1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: Курсова грунтознавство ФГ Самоцвіт.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 1164кб.
Дата: 18.03.2021


Основними заходами підтримання позитивного та бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті є збільшення частки у структури посівних площ багаторічних бобових трав, внесення органічних добрив, мінімалізація обробітку ґрунту й застосування нульового обробітку.

б) Фізико-хімічні властивості

Значну роль в життєдіяльності вирощуваних рослин має реакція ґрунту. Більшість рослин для нормального розвитку потребують нейтральної реакції ґрунту рН близько 7.

Кислотністю ґрунту називають його здатність підкислювати воду і розчини нейтральних солей. Кислотність буває активна і потенціальна. Активна кислотність - це кислотність ґрунтового розчину . Потенціальна кислотність ґрунту проявляється при її взаємодії з розчинами нейтральних або гідролітичних лужних солей. Буває потенціальна кислотність двох видів:

- обмінна кислотність - це кислотність, яка проявляється при обробці ґрунту розчином нейтральної солі(КС1,МаС1,ВаСІ2). Відтісняється обмінний водень за схемою.
ГВК 4Н+ + 2 НС1-ГВК2Н + 2 НС1
Або
ГВК 2Н3+ + З НС1 - ГВК а13+3к+ + А1 С13
- гідролітична кислотність - це кислотність розчину, яка проявляється при взаємодії ґрунту з розчином гідролітично лужної солі. Підкислення ґрунту при цьому йде за схемою.
ГВК ЗН+ + 3 СНСООNа - ГВК 3 Nа + + ЗСН3 СОО Н +
Підвищена кислотність викликає у ґрунті ряд негативних явищ , які впливають на родючість ґрунту . Кислотність прискорює руйнування мінералів і за умов за умов промивного водного режиму розвивається підзолотворний процес, який знижує родючість ґрунту. Підвищена кислотність спричиняє до з’явлення у ґрунтовому розчині рухомих форм алюмінію та магнію, які мають токсичний вплив на рослини. Крім того, кислотність призводить до руйнування ґрунтової структури, що, в свою чергу, викликає погіршення водно-повітряного та поживного режиму ґрунту. При цьому рухомі форми фосфору зв’язуються алюмінієм та залізом і переходять у нерозчинні в ґрунтовому розчині сполуки. Кислотність пригнічує розвиток мікроорганізмів; пригнічує засвоєння кореневими волосками поживних речовин і води.

Для усунення надлишкової кислотності ґрунти вапнують. При цьому обмінний водень з ГВК витісняється й замінюється іонами кальцію.
ГВК н+н+ + Са(НСО3)2 - ГВК и+Са2+ + 2Н2О + СО2
Кількість вапноматеріалів , яку необхідно внести для усунення надлишкової кислотності залежить від ступеня кислотності ґрунту і гранулометричного складу. Чим вища кислотність і чим нижчий ступінь насичення основами, тим вищою повинна бути норма внесення вапноматеріалів. Обмінними основами ґрунту є іони К , №а+, Са та магнію. Вони обмінно поглинаються негативно зарядженими колоїдними частинками. Дані про фізико-хімічні властивості окремих ґрунтів господарства представлені у таблиці 3.7.
Таблиця 3.7 Фізико-хімічні показники ґрунтів

Індекс ґрунту

Глиби на від бору,

см

РН

водне вий

Обмінні

основи

Сума ґрунту

Са2+

Мg2+







Са2+

Мg2+

Na+









Мг/ 100

%

Мг/100

%

Мг/100

%















Розріз 276













Ч ⁿ2(ск)3.1.1;д

0-20

7.7

20,38

71.6

7,91

27.8

0,16

0.6

28.45

2.6

Л↨

32-42

7.0

19,76

71.5

7,70

27.8

0,16

0.7

27.62

2.6










Розріз 277













Ч6(в)3.1..д

0-20

7,0

18,10

75

6,03

25







24,13

3

Л*

30-40

7,2

17.72

76.2

9,06

33.8







26.78

1.95










Розріз 303













Чⁿ 9(зв)2.1.;в

0-20

7.8

18.77

86.8

2.85

13.2







21.62

6.6

Лсг ↓↓





































































Розріз 242













Л ⁿ16(сн-ск)3.11-1.:е

0-20


8.0

23.69

77.3

6.39

20.8

0.56

1.9

30.64

3.7

А-Д↨


35-45


8.2


23.30


74.1


5.40


17.2


2.73


8.7


31.43

4.3




- розглянуті ґрунти мають близьку до нейтральної реакцію водної витяжки;

- найбільшу частку серед поглинутих основ займають іони кальцію;- за співвідношенням кальцію та магнію добрими властивостями можуть характеризуватись лише 9 та 16 відміна, а решта задовільні.

в) Ґрунтовий розчин

Ґрунтовим розчином називають вологу, що знаходиться у ґрунті і містить у розчиненому стані органічні та мінеральні речовини й гази. Ґрунтовий розчин утворюється в результаті взаємодії води, що надходить у ґрунт, з його твердою фазою та розчинення органічних і мінеральних речовин. За складом і концентрацією ґрунтового розчину ґрунти поділяють на засолені і незасолені. Незасоленими називають ґрунти , в яких концентрація ґрунтового розчину не висока і сухий залишок водної витяжки не перевищує 0,25%. Засолені ґрунти характеризуються високою концентрацією ґрунтового розчину і сухим залишком водної витяжки більшим від 0,25%. Осмотичний тиск ґрунтового розчину незасолених ґрунтів становить 0,2-0,3 МПа, а засолених може досягати 2 МПа.

Ґрунтовий розчин служить основним джерелом елементів живлення рослин, оскільки більшість поживних речовин рослини засвоюють з розчину. При високій концентрації ґрунтового розчину може настати фізіологічна сухість. У ґрунтовому розчині можуть перебувати катіони: Ка+, №+, Са²+, Мg² +, NН4 +, Н+ та аніони: СО32-, НСО3-, NО3-:,-, SО4-. Регулюють концентрацію ґрунтового розчину промивними поливами та внесенням мінеральних і органічних добрив. Розглянуті вище три ґрунти незасолені, тому доцільно розглянути водну витяжку 22 ґрунту. Дані про склад водної витяжки 22 ґрунту господарства наведені у таблиці 3.8.

г) Валовий (хімічний) склад

Під валовим хімічним складом розуміють елементарний склад мінеральної частини ґрунту, а також вміст у ній гумусу , азоту й хімічно-зв'язаної води. При вивченні повного складу мінеральної частини ґрунту визначають наступні 11 елементів:Sі, АL, Fе, Са, Мg, К, Nа, Р, Ті, Мn, S. З них у ґрунті переважають Sі, А1, Fе, Са, Мg, тому іноді при визначенні валового складу обмежуються даними по їх кількості. Аналіз даних валового хімічного складу дозволяє встановити загальний вміст у ґрунті того чи іншого елемента і визначати характер зміни його вмісту з глибиною, а , разом з тим, з'ясовувати спрямованість ґрунтотворного процесу. Дані аналізу валового складу прийнято подавати у вигляді оксидів, а їх вміст виражати у процентах від сухого безгумусного і безкарбонатного ґрунту. Дані про валовий склад деяких ґрунтів господарства представлені у таблиці 3.9.
Таблиця 3.9 Хімічний склад ґрунту

Індекс ґрунту

Глибина

Валовий, %

Рухомий, мг/100г




відбору зразка, см

N

р2о5

К2 О

N

Р2О5

к2О

Чⁿ1(зв)3.1.;д

0-20

11

40

34

12

10,3

183

Л



















20-40

15,3

176

65

8

62,7

164,8




40-60

45

65

86

11

22,5

114,6




60-80

76

45,9

90

15

34,5

134




80-100

95,3

56

58

19

45,6

144

З таблиці видно, що за вмістом рухомих форм основних елементів живлення наведений ґрунт характеризується низьким вмістом азоту, середнім фосфору й високим калію. З глибиною істотних змін вмісту рухомих форм вказаних елементів живлення не спостерігається, за виключенням азоту, вміст якого з глибиною знижується.

4. Агровиробниче групування ґрунтів і рекомендації щодо їх сільськогосподарського використання
Для впровадження сівозмін на землях господарства проводяться заходи щодо вивчення кліматичних та ґрунтово-гідрологічних умов , звертаючи особливу увагу на окультуреність орних земель, розміри полів та їх конфігурацію. Детально описують всі землі і дають їм порівняльну агровиробничу оцінку за гумусованість, механічним складом, окультуреністю, еродованістю, рельєфом, складенням та характером порід , глибиною залягання та якістю ґрунтових вод, загальних (ступінь опідзолення, реакція, ступінь заболочення, кам’янистість, осолонцювання та ін.) особливостей з повним використанням матеріалів ґрунтового обстеження.

На основі поконтурного опису всі землі розподіляються на три-п'ять основних категорій.

До першої категорії відносяться родючі ґрунти, придатні для вирощування найбільш вимогливих до умов зростання культур ( овочеві, коренеплоди, озима пшениця та ін.).

