8.1
Заходи, які проводяться медичною службою в період підготовки до бою. Оформлення плану медичного забезпечення механізованого полку в наступі
Успішне забезпечення наступу в багато чому залежить від якості, своєчасності і повноти заходів, які проводить медична служба в підготовчий період. В той же час перелік цих заходів і повнота їх виконання визначаються тривалістю цього періоду, обстановкою та характером майбутніх бойових дій.
Однак, у всіх випадках повинні бути визначені і проведені основні заходи, до числа яких слід віднести:
евакуацію поранених і хворих з підрозділів медичної служби і зосередження цих підрозділів в назначених районах в готовності до роботи;
доукомплектування особовим складом і транспортом підрозділів медичної служби;
отримання засобів підсилення від вище стоячого начальника медичної служби та їх розподілення у відповідності з прийнятим рішенням, а також створення необхідного резерву;
поповнення витраченого медичного майна, створення необхідних запасів та приведення в готовність санітарної техніки,;
забезпечення особового складу військ індивідуальними засобами надання першої медичної допомоги;
навчання особового складу полку прийомам надання само- і взаємодопомоги при пораненнях і захворюваннях;
збір відомостей, які характеризують санітарно-епідемічний стан району майбутніх бойових дій і військ противника;
проведення особовому складу планових і позапланових (по епідемічним показанням) щеплень;
посилення контролю за якістю харчування і водозабезпечення особового складу;
медичний контроль за проведенням гігієнічного миття особового складу зі зміною білизни і при необхідності за дезінфекцією і дезінсекцією обмундирування;
підготовку особового складу медичної служби до дій в умовах майбутнього бою.
Роботу по організації медичного забезпечення полку в бою начальник медичної служби починає зразу ж після вказівок командира полку про майбутні бойові дії. З врахуванням отриманих вказівок командира полку, а також вказівок начальника медичної служби дивізії він оцінює обстановку, приймає рішення на медичне забезпечення, доводить його до підлеглих, організує взаємодію і управління.
При підготовці рішення особливу увагу звертають на організацію розшуку, надання першої медичної допомоги пораненим, збору, виносу, вивозу і евакуації поранених з поля бою, розподілення сил і засобів медичної служби у вихідному положенні і маневру ними в ході бою з метою забезпечення безперервності в наданні медичної допомоги.
Організуючи розшук, надання першої медичної допомоги пораненим, їх збір і вивіз (виніс) з поля бою, важливо визначити потребу в силах і засобах для виконання цих завдань.
З досвіду Великої Вітчизняної війни, а також навчань, які проводились в останні роки, для надання першої медичної допомоги одному пораненому без відтягування його в найближче укриття санітар витрачає від 5-10 до 20 хвилин. При цьому на наближення до пораненого в середньому витрачається 1-2 хв., на надання першої медичної допомоги – 6-7 хв., на позначення місця знаходження поранених – 2-3 хв., на повернення у свій взвод – 8-10 хв. Перша медична допомога надається 50-60% пораненим в порядку само- і взаємодопомоги, 40-50% - санітарами, санітарними інструкторами.
У вивозі (виносі) з поля бою потребують близько 50-60% поранених із загальної їх кількості. Якщо виніс здійснюється санітарами-носіями, то одна ланка за день бою може винести 6-8 поранених. Можливості одного колісного транспортера по вивозу поранених з поля бою в 5-6 раз більше, ніж ланки санітарів-носіїв.
Рішення на медичне забезпечення, як правило, приймається на карті і уточнюється при наявності часу на місцевості. З цією метою начальник медичної служби полку проводить рекогносцировку, в якій, як правило, приймають участь начальники медичних пунктів полку і батальйонів, командири відділення збору і евакуації поранених МПП. В ході рекогносцировки уточнюються шляхи виносу, вивозу і евакуації поранених з поля бою, місце розгортання медичного пункту полку, маршрути і порядок переміщення МПП і МПБ, обсяг і зміст роботи по підготовці району розгортання МПП у вихідному положенні.
Під час рекогносцировки організується взаємодія з питань розшуку, надання першої медичної допомоги пораненим, їх збору і вивозу (виносу) з поля бою; забезпечення безперервності в наданні першої медичної допомоги пораненим і хворим при переміщенні медичного пункту в новий район; евакуація поранених і хворих з МПП, тощо. При рекогносцировці встановлюється також взаємодія з медичними пунктами, які розгорнуті на маршрутах висування полку чи поблизу їх, визначається санітарно-епідемічний стан маршруту висування полку і району бойових дій.
Порядок роботи начальника медичної служби по організації медичного забезпечення наступу з висуванням з глибини і з безпосереднього зіткнення з противником однаковий, однак в останньому випадку він більшу частину роботи проводить на місцевості.
Начальник медичної служби, організовуючи медичне забезпечення, повинен як можна раніше поставити завдання підлеглим, щоб у них було більше часу для проведення необхідних заходів по підготовці до роботи в бойових умовах. А це багато залежить від методів відпрацювання рішення на медичне забезпечення бою.
При плануванні медичного забезпечення бою методом паралельної роботи (використовується при обмеженому по часу підготовчому періоді) начальники МПП і МПБ повинні починати підготовку рішення безпосередньо під час рекогносцировки, яку проводить начальник медичної служби полку, а при організації медичного забезпечення бою методом послідовної роботи (довготривалий підготовчий період) – після закінчення рекогносцировки і прийняття рішення начальником медичної служби полку.
Своє рішення начальник медичної служби оформлює у виді плану організації медичного забезпечення полку в наступі, затверджує в командира полку і доводить його до начальників медичних пунктів полку і батальйонів. Після затвердження положення плану набувають силу наказу і доводяться до виконавців (начальників медичних пунктів полку і батальйонів). План медичного забезпечення оформляється на робочій карті з додатком пояснювальної записки в робочому зошиті (на зворотній стороні карти).
На карті відображаються: передній край, склад і угрупування противника, розмежувальні лінії, місця розміщення тилових підрозділів та підрозділів медичної служби, можливий маневр з ними, шляхи евакуації поранених та хворих, пункти управління та інші дані, які необхідні для управління медичною службою в бою.
В пояснювальній записці приводяться таблиці розрахунку можливих санітарних втрат, розрахунку потреби в силах і засобах медичної служби та забезпеченість ними, а також основні положення рішення начальника медичної служби, які не увійшли в графічну частину.
Медичне забезпечення полку в наступі при висуванні з глибини і на протязі наступу, а також в наступі на противника, який захищається з положення безпосереднього зіткнення з ним
Медичне забезпечення полку у вихідному положенні для наступу організовується по-різному в залежності від способу переходу його в наступ.
При наступі полку з висування з глибини важливого значення набуває організація і проведення лікувально-евакуаційних заходів під час висування підрозділів до рубежу атаки. В цей час необхідно максимально зберегти сили і засоби медичної служби полку для безпосереднього забезпечення бойових дій, розподілити їх по колонах і маршрутах з таким розрахунком, щоб з початком бою вони могли з ходу, без перебудови розгорнутися і приступити до надання медичної допомоги пораненим і хворим.
До початку висування і в ході його МПП і медичні пункти батальйонів розміщуються і пересуваються за першими ешелонами полку і батальйонів відповідно. Санітарний транспорт, який виділений начальником медичної служби дивізії для евакуації поранених і хворих з МПП, а також резерв сил і засобів медичної служби знаходиться при МПП. Санітарні автомобілі полку, які призначені для евакуації поранених в МПП, переміщуються разом з медичними пунктами батальйонів. За колонами рот і пунктами технічного спостереження батальйонів розміщуються санітарні транспортери. Санітарний інструктор роти знаходиться і пересувається, як правило, в машині командира роти, стрілець-санітар – в машині командира взводу.
При появі поранених на бойових машинах їм надається перша медична допомога в порядку само- і взаємодопомоги і вони знаходяться в машинах до тієї пори, поки не з’явиться можливість висадження або передачі їх на санітарний транспорт. Найбільш ймовірним місцем висадження (передачі) поранених може бути рубіж спішування особового складу у випадку атаки переднього краю противника в комбінованому порядку. Крім цього, поранені в цей період можуть знаходитись в пошкодженій техніці на маршруті висування.
Після витягнення поранених з техніки санітарні інструктори, водії-санітари санітарних транспортерів, санітари-носії доповнюють першу медичну допомогу і передають поранених на санітарний транспорт МПП, або зосереджують в укриття і позначають добре помітними засобами. Тут поранені чекають підходу транспорту МПП, на якому їх евакуюють на медичні пункти частин, в омедб (ОМЗ), які розгорнуті поблизу маршрутів висування полку для забезпечення діючих попереду військ. Якщо така можливість відсутня, поранені слідують на санітарних автомобілях чи бойових машинах до появи можливості передачі їх в медичний пункт свого полку, або медичні підрозділи (частини) інших частин і з’єднань.
При виникненні осередків масових уражень в колонах підрозділів в період їх висування медичні пункти батальйонів, що постраждали, і резерв сил та засобів медичної служби в складі, як правило, частини відділень збору і евакуації поранених МПП з необхідним медичним майном, як правило, включаються в рятувальний загін з ліквідації наслідків застосування противником засобів масового ураження.
До прибуття рятувального загону розшук поранених, витягнення їх з бойової техніки, завалів та інших важкодоступних місць, надання першої медичної допомоги і винесення в призначений командиром район проводить особовий склад підрозділу, що постраждав. Санітарні інструктори, стрільці-санітари надають першу медичну допомогу важкопораненим, приймають заходи по їх розміщенню в укрупненні "гнізда" і організовують завантаження на автомобільний транспорт.
При прибутті в осередок ураження рятувального загону його командир організує розшук уражених по секторах (ділянках) шляхом об’їзду (обходу) і уважного їх огляду. Уражених із завалів та інших місць витягує особовий склад загону, надає першу медичну допомогу, проводить винесення (вивезення) їх за межі осередку до місць стоянки автомобільного транспорту. Тут, як правило, працюють фельдшер і санітарний інструктор МПБ, які доповнюють заходи першої медичної допомоги і керують завантаженням на транспортні засоби для евакуації їх на МПП або в омедб (ОМЗ). Останні, якщо дозволяє обстановка, максимально наближаються до осередків ураження.
Приймаються також необхідні заходи по медичному забезпеченню вводу в бій боєздатних підрозділів, до відновлення або заміни підрозділів медичної служби, що втратили працездатність. Медичне забезпечення механізованого полку у випадку розгортання його медичного пункту біля осередку ураження, як правило, покладається на медичний пункт спеціальної частини, яка розгорнута в полосі висування полку, або на розгорнуті медичні пункти сусідніх полків. Можливе висування і розгортання для цієї мети медичного взводу омедб.