ТЕСТ
1. Галузь філософського знання який комплексна досліджують буття має назву
a. онтологія
2. Політична культура є елементом
d. політичної системи
3. Принципами діалектики є принципи
a. єдності і боротьби протилежностей переходу кількісних змін в якісні та заперечення заперечення (чи це закони діалектики?)
b. єдності і боротьби протилежностей та взаємозв'язку матерії та форми
4. Відображення об'єктивної дійсності як суб'єктивного образу знання має назву
b. пізнання
5. Середньовічні течії номіналізму та реалізму сформувалися навколо
a. проблеми природи загальних понять
6. Знакова система що використовуються людьми для умовного позначення речей і явищ відображених у їх свідомості окреслюються поняттям
a. мова
7. представник людського роду який відрізняється від інших перш за все тілесно визначається як
a. індивід
b. індивідуальність
c. людина
d. особистість
8. Розширення сфери впливу домінуючої культури започатковує межі функціонування має назву
a. культурна експансія
9. Філософське поняття матерії означає
a. об'єктивну реальність ш
b. речовину Всесвіту
10. Виміром смислу історії постає (фиг его знает, в нете нет ответа)
a. Свобода
b. думка
c. індивід
d. дія
11. До сфери духовних цінностей належать
a. предмети культури
b. ідеали суспільства
c. наукові теорії
12. Основною категорією за арістотелем є
a. сутність
b. якість
c. відношення
d. міра
13. Об'єктом вивчення філософії історії є
a. розкриття цінностей історичного процесу
b. історичний процес загалом
c. розкриття сутності та сенсу історичного процесу
d. все зазначене
14. У психоаналізі виникає тенденція заміни поняття душі поняттям
a. психіка
b. самосвідомість
c. архетип
d. дух
15. Тілесна чи інтелектуальна діяльність людини яка приносить конкретний результат у вигляді речей та ідеї які ми здатні відчути уявити це
a. праця
b. труд
c. капіталізація
d. робота
16. Категорія
a. бачення предмета таким яким він є
b. універсальна логічна форма мислення
c. наочно конкретне знання
17. Суспільство як сукупність цивілізації розглядав
a. Дж. Локк
b. А. Тойнбі
c. Арістотель
d. К. Маркс
18. Одним із основних проявів релігійного світогляду є
a. креаціонізм
19. Результатом будь-якого пізнання є
a. інформація
b. знак
c. образ
d. істина
20. Диференціація деякої даної сукупності людей на класи та в ієрархічному ранзі окреслюється поняттям
a. соціальна стратифікація
21. Основним методом в межах емпіризму є
a. експеримент
b. синтез
c. аналіз
d. індукція
22. До історичних типів світогляду відносяться
a. мистецтво релігія та філософія
b. міфологія релігія та філософія
c. правильні відповіді у перерахованих пунктах немає
d. історична наука історія мистецтва історія філософії
23. До загальнонаукових методів належить
a. психоаналіз
b. формалізація
c. феноменологія
d. діалектика
24. Науково обґрунтованим припущенням яке застосовується для пояснення якогось явища чи поняття є
a. гіпотеза
25. Уперше систематизацію категорії здійснив
a. Арістотель
26. Сформульовано та впроваджено в науковий обіг термін філософія історії було
a. Вольтером
27. До сфери духовних цінностей належать
a. предмети культури
b. ідеали суспільства
c. наукові теорії
d. Все зазначене
28. Неортодоксальні школи Стародавньої Індії є
a. буддизм
b. даосизм
c. йога
d. легізм
29. Інстинкти належать до сфери
a. несвідомого
b. інтуїції
c. свідомого
d. психіки
30. Давньокитайської філософії було наступне визначення понять
a. ці - шлях
b. дао - космічна енергія
c. ян - жіноче начало,
d. правильної відповіді немає
31. Центральним елементом політичної системи є
a. політика
b. суспільство
c. громадянське суспільство
d. держава
32. Найвищою формою узагальнення та систематизації є
a. теорія
b. ідея
c. гіпотеза
d. поняття
33. Результатом будь-якого пізнання є
a. інформація
b. знак
c. образ
d. істина
34. Дані які стосуються природи пізнання його генези умовностей вірності його результатів зміни структури соціокультурного статусу зв'язків із життєвим світом людини досліджує
a. аксіологія чи гносеологія
35. До логічно-дискурсивного рівня свідомості не відноситься
a. судження
b. поняття
c. умовивід
d. інтелектуальна інтуїція
36. чинники які здатні істотно вплинути на перебіг суспільно-історичного процесу мають назву
a. рушійні сили
37. На емпіричному рівні наукового пізнання
a. створюються системи знань
b. проводяться експерименти
c. домінує раціональне
d. формулюються закони
38. Складовими сучасної структури капіталу (за Фукуямою)
a. фізичної, інтелектуальний, соціальний капітал
b. фізичний, соціальний капітал та продуктивні сили
c. фізичний, духовний, соціальний капітал
d. фізичний, людський, соціальний капітал
39. У людей всі типи мислення переплітаються але превалює
a. чуттєво-образне
b. поняттєве
c. практично-дійове
d. технічне
40. Особлива і не схожа на інших людина в повноті її фізичних та духовних якостей характеризується як
a. індивідуальність
b. індивід
c. особистість
d. особа
41. Вперше було вжито термін філософія
a. Платон
b. Піфагор
c. сократом
42. Суб'єктом історичного процесу може бути
a. окремий індивід
b. наука
c. цивілізація
d. все зазначене
43. Сферу знання про загальність і сутність історичного процесу іманентну логіку розвитку суспільства вивчає
a. філософія історії
b. філософія
c. історія філософії
d. соціальна філософія
44. центральним елементом політичної системи є
a. держава
b. суспільство
c. політика
d. громадянське суспільство
45. До чуттєво-сенсативного рівня свідомості НЕ відноситься
a. сприйняття
b. відчуття
c. афекти
d. уявлення
46. Дедуктивний метод пізнання передбачає що
a. менш загальні логічно виводяться з більш загальних
47. Політична культура є елементом
a. політичних відносин
b. політичної системи
c. громадського суспільства
d. політична організація
48. Представниками Римського Клубу є
a. Печчець, Пестель, Форрестер, Браун
b. Леві-Стросс, Фуко, Лакан
c. Декарт, Спіноза, Лейбніц
d. Лібман, Кассирер Рікерт, Коген
49. - Це властивий людині спосіб осмисленого відношення до світу самої себе через суспільно вироблену систему знань вірувань цінностей тощо
a. свідомість
b. пізнання
c. самосвідомість
d. знання
50. Філософський ірраціоналізм вважає що
a. у світі панують зрозумілі для людського розуму закономірності
b. знання про найглибинніші закономірності буття можливо здобути за допомогою індуктивного методу пізнання
c. знання про найглибинніші закономірності буття можна здобути за допомогою дедуктивного методу пізнання
d. правильної відповіді немає
51. Філософія епохи Відродження характеризується
a. антропоцентризм
b. теоцентризм
c. коеноцентризмом
d. все зазначене
52. Просторову організацію комунікації вивчає
a. паралінгвістика
b. проксеміка
c. екстралінгвістика
d. хронеміка
53. Визначив суспільство як сукупність індивідів що об'єднані … (невідомо)
a. фукуяма
b. локк
c. тойнбі (суспільство як сукупність цивілізацій)
d. Арістотель (суспільство - сукупності взаємодії індивідів, що об’єднуються для задоволення «соціальних інстинктів»)
54. Завершальним етапом розвитку філософії Стародавнього світу є
a. схоластика
b. патристика
c. Еллінізм
d. висока класика
55. Сферу знання про загальність і сутність історичного процесу вивчає
a. соціальна філософія
b. філософія
c. філософія історії
d. історія філософії
56. Соціальна, розширено-самовідтворювальна, на основі додатков...
a. капітал
b. власність
c. додаткова вартість
d. інтелектуальна власність
57. До історичних типів світогляду відноситься
a. мистецтво релігія та філософія
b. міфологія релігія та філософія
c. історична наука історія мистецтва історія філософії
d. правильної відповіді немає
58. Філософська антропологія це наука про
a. закономірності людського пізнання ( гносеологія )
b. мораль -
c. правильно відповів в пунктах немає
d. закони і форми правильного мислення ( логіка )
59. Найвищою формою узагальнення та систематизації знань є
a. гіпотеза
b. ідея
c. поняття
d. теорія
60. До філософських методів належить
a. дедукція
b. герменевтика
c. абстрагування
d. формалізація
61. Головним завданням філософії Нового часу є
a. обґрунтування морально-етичних принципів філософування
b. розробка та обґрунтування методів наукового пізнання
c. розвиток діалектики
d. апологетика схоластики
62. Представником філософії епохи відродження є
a. нікколо мак'явеллі
b. Августин Блаженний
c. Френсіс бекон
d. Вільям оккам
63. Філософське поняття матерії означає
a. елементарні часточки у котрих відсутні власти
b. конкретні предмети котрі сприймаються органами чуття
c. об'єктивну реальність
d. речовину всього всесвіту
64. Критерієм перевірки істинності є
a. рефлексія
b. знання
c. верифікація
d. практика
65. Просторову організацію комунікації вивчає
a. екстралінгвістика
b. проксеміка
c. хронеміка
d. паралінгвістика
66. Емоційного рівня свідомості відноситься
a. сприйняття
b. відчуття
c. афекти
d. уявлення
67. Система інститутів в межах яких відбувається політичне життя суспільства окреслюється поняттям
a. політична організація
b. політика
c. політичні відносини
d. політична система
68. Рене Декарт вважав що критерієм істини є
a. все зазначене
b. дані органів відчуття
c. ясність і очевидність ідей що сприймаються
d. емпіричний досвід людини
69. Початковою формою систематизації знань вихідним положенням будь-якої галузі науки є
a. принципи
b. наукові закони
c. факти
d. поняття
70. До логічно-дискурсивного рівня свідомості не відноситься
a. судження
b. поняття
c. інтелектуальна інтуїція
d. умовивід
71. У давньоіндійській філософії було наступне значення понять (?)
a. пракріті - матеріальне начало;
b. брахман - всепроникне духовне начало;
c. пуруша - небесна першогодина;
d. всі відповіді правильні
72. Душевно означена, природно-соціальна істота це
a. людина
b. індивід
c. особистість
d. особа
73. Історична спільність людей яка має низку специфічних ознак історію походження окреслюється поняттям
a. етнос
b. раса
c. нація
d. все зазначене
74. Основною категорією за арістотелем є
a. відношення
b. сутність
c. міра
d. якість
75. Конфлікт який відбувається на груповому рівні І до участі в ньому можуть бути залучені навіть цивілізації має назву
a. культурна експансія
b. культурна дифузія
c. культурний конфлікт
d. конфлікт культур
76. Носієм духовного в людині є
a. душа
b. духовність
c. дух
d. Воля
1. Гуманітарні засади філософування
2. Соціокультурна зумовленість філософії
Соціокультурна зумовленість-це певні чинники (процеси) ,які відбуваються у зв’язку з діяльністю як окремих так і груп осіб,які дають поштовх та шляхи для розвитку певної сфери,у нашому випадку філософії. Філософська галузь знань з’являється з одного боку, як нагальна потреба окремо взятої людини (бо вона хоче бути щасливою), так і суспільства в цілому. У людини є потреба осмислення «життя» в цілому. Це означає, що виникнення філософії має соціокультурну зумовленість. Соціокультурна зумовленість філософії привела до того, що філософський тип мислення з’являється насамперед, як необхідність масштабного бачення дійсності. Філософія як особливий тип знання має свою соціокультурну зумовленість. Філософія виникає тоді і там, де з’являється потреба в масштабному осмисленні дійсності. Людина як найбільш досконала істота починає шукати оптимальний варіант свого життя. Філософія – почуття усвідомлення, теорії практики Визначеність сутності, сенсу і цінностей всього сущого.
3. Поняття, рівні та форми існування філософії
Філософія - особлива форма пізнання світу, що виробляє систему знань про найбільш загальні характеристики, гранично-узагальнюючих поняттях і фундаментальних принципах реальності і пізнання, буття людини, про ставлення людини і світу. До завдань філософії на протязі її історії ставилися як вивчення загальних законів розвитку світу і суспільства, так і вивчення самого процесу пізнання і мислення, а також вивчення моральних категорій і цінностей. До числа основних філософських питань, наприклад, належать питання «пізнати світ?», «Чи існує Бог?», «Що таке істина?», «Що таке добре?», «Що є Людина?», «Що є первинним - матерія або свідомість? » та інші.
Філософія фактично існує у вигляді безлічі різних філософських вчень, які протистоять один одному, але при цьому і доповнюють один одного.
Філософія включає в себе безліч предметних областей, від метафізики, епістемології, етики, естетики, політичної філософії та філософії науки до філософії дизайну і філософії кіно. Ті області пізнання, для яких вдається виробити ясну і працездатну методологічну парадигму, виділяються з філософії в наукові дисципліни, як, наприклад, свого часу з філософії виділилися фізика, біологія і психологія.
Форми філософії. Матеріалізм та ідеалізм.
Прибічники матеріалізму виходили з визнання первинності матерії, природи, об’єктивної реальності, вважаючи свідомість лише властивістю матерії. За версією, прийнятою в радянській філософії, “у своєму розвитку філософський матеріалізм пройшов ряд істотних етапів від наївного в давнину, через механістичний і метафізичний до вищої форми – діалектичного матеріалізму”.
Ідеалістичну форму філософії поділяють на два розгалуження: об’єктивний та суб’єктивний ідеалізм. “…об’єктивні ідеалісти, починаючи від давніх і закінчуючи сучасними, визнають існування реального світу поза людиною, але вважають, що в підмурку його лежить розум (Платон, Геґель и др.) З точки зору суб’єктивного ідеалізму об’єктивний світ, незалежний від людини, не існує, він є не що інше, як породження суб’єктивних пізнавальних властивостей людини, її відчуттів, сприйняття”
4. Поняття об’єктивної реальності та об’єкту філософії
Об'єктивна реальність - це те, що існує поза свідомістю людини: простір, час, рух.
Для визначення об'єктивної реальності, яку людина може відчувати, копіювати, фотографувати, відображати в філософії існує поняття матерії. Умовно матерію можна розділити на дві групи: те, що пізнано людиною і те, що стоїть за межею його пізнання, проте цей поділ дуже умовно, тим часом, очевидна його необхідність: говорячи про матерії, ми можемо аналізувати лише те, що пізнано людиною.
Для опису матерії виділяють три об'єктивні форми її існування: рух, простір, час.
Тут під рухом розуміється не тільки механічне переміщення тіл, але і будь-яка взаємодія, будь-яка зміна станів об'єктів - форми руху різноманітні і можуть переходити з однієї в іншу.
Простір і час - це форми буття матерії. Терміном простір в філософії позначають структуру об'єктів, їх властивість бути протяжними, займати місце серед інших. При характеристиці простору вживають термін нескінченність. Терміном часу позначають тривалість існування об'єктів, спрямованість їх зміни. Дві останні категорії: простір і час є одночасно і відносними, і абсолютними. Вони відносні, оскільки їх властивості постійно змінюються, і вони абсолютні, бо жоден об'єкт не може існувати поза простором і часом
об'єкт філософії
Основних об'єктів у філософії, як у великій науці, кілька і всі вони настільки ж великі. Але останнє не означає, що філософією не виконується належний детальний аналіз, а точніше докладне дослідження.
Об'єкти пізнання філософії - це «три кити»: по-перше, людина, а більш широко будь-яка розумна істота і його структура, по -друге, навколишній світ, в тому числі світ ідей і інші світи - явні, гіпотетично можливі і ймовірні, в По-третє, відносини розумної істоти до себе, світу та інших розумних істот.
Важливо не тільки об'єктивне оточення і стільки ж об'єктивні фактори як, наприклад, організм, але і суб'єктивізація знань про це об'єктивним розумом. Таким чином, по відношенню до розумної істоти, в даному випадку людини, немає повністю об'єктивних обставин і завжди існує суб'єктивне ставлення до останніх.
Зв'язок розуму і середовища втілюється в третьому об'єкті філософії - щодо розуму до цього середовища. Рішення людини впливають не тільки на навколишню дійсність і саму людину як внутрішній інспектор, а й побічно як зміна умов середовища нехай і в довгій перспективі. Останній фактор посилюється тривалості активності розуму людини. Так, найчастіше цей період значно менше життя організму і становить у більшості від декількох років до пари десятиліть. Через такий обмежений періоду активності перший об'єкт філософії (розум) значно змінює своє ставлення до другого (середовища). Вищеописаний поодинокий приклад ілюструє як з об'єкта філософія формує свої предмети вивчення, в даному випадку це, наприклад, предмети етики.
З об'єктів формуються і проблеми, і питання. Наукова проблема вже лежить на поверхні третього об'єкта - відношення розуму до середовища, але це тема окремої статті.
5. Предмет філософії
Предмет філософії. Питання, що вивчає філософія, є одним з найбільш проблемних для неї, оскільки предмет її історично змінювався. У різні епохи у філософії домінували то вчення про буття, то вчення про пізнання, то політичні чи етичні проблеми.
Еволюція предмета філософії не є чимось винятковим в історії науки: предмет вивчення конкретних наук, наприклад математики також історично змінювався. Якщо виходити з загальної спрямованості філософії, то її можна трактувати як осягнення всезагального розумом чи інтуїцією. Найбільш загальні засади сущого, з яких “конструюється” світ, і є предметом філософії.
Філософія передбачає здатність підноситись до всезагального. Вона є певною настановою на всезагальне. На основі всезагального філософія намагається пізнати і пояснити світ. А оскільки система ідей є не що інше, як теорія, то філософію можна вважати теоретичним світоглядом.
Точне визначення філософії є саме по собі відкритим філософським питанням. Це пов'язано з тим, що і предмет вивчення в філософії конкретно не визначено - філософія вивчає все, в тому числі і саму методологію пізнання (в рамках епістемології). В рамках навчань різних філософських шкіл, що утворилися за час існування філософії, можна дати різні визначення того, що є філософія. Тому в певному сенсі точне визначення філософії змінювалося з часом.
6. Основне питання філософії
Основне питання філософії – це питання про здатність людини мислити послідовно, моністично, гнучко, а не ставати на сторону вибраної філос. течії.
Також одним із вирішень осн. питання філософії є постановка думки вище ніж матеріалізм та ідеалізм. Але ця постановка питання є наївною, бо більшість філософів такої точки зору тільки сперечаються про першість появлення цих категорій.
Все вище наведене стосується питанням філософії для філософів і не більше. Насправді осн. питання філософії стосується не філософів, а це є цілком практичне питання, про те наскільки свідомість людини в змозі осягнути природу згідно якої мети воно ставиться.
В епоху науки – як панівної форми суспільної свідомості, філософія під час роздавання різних частин свого предмету різним наукам підкоректувала основне питання філософії для не-філософів – і зараз це питання про управління продуктивними силами людства для подальшого його розвитку.
Другою стороною осн. питання філософії є питання про те, чи може людина пізнати світ таким, яким він є. Під кутом зору даного питання більшість дослідників розходяться на два табори, що приводять до висновку, що світ або можна пізнати(гностицизм) або світ – як такий не пізнається звагалі(агностицизм).
В ХХІ ст. вирізняють кілька видів агностицизму, а конкретно – сенсуалістичний агностицизм, що стверджує, що світ людина не може пізнати, а максимумом на, що людина здатна. це зрозуміти світ за допомогою відчуттів. Вперше цей напрям сформував І. Кант.
Сенсуалістичне розуміння витікає з того, що якщо усі людське пізнання відбувається індуктивним шляхом(від часткового до загального), то людина ніколи не зможу осягнути світ в цілому, тому що завжди будемо мати справу з окремими фактами.
З іншого боку вирізняють також, релігійний агностицизм, що відмовляється вирізняти якесь кінцеве поняття бога, через незнання про це поняття достатньо інформації. Рел. агностицизм постає, як ірраціональна лінія пізнання світу.
Під впливом такого ірраціоналістичного розуміння Бога велика кількість дослідників виводили певні лог. суперечності за для насмішки над даним філ. напрямом. Наприклад, “Чайник Рессела”.
Загалом, рел. агностицизм є дуже впливовим філ. напрямом. З іншого боку, існують досить різні способи подолання агностицизму. Першим філософом, що після І. Канта, спробував вирішити проблему “речі в собі” був Ф. Фіхте, який ставить весь навколишній світ у свідомість людини. Під цим кутом зору вже неможлива вся реальність “речі в собі”, тому що все тоді знаходиться в людс. свідомості та зникає взагалі сама проблема непізнаваності світу.
Також одним із критиків І. Канта був Г. Геґель, розвиваючи філос. систему абсолютного ідеалізму взагалі відмовився від сенсуалістичного погляду людське пізнання. Геґель відмовляється від сенсуалізму І. Канта, що розглядає процес пізнання як властивий окремому індивіду. Він розглядає всезагальну логіку і потім будує свій абсолютний ідеалізм, а потім говорить що цей “Абсолютний дух” пізнає самого себе і теж не може говорити про агностицизм.
Нім. класична філософія знайшла той ключ, яким відкриваються двері людського пізнання і цим ключем була категорія “діяльності”. Лише недоліком було те, що нім. клас. філософія розглядала цю діяльність, як виключно духовну (інтелектуальну), тобто вона брала в кінцевому рахунку, тільки, якийсь її окремий вияв. З іншого боку, якщо об’єктом “діяльності” стають не окремі речі навколишнього світу, а всю матерію загалом. І під цим кутом весь процес пізнання світу стає виявом людс. сутності, яка полягає в перетворення природи в цілому.
7.Поняття світогляду та його структура .
Світогляд - це сукупність поглядів та уявлень людини про світ ,які визначають її ставлення до різноманітних явищ дійсності,життєву позицію та ціннісні орієнтації.
Світогляд - складна і суперечлива єдність знань, ідеалів, мрій, цілей, сподівань, інтересів, бажань, надій, вірувань, переконань, емоцій, почуттів, поглядів на сенс і мету життя, котрі визначають аспекти мислення та норми діяльності особи.
Через світогляд завжди відшукується смислова основа буття та відбувається прилучення до духовного світу як предків, так і сучасників.
Світогляд - багатовимірне і складне утворення, що характеризує активне самовизначення людини, динаміку її певного способу життя й думки.
Світогляд - необхідна складова людської свідомості взагалі, яка поєднує різні щаблі як загальнолюдського, так і особистісного досвіду.
Головними поняттями світогляду є світ та людина. Він відображає не стільки об'єктивне бачення скільки суб'єктивне. Головним завданням постає формування загальної картини світу.
У процесі свого розвитку світогляд знайшов своє віддзеркалення у формах міфології,релігії,та філософії.
У своїй основі світогляд має таку структуру : світовідчуття(емоційно-психологічний рівень),світосприйняття (певний досвід формувань уявлень про світ з використанням наочних образів),світорозуміння (пізнавально-інтелектуальний рівень).
Основні історичні типи світогляду
Мова йде про історичні типи світогляду, які складалися по мірі духовного розвитку людства взагалі. Це - міфологія, релігія, філософія,наука і мистецтво. Утворення кожного нового типу світогляду не означало відкидання попереднього, хоча всі вони й демонструють певну послідовність культурного дозрівання людської спільноти. До того ж і в міфології, і в релігії, і в філософії, і в науці, і в мистецтві ґрунтовними, базовими залишаються поняття "людина" і "світ". саме вони спонукають до нових міркувань з приводу нескінченних проблем їхнього співіснування.
Ступені історичного розвитку світогляду: античний, середньовічний, гуманістький(ренесанс), новий час, новітній час.
За способом розумiння людиною свого мiсця світі можна виділити кілька основних типів світогляду:
1. Міфологічний - це результат практично-духовної дiяльностi людини.
2.Релiгiйний свiтогляд через віру в потойбічне божественне начало формує у людини ставлення до світу, надає йому смислової завершеності і таким чином людина досягає гармонії.
3. Фiлософiя є теоретичною формою ставлення людини до cвiту. Порiвняно з наукою її особливiсть полягає в тому, що вона дає змогу об'єктивно, в теоретичнiй формi осмислити світ як світ людини, розглянути мiсце i становище людини у світi, її смисложиттєві проблеми.
4. Науковuй свiтогляд є теоретичною формою ставлення до світу. Cвіт у ньому об'єктивно розглядається таким яким він є незалежно вiд людини, а людина вбачається в ньому тiльки частиною світу - природи чи суспiльства. Теоретичне ставлення до світу дало змогу людинi поставити закони природи собi на службу аби створити оптимальні умови свого існування.
5. Мистецтво є практично-духовною дiяльнiстю. Людина постає у ролі митця-художника, що створює суб'єктивний образ об'єктивного світу, в якому він досягає гармонії з цим світом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 29