1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: Курсова грунтознавство ФГ Самоцвіт.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 1164кб.
Дата: 18.03.2021


З таблиці видно, що провідними культурами, які вирощуються в господарстві є зернові колосові (озима пшениця) та соняшник, що в основному пов’язано з високою ліквідністю цих видів рослинницької продукції.

2. Природні умови ґрунтоутворення
2.1 Клімат
ФГ «Самоцвіт» розташований у третьому агрокліматичному районі Миколаївської області, який характеризується теплим посушливим кліматом. Літо тут тривале ( біля 5 місяців), жарке, мало дощове; осінь пізня, коротка, тепла і часто засушлива; зима - коротка , рання, тепла, напівзасушлива.

Для характеристики середньої температури повітря наводяться багаторічні дані по найближчім метеорологічним станціям Миколаєва.

Середня глибина промерзання ґрунту за даними Миколаївської метеостанції становить 55см, найбільш низька - 100см, найбільш висока - 25см. Ґрунт повністю відтаює біля 25 березня. Останні весняні заморозки , в середньому, 30 квітня, найбільш пізні бувають в другій половині і навіть в треті декаді травня. Осінні заморозки наступають, в середньому, 28 вересня, самі ранні бувають в другій декаді вересня. Тривалість без морозного періоду, в середньому складає 195 днів. Перехід середньодобової температури повітря через + 5°С навесні співпадає з масовим відновленням вегетації озимих культур і багаторічних трав, восени - з припиненням вегетації. Інформація про середньомісячні та річні температури повітря подана у таблиці 1.
Таблиця 1 Середньомісячна і річна температура повітря, ˚С

Станція

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

За рік

Миколаїв

-3,6

-3,0

-2,3

9,2

16,3

19,9

22,9

22,0

16,8

10.8

3,8

-1,3

9.7


Ранньостиглим сортам сільськогосподарських культур потрібно 60-120, середньостиглим - 100-140 днів вегетаційного періоду. Сума додатніх температур вище +5°С складає 3200°С вище +10°С - 2340°С, вище +15°С -1926°С. Для нормального росту і розвитку сільськогосподарських культур потрібно від 800 до 2200°С, для середньостиглих сортів від 1200 до 2600°С активних температур.

Забезпечення вологою. За ступенем зволоження територія господарства відноситься до району недостатнього зволоження. У відповідності до цього тут склався непромивний тип водного режиму ґрунту, при якому останній не промокає до ґрунтових вод, а на деякій глибині формується "мертвий" горизонт з постійною вологістю, яка рівна вологості в’янення. В таблиці 2 .2 наведені дані Миколаївської метеостанції про кількість опадів, які випадають в даному районі.
Таблиця 2.2 Середні дані про місячну і річну кількість опадів, мм

Станція

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

За рік

Миколаїв

25

21

23

30

40

67

47

37

28

36

27

29

410


Сніговий покрив на території господарства нестійкий. Продовж зими з сніжним покривом буває 37-46 днів. Часто бувають відлиги. За час відлиги сніг з території господарства частково або повністю сходить. Ці явища несприятливо впливають на зимівлю озимих культур. Середня висота снігового покриву на полях у період його максимального накопичення складає 4-5 см. Запаси води при такій висоті снігового покриву складає 25 мм. Низька відносна вологість повітря зумовлює високу випаровуваність, яка перевищує сумарну середньорічну кількість опадів. Гідротермічний коефіцієнт дорівнює 0,6 - 0,7 . Це означає, що опадів випадає тут на 30-40% менше, ніж випаровується вологи. Це обумовлює особливо низьку ефективність літніх опадів, більша частина яких стікається у лощини і балки, змиваючи і розмиваючи ґрунти. Більш ефективними виявляються осінні, зимові і ранньовесняні опади, за рахунок яких створюються основні запаси вологи у ґрунті.

