6 СИНОПТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГРОЗ
Грози є одним з небезпечних явищ погоди, пов'язаних з конвективною хмарністю. Вивчення сучасних регіональних особливостей формування є основною метою моніторингу грозових явищ. Дослідження останніх десятиліть показали, що грозова активність чуттєво реагує на зміни температури, вологості, радіаційного режиму та складу атмосфери. Сучасні кліматичні зміни, що характеризуються підвищенням температури повітря, мають вирішальний вплив на умови формування небезпечних явищ погоди, тому моніторинг умов утворення грозових явищ на території України є актуальним питанням [12, 13, 15, 18, 19].
Зміни клімату на нашій планеті в теперішній час можна вважати встановленим фактом і є всі підстави припустити, що вони можуть мати певні прояви в економіці і соціальній сфері, швидше за все негативні і до того ж часто не передбачувані. Повторюваність і інтенсивність кліматичних і погодних аномалій останнім часом в світі зростає. Тому зміни клімату повинні враховуватись при стратегічному плануванні стійкого розвитку кожного регіону. І для формування державної програми адаптації до змін клімату необхідно мати чітке уявлення про зміни в режимі багатьох метеорологічних величин, які взагалі-то і визначають клімат [20-26]. Важливе місце серед них належить питанню про зміни в режимі хмарності та інтенсивності і повторюваності стихійних явищ, які її супроводжують.
Численні небезпечні метеорологічні явища такі, як сильний дощ, град, сильний вітер, шквал і смерч як правило спостерігаються при грозах. Гроза та перераховані явища є наслідком нестійкості атмосфери, що проявляється у виникненні значних вертикальних рухів дуже вологого повітря при великих градієнтах температури та утворенні потужних купчастих і купчасто-дощових хмар. Головним процесом, що зумовлює утворення гроз всередині однорідних повітряних мас, є термічна конвекція у чистому вигляді або в поєднанні з динамічною, чи під впливом орографії місцевості. Внутрішньомасові грози та зливи утворюються над континентом головним чином влітку в післяполудневі години, коли температура повітря біля поверхні землі максимальна; над морем ці явища спостерігаються найчастіше взимку та в нічні години. Типовими синоптичними ситуаціями виникнення внутрішньомасових гроз є тилова частина циклону та циклон, що заповнюється. В південних областях України вертикальна потужність хмар сягає 8…10 км, тобто майже до тропопаузи. На решті території України ці грози проявляються мляво, тому що хмари вертикально розвиваються до 4…5 км, а вище існують затримуючі (інверсійні) шари.
Фронтальні грози утворюються внаслідок витіснення теплого вологого повітря наступаючим валом холодного. Зона грозової діяльності (значної горизонтальної протяжності) звичайно розміщується вздовж фронту на декілька сот, а впоперек фронту на декілька десятків кілометрів. Найбільш сприятливі умови для потужного розвитку купчасто-дощових хмар з сильними грозами та зливами утворюються при дивергенції висотних повітряних течій. Грозові хмари на холодних фронтах часто досягають висоти тропопаузи, а іноді перевищують її.
Грози теплих фронтів виникають над Україною значно рідше, їх найбільша активність у вечірні та нічні години, коли циклони рухаються з півдня та південного заходу, а в їх теплі сектори виносяться маси вологого тропічного повітря.
На особливу увагу заслуговують сильні грози, які супроводжуються одночасно зливами з градом, шквалами та іноді смерчами. Утворення подібних надзвичайних явищ погоди спостерігається поблизу чи в центрі невеликого хвильового збурення, де існують зони з досить контрастними температурами. В теплій повітряній масі денні температури звичайно перевищують 30…35 °С, а в холодному повітрі вони коливаються в межах 16…22 °С. Потужні грозові хмари із зливами виникають поблизу центра збурення в післяполудневі години.
Одночасно із зливами при грозах спостерігаються електричні розряди (блискавки) між хмарами чи між хмарами і землею, а також різке посилення вітру у вигляді вихорів з горизонтальною (шкваловий ворот) та іноді вертикальною (смерч) осями [2].
6.1 Типізація синоптичних ситуацій для України
Україна є одним з районів зі складним характером атмосферних процесів і умов погоди. Територія держави знаходиться на стику циркуляційних систем помірних і субтропічних широт. У ряді досліджень [27] автори виділяють три характерні особливості циркуляції на Україні:
1. Ослаблення активності атмосферних процесів.
2. Різноманіття і складність сезонних змін атмосферної циркуляції.
3. Ослаблення циклонічної і посилення антициклонічної діяльності.
Відомо, що на Україну часто переміщуються повітряні маси з північних районів Атлантики і арктичних морів, рідше з центральної частини Атлантичного океану і Середземного моря [27]. Однак, найбільшу повторюваність має континентальне повітря. Воно формується над великими рівнинами материка Євразії з поступаючих сюди мас арктичного і континентального помірного повітря. При наявності малоградіентних областей підвищеного тиску територія України може служити осередком формування континентального помірного повітря взимку, а влітку – континентального тропічного повітря. Перенесення повітряних мас на Україну відбувається при різних циркуляційних процесах. Вони відрізняються різноманіттям форм і сезонними особливостями, що значною мірою зумовлює часту зміну і складність погодних умов.
Дослідження циклонічної діяльності над територією України дозволили
розділити всі циклони на 4 групи: західні, пірнаючі, стаціонарні, південні.
I. До західних відносяться ті циклони, які зароджуються над Північною Атлантикою і потім, відповідно до структури висотного термобаричного поля, переміщуються із заходу на схід уздовж помірних широт (близько 50 ° півн. ш.). Висотне баричне поле в цих випадках характеризується наявністю великої смуги зниженого тиску на півночі ЄЧС (від Прибалтики до Карського моря) і підвищеного тиску на півдні ЄЧС. ВФЗ проходить в широтному напрямку вздовж помірних широт і характеризується великими контрастами тиску і температури. Найчастіше західні циклони приходять на ЄЧС взимку. Вони приносять вологу, посилення вітру, відлиги, тумани, ожеледь.
II. Пірнаючі циклони переміщуються на південь ЄЧС під низхідною гілкою ВФЗ, розташованої над Західною Європою. Всі циклони такого виду розділили на три типи: 1. Циклони переміщаються з північного заходу через Скандинавію, Прибалтику, на центральні райони і південний схід ЄЧС. Зазвичай вони зароджуються над Норвезьким морем, а потім, огинаючи гребінь антициклону над Західною Європою, зміщуються до південного сходу на центр ЄЧС. Для структури висотного поля першого виду траєкторій характерна орієнтація улоговини холодного циклону з центром над Баренцевим морем або крайньою північчю ЄЧС далеко на південь – на Чорне море. 2. При зсуві циклонів з Баренцева моря на північ і східні райони ЄЧС баричне поле характеризується наявністю висотного антициклону над півднем Скандинавії, Балтійським морем, Польщею. Область низького тиску займає Нову Землю, схід ЄЧС і Урал. 3. Циклони переміщуються з Карського моря на схід ЄЧС, при цьому висотний антициклон розташовується над північчю Скандинавії, Фінляндією, Баренцевим морем, а вісь висотної улоговини орієнтована з нижньої течії Обі на середній Урал. З пірнаючими циклонами пов'язані різкі й значні зміни погоди, що обумовлені великими швидкостями їх переміщення (30-50 км/год) і пов'язаними з ними ділянками теплих і холодних фронтів, фронтів оклюзії. Погіршення погоди зазвичай виражається в посиленні вітру, опадах, різкій зміні температури. Ці циклони над районами ЄЧС узимку часто викликають хуртовинну діяльність.
