Актуальність дослідження

1 2 3 4 5 6

Ім'я файлу: Вступ, І, ІІ, ІІІ розділи, література, додатки.docx
Розширення: docx
Розмір: 173кб.
Дата: 07.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
КУРСОВА Гончаренко Алена.docx
завдання для комплексних контрольних робіт.docx
диплом для правки 24.01.docx
Дипломна робота Пухкало.docx

Вступ

Актуальність дослідження. Вступ людства в нову інформаційну епоху породжує об'єктивну необхідність у філософському осмисленні соціальних процесів, що відбуваються. Теза «той, хто володіє інформацією, володіє світом» стає усе більш актуальною. Як вважає відомий американський вчений О. Тоффлер, до кінця XX сторіччя знання та інформація стали найважливішим ресурсом влади: вони дозволяють досягнути цілі, переконати людей у їхній особистій зацікавленості в цих цілях; перетворити супротивників у союзників. Можна сказати, що в цих умовах усі перемоги і поразки здійснюються на невидимому фронті інформаційно-психологічної війни, що використовує комунікативні технології з довгостроковими і короткочасними цілями, а єдиний інформаційний простір визнається обов'язковим компонентом державності.

У цих умовах роль засобів масової інформації в маніпуляції суспільною свідомістю значно зростає. Засоби масової інформації створюють єдиний інформаційний простір, що консолідує думки, почуття, бажання людей у єдину суспільну думку. Недооцінка впливу засобів масової інформації на життя людини і суспільства стає причиною катастрофи устояної системи цінностей людини і суспільства, мистецтва і науки, моральності і духовності, освіти і виховання підростаючого покоління.

Особливе занепокоєння викликає факт впливу сучасних засобів масової інформації на молоде покоління. Те, що цей вплив, сьогодні багато в чому негативний, уже не заперечує ніхто. Це підтверджується й існуючими дослідженнями й у цілому ситуацією в суспільстві.

Хвиля насильства, що захлиснула суспільство, ріст невмотивованої агресивності, руйнування традиційних загальнолюдських цінностей, відсутність у молоді моральних орієнтирів, духовних лідерів, зниження порога чутливості – усе це не в останню чергу обумовлено сучасним станом засобів масової інформації.

ЗМІ в умовах ринку втратили свої найважливіші функції виховання людини, формування особистості, освіти. Сьогоднішні ЗМІ – це бізнес, головна мета якого – прибуток. На шляху до досягнення цієї мети використовуються всі засоби, що дозволяють залучити масову аудиторію.

Серед закордонних авторів, що внесли значний вклад у вивчення даної проблематики, можна назвати такі імена, як М. Вебер, Д. Грабер, Д. Мак-Куел, Б.И. Пейдж, Р. Шапіро, Е. Міцкевич і деякі інші.

У роботах Р.Ф. Абдеєва, Р.Г. Апресяна, Е.Ч. Андруласа,
А.М. Гусейнова, 3.А. Гучетля, А.В. Лук'янова, Г.А. Тульчинського,
В.А. Ентіна аналізуються процеси суспільства і ЗМІ як умовних форм комунікативної діяльності. Але з урахуванням специфіки змін у сучасному світі виникає гостра необхідність у більш глибокому і цілісному аналізі діяльності засобів масової інформації.

Дана тема особливо актуальна сьогодні, коли мова заходить про відсутність контролю над ринком засобів масової інформації, неконтрольованій подачі інформації різної аудиторії, що в кінцевому рахунку згубно позначається на формуванні моральних цінностей підростаючого покоління.

Об'єкт дослідження – процес впливу засобів масової інформації на психіку дитини.

Предмет дослідження – засоби масової інформації як інструмент впливу на психіку дитини молодшого шкільного віку.

Мета дослідження полягає у дослідження впливу засобів масової інформації на психіку дитини дошкільного віку.

Гіпотеза даної роботи – засоби масової інформації впливають на психіку дитини, причому цей вплив може бути як негативним, так і позитивним.

Відповідно до сформульованої мети та висунутої гіпотези визначено завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретичні підходи до проблеми впливу засобів масової інформації на психіку дитини, розглянути форми та види сучасних ЗМІ, виявити сутність їх впливу на психіку дитини;

2. Експериментально дослідити вплив ЗМІ на психіку дитини;

3. Розробити рекомендації щодо мінімізації негативного впливу на дитячу психіку засобів масової інформації;

Методологічну основу дослідження складає діалектичний підхід до розгляду соціальних явищ, а також елементи інформаційного і системного підходів. Використовувалися принципи об'єктивності, науковості, метод сходження від абстрактного до конкретного, єдність історичного і логічного. Теоретичною базою магістерської роботи є дослідження закордонних і вітчизняних авторів, безпосередньо зв'язаних з темою дослідження.

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези було використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження:
1) теоретичних - порівняння, узагальнення, систематизація наукових досліджень з проблеми; 2) емпіричних – констатувальний експеримент, спостереження, усного та письмового опитування ( бесіда, інтерв’ю, анкетування), математичні методи обробки експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження. Експериментальне дослідження було проведено у ЗОШ № …. м. Миколаєва. Вибірку дослідження склали 60 учнів віком від 7 до 9 років. Серед них – 27 дівчат і 33 хлопчика.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці рекомендації щодо мінімізації негативного впливу на дитячу психіку засобів масової інформації, висновки і положення даної роботи можуть бути використані у практичній роботі шкільних психологів та педагогів.

Основні результати дослідження висвітлені в міжвузівської науково-практичної конференції «Наукові досягнення молодих – шлях до професії: Тези міжвузівської науково-практичної конференції 6 грудня 2020 р. / За заг. ред. А.М. Старєвої. Миколаїв: ММIРЛ ЗВО Університету «Україна», 2020. 268 с.»

Структура роботи. Магістерська робота складається із вступу, трьох розділів і 3 додатків. Загальний обсяг роботи складає 97 сторінок і містить 19 таблиць. Список використаних джерел налічує 67 найменувань.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВпливУ засобів масової інформації на психіку дитини

1.1. Основні напрямки розвитку засобів масової комунікації.
Поняття масової комунікації та її місце в суспільному житті

Ми живемо в епоху технологічних на соціокультурних зрушень, переходу від індустріальної, де основний профіль – виробництво товарів, до постіндустріальної, де на перший план виходить сфера послуг, економіки. Це явище відображає об'єктивну тенденцію еволюції цивілізації, пов'язану з появою нових інформаційних і комунікаційних технологій, нових потреб і нового способу життя. Настав такий етап розвитку, коли інформація стала однією з основних цінностей в житті людей. Для розгляду феномена інформатизації сучасного суспільства і засобів масової комунікації необхідно розібратися в понятті інформації.

Існують різні визначення інформації, вони складні, комплексні та суперечливі, особливо, коли відбувається переосмислення її місця в економіці та побуті. Можна запропонувати наступне узагальнене визначення поняття інформація: це сукупність відомостей про матеріальний і духовний світ, про закономірності й тенденції його розвитку, які можна відтворювати шляхом передачі усним, письмовим або електронним способом.

З боку сучасного суспільства, інформація є предметом активного споживання. Перед тим як дійти до споживача, вона проходить ряд етапів:

• Збір даних

• Вторинна обробка

• Зберігання інформації

• Передача інформації.

На кожному з цих етапів, особливо на етапі передачі інформації зростає роль засобів масової комунікації (ЗМІ, мережевої і теле- комунікації). Масова комунікація — фундаментальний стан сучасного суспільства, в якому складна, функціонально диференційована соціальна структура втілена у символічних формах і образах, які здатна сприймати і розуміти корпоративна, масова й індивідуальна свідомість. Серед аудиторій, які охоплюють більшу частину населення, сприйняття об’єктивної реальності відбувається шляхом поширення та споживання соціально значущої інформації, що є наслідком злиття інформації із системою цінностей і норм різних груп, регуляції їх контактів із середовищем [16].

В результаті інформатизації, виникає інформаційне суспільство, де головним об'єктом управління стають не матеріальні об'єкти, а символи, ідеї, образи, інтелект, знання. Передбачається, що в історії відбулося кілька інформаційних революцій під якими розуміється реформування суспільних відносин, як наслідок появи нових технологій обробки інформації.

Четверта інформаційна революція в 70-х роках XX ст привела до появи інформаційного суспільства. Технологічною основою цієї революції став винахід мікропроцесорної технології і поява персонального комп'ютера, комп'ютерних мереж, комунікації, заснованої на електронних, а не механічних і електричних засобах перетворення інформації, на мініатюризації всіх вузлів, пристроїв, приладів, машин, на програмно-керованих пристроях.

В цілому визначення інформаційного суспільства можна уявити наступним чином: інформаційне суспільство - це таке суспільство, в якому більшість працюючих зайнято виробництвом, зберіганням, переробкою і реалізацією інформації, особливо вищої її форми - знань.

Ще одна відмінність з індустріальною стадією розвитку пов'язана з типом ресурсів. Одне з найважливіших властивостей індустріального ресурсу - виснаженість. Ресурс витрачається і зменшується в ході його використання.

Інформаційні ресурси володіють іншими властивостями, зазвичай їх відносять до типу синергетичних або саморозширювальних. У процесі використання такі ресурси збільшуються, а якість їх покращується. Зрозуміло, що працювати з вичерпними і саморозширювальними ресурсами слід по-різному, до того ж на перший план в інформаційному суспільстві виходять абсолютно нові засоби комунікації.

Виділяють кілька конфігурацій теорії масової комунікації. Вихідною конфігурацією теорії масової комунікації є, очевидно, саме поняття «масова комунікація», без якого, як це неважко собі уявити, ніякі її теорії взагалі неможливі. Ще в 1909 році Ч. Кулі, автор теорії «залучення» індивідів до «більшої свідомості» як сукупності накопичених соціально значущих «станів відчування» і «відображень (imaginations)», виділяють комунікацію як засіб актуалізації «органічно цілого світу людської думки» [53].
Пізніше Дж. Г. Мід (1934) в руслі цих міркувань розглядав суспільство як результат сукупності процесів взаємодії індивідів один з одним. Мід відзначав, що тотожність значень актів взаємодії дозволяє кожному з його учасників приймати на себе роль «іншого», в тому числі і «узагальненого іншого», коли накопичений досвід постає таким чином, що виступає по відношенню до нього в якості загальнозначущого і загальнодоступного[26]. Говорячи про масову комунікацію, неможливо не згадати про масову свідомість. Масова свідомість формувалася аж ніяк не новими інструментами спілкування самими по собі. Істотно важливою характеристикою цієї свідомості, що прирікає її буквально на наркотичну залежність від засобів масової комунікації став стан її незаповненості. Утворений в будь-якому випадку комунікаційний вакуум - ця свого роду незнищенна жага, для тамування якої людина повинна постійно оновлювати стрічку новин, програвати наступне відео з лайфхаками, а потім і до перегляду нових фото друзів.

Для глибшого розуміння впливу засобів масової комунікації, необхідно почати з вивчення засобів спілкування та їх аналіз в історичному контексті. В кінці XIX - початку XX століття, Ч. Кулі виділяє газети, пошту, телеграф, залізні дороги, освіту як основу засобів спілкування. (Cooley, 1953). Далі, з появою загальнодоступної преси та дешевого кінематографу, а потім і радіо, поняття «інформатизації мас» розширилося утворюючи таким чином поняття «масової комунікації»

В міру вивчення масової інформатизації, П. Лазарсфельд і Р. Мертон писали в 1948 р статтю про небезпеку встановлення «психологічної монополії» мас-медіа, виявивши при цьому існування в соціології значного нонконформістського потенціалу. Подальше розкриття цього потенціалу призвело до появи широкої соціологічної критики, що поширилася, по суті, на всі області дії масової комунікації [54].

Прояснюючи поняття «інформаційного суспільства», буде виникати задача застосування в теоретичних дослідженнях масової комунікації конфігурації, розробленої М. Маклуеном, згідно якої «сам засіб комунікації і є повідомленням» тобто, з одного боку, впливає на людину і суспільство, на самі «засоби комунікації», а з іншого - саме зазнає при цьому різноманітного впливу. Передбачається послідовний розгляд того, як ми, вступаючи в відносини один з одним, формуємо середовище спілкування, щоб воно формувало нас чи як наше середовище спілкування формує нас таким чином, що ми, в свою чергу, самі формуємо його.

Масова комунікація - одне з тих важливих явищ сучасного суспільства, яке помітно позначається на розвитку суспільних відносин всередині кожної країни і між країнами та народами. Сучасний світ складний, різноманітний, динамічний. Він суперечливий, але взаємозалежний і багато в чому цілісний.

Розвиток суспільних відносин супроводжується поглибленням відносин спілкування і розгалуженням зв’язків людини з людиною, народу з народом, суспільства з суспільством, тобто розвитком процесів соціальної комунікації.

Масова комунікація стала невід’ємною частиною сучасного суспільства, економіки, політики та культури, охоплює міжнародні, міжгрупові чи міжособистісні відносини. Триваюче перетворення засобів масової комунікації надає зростаючий вплив як на соціально - політичну, так і на матеріально – виробничу, культурно - ідеологічну області життя всього людства та окремої людини. Поширення в українському суспільстві загальнолюдських демократичних цінностей, таких як свобода слова, правова держава, приватна власність, ринкова економіка, стало реальністю багато в чому завдяки інтенсивним комунікаційним процесам і перш за все діяльності засобів масової інформації.

Термін ЗМК - засоби масової комунікації, зустрічається в багатьох роботах з психології, журналістики, соціології. Проте більшість дослідників традиційно рідко звертаються до нього, віддаючи перевагу більш звичному аналогу - ЗМІ (засоби масової інформації). Але аналог цей не завжди точний, так як в терміні ЗМІ не відображені всі інформаційні відносини людей, які входять в широкий процес соціальної комунікації. Ряд дослідників розглядає ЗМІ як частину масової комунікації, іноді ототожнюючи ці поняття. Зокрема, в mass media німецький класик комунікативних досліджень Е. Ноель-Нойман бачить перш за все «односторонню, опосередковану публічну комунікацію» [32].

Вивчення ЗМК зосереджене на каналах передачі інформації, де кожен користувач є і джерелом, і споживачем одночасно. За кілька останніх десятиліть соціологи, політологи, психологи, фахівці в області інформатизації розробили понятійний апарат, основні моделі та методологічні підходи до вивчення процесів і суб'єктів масової комунікації.

Науково-технічний прогрес створює оптимальні умови для технічного розвитку засобів масової інформації, породжуючи в той же час певні ілюзії про їхню всемогутність і слабкості живих, природних засобів масової комунікації.

Розвиток мережевих комунікацій включає в себе і такі процеси, в ході яких інформація не тільки передається, але і спотворюється, може мимоволі зростати або згасати. Масова комунікація за самою своєю природою вимагає інновацій, що надає їй динамічність і непередбачуваність її ефектів. Тому якщо одні дослідники із захопленням перераховують багатство способів використання масової комунікації, розглядаючи їх, як зовсім нові, характерні лише для «доби інтернету» в XXI столітті, то інші стверджують при цьому, що комунікація між людьми існувала в усі епохи, а в наш час просто з'явилися технічні засоби більш масової її реалізації.

Складність комунікативного процесу пов'язана з тим, що одна і та ж інформація може бути по-різному зрозуміла і осмислена різними людьми.

Більш того, одна і та ж інформація не може бути сприйнята по-різному навіть однією людиною в різні періоди її життя або коли вона знаходиться в різних емоційних станах.

З появою Інтернету людина почала більше часу проводити за комп'ютером (збирати інформацію, освоювати нові програми, грати в комп'ютерні ігри). Проте полегшення доступу до глобальної мережі, широкий доступ до пристроїв мережевої комунікації повернули використання ЗМК на новий рівень. Наслідком такої доступності стало те, що рамки особистого та публічного значно розширилися.
1.2 Роль засобів масової комунікації в формуванні індивідуальної та суспільної свідомості

Розглядаючи питання про роль системи мережевих засобів масової комунікації в формуванні індивідуальної та суспільної свідомості, варто назвати декілька важливих факторів:

Швидкий розвиток сучасних ЗМК сприяє їх впливу на життєдіяльність і культуру сучасного суспільства.
Реальне зростання в світі кількості створюваної соціальної інформації характеризується ситуацією так званого «інформаційного вибуху», яка викликає в суспільстві соціальну потребу в користуванні потужними, технічно оснащеними і оперативно діючими системами засобів масової комунікації, що здатні доставити суспільству цю інформацію;
Ціннісні орієнтири суспільства починають розглядатися як динамічна система соціальної інформації, поширення якої можливо лише за допомогою системи засобів масової комунікації.

Оскільки комунікація є специфічною формою людського спілкування та складовою сфери духовного життя суспільства, справедливо визначити, що комунікація - це специфічна культурна форма духовного спілкування людей. Значимі цінності культури відіграють роль певних інформаційних сигналів, які розповсюджуються в суспільстві в знаковій, символічній, а також образній формі. В ході спілкування культурні цінності сприяють передачі життєвого досвіду всередині і між поколіннями.

Таким чином, обмін цінностями стає головним чинником в розвитку культури суспільства. Засоби комунікації виступають речовим, матеріальним компонентом комунікативного процесу і завжди виражають собою спосіб передачі, збереження, виробництва і поширення культурних цінностей в суспільстві.