До другої категорії - середньо окультурені, слабоеродовані ґрунти нормального зволоження, придатні для вирощування переважної більшості культур.

Третя категорія - слабоокультурені або не окультурені ґрунти, а також землі з надлишковим чи недостатнім зволоженням, еродовані, які потребують корінного покращення.

Четверта категорія включає піщані ґрунти, які потребують спеціальних заходів по їх закріпленню, окультуренню та регулюванню водного режиму.

Зважаючи на всю сукупність властивостей ґрунтів господарства, їх варто розділити на три агровиробничі групи :

Перша:

- чорноземи південні слабогумусовані крупнопилувато-важкосуглинкові;

- чорноземи південні слабогумусовані вторинно-слабосолончакуваті пилувато-важкосуг линкові;

- чорноземи південні слабогумусовані вилугувані намиті крупнопилувато-важкосуглинкові ;

- чорноземи південні слабогумусовані вилугувані намиті піщанисто-легкосуглинкові на лесоподібних суглинках;

- чорноземи піщано-легкосуглинкові на пісках;

- лучно-чорноземні слабо осолоділі глеюваті пилувато-важкосуглинкові на оглеєних лесах.

Друга:

- чорноземи південні слабогумусовані слабо змиті пилувато-важкосуглинкові на лесах;

- чорноземи південні слабогумусовані слабозмиті вторинно-слабосолончакові пилувато-важкосуглинкові на лесах;

- чорноземи південні слабогумусовані слабозмиті піщанисто-легкосуглинкові на лесоподібних суглинках.

Третя:

- чорноземи південні слабогумусовані середньозмиті пилувато-важкосуглинкові на лесах;

- чорноземи південні слабогумусовані середньозмиті піщанисто-легкосуглинкові на лесоподібних суглинках;

- чорноземи південні слабогумусовані сильнозмиті піщанисто-легкосуглинкові на лесоподібних суглинках;

- чорноземи сильнозмиті піщанисто-важкосуглинкові на елювії вапняків. Четверта:

- лучні потужні глибоко солонцювато-слабосолончакуаваті піщанисто важкосуглинкові на алювіально-делювіальних відкладеннях;

- лучні потужні глибоко солонцювато-слабосолончакуаваті пилувато легкоглинисті на алювіально-делювіальних відкладеннях;

- лучні потужні солонцювато-середньосолончакуаваті пилувато легкоглинисті на алювіально-делювіальних відкладеннях;

- дернові звязнорозвинуті на древньо-алювіальних відкладеннях;

- виходи пісків;

- виходи елювію вапняків.

Агровиробниче групування ґрунтів господарства представлене у таблиці 4.1.

Висновок
Ґрунти господарства досить різноманітні , але їм притаманний відносно високий рівень родючості. Придатними для вирощування переважної більшості культур за умови застосування зрошувальних меліорацій є ґрунти першої категорії. Для підтримання і розширеного відтворення їх родючості необхідно:

- дотримання науково обґрунтованих сівозмін, систем добрив;

- застосування різноглибинного основного обробітку ґрунту;

- чергування полиневого , плоскорізного та поверхневого обробітку ґрунту.

Для підвищення ефективності використання ґрунтів другої категорії необхідне переважне вирощування на них культур звичайного рядкового посіву, науково обґрунтованих ґрунтозахисних систем обробітку ґрунту та удобрення включення до схем сівозмін проміжних посівів.

Ґрунти третьої категорії потребують проведення опріснювальних і осушувальних меліорацій, реалізації системи агротехнічних та організаційних заходів з попередження підняття рівня ґрунтових вод.

В цілому ж по господарству слід більше уваги приділяти уникненню значних втрат зрошувальної води вниз за межі кореневмісного шару ґрунту в ґрунтові води, від чого підіймається їх рівень і призводить до ряду негативних наслідків.

Використана література
1. Агроклиматический справочник по Николаевской области.- Л.: 1958.

2. Вернард Н.Б. и др. Почвы УССР. - К.: 1951

3. Возбуцкая А.Е. Химия почвы. - М.: Высшая школа, 1968.

4. Гаркуша И.Ф. Методика полевого исследования почв.-Горки. 1958

5. Качинский Н.А. Физика почв. - М.: Высшая школа, 1970

6. Роде А.А. и др. Почвоведение. - М.: Высшая школа, 1989.

7. Добровольский В.В. География почв с основами почвоведения. - М.: Висшая школа, 1989

Размещено на Allbest
1   2   3   4   5   6   7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас