1   2   3   4
Ім'я файлу: Емоцii та почуття.doc
Розширення: doc
Розмір: 268кб.
Дата: 27.04.2020
Пов'язані файли:
док.docx
Стратег..docx

ПЛАН


  1. Вступ.

  2. Типи емоційних станів:

a) Настрій,

b) Пристрасть,

c) Афекти,

d) Власне емоції,

e) Почуття,

f) Стрес та фрустрація.


  1. Взаємозв‘язок емоцій і почуттів.

  2. Аспекти та визначальні фактори емоцій.

  3. Причини виникнення та способи вираження емоцій.

  4. Емоції і сприйняття.

  5. Емоційна система.

  6. Типи емоцій.

  7. Міжкультурні розходження у виразі емоцій.

  8. Висновок.

  9. Список використанної літератури.


Емоції виконують роль внутрішніх сигналів. Вони є внутрішніми в тому сенсі, що самі ... не несуть інформацію про зовнішні об'єкти, про їхні зв'язки і відносини, про ті об'єктивні ситуації, у яких протікає діяльність суб'єкта. Особливість емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відбивають відносини між мотивами і реалізацією, яка відповідає

цим мотивам діяльності.
А. Н. Леонтьєв
ВСТУП
В нашій роботі ми зупинимося на проблемах взаємозв‘язку між людськими емоціями та відчуттями, розглянемо їх роль та місце в системі психічних явищ. Крім цтого, ми поглянемо на розвиток особистості через емоціональну призму.
Емоції і почуття, як і інші психічні явища, являють собою різні форми відображення реального світу. На відміну від пізнавальних процесів, що відбивають навколишню дійсність у відчуттях, образах, представленнях, поняттях, думках, емоції і почуття відбивають об'єктивну реальність у переживаннях. У них виражається суб'єктивне відношення людини до предметів і явищ навколишньої дійсності. Одні предмети, явища, речі радують людину, вона захоплюється ними, інші - засмучують або викликають відразу, треті - залишають байдужою. Таким чином, відображення в мозку людини її реальних переживань, тобто відношення суб'єкта потреб до значимих для нього об'єктів, прийнято називати емоціями і почуттями, тобто іншими словами емоції – це особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відбивають у формі безпосередніх переживань приємний або неприємний процес і результати практичної діяльності, спрямованої на задоволення актуальних потреб.1

Оскільки всі те. що робить людина, у кінцевому рахунку служить меті задоволення її різноманітних потреб, остільки будь-які прояви активності людини супроводжуються емоційними переживаннями.

Емоції - психічний процес імпульсивної регуляції поводження, заснований на почуттєвому відображенні значущості зовнішніх впливів, загальна, генералізована реакція організму на такі впливи (від лат. "emoveo" - хвилюю). Емоції регулюють психічну активність не специфічно, а через відповідні загальні психічні стани, впливаючи на протікання всіх психічних процесів.

У людини емоції породжують переживання задоволення, невдоволення, страху, боязкості і т.п., що відіграють роль суб'єктивних орієнтивних сигналів. Найпростіші емоційні процеси виражаються в органічних, рухових і секреторних змінах і належать до числа вроджених реакцій. Однак у ході розвитку емоції утрачають свою пряму інстинктивну основу, здобувають складнообумовлений характер, творять різноманітні види так званих вищих емоційних процесів (почуття); соціальних, інтелектуальних і естетичних, що у людини складають головний зміст її емоційного життя.

Навіть так називані нижчі емоції (емоції голоду, спраги, страху і т.п.) є в людині продуктом суспільно-історичного розвитку, результатом трансформації їхніх інстинктивних, біологічних форм, з одного боку, і формування нових видів емоцій - з іншої; це відноситься також до емоційно-виразним, мімічним, і пантомімічним рухам, які, включаючись в процес спілкування між людьми, здобувають значною мірою умовний, сигнальний і разом з тим соціальний характер, чим і порозуміваються відмічувані культурні розходження в міміці й емоційних жестах. Таким чином, емоції й емоційні виразні рухи людини - являють собою не рудиментарні явища її психіки, а продукт позитивного розвитку і виконують у регулюванні її діяльності, у тому числі і пізнавальної, необхідну і важливу роль.

Емоційні відчуття біологічно в процесі еволюції закріпилися як своєрідний спосіб підтримки життєвого процесу в його оптимальних межах і попереджають про характер недоліку, який руйнує рівновагу психічної системи, або надлишок яких-небудь факторів.

Чим більш складно організована жива істота, чим більш високу ступінь на еволюційних сходах вона займає, тим багатше та гама всіляких емоційних станів, які вона здатно переживати. Кількість і якість потреб людини в загальному і цілому відповідають числу і розмаїтості характерних для неї емоційних переживань і почуттів, причому чим вище потреба по своїй соціальній і моральній значимості, тим піднесеніше зв'язане з нею почуття.

Розглянемо докладніше типи та види емоційних станів індивіда.

ТИПИ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ
Емоціями (афектами, психічними хвилюваннями) називають такі стани психіки, як страх, гнів, туга, радість, любов, надія, смуток, відраза, гордість і т.п. Психологія минулих століть перелічувала незліченну безліч подібних переживань. Те загальне, що є між емоціями, почуттями і потягами, викликає потребу в загальній груповій назві. Відомий психолог Блейлер в своїй фундаментальній праці (1929) об'єднав почуття й емоції під загальною назвою "ефективність".

Емоційні стани регулюють хід протікання психічних і органічних процесів. Зовнішня емоційна експресія розвилася і закріпилася в еволюції "як засіб оповіщення про емоційний стан індивіда у внутрішньовидовому і міжвидовому спілкуванні... У вищої тварин, і особливо в людини, виразні рухи стають тонко диференційованою мовою, за допомогою якої індивіди обмінюються інформацією як про свій стан, так і про те, що відбувається навколо".2 У цьому висловленні підкреслена ще одна роль емоцій - комунікативна. Вони, по суті справи, з'явилися для людини першою "мовою", якою вона почала користуватися в спілкуванні із собі подібними. Ця мова, як показують численні спостереження, цілком доступна і вищим тваринам.

Сама стара по походженню, найпростіша і найбільш розповсюджена серед живих істот форма емоційних переживань - це задоволення, одержуване від задоволення органічних потреб, і невдоволення, зв'язане з неможливістю це зробити при загостренні відповідної потреби. Практично всі елементарні органічні відчуття мають свій емоційний тон. Про тісний зв'язок, що існує між емоціями і діяльністю організму, говорить той факт, що всякий емоційний стан звичайний супроводжується багатьма фізіологічними змінами організму.

Емоції виявляються у визначених психічних переживаннях, кожному відомим з власного досвіду, і в тілесних явищах. Як і відчуття, емоції мають позитивний і негативний почуттєвий тон, зв'язані з почуттям задоволення або невдоволення. Почуття задоволення при посиленні переходить в афект радості.3

Задоволення і невдоволення виявляються у визначеній міміці особи і змінах пульсу. При емоціях тілесні явища виражені набагато рідше. Так, радість і веселощі виявляються в руховому порушенні: сміх, голосна мова, жива жестикуляція (діти стрибають з радості), спів, блиск очей, рум'янець на щоках (розширення дрібних судин), прискорення розумових процесів, напливи думок, схильність до гострот, почуття бадьорості. При сумі, тузі, навпаки, мається психомоторна затримка. Рухи уповільнені й скупі, людина "подавлена". Постава виражає м'язову слабість. Думки невідривно прикуті до одного. Блідість шкіри, змарніли риси обличчя, зменшення виділення секрету залоз, гіркий смак у роті. При сильному сумі сліз немає, але вони можуть з'явитися при ослабленні гостроти переживань.

Спроби зв'язати ці зміни зі специфічними емоціями починалися неодноразово і були спрямовані на те, щоб довести, що комплекси органічних змін, що супроводжують різні суб'єктивно пережиті емоційні стани, різні. Однак чітко установити, які із суб'єктивно даних нам як неоднакові емоційні переживання якими органічними змінами супроводжуються, так і не удалося.

Ця обставина є істотном для розуміння життєвої ролі емоції. Вона говорить про те, що наші суб'єктивні переживання не є безпосереднім, прямим відображенням власних органічних процесів. З особливостями пережитих нами емоційних станів зв'язані ймовірно не стільки супровідні їхні органічні зміни скільки виникаючі при цьому відчуття.

Проте, визначена залежність між специфікою емоційних відчуттів і органічних реакцій все-таки існує. Вона виражається у виді наступного, експериментально підтвердженного зв'язку: чим ближче до центральної нервової системи розташоване джерело органічних змін, не зв'язаних з емоціями, і чим менше в ньому чуттєвих нервових закінчень, тим слабкіше виникаюче при тім суб'єктивне емоційне переживання. Крім того, штучне зниження органічної чутливості приводить до ослаблення сили емоційних переживань.

На підставі тілесних переживань Кант поділяв емоції на стенічні (радість, наснага, гнів) - збудливий, підвищувальний м'язовий тонус, сила, і астенічні (страх, туга, сум) - що послабляють всі вищеназвані фактори.

Розподіл емоцій на стенічні й астенічні має схематичний характер. Деякі афекти важко віднести в одну або іншу рубрику, і навіть той самий афект при різній інтенсивності може виявляти то стенічні, то астенічні риси. По тривалості дії емоції можуть бути короткостроковими (гнів, переляк) і тривалими.

Тривалі емоції називаються настроями. Є люди, що завжди веселі, знаходяться в підвищеному настрої, інші схильні до пригнобленого стану, до туги або завжди роздратовані. Настрій - складний комплекс, що частково зв'язаний із зовнішніми переживаннями, частково заснований на загальній схильності організму до визначених емоційних станів, частково залежить від відчуттів, що виходять з органів тіла.

Психічна сторона емоцій виявляється не тільки в переживанні самої емоції. Гнів, любов і т.д. впливають на інтелектуальні процеси: представлення, думки, напрямок уваги, а так само на волю, дії і вчинки, на всю поведінку.

При ослабленні емоційної напруги, наприклад у вихідних станах раннього слабоумства, спостерігаються ослаблення волі, апатія. Вплив емоцій на інтелект і волю коливається в дуже широких межах у залежності від сили психічного хвилювання.

При сильних афектах (переляк, велика радість, гнів, страх) звичайний хід асоціацій порушується, свідомість буває охопленою одним представленням, з яким зв'язана емоція, всі інші зникають, виникнення нових представлень, не зв'язаних з емоцією, гальмуватися. Подальший плин процесів буває неоднаковим. При радості після первісного "завмирання" настає наплив безлічі представлень, що знаходяться в зв'язку з обставиною, що викликала афект. При страху, горі, гніві виниклі спочатку представлення залишаються у свідомості на довгий термін. Афект може виявлятися в бурхливих діях і в настільки сильних змінах з боку кровообігу і подиху, що це іноді приводило до непритомності; спостерігалися навіть випадки миттєвої смерті. Людина з досить розвинутими процесами гальмування, незважаючи на порушення плину представлень при емоціях, здатна правильно оцінити навколишнє оточення і керувати своїми діями. Такі афективні реакції, властиві здоровій людині, звуться фізіологічними афектами.

Вибухові афективні реакції, зв'язані з утратою самоконтролю, називають примітивними реакціями.

Основні емоційні стани, які відчуває людина, поділяються на власне емоції, почуття й афекти.
НАСТРІЙ
У житті людини емоції створюють в особистості різні форми емоційних станів: настрій, пристрасть і афект.

Настрій - це найпоширеніший емоційний стан, що характеризується слабкою інтенсивністю, значною тривалістю, неясністю і "беззвітністю" переживань.4

Кожен повинен уміти керувати своїм настроєм і, якщо потрібно, створювати визначений настрій в об'єкта впливу. Для цього йому треба знати причини й обставини, що викликають настрій. Їх виділяють в основному чотири:

1) органічні процеси (хвороба, стомлення створюють знижений настрій; здоров'я, повноцінний сон, фізична активність піднімають настрій);

2) зовнішнє середовище (бруд, шум, спертий повітря, звуки, що дратують, неприємне фарбування приміщення погіршують настрій; чистота, помірна тиша, свіже повітря, приємна музика, що відповідає фарбування приміщення поліпшують настрій);

3) взаємини між людьми (привітність, довіра і такт із боку навколишніх роблять людину бадьорою і життєрадісною; брутальність, байдужність, недовіра і безтактність гнітять настрій);

4) розумові процеси (образні представлення, у яких відбивають позитивні емоції, створюють підйом у настрої; образи, зв'язані з негативними емоціями, гнітять настрій).
ПРИСТРАСТЬ
Пристрасть - сильний і глибокий тривалий емоційний стан. "Пристрасть - це енергійно прагнуча до свого предмета сутнісна сила людини". Вона активізує його діяльність, підкоряє собі всі його думки і вчинки, мобілізує його на подолання труднощів, на досягнення поставлених цілей; пристрасть до улюбленої справи дозволяє досягти виняткових успіхів, пристрасть до боротьби породжує мужність, безстрашність. Однак пристрасть може як формувати особистість, так і руйнувати її.5
АФЕКТИ
Афектами називають у сучасній психології сильні і відносно короткочасні емоційні переживання, супроводжувані різко вираженими руховими і вісцеральними проявами, зміст і характер яких може, однак, змінюватися, зокрема, під впливом виховання і самовиховання. У людини афекти викликаються не тільки факторами, що торкаються підтримки її фізичного існування, зв'язаними з її біологічними потребами й інстинктами. Вони можуть виникати також у соціальних відносинах, що складаються, наприклад, у результаті соціальних оцінок і санкцій.6

Афект - емоційне переживання, що протікає з великою і різко вираженою інтенсивністю. Особливості афекту: а) бурхливий зовнішній прояв; б) короткочасність; в) неможливість керувати свою поведінку в людини під час афекту; г) диффузність переживання (афект захоплює особистість цілком, її розум, почуття і волю).

Одна з особливостей афектів полягає в тому, що вони виникають у відповідь на ситуацію, що вже фактично наступила, й у цьому сенсі є як би зрушеними до кінця події; у зв'язку з цим їхня регулююча функція полягає в утворенні специфічного досвіду - афективних слідів, що визначають вибірковість наступної поведінки стосовно ситуацій і їх елементів, що колись викликали афект.

Інша властивість афектів полягає в тому, що повторення ситуацій, що викликають той або інший негативний афективний стан, веде до акумуляції афекту, який може розрядитися в бурхливому некерованому афективному поводженні - "афективному вибуху ".

При сильних афектах (переляк, велика радість, гнів, страх) звичайний хід асоціацій порушується, свідомість буває охоплено одним представленням, з яким зв'язана емоція, всі інші зникають, виникнення нових представлень, не зв'язаних з емоцією, гальмується.
ВЛАСНЕ ЕМОЦІЇ
На відміну від афектів, власне емоції являють собою більш тривалі стани, які іноді лише слабко виявляються в зовнішній поведінці. Вони мають чітко виражений ситуаційний характер, тобто виражають оцінне особистісне відношення до ситуацій, що складаються або можливих ситуацій, до своєї діяльності і своїх проявів у них. Власне емоції носять чітко виражений ідеаторнии характер; це значить, що вони здатні передбачати ситуації і події, що реально ще не наступили, і виникають у зв'язку з представленнями про пережиті або уявлювані ситуації. Їхня найважливіша особливість складається в їхній здатності до узагальнення і комунікації; тому емоційний досвід людини набагато ширший, ніж досвід її індивідуальних переживань: він формується також у результаті емоційних співпереживань, що виникають у спілкуванні з іншими людьми, і зокрема переданих засобами мистецтва.7

Власне емоції знаходяться в іншому відношенні до особистості і свідомості, ніж афекти. Перші сприймаються суб'єктом як стани мого "я", другі - як стани, що відбуваються "у мені". Це відмінність яскраво виступає у випадках, коли емоції виникають як реакція на афект; так, наприклад, можлива поява емоції остраху, появи афекту страху або емоції, викликуваної пережитим афектом, наприклад афектом гострого гніву. Особливий вид емоцій складають естетичні емоції, що виконують найважливішу функцію в розвитку значеннєвої сфери особистості.
ПОЧУТТЯ
Більш умовним і менш загальноприйнятим є виділення почуттів як особливого підкласу емоційних процесів. Підставою для їхнього виділення служить їхній чітко виражений предметний характер, що виникає в результаті специфічного узагальнення емоцій, що зв'язується з представленням або ідеєю про деякий об'єкт - конкретним або узагальненим, відверненим, наприклад, почуття любові до людини, до батьківщини, почуття ненависті до ворога і т.п.

Інша особливість почуттів полягає в тому, що вони творять ряд рівнів, починаючи від безпосередніх почуттів до конкретного об'єкта і кінчаючи вищими соціальними почуттями, що відносяться до соціальних цінностей і ідеалів. Ці різні рівні зв'язані і з різними за своєю формою узагальненнями об'єкта почуттів: образами або поняттями, що творять зміст моральної свідомості людини. Істотну роль у формуванні і розвитку вищих людських почуттів мають соціальні інституції, зокрема соціальна символіка, що підтримує їхню стійкість (наприклад, прапор), деякі обряди і соціальні акти. Як і власне емоції, почуття мають у людини свій позитивний розвиток і, маючи природні передумови, є продуктом її життя в суспільстві, спілкування і виховання.

Почуття на відміну від емоцій характеризуються усвідомленістю і предметністю. Виділяють нижчі почуття-переживання і вищі почуття-переживання. Розрізняють три групи почуттів: моральні, естетичні й інтелектуальні (пізнавальні).

Моральні почуття відбивають відношення людини до вимог моралі. Система моральних почуттів людини складається з почуття справедливості, честі, обов‘язка, відповідальності, патріотизму, солідарності. Моральні почуття тісно зв'язані зі світоглядом людини, її переконаннями, помислами, принципами поведінки.

Естетичні почуття виникають у людей у результаті переживання краси або відразливості сприйманих об'єктів, будь то явище природи, витвір мистецтва або люди, а також їхні вчинки і дії. В основі естетичних почуттів лежить вроджена потреба людини веэстетичному переживанні. Постійно супроводжуючи людську діяльність, естетичні почуття стають активними двигунами людської поведінки.

Особливо велике значення вони здобувають для комунікативної діяльності: людина, здатна відгукнутися на естетичне переживання співрозмовника, як правило, здобуває авторитет і повагу.

Інтелектуальні почуття зв'язані з пізнавальною діяльністю людини. Вони виникають у процесі здійснення гностичної і дослідницької діяльності. З усього різноманіття інтелектуальних почуттів основними вважаються почуття ясності або нечіткості думки, подиву, здивування, здогадки, впевненості в знанні, сумніву.

Інтелектуальні почуття, володіючи рушійною силою людського пізнання, підсилюють їхні потреби, що породили, до пізнання, стимулюють емоції людини.8

  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас