Ім'я файлу: Освіта та виховання у Давній Греції - копия.docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 21.11.2022
скачати

Освіта та виховання у Давній Греції

Афінська система виховання

Спартанська система виховання

Мета виховання: виховати гармонійно розвинену людину, рабовласника.


Мета виховання:  метою спартанського виховання було виховання рабовласника, підготувати воїна, який би повністю підтримував спартанську державу.

Форми та зміст виховання: Афінське виховання

до 7 років дітей виховували в сім’ї. Вчили дітей гарним нормам поведінки розповідали казки і міфи про героїв. Велику увагу приділяли іграм. Дівчатка одержували лише сімейне виховання, що відповідало становищу жінки в рабовласницькому суспільстві. Їх вчили домоводству, шиттю, рукоділлю, грати на музичних інструментах, гарних манер, читати і писати. Взагалі життя жінки було замкнене в частині будинку, так званій генікеї. Спершу хлопчики 7 – до 13-14 років навчались в школах граматиста і кіфариста. Ці школи були приватними і платними і тому значна частина дітей вільнонароджених, але бідних громадян (так званого демосу) не могла здобути освіту. Заняття в школах вели вчителі – дидаскалиДо школи хлопчика водив один з рабів, який називався пайдагог). В школі граматиста навчали читати, письму, рахункуУ школі кіфариста хлопчикові давали елементарне виховання: він вчився музики, співів, декламації (читали уривки з “Ілліади” і “Одісеї”). Будь-яких елементарних вимог до програми навчання не було. Кожен учитель вів свої заняття до уставлених традицій. З 13-14 – до 16 років хлопчики навчались у палестрі, де під керівництвом педотриба (гр. пейс – дитина, трибус – вправлятися), керівник з фізвиховання в гімнастичних щколах, протягом двох-трьох років діти займалися гімнастикою, системою фізичних вправ (п’ятибор’я), що включала в себе: біг стрибки, боротьбу, метання списа та диска, учились плаванню. Одночасно з молоддю вели бесіди на політичні теми та моральні теми.

Найбільш заможна частина молоді з 16 до 18 років вступала до гімнасії, де вивчала філософію, політику, літературу, для того, щоб підготуватись для участі в управлінні державою і продовжувати займатись гімнастикою. З 18-20 років юнаки переходили до ефебії, де навчались до 20 років і готувались до військової служби і продовжували свою політичну підготовку. Вони вчились будувати укріплення, орудувати військовими машинами, відбували службу в міських гарнізонах, вивчали морську справу, брали участь в міських святах та театральних виставах.


Форми та зміст виховання: До семирічного віку фізичне виховання здійснювалося у ній, де основну увагу приділялося загартовування. Після 7 років дітей відбирали у батьків та виховували у спеціальних громадських будинках, де, розбивши їх на групи, з ними займалися державні вихователі із найбільш заслужених вільних громадян. Щільне місце у вихованні займала фізична підготовка. Виховання було суворим. Хлопчики отримували убогу їжу, ходили босоніж і, як правило, без верхнього одягу. Щороку завершувався змаганнями у бігу, стрибках, метаннях списа та диска, різними обрядовими танцями. У цьому використовувалися різні містифікації. Наприклад, змагання влаштовувалися перед відкритими могилами героїв минулого. З жорстких форм випробувань перед посвятою у підлітки, у 15-річному віці, був звичай криптій (приховування), коли групи чисельністю 30 - 40 чоловік під керівництвом свого вихователя проходили своєрідні навчання в районі бунтівних сіл ілотів. Назва "криптій" пов'язана з тим, що на будинки та села, які вважалися найбільш небезпечними, відбувалися нічні нальоти, жертв відводили та вбивали у невідомому місці.Спартанці, які досягли 20-річного віку, знову піддавалися випробуванням, а після них переводилися до групи ефебів. Систематичне військове навчання тривало до 30 років. До 20 років дівчат навчали подібно до юнаків. Коли чоловіки йшли у військові походи, забезпечення порядку ставало обов'язком загонів жінок. Давньогрецький письменник і історик Плутарх так пише про це: “...Дівчини також вправлялися у бігу, боротьбі, киданні диска і списи, щоб їхні тіла були сильними і міцними і такими ж були і народжувані ними діти. Загартовані такими вправами, вони могли легше винести муки дітородіння та вийти з них здоровими”.

Цінності виховання: В історії педагогіки афінська система виховання залишила слід як провідниця високої духовної культури, форпост формування гармонійної людини, визначальними якостями якої були моральна чистота, духовне багатство та фізична досконалість


Цінності виховання: Спартанська система виховання характеризується повним контролем з боку держави,її впливом на всі сторони житгя громадян. По суті, це була перша тоталітарна педагогічна система, яка, на жаль, не змогла дати людству ні вчених, ні поетів, ні культурних діячів, лише видатних воїнів і політиків. Системі притаманні наступні ознаки: жорстокість, однобокість, консервативність,відсутність творчого індивідуалізму.

Методи виховання: Воно було різностороннім, включало розумове і естетичне (так зване мусічне – духовне виховання). Мусічне виховання здійснювалось в процесі навчання читання, письму, рахунку, співах, музики, при вивченні ораторського мистецтва, політики, філософії. Фізичне виховання було направлене на підтримання здоров’я і розвитку сили, сприятливості і краси людського тіла. Це досягалось шляхом вправ, бігу, боротьби, стрибків, метання диску і списа (п’ятибор’я). Моральне виховання ставило завдання і мету – формування дисциплінованості, мужності, почуття власної гідності, скромності, гарних манер. Фізична праця вважалася обов’язком рабів



Методи виховання: Кінцевою метою спартанської системи фізичного виховання було виховання досконалого воїна, без зважання на обмеженість і некультурність основної маси спартанців






ВИСНОВОК: Афінське виховання – це система виховання, яка утворилась в Афінах у 7-5ст. до н.е. Поряд із спартанським вихованням вона була однією з найбільш відомих виховних систем Стародавньої Греції. Отже не дивлячись на протилежність змісту виховання та освіти у спартанській та афінській системах, є й спільні рисами: домашнє виховання до семи років; cхвальне ставлення до фізичних покарань, і зневажливе до фізичної праці; зверхнє ставлення до розумового розвитку дівчат, але позитивне до навчання жінок танцям та хоровим співам; надання певної ролі у вихованні музиці; цінування ораторських здібностей, а саме лаконізму. Обидві системи призначалися тільки для заможного повноправного населення.



Виконала роботу студентка 2 курсу 2-ЗА Петренко Яна
скачати

© Усі права захищені
написати до нас