III. Стаціонарні (малорухомі) циклони тривалий час стаціонують в певному географічному регіоні. Якщо стаціонарний циклон є великим і високим, то його називають «центральним». Більшість таких циклонів, що формуються над континентом, є центральними. Типізація основних шляхів переміщення антициклонів над півднем ЄЧС. Ця класифікація передбачає поділ антициклонів на 4 групи, 10 видів. Поділ на групи зроблено в залежності від напрямку ведучого потоку в тропосфері, а підрозділ на види – залежно від положення ВФЗ. 1 група. Північно-західні траєкторії. Сюди віднесені антициклони, що рухаються з північного заходу. По Мультановському Б.М. основним районом їх виникнення є Північна Америка і Гренландія. Однак, близько 65 % антициклонів цієї групи, що проходять через південні райони ЄЧС, виникають також над Норвезьким морем, Центральною Європою, західними районами ЄЧС. II група. Західні траєкторії. Антициклони цієї групи зміщуються із заходу. Раніше вважалося, що це ядра високого тиску, що відокремлюються від Азорського антициклону. Однак, дослідження показали, що 40 % таких антициклонів виникають над Центральною Європою і Північним Кавказом під впливом гірських масивів. III група. Південно-західні траєкторії. Антициклони цієї групи в основному виникають над Середньо-Дунайською низовиною або Середземним і Чорним морями при переважному впливі місцевих факторів. Переміщення їх здійснюється з південного заходу на північний схід. IV група. Ультраполярні траєкторії. Б.П. Мультановським
були виділені 4 типи переміщення таких антициклонів в холодну пору року – з Нової Землі на Азовське море; з Нової Землі на Балкани; з Півночі Скандинавії на Італію; з Західного Сибіру на південь ЕЧС. В теплу пору – з Карського моря на Нижню Волгу та з Нової Землі на басейн Дунаю.
IV. Південні циклони виникають у зоні 30-45º півн. ш., а потім переміщуються на північ – на територію Європи та Азії. Для виникнення цих циклонів необхідно, щоб відбулося меридіональне перетворення термобаричного поля і здійснилася тривала адвекція холоду в райони Середземного моря, внаслідок чого зазвичай відбувається загострення ВФЗ. Одночасно на ЄЧС з півдня спрямований гребінь тепла. Другий гребінь орієнтований на Британські острови і Норвезьке море. Циклони виникають під передньою частиною висотної улоговини, орієнтованої з півночі Європи на Середземне, Чорне моря, Кавказ, за наявності умов для падіння тиску. На виникнення південних циклонів також впливає орографія. Вони часто утворюються з підвітряного боку південних відрогів Альп, Апеннінських гір. Залежно від району виникнення південні циклони отримали різні назви: середземноморські, північноафриканські, чорноморські, каспійські. Південні циклони за своїми масштабами, характером переміщення та розвитку обумовлюють значні опади, взимку – завірюхи, ожеледь, тумани; влітку – грози [27].
6.2 Аналіз процесів грозоутворення на АМСЦ Одеса
Для дослідження синоптичних умов формування гроз було зроблено аналіз синоптичних карт в періоди, коли над пунктом спостереження відбувалися процеси грозоутворень [14]. В табл. 6.1 представлено розподіл грозової діяльності за синоптичним походженням. З таблиці видно, що у 2000 році спостерігалося 10 гроз за фронтальним походженням, з яких на фронті оклюзії (ФО) зафіксовано 1 випадок, на теплому фронті (ТФ) – 3 і на холодному фронті (ХФ) – 6 гроз. Внутрішньомасових визначено 14 епізодів. Протягом 2001 року спостерігається 8 фронтальних гроз, з яких ФО – 6 випадків, ХФ – 2 грози, а на теплому фронті грози відсутні. Внутрішньомасових гроз в цьому році виявлено 21 епізод. Для 2002 року характерним є наявність 9 випадків за фронтальним походженням, з яких ФО – 2, ТФ – 2 та ХФ – 5. Внутрішньомасових гроз виявлено 21 випадок. За 2003 рік внутрішньомасових гроз визначено 12 випадків, 15 епізодів за фронтальним походженням, з яких ФО – 5, ТФ – 2 та ХФ – 8 гроз. В 2004 році спостерігається 9 випадків за фронтальним походженням, з яких ФО – 2, ТФ – 2 та ХФ – 5 гроз. Внутрішньомасових гроз було виявлено 15 випадків.
Таблиця 6.1 – Кількість випадків гроз за синоптичним походженням на АМСЦ Одеса, 2000-2019 рр.
| Рік | Види гроз | |||
| Фронтальна гроза | Внутрішньомасова гроза | |||
| Фронт оклюзії | Теплий фронт | Холодний фронт | ||
| 2000 | 1 | 3 | 6 | 14 |
| 2001 | 6 | 0 | 2 | 21 |
| 2002 | 2 | 2 | 5 | 10 |
| 2003 | 5 | 2 | 8 | 12 |
| 2004 | 2 | 2 | 5 | 15 |
| 2005 | 3 | 0 | 8 | 21 |
| 2006 | 1 | 1 | 5 | 19 |
| 2007 | 5 | 2 | 7 | 10 |
| 2008 | 1 | 3 | 10 | 25 |
| 2009 | 8 | 2 | 18 | 33 |
| 2010 | 5 | 4 | 2 | 24 |
| 2011 | 3 | 0 | 6 | 17 |
| 2012 | 1 | 0 | 12 | 25 |
| 2013 | 6 | 1 | 3 | 26 |
| 2014 | 1 | 4 | 4 | 26 |
| 2015 | 1 | 0 | 2 | 14 |
| 2016 | 10 | 1 | 4 | 10 |
| 2017 | 6 | 2 | 12 | 16 |
| 2018 | 6 | 4 | 5 | 18 |
| 2019 | 2 | 4 | 5 | 14 |
| Всього | 241 | 370 | ||
У 2005 році виявлено 11 випадків фронтальних гроз, з яких ФО – 3, ТФ – 0 та ХФ – 8. Гроз за внутрішньомасовим походженням зафіксовано 21 випадок. В 2006 році спостерігається 7 епізодів за фронтальним походженням, з яких ФО – 1, ТФ – 1 та ХФ – 5 гроз. Внутрішньомасові грози становлять 19 випадків. У 2007 році внутрішньомасових епізодів було 10, а за фронтальним походженням виявлено 14 випадків, з яких ФО – 5, ТФ – 2 та ХФ – 7. 2008 рік характеризується наявністю 14 випадків за фронтальним походженням, з яких ФО – 1, ТФ – 3 та ХФ – 10. Внутрішньомасових гроз було виявлено 25. У 2009 році спостерігається 28 випадків за фронтальним походженням, з яких ФО – 8, ТФ – 2 та ХФ – 18. Гроз за внутрішньомасовим походженням зафіксовано 33 випадки. У 2010 році було виявлено 11епізодів за фронтальним походженням, з яких ФО – 5, ТФ – 4 та ХФ – 2. Внутрішньомасових грозоутворень було 24 випадки. Протягом 2011 року спостерігається 9 випадків фронтальних гроз, з яких ФО – 3, ТФ – 0 та ХФ – 6. Внутрішньомасових епізодів виявлено 17. У 2012 році зафіксовано 13 епізодів за фронтальним походженням, з яких ФО – 1, ТФ – 0 та ХФ – 12. Внутрішньомасових гроз було виявлено 25. 2013 рік характеризується 10 випадками за фронтальним походженням, з яких ФО – 6, ТФ – 1 та ХФ – 3. Внутрішньомасових грозоутворень було в 2,5 рази більше – 26 випадків. У 2014 році спостерігається 9 випадків фронтальних гроз, з яких ФО – 1, ТФ – 4 та ХФ – 4. Внутрішньомасових епізодів було 26. Для 2015 року характерною є кількість 3 випадки за фронтальним походженням, з яких ФО – 1 та ХФ – 2. Внутрішньомасових грозоутворень було 14 епізодів. У 2016 році було зафіксовано фронтальних грозоутворень 15 випадків, з яких ФО – 10, ТФ – 1 та ХФ – 4. Внутрішньомасових грозоутворень було 10. У 2017 році спостерігається 20 випадків за фронтальним походженням, з яких ФО – 6, ТФ – 2 та ХФ – 10, 16 гроз мали внутрішньомасовий характер. Протягом 2018 року спостерігається 15 випадків фронтального характеру, з яких ФО – 6, ТФ – 4 та ХФ – 5. Внутрішньомасових епізодів було зафіксовано 18. У 2019 році фронтальних гроз виявлено 11 випадків, з яких ФО – 2, ТФ – 4 та ХФ – 5. Внутрішньомасового походження було 14 грозоутворень. Найбільша кількість грозоутворень має внутрішньомасове походження і складає 370 випадків, фронтальні грози сформувалися у 241 випадку грозової активності за період дослідження.
Максимум гроз внутрішньомасового походження було виявлено в 2009 році, що становить 33 випадків. Фронтальних грозоутворень найбільшу кількість зафіксовано на холодному фронті з максимумом у 2009 році, що дорівнює 18 випадкам. На фронті оклюзії найбільше значення виявлено в 2016 році – 10 випадків. На теплому фронті за період дослідження найбільша кількість становить 4 грози в 2010, 2014, 2018 та 2019 роках.
На рис. 6.1 представлено розподіл фронтальних гроз на АМСЦ Одеса за період дослідження.
Рисунок 6.1 – Кругова діаграма розподілу фронтальних гроз на АМСЦ Одеса за 2000-2019 рр.
З діаграми видно, що найбільша кількість фронтальних гроз формується на холодному фронті і становить 129 випадків. На фронті оклюзії за період дослідження виявлено 75 гроз. Мінімум епізодів зафіксовано за 20 років на теплому фронті, всього 37 випадків, що становить 15 % від загальної кількості фронтальних гроз.
6.3 Добовий хід кількості випадків сухих гроз та гроз з опадами
В табл. 6.2 представлено добовий хід кількості гроз на АМСЦ Одеса у відповідності до розподілу на сухі і з опадами [14]. Отримані результати свідчать про те, що в 2000 році добовий хід грозової діяльності був наступним: денних всього 11 випадків і всі з опадами, нічних – 15, з яких 7 – з опадами і 8 – сухих. 2001 рік характеризується наявністю 22 випадків денних гроз: по 11 з опадами і сухих; 13 нічних епізодів, з яких з опадами – 9, сухих – 4 випадки. Протягом 2002 року добовий хід грозоутворень має наступний розподіл: денних з опадами – 12, денних сухих – 3, нічних з опадами – 4, нічних сухих – 3 випадки. В 2003 році виявлено 14 денних гроз, з яких 12 – з опадами і 2 випадки – сухі; нічних гроз зафіксовано 15 випадків, з яких 11 – з опадами і тільки 4 – сухих. У 2004 році денних гроз було виявлено 17 епізодів: 14 – з опадами і 3 – сухих; нічних гроз спостерігалося тільки 7 випадків: 6 – з опадами і 1 – суха. Добовий хід грозової діяльності з 20 випадками денних і 12 епізодами нічних виявлено в 2005 році. Денних з опадами визначено 9 епізодів, сухих денних – 11. Нічних з опадами зафіксовано однакову кількість, як і сухих – по 6 випадків. У 2006 році спостерігається наступний добовий хід гроз на АМСЦ Одеса: денних всього 15 випадків, з яких 7 – з опадами і 8 – сухих; нічних всього 11, з яких 7 – з опадами і 4 – сухих. Протягом 2007 року мав місце такий розподіл: денних з опадами – 6, сухих – 4; нічних з опадами – 10, сухих – 5. У 2008 році відзначається наступний хід гроз у добовому ході: денних всього 33, з яких з опадами – 22 і 11 – сухих; нічних гроз всього було – 9, з яких 6 – з опадами і тільки 3 – сухих. За 2009 рік спостерігається такий добовий хід грозової діяльності. Денних гроз з опадами налічувалося 11 випадків, сухих денних – 17 епізодів; нічних з опадами – 14, сухих – 9. Наступний 2010 рік характеризується таким розподілом гроз протягом доби: денних з опадами – 14, денних сухих – 8, нічних з опадами – 10, нічних сухих – 3 випадки. У 2011 році зафіксовано наступні данні в добовому ході гроз: денних всього – 22, з яких 8 – з опадами, 14 випадків – сухі; нічних було всього 4, по 2 грози кожного виду.
Таблиця 6.2 – Добовий розподіл кількості гроз на АМСЦ Одеса, 2000-2019 рр.
| Вид грози | Денні | Нічні | Всього | |||||
| з опадами | сухі | з опадами | сухі | з опадами | сухі | |||
| 2000 | 11 | 0 | 7 | 8 | 18 | 8 | ||
| 2001 | 11 | 11 | 9 | 4 | 20 | 15 | ||
| 2002 | 12 | 3 | 4 | 3 | 16 | 6 | ||
| 2003 | 12 | 2 | 11 | 4 | 23 | 6 | ||
| 2004 | 14 | 3 | 6 | 1 | 20 | 4 | ||
| 2005 | 9 | 11 | 6 | 6 | 15 | 17 | ||
| 2006 | 7 | 8 | 7 | 4 | 14 | 12 | ||
| 2007 | 6 | 4 | 10 | 5 | 16 | 9 | ||
| 2008 | 22 | 11 | 6 | 3 | 28 | 14 | ||
| 2009 | 11 | 17 | 14 | 9 | 25 | 26 | ||
| 2010 | 14 | 8 | 10 | 3 | 24 | 11 | ||
| 2011 | 8 | 14 | 2 | 2 | 10 | 16 | ||
| 2012 | 15 | 11 | 6 | 6 | 21 | 17 | ||
| 2013 | 23 | 5 | 8 | 0 | 31 | 5 | ||
| 2014 | 14 | 4 | 15 | 2 | 29 | 6 | ||
| 2015 | 12 | 2 | 3 | 0 | 15 | 2 | ||
| 2016 | 12 | 3 | 7 | 2 | 19 | 5 | ||
| 2017 | 15 | 2 | 20 | 0 | 35 | 2 | ||
| 2018 | 19 | 10 | 2 | 2 | 21 | 12 | ||
| 2019 | 16 | 1 | 9 | 1 | 25 | 2 | ||
| Всього | 263 | 130 | 162 | 65 | 425 | 195 | ||
Для 2012 року характерною є також однакова кількість нічних гроз, як з опадами, так і сухих відмічається по 6 випадків; денних гроз виявлено: з опадами – 15, 11 випадків – сухих. У 2013 році був зафіксований максимум за 20 років в добовому ході, а саме денних з опадами – 23 випадки, сухих денних було 5, нічних з опадами нараховано 8 епізодів, нічні сухі грози відсутні. Наступний 2014 рік відрізняється таким добовим розподілом грозової діяльності: денних з опадами – 14, сухих – 4 випадки; нічних з опадами – 15, нічних всього 2 грози. У 2015 році було виявлено денних гроз 14: з опадами – 12 випадків, сухі – 2 епізоди; нічних всього 3 з опадами, сухі нічні відсутні. У наступному, 2016 році, протягом доби кількість гроз змінювалась таким чином: денних з опадами – 12, сухих – 3, нічних з опадами – 7, нічних сухих – 2 випадки. В 2017 році виявлено максимальну кількість нічних з опадами – 20 випадків, коли на відміну денних з опадами – 15. Денних сухих в цьому році – 2, а нічні сухі взагалі відсутні. У 2018 році був наступний добовий розподіл гроз з опадами і сухих: денних з опадами – 19, сухі денні – 10 випадків; нічних з опадами, як і без опадів зафіксовано по 2 випадки. В 2019 рік спостерігається всього денних 17 гроз, з яких з опадами – 16 і тільки 1 без опадів; нічних зафіксовано всього – 10 епізодів, з яких 9 – з опадами і тільки 1 гроза суха.
Максимум денних гроз з опадами зафіксовано в 2013 році – 23 випадки, а мінімальна кількість – 6 гроз має місце в 2007 році. Денних гроз сухих найбільше спостерігається в 2009 р. – 17 гроз, мінімум – 1 епізод мав місце в 2019 році. Бувають роки, коли денних сухих гроз взагалі не виявлено, як, наприклад, протягом 2000 року. Максимум нічних гроз з опадами зафіксовано в 2017 р. – 20 випадків, мінімум – по 1 грозі виявлено в 2004 та 2019 роках. Нічних сухих гроз менше загалом ніж з опадами. Нічні сухі грози найбільше за 20 років спостерігаються в 2009 році – 9 випадків. Взагалі був відсутній такий вид гроз у 2013, 2015 та 2017 роках.
Протягом періоду дослідження зафіксовано 425 гроз з опадами, а сухі грози становлять 195 випадків. Максимум денних та нічних гроз з опадами зафіксовано в 2017 році – 35 випадки, а мінімальна кількість – 10 гроз має місце в 2011 році. Максимальна кількість сухих гроз спостерігається в 2009 році і становить 26 випадків, мінімум таких гроз визначено в 2015, 2017 й 2019 роках, їх кількість складає по 2 випадки за рік.
Аналіз діаграми (рис. 6.2) свідчить, що у добовому ході більша кількість гроз спостерігається в денні години і складає 393 випадки – 263 денні грози з опадами й 130 випадків денних сухих гроз. Нічні грози становлять 227 епізодів, з яких 162 випадки – з опадами і 65 – сухі нічні грози.
Рисунок 6.2 – Добовий хід грозової діяльності на АМСЦ Одеса за 2000-2019 рр.
Необхідно зауважити, що у період 2000-2019 рр. значну кількість складають грози з опадами – 425 випадків, тоді як сухі грози виявлено в 195 епізодах, що майже у 2 рази менше, ніж гроз з опадами.
6.4 Денний розподіл грозової активності
На рис. 6.3 представлено денний хід грозової діяльності на АМСЦ Одеса за період 2000-2019 рр. Аналіз результатів показує, що у 2000 році в першій половині дня було зафіксовано 5 випадків, що на 3 грози менше, ніж у післяполудневі часи, коли виявлено 8 епізодів. Протягом 2001 року у денний час спостерігалося 24 грози, з яких 9 випадків визначено у першій половині, а 15 – пісня 12 години дня. 2002 рік характеризується 7 випадками до 12 години і 12 епізодів зафіксовано у другій половині. Найменшою кількістю в першій половині дня відрізняється 2003 рік – 4 епізоди, в другій половині дня виявлено 10 гроз. У 2004 році зафіксовано 20 денних гроз, з яких 8 – у першій половині, 12 – до 18 години. 7 випадків в першій половині дня 2005 року, в другій половині в два рази більше – 15 епізодів. У 2006 році визначено разом денних гроз 19, з яких 8 – до 12 години, 11 випадків – після 12 години дня. Найменша кількість денних гроз – 12 випадків – спостерігалася в 2007 році, з яких в першій половині – 5 епізодів, у другій – 7 гроз. У 2008 році до 12 години дня було зафіксовано 9 гроз, що в 3 рази менше, ніж після 12 години, коли виявлено було 27 епізодів. 12 випадків гроз в першій половині дня спостерігалося в 2009 році, що є одним з максимумів для першої половини дня, в другій половині – 17 випадків. В 2010 році 10 гроз відносимо до 12 години дня, а в післяполудневі часи зафіксовано 16 випадків. Також 10 епізодів в першій половині спостерігалися і в 2011 році, а пісня 12 години – 18 випадків. У 2012 році всього денних гроз було зафіксовано 29, з яких до 12 години виявлено 7 випадків, після 12 години – 22 грози. У 2013 році було виявлено 13 випадків в першій половині дня, що є максимальним значенням, характерним для цього часу, 18 – в другій половині дня. 23 денних грози було зафіксовано в 2014 році, з яких 12 випадків до 12 години, 11 – після 12 години. У 2015 році гроз в першій половині дня спостерігалося 5 випадків, у другій зафіксовано 10 епізодів. 2016 рік характеризується наявністю 8 денних гроз першої половини і 14 виявлено в другій половині дня. Всього 19 гроз в денному ході визначено в 2017 році, з яких 4 – до 12 години і 15 – після 12 години. У 2018 році було виявлено 11 епізодів у першій і 23 грози в другій половині дня. Протягом 2019 року у денному ході зафіксовано 19 випадків, з яких 8 гроз до 12 години дня та 11 епізодів після 12 години. В першій половині дня (від 6 до 12 год) було виявлено 162 грози, в другій половині – 292 епізоди. Максимальна кількість денних гроз першої половини дня спостерігається в 2013 році і становить 13 випадків. Мінімум таких гроз зафіксовано в 2017 і 2003 роках і складає 4 грози. В другій половині найбільша кількість була зафіксована в 2008 році, а саме 27 гроз. Найменша кількість спостерігається в 2007 році і дорівнює 7 випадкам.
Рисунок 6.3 – Кількість гроз у денному ході на АМСЦ Одеса за 2000-2019 рр.
Денний розподіл гроз на АМСЦ Одесса дає можливість стверджувати, що найбільш активна грозова діяльність відбувається в другій половині дня, що пов’язано з більш інтенсивними конвективними процесами в післяполудневі години.