1. 
   Вступ
   
2. 
   Основна частина
   

1. 
   Причини агресії
   
2. 
   Види агресії
   
3. 
   Шляхи боротьби з агресією
   

3. 
   Висновок
   
4. 
   Список використаних джерел
   

• 
  Індивідуально-психологічні особливості: темперамент, характер, самооцінка, стан центральної нервової системи
  
• 
  Соціально-психологічні фактори: стиль виховання в сім’ї, вплив оточуючих і тд.
  

• 
  Перша причина агресивності і та, яку впершу чергу необхідно виключити – це те чи інше захворювання центральної нервової системи.
  
• 
  Відсутність базової довіри до світу, переживання стару та фрустрації.
  
• 
  недорозвиток комунікативної мовленнєвої функції;
  
• 
  Незадоволеність потреби у визнанні їх ровесниками й дорослими;
  
• 
  Невміння адекватно виражати  власні негативні емоції;
  
• 
  Невміння взаємодіяти конструктивно у конфліктних ситуаціях з ровесниками та дорослими тощо
  

Види та форми агресивної поведінки

• 
  Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої особи.
  
• 
  Вербальна агресія – вираз негативних почуттів як через форму (крик, виск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).
  
• 
  Непряма агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.
  
• 
  Роздратування – готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, грубість).
  
• 
  Негативізм – опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.
  
• 
  Образа – заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні та вигадані дії.
  
• 
  Підозрілість – в діапазоні від недовіри і обережності стосовно людей до переконання в тому, що інші люди планують і приносять шкоду.
  
• 
  Почуття провини – виражає можливе переконання суб’єкта в тому, що він є поганою людиною, що спричинює зло, а також відчуває докори сумління.
  

Як боротися з агресією?

1. 
   Фізичні вправи та свіже повітря — найкращий спосіб розслабитись перше й основне, що згадують усі без винятку фахівці, є незначне фізичне навантаження на свіжому повітрі. Можна вийти на вулицю та пройти квартал-другий у швидкому темпі. А якщо висота будівлі дозволяє, можна по сходах спуститись пішки на десять поверхів вниз і таким же чином піднятись нагору. У крайньому разі можна прос в то зробити кілька глибоких вдихів біля вікна.
   
2. 
   Візуалізація. Якщо ви знаходитеся в стані агресії, рекомендуюю звилайними олівцями заштрихувати аркур парепу, розірвати аркуш, буги грушу і тд.
   
3. 
   Почуття гумору. Якщо ви маєте добру уяву, можна представити собі порушника вашого душевного спокою в якій-небудь комічній ситуації, кумедному вигляді або безглуздій позі.
   
4. 
   Аналітичне мислення. Аналітичне відтворення події, що відбулась. Для людей, мислячих раціонально, це може бути корисно, адже, осмисливши свої помилки під час бесіди, вони не допустять подібного в майбутньому. Алеголовне не зациклюватись на негативних моментах і не «накручувати» себе.
   
5. 
   Метод «парового котла» – важливо, щоб існували канали для висловлення своєї думки у кожного члена суспільства. Яскравим прикладом може стати діяльність журналістів - вони зобов'язані показати позиції по обидва боки барикади. Беручи участь у мітингах, люди реалізовують свою агресію і вона переходить у більш спокійне русло енергії. 
   
6. 
    «Ритуальні танці» – надати своїй негативній енергії певного звукового чи символічного вияву. Наприклад: скандування різких закликів, «диванна аналітка» в мережі тощо.
   
7. 
   Сміх – держава повинна слідкувати за тим, щоб у суспільство проникало : від гумористичних передач до позитивних новин. Люди, які частіше сміються, менш агресивні.
   

1. 
   https://healthcenter.od.ua/psyhichne-zdorovya/agresiya/
   
2. 
   https://life.nv.ua/ukr/blogs/zvidki-beretsja-ahresija-pjat-prichin-bloh-psikholoha-2484995.html
   
3. 
   https://uk.wikipedia.org/wiki/Агресія
   
4. 
   https://ukr.tivoyageur.com/chto-takoe-skritaya-agressiya-i-mozhno-li-s-nej-borotsya