. Фізіологічно ці знання забезпечуються діяльністю першої сигнальної системи. [20].

До когнітивної сфери особистості відносяться такі пізнавальні процеси як: відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява та увага. Російський психолог Столяренко Л. Д. вважає, що увага – це не психічний процес, а форма організації свідомості та умова успішного протікання психічних процесів та станів. Увага не має власного змісту, виявляє свою дію у зв'язку з відчуттями, сприйняттями, пам'яттю, мисленням тощо. Ці явища актуалізуються у людини не самі собою, а під впливом спрямованості особистості. Отже, увага є вибірковою спрямованістю й зосередженістю свідомості особистості на об'єктах, що відповідають її потребам, інтересам та цілям діяльності або поведінки [18]. 

За психологом Страховим В.І., увага це зосередженість діяльності суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті - предметі, події, образі, міркуванні тощо [19].

Український психолог Максименко С.Д. вважає, що сприймання - це психічний процес відображення людиною предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх їхніх якостей і властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуттів [9].

Український психолог М’ясоїд П.М. визначає сприймання як психічний процес відображення людиною предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх їхніх якостей і властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуттів [11].

Відчуття і сприймання є послідовними щаблями єдиного процесу чуттєвого пізнання. Професор Варій М.Й. вважає, що відчуття є найпростішим психічним процесом, який полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ навколишнього світу, а також внутрішніх станів організму під час безпосередньої дії подразників на відповідні рецептори [3].

Український психолог, професор Павелків Р.В. пише, що пам'ять - це психічний процес, який полягає у запам'ятовуванні, збереженні, відтворенні людиною її досвіду. Рухова (моторна) пам'ять — це запам'ятовування, зберігання та відтворення різних рухів. Вона є підґрунтям для формування різного роду трудових та практичних навичок, у тому числі навичок ходьби, письма тощо. Емоційна пам'ять — це пам'ять на емоції та почуття. Вона полягає у здатності запам'ятовувати та відтворювати почуття. Як відомо, емоції сигналізують про задоволення потреб та інтересів людини, її стосунків з навколишнім світом. Образна пам'ять — це пам'ять на уявлення, картини природи та життя, а також звуки, запахи, смаки тощо. Сутність її полягає в тому, що сприйняте раніше відтворюється потім у формі уявлень. Словесно-логічна пам'ять — це запам'ятовування та відтворення думок. Людина запам'ятовує думки, які в неї виникають у процесі обмірковування, пам'ятає зміст прочитаної книги, розмови з друзями. Мимовільна пам'ять — це запам'ятовування та відтворення матеріалу, яке здійснюється без вольових зусиль, без контролю з боку свідомості, автоматично. При цьому суб'єкт не ставить перед собою спеціальної мнемічної мети запам'ятати чи пригадати матеріал. Короткочасна пам'ять - це вид пам'яті, який характеризується швидким запам'ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням. У випадку короткочасної пам'яті частіше за все суб'єкт не використовує спеціальних мнемічних прийомів [13].

Російський психолог Баданіна Л.П. визначає мислення як - пізнавальний процес, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Характеризуючи мислення, важливо вказати на зв'язок мислення з промовою. Ми мислимо словами. Вищою формою мислення є словесно-логічне мислення, за допомогою якого людина стає здатна відображати складні зв'язки, відносини, формувати поняття, робити висновки і вирішувати складні абстрактні завдання [1].

За словами Баданіної Л.П., генетична психологія виділяє три види мислення: наочно-дієве, наочно-образне і словесно-логічне. Наочно-образне мислення дозволяє аналізувати, порівнювати й узагальнювати різні образи, уявлення про явищах і предметах. Особливості наочно-дієвого мислення виявляються в тому, що завдання вирішуються за допомогою реального, фізичного перетворення ситуації, маніпулювання з об'єктами. Ця форма мислення найбільш характерна для дітей до 3 років. Словесно-логічне, або абстрактне, мислення є найбільш пізній етап розвитку мислення. Для словесно-логічного мислення характерне використання понять, логічних конструкцій, які іноді не мають прямого образного вираження (наприклад, вартість, чесність, гордість і т.д.). Завдяки словесно-логічному мисленню людина може встановлювати найбільш загальні закономірності, передбачати розвиток процесів у природі і суспільстві, узагальнювати різний наочний матеріал [1].

Український психолог Вітенко І.С. зазначає, що уява - це процес побудови образів предметів і явищ на основі попереднього досвіду. Вона істотно відрізняється від образної пам'яті. Образи уяви людина створює сама, вони є результатом сприймання. Таким чином, уява - психічний процес, що може створювати на основі прямого (або опосередкованого) мислення, пам'яті відбиття світу, нових думок, образів предметів і явищ [4].

Отже, ми розглянули поняття когнітивної сфери людини та розібрали кожен психічний процес, який належить до когнітивної сфери особистості: уява, увага, пам'ять, мислення, сприймання та відчуття.
1.2. Особливості пам’яті та мислення молодшого школяра
Як зазначає український психолог Савчин М.В., молодший шкільний вік є сенситивним періодом для розвитку пам'яті, коли особливо динамічно змінюється співвідношення мимовільного й довільного запам'ятовування. Інтенсивно розвивається довільна пам'ять, хоча мимовільна теж активно використовується. Довільне запам'ятовування буває найпродуктивнішим тоді, коли запам'ятовуваний матеріал стає змістом діяльності школярів. Під впливом навчання у цьому віці активно формується логічна пам'ять, яка відіграє основну роль у засвоєнні знань [15].

Російський психолог Кулагіна І.Ю. підкреслює, що діти молодшого шкільного віку мимоволі запам'ятовують навчальний матеріал, який викликає у них інтерес, який дав в ігровій формі, пов'язаний з яскравими наочними посібниками або образами-спогадами і т.д. На відміну від дошкільнят, вони здатні цілеспрямовано, довільно запам'ятовувати матеріал, їм не цікавий. З кожним роком все більшою мірою навчання будується з опорою на довільну пам'ять. Молодші школярі, як і дошкільнята, володіють хорошою механічною пам'яттю. Багато з них протягом всього навчання в початковій школі механічно заучують навчальні тексти, що призводить до значних труднощів в середніх класах, коли матеріал стає складніше і більше за обсягом. Вони схильні дослівно відтворювати те, що запам'ятали. Удосконалення смислової пам'яті в цьому віці дає можливість освоїти досить широке коло мнемічних прийомів, тобто раціональних способів запам'ятовування. Коли дитина осмислює, розуміє навчальний матеріал, одночасно він його запам'ятовує. Таким чином, інтелектуальна робота являє собою в той же час мнемічну діяльність, мислення і смислова пам'ять виявляються нерозривно пов'язаними. Слід зазначити, що молодший школяр може успішно запам'ятати і відтворити і незрозумілий йому текст. З цієї причини дорослі повинні контролювати не тільки результат (точність відповіді, правильність переказу), але і сам процес - як, якими способами учень це запам'ятав [7].

Український психолог Савчин М.В. наголошує, що мислення молодших школярів характеризують як конкретно-образне. Конкретність мислення молодших школярів виявляється в тому, що певну розумову задачу вони можуть розв’язати, тільки виходячи з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень. Під впливом навчання в мисленні молодшого школяра змінюється співвідношення образних і понятійних, конкретних і абстрактних компонентів. Ці зміни відбуваються по-різному, залежно від змісту навчання. Завдання вчителя полягає в тому, щоб забезпечити розвиток не тільки абстрактного, а й конкретного мислення молодших школярів [15].