Вітри у цьому районі дмуть майже у всіх напрямках, але переважаючими у теплий період є північно-західні , в холодний - східні та північно-східні. Господарство знаходиться у Снігурівському кліматичному районі зоні середньої вітрової ерозії. В цілому кліматичні умови дозволяють вирощувати в даному регіоні всі районовані сільськогосподарські культури. Головним фактором, який лімітує одержання високих , стабільних врожаїв, є вологість, тому всі агротехнічні заходи повинні спрямовуватись на накопичення, збереження і раціональне використання вологи атмосферних опадів.

а)Характеристика сезонів року.

Весна. Характерною особливістю є інтенсивне підвищення температури повітря, тому настає швидко і звичайно буває короткою - близько 45 днів.

Весняний період, в середньому, триває з 11-13 березня до 22-24 квітня. Часто польові роботи розпочинають на початку березня. Приблизно в третій декаді березня відновлюється вегетація озимих культур і багаторічних трав.

Літо. Помірно жарке. За його початок прийнята дата стійкого переходу середньодобових температур через 15 °С у бік підвищення, в середньому 7-13 травня, за кінець літнього періоду - у напрямку зниження , в середньому , 15-21 вересня.

В літні місяці порівняно з іншими сезонами випадає найбільше опадів. Цей же період характеризується підвищеною грозовою діяльністю, яка супроводжується зливами високої інтенсивності. Досить часто в літні місяці спостерігаються посухи.

Осінь. Коротка тепла, часто посушлива. За початком осені є стійкий перехід середньодобової температури повітря через 15°С в сторону зниження. У більшості випадків цей період починається з 11-12 вересня. За кінець осені приймається перехід середньодобової температури через 0°С, який відбувається 24-25 листопада.

Тривалість осені складає 44-48 днів. Опади восени спостерігаються у вигляді дощів, а в листопаді мають змішаний характер.

Зима. Переважно коротка з частими відлигами і нестійким сніговим покривом. Опади в зимку випадають переважно у вигляді снігу та крупи, іноді бувають дощі.

Стійкий сніговий покрив буває лише в окремі зими. Хуртовини бувають порівняно рідко. Промерзання ґрунту починається на початку грудня, а повне відтаювання - у другій-третій декаді березня.
2.2 Рослинність
Снігурівський район знаходиться в зоні вузьколистих типчаково-ковилових степів , для яких є характерним домінування у травостої вузьколистих ксерофітних щільнокущових злакових трав.

В межах землекористування господарства природний рослини ний покрив зберігся на крутих схилах на днищах балок та в заплаві річки Інгулець.

Дерев’яниста рослинність на території господарства представлена невеликими ділянками лісових насаджень, полезахисних та прибалкових лісосмуг. В них переважають акація біла, гледичія, абрикос та дуб. Узагальнена характеристика рослинного покриву господарства представлена в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 Рослинний покрив

Елементи рельєфу

Види рослин



Толока

Рілля

Схили

Тонконіг, типчак, стоколос

безостий, полин

австрійський, цикорій

дикий, берізка польова,

спориш, шавлія

Мишій сизий, осот рожевий,

берізка польова, молочай

лозний

Днища балок

Пирій повзучий, тонконіг

лучний, щавель кінський,

буркун білий




Заплава

Пирій повзучий, тонконіг

лучний, астра, кермек

Гмелина





2.3 Ґрунтотворні породи
Переважаючими ґрунтотворними породами на території господарства є леси.

У відповідності з геологічною будовою в ґрунтоутворенні на території господарства беруть участь леси ,оглеєні леси, лесоподібні суглинки, піски, елювій вапняків древні алювіальні відкладення та алювіально-делювіальні відкладення.

Леси є основними і найціннішими породами на території господарства. Вони являють собою світло-бурого кольору глинисту добре сортовану породу. Найбільш поширені в межах землекористування. Це шпарувата без ознак шаруватості світло - бура за кольором, карбонатна (13-16 % карбонатів кальцію) осадочна порода. Карбонати представлені у формі плісняви та прожилок. Наявність великої кількості карбонатів кальцію зумовлює закріплення розкладеної органічної маси, коагулює гумусові сполуки, що сприяє утворенню ґрунту, багатого гумусом, з добре вираженою агрономічно цінною зернистою структурою. Лесу притаманна здатність розпадатись на різні за розмірами агрегати стовпчастої форми, вертикально розтріскуватись і утворювати стрімкі вертикальні площини.

Оглеєний ліс утворився у зниженнях місцевості - подах, де спостерігається тимчасовий застій поверхневих вод. Водоупорним горизонтом для нього можуть бути підстилаючи щільні глини. В результаті перезволоження відбуваються процеси оглеяння породи і ґрунтового профілю, який тут формується. Оглеєний ліс досить щільний, має оливково-сизий колір, в’язкий у вологому стані, часто містить розчинні у воді солі.

Лісоподібні суглинки - залягають на схилах балок і мають світло-бурий колір, велику кількість карбонатів, які зустрічаються у формі "білоглазки". Механічний склад суглинків - легкий - піщанисто-легкосуглинковий. У даній породі вміст фракцій піску переважає 40%. Потужність лесоподібних суглинків складає 1-3 м.

Піски - залягають на схилах терас. Порода має охристо-сірий колір та неоднорідну зернистість. У пісках зустрічаються прошарки суглинків. Піски погано утримують вологу, наслідком чого є те, що ґрунти, які на них сформувались, мають погані водно-фізичні властивості. Механічний склад їх піщано-легкосуглинковий.

Елювій вапняків - залягає на схилах балок і в ярах, де змиті леси і червоно-бурі глини. Вони являють собою продукти вивітрювання корінних карбонатних порід - вапняків.

Потужність елювіальних відкладень складає 0.3-4.0 м. Походження вапняків морське. Вони складені рештками мешканців моря. Формування їх відбувалося в третинний період. Характерною особливістю вапняків є наявність щебеню в поверхневих горизонтах. На деякій глибині щебінь поступово переходить в щільну плиту ( вапняк). За кольором елювій вапняків білувато-жовтий.

За своїм хімічним складом відрізняється від інших порід великою кількістю карбонату кальцію (80-92 %), що зумовлює надійне закріплення органічних речовин в ґрунтах, що сформувались на даній породі.

Древні елювіальні відкладення - сформувались на боровій терасі Інгульця. Це шаруваті світло-жовті відкладення. Механічний склад їх звязанопіщаний.

Алювіально-делювіальні відкладення - сформувалися в заплавів річки Інгулець і являють собою темні за кольором шаруваті суглинки. Механічний склад їх важкосуглинковий та легкоглинистий.

2.4 Рельєф місцевості
Земельний масив ФГ «Самоцвіт» розміщується в центральній частині Причорноморської низовини. Найбільші абсолютні відмітки плато над рівнем моря - 65 м. В основному територія господарства являє собою рівнину, яка має нахил до долини річки Інгулець. Річка Інгулець протікає по північно-західному кордоні землекористування господарства і має широку рівну заплаву та піщані надзаплавні тераси. У східній частині території землекористування є невелике замкнуте зниження – под ярово-балкова мережа спостерігається в північно-західній частині господарства на схилах річки Інгулець. Схили балок слабопологі та пологі.
2.5 Гідрологічні умови
Основним джерелом зволоження на території господарства є атмосферні опади, які із-за рівнинного рельєфу повністю фільтруються в ґрунт.

На корінній рівнині господарства перший від поверхні постійний горизонт ґрунтових вод залягає на глибині 50-55 м. Ця вода слабомінералізована (1250-1535 мг/л), але в процесах ґрунтоутворення участі не бере.

На заплаві річки Інгулець ґрунтові води залягають близько від поверхні ґрунту ( 1-3 м). Вони засолені хлоридами та сульфатами. При випаровуванні, підіймаючись капілярами вгору, ґрунтові води засолюють ґрунти, що формуються у заплаві.

Дані про глибину залягання та рівень мінералізації ґрунтових вод представлені в таблиці 2.4 нижче.

Таблиця 2.3 Ґрунтові води

Елементи рельєфу

Глибина залягання, м

Мінералізація вод,, г/л

Плато

50

1,2-1,5

Схили балок

30

1,2-1,5

Заплава

1-3

1.0-10.0

Поди

3-5

1.0-10.0

1   2   3   4   5   6   7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас