Г. Ліхтенберг

• 
  Бути адекватною основним цілям НДДКР і її стратегії.
  
• 
  Орієнтуватись на перспективи розвитку інновацій і вивчення світових тенденцій попиту.
  
• 
  Володіти гнучкістю, здібністю адаптуватись до нових цілей і завдань.
  
• 
  Сприяти підвищенню якості виконання дослідних і проектних програм, рівню стандартизації та уніфікації створюваних об’єктів нової техніки, продукту.
  
• 
  Створювати умови для найраціональнішого розподілу і кооперації праці між підрозділами й окремими виконавцями НДДКР.
  
• 
  Не допускати необґрунтованого паралелізму і дублювання роботи.
  
• 
  Забезпечити можливість використання раціональної технології досліджень і розробок (пошук нових ідей, методів проведення експериментів тощо).
  
• 
  Забезпечити можливість раціонального і рівномірного заван­таження всіх основних категорій виконавців НДДКР.
  
• 
  Сприяти економії всіх видів ресурсів у сфері як створення нових товарів, так і виробництва й реалізації.
  

• 
  розробка нових видів продукції, що можуть бути виготовлені на діючих виробничих лініях;
  
• 
  поліпшення існуючих видів продуктів і процесів для підвищення їхньої якості;
  
• 
  рішення виникаючих науково-технічних проблем на підприємствах (зокрема, у цехах), що входять у виробниче відділення;
  
• 
  надання технічних послуг і обслуговування замовників.
  

• 
  Структура, організована за галузями науки (сферами знань) і техніки — функціональна структура.
  
• 
  Структура, організована за продуктовою чи технологічною ознаками (тематичний тип структури).
  
• 
  Структура, організована за проектами (проектна).
  
• 
  Структура, організована за стадіями НДДКР (фазна).
  
• 
  Комбіновані структури (системно-компонентні).
  

• 
  зміна цілей організації (фірми) та її стратегії;
  
• 
  зміна тематичних напрямів здійснюваних досліджень і розробок;
  
• 
  зміна технології проведення НДДКР у зв’язку з прогресом науки і техніки, розширенням сфери використання ЕОМ, переходом на іншу елементну базу;
  
• 
  зміни структури тематичного плану, які ведуть до зміни кіль­кості спеціалістів різних професій;
  
• 
  зниження ефективності діяльності науково-дослідних центрів, лабораторій, що зумовлено невідповідністю їхньої структури, дублюванням функцій управління, інертністю системи та ін.
  

• 
  працівники звільняються від старих способів мислення;
  
• 
  навчаються бути відкритими відносно один одного;
  
• 
  розуміти, як дійсно працює організація;
  
• 
  визначати плани і перспективи роботи, з якими погоджуються інші;
  
• 
  працювати гуртом, спільно для здійснення цих перспектив;
  
• 
  залучення керівників усіх рівнів і спеціалістів у сферу актив­ної творчої діяльності з прискорення інноваційного вдосконалення всієї системи виробництва, усієї організації [29, 135].
  

• 
  суб’єкт інноваційної діяльності, що об’єднує людей, які спіль­но реалізують розробку, упровадження, виробництво новацій;
  
• 
  сукупність процесів і дій, спрямованих на виконання необхідних функцій в інноваційній діяльності;
  
• 
  структури, що забезпечують внутрішню впорядкованість системи і відповідні взаємозв’язки між її елементами та підсистемами;
  
• 
  регламентуючі процедури, форми, способи, методи, що забезпечують протікання інноваційного процесу в просторі та часі.
  

• 
  традиційної послідовної організації робіт;
  
• 
  паралельної організації робіт;
  
• 
  інтегральної організації робіт;
  
• 
  організації роботи «змішаних бригад».
  

• 
  скорочення термінів розробки;
  
• 
  оперативне реагування на зміни, що відбуваються в середовищі;
  
• 
  активне співробітництво та творча атмосфера між усіма учасниками інноваційного процесу, що забезпечує потік нових ідей.
  

• 
  керівники й адміністративний персонал;
  
• 
  дослідники;
  
• 
  генератори ідей;
  
• 
  розроблювачі;
  
• 
  експерти-консультанти;
  
• 
  інтрапренери;
  
• 
  обслуговуючий (технічний) персонал.