Засоби масової комунікації - це величезна частина соціальної комунікації, яка приймає на себе усні, письмові і візуальні функції. Оскільки інформація є результатом процесу мислення, ЗМК передають як об'єктивну, так і суб'єктивну інформацію. Позитивне значення ЗМК в тому, що вони відіграють велику роль в процесі пізнання світу, - в цьому їх пізнавальна функція, а так само в способі спілкування людей, - функція взаємного спілкування. Зрозуміло, не можна нехтувати і виховною, і освітньою функціями ЗМК.

Французькі дослідники Б. Катля і А. Каде також розрізняють п'ять основних функцій ЗМК:

1. Функція антени - постачає індивіду чи групі різного роду інформацію та нововведення, систематично зрушує суспільство з приводу будь-яких поглядів, установок, звичок і звичаїв, при цьому самі питання і гостра форма їх подачі порушують рівновагу, призводять до зміщення стилів життя. До ЗМК, для яких, ця функція є головною, відносяться телебачення, кінематограф інформаційні видання. Така функція ЗМК викликає порушення балансу різних сторін життя суспільства і в індивіда все більше зростає відчуття «непридатності його схем поведінки».

2. Функція підсилювача - загострює і поширює названий дисбаланс, поки це явище не стане колективним, чи не охопить все суспільство. В результаті все суспільство відчуває посилення впливу ЗМК , драматизує події місцевого значення і перебільшує значення фактів, що стосуються невеликих груп населення. До таких ЗМК відносять радіо, регіональне телебачення, преса, «скандальну» преса, тематичні телепередачі, спеціалізовані сторінки в соцмережах.

3. Функція фокуса - ЗМК не є джерелом, але місцем, де фокусуються зміни соціокультурних течій.

4. Функція призми - так само, як призма переломлює світло, кожен засіб масової комунікації фільтрує, деталізує і передає нові тенденції, надаючи їм простішу, доступнішу форму з атрибутами повсякденного життя кожного індивідуума, пропонує нові моделі поведінки та установки, адаптовані до нової соціальної структури. Ця роль поширення культурних інновацій і різноманітності смаків виконується найповніше мережевими виданнями та соціальними.

5. Функція відлуння - ЗМК, у яких ця функція домінує, є захисниками і певної соціальної структури, яку вони представляють, символами певного соціального порядку і хранителями його непорушності. Ці засоби інформації протистоять інноваціям. До таких засобів інформації відносяться афіші, провінційні газети, видання для дітей і т.д. [55].

Засоби масової комунікації також можуть бути інструментом забезпечення статики і динаміки, засобом підтримки соціальної рівноваги, виконуючи таким чином стабілізуючу функцію в суспільстві. Нарешті, ЗМК стали однією з головних форм дозвілля і в цьому їхня розважальна функція. Зрозуміло, що вплив засобів вабить як позитивним так і негативним. На відміну від «традиційних» ЗМК, на кшталт телебачення, радіо чи преси, мережеві ЗМК дають можливість брати участь у групових дискусіях. Індивід більше не знаходиться один на один з газетою, телевізором. Інформацію можна редагувати, спростувати, та дізнатися думку інших індивідів, проте дана свобода одночасно є простором для маніпуляцій думкою або імітацією існування певних думок.

Тим не менш, одним з найбільш негативних способів впливу ЗМК на людину є маніпулювання з їх допомогою свідомістю і поведінкою людей. Термін «маніпулювання» або «маніпуляція» веде своє походження від латинського слова «manipulare», що означає керувати зі знанням справи, «надавати допомогу». Однак в сучасному значенні під маніпулюванням розуміються способи управління поведінкою індивідів за допомогою «непомітного» впливу на їх свідомість та підсвідомість. Формування громадської думки і маніпулювання нею призводять до дестабілізації суспільства. Таким чином маніпулювання масовою свідомістю в ЗМК стає засобом соціального контролю в сучасному суспільстві.

На всіх етапах свого розвитку, ЗМК широко використовуються в дискусіях з приводу становлення тих чи інших соціальних структур, розвитку глибинних культурних течій, з їх допомогою також поширюються уявлення про спосіб життя, моделі поведінки.

З точки зору вивчення суспільної свідомості, масова комунікація - цілісне явище, що представляє собою частину людських взаємин в сучасному світі. Масова комунікація пов'язана з суспільним буттям і суспільною свідомістю. Вона пронизує такі сфери суспільної свідомості, як: ідеологія, суспільна психологія і наука, і багато в чому визначає її форми: політичні, правові, етичні, естетичні, релігійні та інші [49]. Саме, завдяки ЗМК відбувається завоювання розумів і почуттів людей. Процес взаємодії масової комунікації з масовою свідомістю виглядає таким чином, що, з одного боку, масова свідомість відбивається в процесах комунікації, з іншого ж боку вона піддається постійному впливу засобів комунікації та в значній мірі ними формується.

Таким чином, ЗМК дають суспільній свідомості можливість відображати світ і творити його. При поглибленому вивченні проблеми глобальної інформатизації суспільства можна виявити, що з активнішим та ширшим використанням сучасних технологій накопичення та передачі інформації, які створюють якісно нову інформаційну сферу. Сучасні ЗМК дають можливість передавати величезні обсяги інформації багатомільйонним аудиторіям, долаючи будь-який «простір» і «час». Незмірно зросла їх відповідальність, так як, маючи реальну можливість впливати на колосальну кількість людей, ЗМК як ніколи впливають на життя суспільства.

Що ж нам дав швидкий розвиток інформаційного ринку? Сьогодні нам доступні величезні об’єми медіа-контенту, інформаційний ринок поряд з цим є джерелом рясної і актуальної інформації, що вноситься будь-якою людиною і доступною кому завгодно. Кожен, хто має доступ до глобальної мережі може заявити про свої ідеї, інтереси та вимоги перед усіма іншими. Нові технології, що розширюють можливості обробки та розуміння інформації, завжди приводили до великих змін у розвитку цивілізації. На переконання багатьох філософів і істориків, друкарський верстат привів в дію сили, завдяки яким сформувалися держави в їх сучасному вигляді.

Впродовж розвитку людської цивілізації, можна спостерігати фундаментальні культурні зрушення народжені зміною провідних типів комунікації. Канадський вчений М. Макклюен виокремлює три ступені в розвитку комунікації. Перший етап - епоха домінування усного мовлення як засобу комунікації. Потім, після винаходу друкарського верстата І. Гутенбергом, твердження опосередкованого бачення світу і тріумф візуального сприйняття. Проте винахід Гутенберга ніщо перед різноманіттям всіх мережевих засобів комунікації і перед активним розвитком нового комп'ютеризованого світу епохи інформації. Це епоха синтезу «людини слухача» і «людини наглядача» в результаті перемоги електронних засобів комунікації [25]. Саме використання техніки перетворює міжособистісне спілкування в масове. Хоч телебачення і працює з текстами, проте інформація отримується у вигляді образів. Ця обставина дозволила М. Мак-Люену в книзі «Галактика Гутенберга» проголосити, що на зміну лінійному способу мислення, сталому після винаходу друкарського верстата, приходить більш глобальне сприйняття через образи медіа-ресурсів та інші електронні платформи. (Мак-Люен, 2001) ЗМК не відомі ні демографічні, ні соціальні чи національні кордони. Доречним буде згадати відомий вислів Мак-Люена: «The Medium is the Message», що дослівно перекладається як: «Засіб є повідомленням». Дане висловлювання - квінтесенція Маклюеновської теорії комунікації, згідно з якою телебачення представляється як таким засобом, що здійснює вплив на систему почуттів людини не змістом інформації, а способом її передачі. Поза каналів поширення зміст повідомлення не розглядається. Будь-яка подія набуває суспільну важливість не сама по собі, а у зв'язку з переданими ЗМК повідомленнями про неї, з точністю, швидкістю, широтою цієї передачі. Мережеві засоби масової комунікації, перейняли цю властивість телебачення. Вони змінюють і перебудовують всі форми соціальної взаємозалежності. «Змінюється все - ви, ваша сім'я, сусіди, освіта, робота, органи влади, ваші відносини з іншими людьми, причому змінюється в драматичній формі », - пише Мак-Люен. Сучасна людина живе не в «розділених ізольованих світах», а в «плюралізмі світів і культур» одночасно. Глобальна мережа трансформує індивідуалізм, вона нав'язує людині необхідність тотальної людської взаємозалежності. Головна думка Макк Мак-Люена полягає в тому, що засоби спілкування не тільки передають інформацію, а й самі активно впливають на індивідуальну і суспільну свідомість.

Україна все більше включається у світову мережу, тому традиційні джерела інформації долучаються до загальносвітових трендів, конкуруючи між собою за місце під «онлайн-сонцем». Глобальна мережа створює умови для формування віртуальних спільнот, генерує візуальні формати нового типу, стирає кордони між державами, стирає відстані, поєднує людей і, в кінцевому рахунку, вибудовує навколо себе специфічну форму культури.

Масова свідомість - це потенційна громадська думка, яка актуалізується в акті комунікації. Масова комунікація вплетена в інформаційний потік від людини до соціальних інститутів і нею ж індивіди користуються для передачі громадської думки.

Сучасна людина володіє вельми обмеженим індивідуальним досвідом, але оточення постійно змінюється та вимагає від індивіда вміння орієнтуватися в багатьох процесах. ЗМК, що приходять на допомогу, надають досить точну картину світу. Наприклад, люди, які ніколи не виїжджали зі своєї країни, мають досить вірне уявлення про інші країни. Загальна картина знань отримується з величезного масиву інформації, надходить з різноманітних медіа-джерел, а «білі плями» заповнюються за рахунок уяви. Це явище називається інформованістю, яка займає особливе місце в формуванні інформаційного суспільства. Тим не менш, знання не завжди означає оцінку і думку. Тому роль ЗМК не обмежується доставкою інформації. Зміна стереотипів - конфліктний і болісний процес. Людська психіка влаштована так, що прагне уникати внутрішніх протиріч і змінюється лише під потужним впливом ззовні [17]. Збережена в свідомості людини інформація потребує постійного оновлення, в безперервному надходженні нових даних. Чим складніші наші потреби, мінливіше середовище нас оточує, тим сильніша необхідність в поглинанні актуальної інформації. Установки, стереотипи та звички допомагають сортувати інформацію, що надходить. Але під її впливом і самі соціальні установки змінюються. Іншими словами, всі дані, що людна сприймає з оточення, так чи інакше засвоюються. Засоби масової комунікації просувають громадську думку далі на шляху зміни соціальних стереотипів. “Шлях цей, незважаючи на загальний песимістичний фон, людство проходить дуже швидко. У моменти, коли відбувається переворот в суспільній свідомості, діти відмовляються повторювати помилки батьків і нове покоління не сприймає перелік традиційних установок, якими керувалися старші. Зміни в суспільній свідомості, в інформаційному суспільстві заслуга ЗМК, що популяризують і доносять до масової аудиторії нові знання.”

1.3 Особливості психічного розвитку дитини молодшого шкільного віку та вплив на нього засобів масової інформації
Кожен віковий етап має специфічну ситуацію розвитку. І вплив оточуючого середовища взагалі і ЗМІ конкретно залежить від цього у першу чергу. У дитини йде дуже інтенсивний розвиток центральної і периферичної нервової системи, серцево-судинної системи, дихального апарата, опорно-м'язового апарата, ендокринної системи. З одного боку, діти робляться сильніше, витриваліше, з іншого боку, у них частіше виникає перевтома й емоційна перенапруга.

Що стосується психічних процесів, то увага в молодшому шкільному віці носить мимовільний характер, але поступово вона стає більш стійкою. Істотне підвищення стійкості уваги відзначається в дослідженнях, у яких дітям пропонується розглядати картинки, описувати їхній зміст, слухати розповідь. Переломний момент у розвитку уваги зв'язаний з тим, що діти вперше починають свідомо керувати своєю увагою, направляючи й утримуючи її на визначених предметах. Для цієї мети дитина використовує визначені способи, що вона переймає в дорослих.

Таким чином, можливості цієї нової форми уваги – довільної уваги уже досить великі. Але їм іноді ще важко зосередитися на чомусь одноманітному. А от у процесі цікавої для них гри увага може бути досить стійкою.

Подібні вікові закономірності відзначаються й у процесі розвитку пам'яті. Пам'ять у молодшому шкільному віці носить мимовільний характер. Дитина краще запам'ятовує те, що для неї представляє найбільший, інтерес, дає найкращі враження. Таким чином, обсяг матеріалу, що фіксується багато в чому визначається емоційним відношенням до даного предмета чи явища.

У порівнянні з середнім та старшим шкільним віком відносна роль мимовільного запам'ятовування в дітей молодшого шкільного віку трохи знижена, разом з тим міцність запам'ятовування зростає. У цьому віці дитина може відтворити отримані враження через досить тривалий термін.

Формування уяви у дитини знаходиться в безпосередній залежності від розвитку мови. Уява в цьому віці розширює можливості дитини у взаємодії з зовнішнім середовищем, сприяє її освоєнню, служить разом з мисленням засобом пізнання дійсності. Розвиток представлень багато в чому характеризує процес формування мислення, становлення якого в цьому віці в значній мірі зв'язано з удосконалюванням можливості оперувати представленнями на довільному рівні. Ця можливість істотно підвищується до шести років, у зв'язку із засвоєнням нових способів розумових дій. Молодший шкільний вік представляє найбільше сприятливі можливості і для розвитку різних форм образного мислення.

Н.Н. Підд'яков показав, що у віці шести – восьми років відбувається інтенсивне формування і розвиток навичок і умінь, що сприяє вивченню дітьми зовнішнього середовища, аналізу властивостей предметів і впливу на них з метою зміни. Даний рівень розумового розвитку, тобто наочно-діюче мислення, є як би підготовчим. Він сприяє нагромадженню фактів, зведень про навколишній світ, створенню основи для формування представлень і понять.

При виконанні вольових дій значне місце продовжує займати наслідування, хоча воно стає довільно керованим. Разом з тим, усе більшого значення набуває словесна інструкція дорослого, що спонукує дитину до визначених дій.

У дитини чітко виступає етап попереднього орієнтування. Гра і вимагає заздалегідь виробити визначену лінію своїх дій. Тому вона в значній мірі стимулює удосконалення здатності до вольової регуляції поведінки. Носієм норм і правил дитина вважає дорослого, однак за певних умов у цій ролі може виступати і вона сама. При цьому його активність у відношенні дотримання прийнятих норм підвищується.

Не можна не враховувати, що існують вікові особливості темпераменту: у кожнім дитячому віці – своя специфіка активності, емоційності і моторики. У молодшому шкільному віці характерні риси активності – це легкість пробудження інтересу і недостатня тривалість стану зосередженості, зв'язані з тією же слабістю нервової системи. З роками відбувається як збільшення можливостей нервової системи, так і обмеження, утрата її коштовних дитячих властивостей.

На думку Дубровіної І.В. найбільш простий, природний прояв темпераменту можна спостерігати саме у дитячому віці. Темперамент дає про себе знати дуже рано, уже на першому році життя, тому що в основі темпераменту, як ми знаємо, лежать уроджені типи нервової системи. Вони складають задатки, чи природні передумови, що функціонують, виявляються в дитини в її взаємовідношенні з оточуючими людьми та умовами життя [36]. У більшості молодших школярів риси темпераменту виявляються дуже чітко і виразно. Чим старше дитина, тим складніше її відносини зі світом, тим частіше вона випробовує впливи цього світу, що у тому чи іншому ступені можуть змінювати особливості її темпераменту.

Отже, діти холеричного темпераменту активні. Вони швидко беруться за діло і доводять його до кінця. Вони люблять масові ігри і змагання, часто самі організують їх, приймаючи в них активну участь. Вони активні на уроці, легко включаються в роботу. Але їм важко підтримувати діяльність, що вимагає плавних рухів, повільного і спокійного темпу, тому що їхні природні особливості протилежні якостям, що вимагаються.

Холерик виявляє нетерпіння, різкість рухів, поривчастість. Тому він може зробити багато помилок, нерівно писати букви, недописувати слова. Недостатня емоційна і рухова урівноваженість холерика може виливатися в нестриманість, запальність, нездатність до самоконтролю в емоціогенних обставинах. Дітям такого типу темпераменту властиві уразливість і гнів. Стан чи образи гніву бувають у них стійкими, тривалими.

Шляхом виховання можна розвити в холерика стриманість, направити властиву йому енергію на більш точне виконання діяльності, у результаті вправ, осмислення разом з учнем його помилок і роботи з ними в дитини поступово розвивається новий темп діяльності.

Діти - сангвініки відрізняються великою жвавістю. Вони завжди готові взяти участь у будь-якій справі і часто беруться відразу за багато справ. Однак вони можуть так само швидко охолонути до початої справи, як і захопитися нею. Сангвініки можуть дати щиросердну обіцянку, але не виконати її. Вони беруть гарячу участь в іграх, але в процесі гри схильні постійно змінювати свою роль. Вони можуть легко образитися і заплакати, але образи забувають швидко, а їх рухливість нерідко обертається відсутністю належної зосередженості, поспішністю, а іноді і поверховістю.

Шляхом розумного виховання можна допомогти дитині-сангвініку перебороти байдужність, поверхневе відношення до справи, до однокласників, навчити її бути відповідальним за свої обіцянки, дати відчути принадність вірності в дружбі, у симпатіях.