Відомий психолог Костюк Г.С. вважає, що розвиток мислення учнів початкової ланки виявляється у здатності усвідомлювати й розв’язувати все складніші пізнавальні й практичні завдання, виконуючи потрібні для їх розв’язання дії та операції, виражати їх результати у судженнях, поняттях, міркуваннях і умовиводах. Учні молодших класів застосовують переважно практично-дійовий і образно-мовний аналіз. При комплексному аналізі засвоєння ними матеріалу більш повне та глибоке, тому що учні розглядають майже всі частини, властивості навчального предмета, але взаємозв’язків між ними ще не встановлюють, тобто вони перелічують у певній послідовності відокремлені частини або властивості без взаємозвязку між ними. Розвиток аналізу від елементарного до більш глибокого відбувається одночасно із розвитком синтезу від елементарного до більш широкого та складного. Діти молодшого віку по-різному порівнюють одні й ті ж предмети та за тотожних умов неоднаково успішно рухаються в умінні порівнювати. Одні учні у порівнянні знаходять тільки відмінності, а інші – відмінність та подібність. Процес порівняння у молодших школярів має синтетичний, узагальнюючий характер, у інших – аналітичний. Розвиток абстракції в учнів виявляється у формуванні здатності виділяти загальні та суттєві ознаки, зв’язки та відношення, а також розрізняти несуттєві ознаки та зв’язки цих предметів чи явищ. Однією з особливостей абстракції учнів початкових класів є те, що вони іноді замість суттєвих ознак виділяють зовнішні, яскраві ознаки. Інша особливість полягає в тому, що діти легше абстрагують властивості предметів та явищ, ніж зв’язки та відношення, які існують між ними. Уявляючи ці особливості, вчитель повинен звертати увагу учнів на приховані, але суттєві ознаки, їх зв’язки та відношення [6].

Російський кандидат педагогічних наук Менчинська Н.А. розрізняє два види абстрагування (первинний та вторинний) залежно від характеру розв’язуваних завдань. Первинний вид абстрагування пов’язаний із узагальненням, яке призводить до формування нового поняття (чи закону). Вторинне абстрагування пов’язане із використанням поняття (чи закону) при розв’язуванні нових завдань [10].

Отже, ми дізналися, що молодший шкільний вік є сенситивним періодом для розвитку пам'яті, коли особливо динамічно змінюється співвідношення мимовільного й довільного запам'ятовування. Під впливом навчання у цьому віці активно формується логічна пам'ять, яка відіграє основну роль у засвоєнні знань. Щодо мислення молодших школярів, то його характеризують як конкретно-образне. Конкретність мислення молодших школярів виявляється в тому, що певну розумову задачу вони можуть розв’язати, тільки виходячи з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень.

1.3. Увага та уява у дітей молодшого шкільного віку
Український психолог Скрипченко О.В. вважає, що співвідношення між довільною і мимовільною увагою змінюється на користь довільної, починаючи з дошкільного віку. Максимального розвитку довільна увага досягає у шкільному віці, а згодом указане співвідношення виявляє тенденцію до зрівнювання. Ця тенденція пов'язана з тим, що в процесі свого розвитку система дій із зовнішньої поступово перетворюється на внутрішню. Однією з особливостей довільної уваги молодших школярів є низький рівень її вибірковості, диференційованості. Так, старанний молодший школяр намагається охопити все пояснення вчителя, не розрізняючи у ньому суттєве і другорядне. Учні молодших класів майже на одному рівні фіксують і основне, і другорядне. Удосконалення механізмів уваги детермінує розвиток її властивостей: стійкості, концентрації, переключення, розподілу та обсягу. Якщо в молодших школярів є інтерес до об'єкта або предмета, ступінь зосередженості уваги на ньому може бути високим. Але тривалість зосередженого стану в учнів невелика. Навчання створює умови для формування у школярів навичок переключення та розподілу уваги. Учні третього класу вже вміють розподілити увагу на зміст завдання, на свою поставу під час письма та на пояснення вчителя. На тлі вікових тенденцій розвитку уваги в молодших школярів виявляються індивідуальні відмінності. Вони стосуються продуктивності уваги залежно від провідної ролі певного видута властивостей уваги, від динаміки виявлення їх упродовж дня, піків активності уваги в цьому проміжку часу [17].

Кандидат психологічних наук Палій А.А. вважає, що характерною особливістю уяви молодших школярів є наочність і конкретність створюваних образів. Дитина представляє в думці те, що вона бачила в натурі або на картинці. Учням I-го, а інколи і II-го класу буває нелегко уявити те, що не має жодної підтримки в конкретних предметах та ілюстраціях. Так, школяр неохоче погоджується визнати, що перед ним «солдат», якщо у «солдата» немає в руці палиці, що зображає рушницю. Більш старші учні початкових класів легше обходяться без зовнішніх атрибутів (ознак), хоча і люблять ними користуватися. Молодший школяр критичніше дивиться на те, що є плодом його уяви. Він розуміє умовність придуманого ним і в грі приймає цю умовність. Під впливом учіння уява дітей змінюється. З’являється більша стійкість образів уяви, які краще зберігаються в пам’яті, стають багатшими і різноманітнішими завдяки розширенню кругозору, здобутим знанням. Уява у молодшого школяра має в значній мірі наслідувальний характер. Дитина в своїх вигадках і іграх прагне відтворити те, що вона бачила або чула, повторити те, що спостерігала. Тому уява у неї має головним чином відтворювальний (репродуктивний) характер. У процесі навчання ця відтворююча уява має дуже велике значення, оскільки без неї неможливо сприймати і розуміти навчальний матеріал. Учіння сприяє розвитку цього вигляду уяви, збагачує її. Крім того, у молодшого школяра уява все тісніше пов’язується з його життєвим досвідом, причому не залишається пасивним процесом (безплідним фантазуванням), а поступово стає спонукачем до діяльності. Виниклі образи і думки школяр прагне втілити в реальні предмети (у малюнки, іграшки, різні вироби, інколи і корисні), над виготовленням яких треба попрацювати. Молодший школяр у своїй уяві вже може створювати всілякі ситуації. Формуючись в ігрових заміщеннях одних предметів іншими, уява переходить в інші види діяльності. В умовах учбової діяльності до уяви школяра пред’являють спеціальні вимоги, які спонукають його до довільних дій уяви. Вчитель на уроках пропонує дітям уявити собі ситуацію, в якій відбуваються деякі перетворення предметів, образів, знаків. Ці навчальні вимоги спонукають розвиток уяви, але вони потребують підкріплення спеціальними знаряддями – інакше дитині важко просунутися в довільних діях уяви. Це можуть бути реальні предмети, схеми, макети, знаки, графічні образи тощо [14].

Отже, у молодшому шкільному віці, максимального розвитку набуває довільна увага. Удосконалення механізмів уваги детермінує розвиток її властивостей: стійкості, концентрації, переключення, розподілу та обсягу. Щодо уяви, то характерною особливістю уяви молодших школярів є наочність і конкретність створюваних образів. Під впливом учіння, уява дітей змінюється. З’являється більша стійкість образів уяви, які краще зберігаються в памяті, стають багатшими та різноманітнішими завдяки розширенню кругозору, здобутим знанням.

1.4. Особливості розвитку відчуттів та сприймання в дітей молодшого шкільного віку
Кандидат психологічних наук Кутішенко В.П. зазначає, що у молодших школярів сприймання стає більш довільним, цілеспрямованим і категорійним процесом. Сприймаючи нові для них предмети і явища, учні прагнуть відносити їх до певної категорії об'єктів. Особливості сприймання молодших школярів виявляються у виконанні завдань на вибір об'єктів з певної їх сукупності. Вибираючи предмети, вони орієнтуються здебільшого на їх колір та форму. В одних випадках за характерну ознаку предмета вони беруть форму, а в інших – колір. Чим старші учні початкових класів, тим більша роль у їх сприйманні належить формі. Зростає і точність розрізнення форм предметів. Молодші школярі широко використовують форму для впізнання і порівняння предметів, навіть у тих випадках, коли вони не знають назви форми. Зростання обізнаності учнів з назвами форм (трикутник, чотирикутник, круг тощо) відіграє важливу роль у розвитку точності і повноти сприймання. У молодших школярів суттєво змінюється зоровий і дотиковий вибір заданої фігури серед інших фігур, про що свідчить зменшення часу, потрібного на зоровий і дотиковий їх пошук [8].