Діти флегматичного темпераменту відрізняються повільно виникаючою слабкою збудливістю. Їх почуття мають слабку зовнішню виразність. Для них характерна спокійна і рівна поведінка.

Вони не товариські, нікого не торкають, не зачіпають. Якщо їх викликають на сварку, вони звичайно намагаються її уникнути. Вони не схильні до рухливих і гучних ігор. Вони не уразливі і звичайно не бувають розташовані до веселощів.

Шляхом виховання можна допомогти флегматикам перебороти їх деякі лінощі, розвити велику рухливість і товариськість.

Діти з меланхолійним темпераментом поводяться тихо і скромно, часто бентежаться, коли до них звертаються з питаннями. Їх нелегко розвеселити чи скривдити. Але викликане почуття образи в них зберігається довго, буває стійким. Вони не відразу беруться за роботу чи включаються в гру, але якщо візьмуться за яку-небудь справу, то виявляють у цьому сталість і стійкість. Їм треба допомогти розвити комунікативні здібності, зміцнювати впевненість у собі.

Пізнавальна діяльність молодших школярів проходить у процесі навчання. Немаловажне значення має і розширення сфери спілкування. Педагогам і вихователям часто приходиться зіштовхуватися з розходженнями між дітьми по їхній загальній активності і по вираженню почуттів. Але для справжнього розуміння таких розходжень потрібні досить тривалі і різнобічні спостереження. При короткочасному знайомстві з дитиною можна одержати лише окремі, більш-менш яскраві враження про динамічну сторону психіці, що недостатньо для достовірного судження про властивості темпераменту. Лише знаючи умови розвитку учня, зіставляючи дані про його поведінку і діяльність у різних обставинах, можна відрізнити випадкові манери, звички від більш корінних рис темпераменту.

Що ж до характеру, то він не є уродженим, він формується під впливом умов життя і цілеспрямованого виховання. Дещо в характері є й уродженим – саме ті риси, що зв'язані з темпераментом. І у формуванні характеру вирішальне значення мають саме перші 7-8 років, дошкільний і молодший шкільний вік, коли закладається основа характеру людини [9].

На формування характеру впливають у першу чергу умови життя дитини. Із вступом до школи починається новий етап формування характеру.

Дитина зіштовхується з безліччю нових і строгих правил і шкільних обов'язків, що визначають усю його поведінку в школі, будинку, у громадських місцях. Ці правила та обов'язки розвивають у школяра організованість, акуратність, цілеспрямованість, наполегливість, систематичність, дисциплінованість, працьовитість. Винятково важливу роль у формуванні характеру грає шкільний колектив.

У школі дитина вступає у відносини співдружності і взаємодопомоги з товаришами. У неї розвивається почуття відповідальності перед колективом класу, школи, почуття товариства, колективізму.

Основна умова виховання характеру молодших школярів складається в єдності загальних вимог до них з індивідуальним підходом до кожного. І індивідуальний підхід, не повинний жодною мірою порушувати загальних вимог.

Основою первісної самооцінки є уміння порівнювати себе з іншими дітьми. Як відзначає Г.А. Урунтаєва, для дітей молодшого шкільного віку характерна в основному не диференційована завищена самооцінка. До десятирічного віку вона диференціюється і трохи знижується [48]. З'являється відсутня раніше оцінка порівняння себе з іншими однолітками.

Не диференційованість самооцінки приводить до того, що дитина шести-семи років розглядає оцінку дорослим результатів окремої дії як оцінку своєї особистості в цілому, тому використання осуджень і зауважень при навчанні дітей цього віку повинно бути обмежено. У противному випадку в них з'являється занижена самооцінка, невіра у свої сили.

Пересичення інформацією стало одним з найважливіших факторів у формуванні особистісних характеристик дитини, серед яких чималу роль грають естетичні представлення і цінності.

З перших років свого життя дитина потрапляє в інформаційне поле, створене мережею масових комунікацій. Однак виникає проблема взаємовпливу інформаційного середовища і структури ціннісних орієнтацій підростаючого покоління як соціального агента. Дане відношення середовища і суб'єкта має суперечливий характер, що є складною структурою його складових [21].

Неможливо не приділити увагу негативним сторонам впливу ЗМІ на психіку дитини. У розвитих країнах Заходу, що послужили моделлю для наших вітчизняних мас-медіа, наприклад, тема насильства вже давно викликає серйозне занепокоєння як з боку інститутів держави, так і широкої громадськості. Широко відомі дані про насиченість ЗМІ актами агресивності, насильства, жорстокості. Так, у мультиплікаційних фільмах, що показує по ранках американське телебачення, діти бачать акт насильства кожні дві хвилини. Саме ця продукція витиснула традиційних героїв вітчизняних «мультиків» – Крихітку Єнота, Кота Леопольда та інших.

Дотепер йде дискусія про те, чи роблять насправді воєнні дії і сцени насильства, що мерехтять на екрані, негативний вплив на дітей. Так статистика повідомляє, що в найбільш популярних телевізійних програмах на щогодини віщання приходиться в середньому біля дев'яти актів фізичної і восьми актів вербальної агресивності. Тому навіть дитина, що проводить у телевізора, наприклад, усього лише дві години, бачить за день у середньому понад сімнадцять актів агресивності. Через це не випадково дана тема являє собою інтерес для психологічної науки і володіє високою соціальною значимістю, останнім часом притягає до себе усе більш пильну увагу дослідників.

Одні учені вважають, що у відеофільмах дитина несвідомо реалізує визначені свої потреби, чому багато в чому сприяють образи героїв фільмів. Тому надмірне захоплення відео і телебаченням виникає тільки в тих дітей, що випробують труднощі в адаптації до дійсності і не можуть вирішити їх у реальному житті.

Діти з родин, що використовують різні способи соціального підкріплення, по-різному сприймають телепередачі агресивного змісту. Діти, що частіше піддаються покаранням, по-перше, узагалі більше дивляться телевізійні передачі, по-друге, як улюблені передачі вони відзначають велику кількість програм, у яких є присутнє насильство, а як улюблених героїв – телегероїв, що виявляють ворожість і агресію.

Улла Джонсон-Смарагди емпірично підтвердила прописну істину, що батьки усе ще являють собою основну модель для поведінки дітей, тобто в плані споживання (у даному випадку – вибір телепрограм) поведінка дітей залежить від відповідної поведінки батьків (вибору ними телепрограм) [17].

Наприклад, вік раннього і дошкільного дитинства (до 6-7 років) – період зародження і формування найбільш загальних фундаментальних здібностей людини. Термін «фундаментальних» тут ужитий у самім буквальному значенні – це те, на чому буде будуватися і триматися вся основа особистості людини. Поміняти фундамент, коли будинок уже побудований, не можна. Якщо фундамент неміцний чи скривлений, будинок буде хитливим і в будь-який момент може обрушитися. Відповідно, чим ранній віковий період, тим більше відповідальним він є і тим більше визначає подальший розвиток людини.

В історії педагогіки і психології був пройдений великий шлях до того моменту, коли були помічені і визнані своєрідність і особливості перших років життя людини. Тільки наприкінці минулого століття дитинство перетворилося в соціальну ідею, коли одразу кілька геніальних психологів (Піаже, Фрейд, Виготський) відкрили якісну своєрідність дитинства, принципові розходження в сприйнятті світу дитини і дорослого. До цього діти розглядалися як маленькі дорослі, котрі ще багато чого не знають і не вміють [19].

Саджаючи маля перед телевізором чи комп'ютером, батьки думають, що воно, так само як і дорослий розуміє, що відбувається на екрані. Але це далеко не так. Пригадується епізод з одного західного фільму, у якому молодий батько, залишившись із дворічним малям в будинку, невміло клопоче по господарству, а дитина спокійно сидить перед телевізором і дивиться еротичний фільм. Раптом «кіно» кінчається і дитина починає репетувати. Випробував усі можливі засоби розради, тато саджає маля перед вікном пральної машини, у якому крутиться і миготить кольорова білизна. Дитина різко замовкає і спокійно дивиться на новий «екран» з тієї ж зацікавленістю, як раніш вона дивилася в телевізор. Цей приклад наочно ілюструє своєрідність сприйняття екранного зображення маленькою дитиною: вона не вникає в зміст і сюжети, не розуміє дій і відносин героїв, вона бачить яскраві плями, що рухаються, що як магнітом притягають її увагу.

Звикнув до такої зорової стимуляції, дитина починає відчувати потребу в ній, шукає її всюди. Примітивна потреба в сенсорних відчуттях може закривати маляті все багатство світу. Йому уже все рівно, куди дивитися – тільки б миготіло, рухалося, шуміло. Приблизно так він починає сприймати і навколишню дійсність...

Як можна бачити, «рівноправність» дітей у використанні ЗМІ не тільки не підготовляє їх до майбутнього самостійного життя, але краде в них дитинство, заважає зробити найважливіші кроки в розвитку особистості.

Головне право дитини – це її право на дитинство, на повноцінне проживання усіх вікових періодів. Саджаючи дошкільника перед екраном і звільняючи себе від зайвих і стомлюючих занять з ним, дорослі забирають у нього це право і порушують основний закон розвитку психіки дитини.

Цей основний закон, відкритий, добре відомий усім психологам уже зі студентської лави. Однак, у контексті даної проблеми він одержує нове звучання і нове, на жаль, сумне підтвердження.

Суть цього закону полягає в тому, що становлення внутрішнього світу дитини відбувається в її спільній життєдіяльності з дорослим. Усі вищі психічні функції дитини – її інтереси, переживання, представлення, образи – складаються і спочатку існують не усередині самої дитини, а в її спілкуванні з дорослим. При цьому дорослий не нав'язує дитині якісь свої представлення чи цінності, а разом з нею будує внутрішній світ дитини, відкриваючи їй нові грані дійсності, що самі по собі не видні і можуть залишитися непоміченими.

Навколишні маленької дитини предмети не впливають на неї безпосередньо і не викликають яких-небудь почуттів чи бажань. Можна бачити безліч кішок і собак, але не знати, що вони живі, що їм буває боляче чи холодно; можна прекрасно бачити дерева і квіти, але не зауважувати, що вони красиві; можна натикатися на кубики, але не випробувати ніякого інтересу до будівель веж і палаців.

Переживання, образи, представлення, відкриті разом з дорослим, починають входити у внутрішній світ дитини, наповняти його. За підтримкою і допомогою дорослого маля само починає пробувати себе в різних видах діяльності і почувати свої можливості, своє Я. І тільки потім, відкриті і випробувані разом з дорослим людські представлення, цінності, переживання входять у внутрішнє життя дитини і стають «своїми».

Але в ранньому і дошкільному дитинстві, коли внутрішнє життя дитини тільки складається, екран несе в собі серйозну небезпеку.

Комп'ютерні ігри можна вводити тільки після того, як дитина освоїла традиційні види дитячої діяльності – малювання, конструювання, сприйняття і світ казок. І головне – коли вона навчиться самостійно грати в звичайні дитячі ігри (приймати ролі дорослих, придумувати уявлювані ситуації, будувати сюжет гри).

Перегляд мультиків для маленьких дітей повинний бути строго дозований. При цьому батьки повинні допомагати малятам осмислювати, що відбуваються на екрані події і співчувати героям фільму. Надавати вільний доступ до інформаційної техніки можна тільки за межами дошкільного віку (після 6-7-літ), коли діти вже готові до її використання по призначенню, коли екран буде для них саме засобом одержання потрібної інформації, а не владним хазяїном над їхніми душами і не їхнім головним вихователем [13].

1 2 3 4 5 6

скачати