Кандидат психологічних наук Палій А.А. зазначає, що розвиток відчуттів виявляється в тому, що:

  • загострюється абсолютна і розрізняльна чутливість;

  • утворюються дедалі складніші міжаналізаторні зв’язки;

  • формуються тонкі й точні сенсомоторні асоціації, що забезпечують точність рухів і зоровий контроль за ними;

  • мова, яка розвивається, перетворює подразнення в знання якостей предметів, надає цим знанням узагальненого характеру і забезпечує досконаліше орієнтування дитини в навколишньому середовищі (зокрема і в новому);

  • між розрізнянням якостей, їх називанням і використанням у маленьких дітей немає повної відповідності. З розвитком ця відповідність зростає. На вищому ступені розвитку відчуття різних якостей предметів та їх відтінків є основою для усвідомлення окремих предметів і цілих життєвих ситуацій;

  • чутливість, що вдосконалюється, до якостей предметів і явищ та їх словесні позначення є основою і умовою розвитку в дітей спостережливості й естетичних почуттів;

  • відчуття дитини розвиваються в різноманітних видах діяльності, що її спеціально організовують вихователі, вчителі. Вимагаючи тонко і точно розрізняти якості та їхні відтінки, порівнюючи їх і узагальнюючи, педагог забезпечує широкі можливості для творчого використання дітьми в самостійній роботі яскравих образів, які склалися в них [14].

Отже, особливістю сприймання молодших школярів стає те, що воно стає довільним, цілеспрямованим і категорійним процесом. Сприймаючи нові для них предмети і явища, учні прагнуть відносити їх до певної категорії об'єктів. Щодо відчуттів, то загострюється абсолютна і розрізняльна чутливість, утворюються складі аналізаторні зв’язки тощо.


РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КОГНІТИВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. Методики вивчення когнітивної сфери молодших школярів
Тест П'єрона— Рузера

Мета дослідження: визначення рівня концентрації уваги.

Матеріали та обладнання: бланк тесту П'єрона— Рузера, олівець і секундомір.

Процедура дослідження: Дослідження можна проводити як з одним досліджуваним, так і з групою з 5—9 осіб. Головні умови в роботі з групою — зручно розташувати досліджуваних, забезпечити кожного бланками тестів, олівцями і дотримуватися тиші в процесі тестування.

Інструкція досліджуваному«Вам пропонується тест із зображеними на ньому чотирма геометричними фігурами: квадрат, трикутник, коло і ромб. За сигналом «Починаємо!» розставте якомога швидше і без помилок у ці фігури такі зна­ки: у квадрат — плюс, у трикутник — мінус, у коло — нічого, у ромб — крапку. Розставляйте знаки послідовно у кожній фігурі по рядках зліва направо. Час на виконання завдання — 1 хв. За моєю командою «Стоп!» припиняєте роботу» Експериментатор у ході досліду контролює час за допо­могою секундоміра і подає команди: «Починаємо!», «Стоп!»

Обробка та аналіз результатів: Результатами даного тестування є: кількість заповне­них досліджуваним за 1 хв геометричних фігур з враху­ванням кола та кількість допущених помилок [16].

Методика «Визначення обсягу сприймання»

Обладнання: таблиця з картинками, секундомір.

Методика проведення: Для індивідуальної роботи достатньо таблиці на аркуші паперу. Дитині пропонується розглянути таблицю з картинками протягом хвилини та записати словами що зображено на картинках.

Оцінювання результатів

0—5 — низький рівень обсягу сприймання,

6—8 — середній

9 та більше — високий рівень [16].

Методика «Визначеннятипу пам`яті» 

Мета: визначення переважаючого типу пам`яті. 

Обладнання: чотири ряди слів, записаних на окремих карточках, секундомір. 

Для запам`ятовування на слух: Машина, яблуко, олівець, весна, лампа, ліс, дощ, квітка, каструля, папуга. 

Для запам`ятовування при зоровому сприйнятті: літак, груша, ручка, зима, свічка, поле, блискавка, горіх, сковорідка, качка. 
Для запам`ятовування при моторно-слуховому сприйнятті
  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас