Ім'я файлу: 6.7.ПАРАФАРМАЦЕВТИКИ.doc
Розширення: doc
Розмір: 69кб.
Дата: 12.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
Мотивація успіху,креативність та творчий потенціал педагога НУШ.
курсова Діманський 1.docx
Портрет ідеального студента.docx
реферат волейбол.docx
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА-5 N.doc

6. Парафармацевтики

У порівнянні з нутріцевтиками це добавки більш сильної дії, які приймають не тільки для збагачення харчового раціону, але й як профілактичні засоби. Парафармацевтики ближче до лікарських препаратів на природній основі, тільки в них добова доза діючих речовин більш низька. Парафармацевтики зазвичай містять природні компоненти їжі, що не володіють харчовою цінністю, проте відносяться до незамінних елементів харчування. Це органічні компоненти харчових та лікарських рослин, морепродуктів і тваринних тканин.

Переважно основою парафармацевтиків виступають рослинні препарати. Додатково у склад таких БАД можуть вводитися вітаміни, мінерали, амінокислоти, продукти бджільництва, ферменти протеолітичної та антиоксидантної дії, ПНЖК класу омега-3, витяжки та екстракти з органів великої рогатої худоби та гідробіонтів, гриби, гомеопатичні комплекси. У результаті одержується препарат ледь не з декількох десятків компонентів.

Парафармацевтики умовно поділяються на такі групи:

  • регулятори функціональної активності органів та систем;

  • імуномодулятори;

  • натуральні антибіотики та антисептики;

  • ферментні препарати;

  • адаптогени;

  • регулятори почуття голоду (аноретики);

  • термогеники (мобілізатори жиру з депо);

  • детоксикатори.

Парафармацевтики, як правило, мають протипоказання при застосуванні. Якщо лікар призначає парафармацевтики, то він повинен бути спеціалістом в області фармакології, так як у склад цих добавок найчастіше включають лікарські та харчові рослини. Деякі з них широко відомі: глід, женьшень, елеутерокок, м’ята, валеріана, крушина, часник тощо. Інші рослини є для нас екзотичними: гінкго білоба, перець кава-кава, котячий кіготь, гарцинія, сарсапариль, листя лотосу та безліч інших. Деякі з рослинних препаратів містять токсичні біологічно-активні компоненти. Токсичні алкалоїди, глікозиди, кумарини, рослинні мила (сапоніни), ціанідна та щавлева кислоти тощо. Токсичність рослин залежить від стадії їх розвитку, екологічних умов, способу обробки. Наприклад, якщо бджоли збирали мед з рослин, що мають отруйний пилок (деякі види вересових), то мед може бути токсичним і викликати лихоманку, блювоту, шлунково-кишкові розлади.

6.1. Фенольні сполуки

Фенольні сполуки дуже розповсюджені у природі. У рослинах вони знаходяться у вільному стані або у вигляді глікозидів. Вони здатні впливати на багато фізіологічних процесів, що протікають у організмі людини.

Фенольні сполуки мають самі різноманітні біологічні властивості. Наприклад, фенольні сполуки листя толокнянки, груші, брусниці проявляють себе як антисептики і мають сечогінну дію, тому такі рослини застосовують при лікуванні нирок та сечового міхура. Відомим антисептиком є березовий дьоготь, чиї антисептичні властивості пояснюються наявністю фенолу та його похідних.

У медицині використовується адаптогенна, стимулююча і спазмолітична дія фенольних сполук, їх застосовують при лікуванні неврозів та коронарної недостатності.

Флаваноїди, біофлаваноїди теж відносяться до фенолів, це жовто-червоні пігменти рослин. Біофлаваноїди зміцнюють капіляри, виступають як онкопротектори, беруть учать у видаленні з організму солей важких металів, радіонуклідів.

У цю ж групу входять антоціани – флавонові глікозиди, що виявляють, крім того, Р-вітамінну активність. Вони містяться у шкірочці чорних сортів винограду, чорниці, чорноплідної горобини, буряку.

До біофлаваноїдів належать також ізофлавони, що мають гормоноподібну дію (дайдзин, дайдзеїн, гліцитеїн, геністрин, гінестеїн), які виділені з сої. Рахується, що вони здатні як поповнювати нестачу естрогенів (статевих гормонів), так і знизити естрогенну активність у жіночому організмі. Ізофлавони сої включають у ліки для зниження тиску та зміцнення серцево-судинної та нервової систем.

Дубильні речовини – це полімерні фенольні сполуки. Використовуються як в’яжучі, протизапальні шлунково-кишкові засоби, а також при лікуванні горла і ротової порожнини. Їх також застосовують при отруєннях важкими металами та алкалоїдами. Багато дубильних речовин у корі дуба і верби.

Сама відома дубильна речовина – танін, яку не варто приймати усередину. Специфічна дія березового грибу чаги також пояснюється наявністю дубильних речовин.

До них же відносяться катехіни – похідні флавонолів та антоціанів, яких багато у зеленому, байховому та червоному чаю.

Нарешті, кумарини – ароматичні сполуки з ароматом свіжого сіна, ще не до кінця вивчені. У рослинах міститься більше 200 різних кумаринів, їх особливо багато у селерних (зонтичних), бобових, рутових рослинах.

Кумарини – антикоагулянти, тобто вони перешкоджають швидкому згортанню крові (застосовуються для профілактики та лікування тромбозів і тромбофлебітів).

Спазмолітичні властивості кумаринів використовують у сечогінних, жовчогінних та серцево-судинних препаратах. Кумарини також володіють бактерицидними та фунгіцидними властивостями.

6.2. Глікозиди

Широко розповсюджені у рослинах, гіркі на смак речовини. Це сполуки, молекула яких складається з вуглеводної (глікон) та невуглеводної (аглікон) частин, що зв’язані між собою атомом кисню. Більшість з них є отруйні. Глікозиди, в залежності від хімічної природи аглікону, поділяються на шість груп:

  1. Серцеві глікозиди стимулюють діяльність серцевого м’язу (глікозиди наперстянки – дигітоксин, гітоксин і гіталин). Глікозиди строфантини, що застосовуються у кардіології, використовувались африканськими племенами як отрути для стріл.

  2. Сапоніни (від лат. sapo – мило) містяться у багатьох рослинах, у т.ч. у солодці, женьшені, корі мильного дерева, у гвоздичних і трояндовоцвітних. Вони поділяються на стероїдні та тритерпенові сапоніни. Стероїдні сапоніни використовуються в онкопротекторних та антиоксидантних добавках. Якщо ці сполуки потрапляють до організму з їжею – вони нешкідливі, але дуже отруйні при потраплянні безпосередньо у кров. Мають подразнюючий, їдкий смак. Смертельна отрута для риб та комах.

  3. Антраглікозиди – їх дія залежить від вигляду рослини – свіжа вона чи суха, антраглікозиди при сушінні окиснюються, що визначає їх властивості. Так, свіжа кора крушини – це блювотне, а висушена застосовується як проносне.

  4. Гіркі глікозиди – мають дуже гіркий смак, ще одна їх назва іридоїди. Вони толком ще не вивчені, але традиційно застосовуються для поліпшення апетиту та стимуляції травлення. В останні роки виявлені й інші властивості речовин цієї групи.

  5. Ціаногенні глікозиди – найчастіше зустрічаються у насінні та кістках сливових, у гіркому мигдалі, сорго, лляному насінні і стеблах тощо. При розкладанні таких глікозидів утворюється ціанідна кислота, одна з найсильніших метаболічних отрут, але вона активна тільки у вільному вигляді. Застосовуються у протипухлинних препаратах, так як перероджені клітини вибірково накопичують цей вид глікозидів і розщеплюють їх. Ціанідна кислота руйнує ракові клітини або сповільнює їх ріст. Однак можливі побічні ефекти – дерматит, гастроентерит.

  6. Тіоглікозиди (глюкозинолати) містяться у рослинах сімейства хрестоцвітих (гірчиця, хрін, редька, редиска, ріпа тощо). При розпаді цих сполук утворюються речовини, що виявляють подразнюючу та відволікаючу дію.

6.3. Індоли

Містяться у хрестоцвітих рослинах (капуста, кабачки, патисони, гарбуз тощо). Вони виявляють антиоксидантну активність, знижують ризик розвитку атеросклерозу та онкологічних захворювань. До них належать такі препарати як триптофан, серотонін, резерпін тощо.

    1. Фітонциди

(від грец. phyton – рослина і лат. сaedo – вбиваю) – біологічно-активні речовини, що утворюють рослини, які вбивають або сповільнюють зростання і розвиток бактерій та мікроскопічних грибів. Фітонциди – це комплекс сполук з глікозидів, терпеноїдів, дубильних речовин і вторинних метаболітів.

У медичній практиці застосовують препарати цибулі, часнику, хріну, звіробою та інших росли, що містять фітонциди, для лікування гнійних ран, трофічних виразок тощо.

    1. Ефірні олії

Цілий комплекс летких запашних речовин (вивчали змістовно раніше). Вони є хорошими антисептиками, регулюють діяльність нервової системи, використовуються в ароматерапії.

    1. Алкалоїди

Мають сильну специфічну біологічну активність. Алкалоїди рослинного походження виявляють психотропну, нейротоксичну, кардіотоксичну дію. У цю групу сполук входять морфін, атропін, кофеїн, ефедрин, стрихнін, пілокарпін та багато інших.

Ще один алкалоїд – йохимбін, що виділяють з внутрішньої частини кори африканського дерева – йохимбе, і використовують у потенцерах (сприяє виробці чоловічого статевого гормону – тестостерону). Але він різко протипоказаний при хворобах серцево-судинної системи, нирок, щитовидної залози, розладах психіки, симптомах тривоги, депресії тощо.

У вищенаведеному матеріалі ми розглянули більшість сполук у складі рослин, на які виробники БАДів звертають увагу покупців. Але треба зауважити, що фізіологічний рівень вмісту цих сполук в організмі (входять у склад багатьох парафармацевтиків) невідомі, як невідома і фізіологічна потреба у них людини. Крім того, у більшості таких БАД не ідентифіковані активні компоненти, тобто функціональна активність (сила дії на організм) парафармацевтиків невідома.

Разом з тим, усі перераховані вище речовини, є високоактивними. Тому якщо механізм їх дії не з’ясований, а доза чітко не встановлена, то ніхто не знає як біодобавка подіє і як організм відреагує на препарат.


  1. Натуральні продукти у складі БАД

7.1. Водорості

У БАДи включають переважно три види водоростей – ламінарію, спіруліну та хлорелу.

Ламінарія – відома як «морська капуста», ще одна назва – келп. Це гігантська зеленувато-бура водорість. Її вирощують на особливих плантаціях, переважно у холодних морях. Головний діючий компонент – альгінова кислота із ще одним полісахаридом манітом (до 20%), вона виступає як сорбент шлаків. У ламінарії багато білка (9%), амінокислот, великий набір мікроелементів (бор, залізо, йод, калій, кальцій, мідь, марганець тощо) і вітамінів (А, В1, В2, В12, С і D).

Головне достоїнство – наявність органічного йоду (2,7-3%) у вигляді йодидів і дійодтирозину, що нормалізують роботу щитовидної залози при її гіпофункції. Ламінарію застосовують для профілактики ендемічного зобу, атеросклерозу, при відкладенні солей у суглобах, при радіаційних ураженнях.

Спіруліна – це фітопланктон, синьо-зелена мікроводорість, вона зростає і в прісній, і в солоній воді. Свою назву отримала завдяки формі – утворює спіральні волокна.

Спіруліна містить дуже багато білка (65%), який практично повністю перетравлюється і містить весь комплекс незамінних амінокислот і 10 замінних.

Спіруліна – найкраще рослинне джерело вітамінів групи В, а β-каротину у ній в 10 раз більше, ніж у моркві; заліза в декілька разів більше, ніж у будь-якому іншому продукті і в формі, що легко засвоюється організмом.

Спіруліна містить ряд ферментів, у т. ч. СОД, незамінні ненасичені жирні кислоти – лінолеву і γ-ліноленову; виступає джерелом харчових волокон.

Хлорела – зелена одноклітинна прісноводна водорість. Зовнішня оболонка – полімерний каротиноїд – адсорбує та видаляє токсини. У хлорелі висока концентрація нуклеїнових кислот, багато білка, вітамінів, мікроелементів.

Завдяки целюлозі клітинної оболонки хлорела поліпшує функції кишківнику. Поєднання β-каротину і вітаміну дозволяє рекомендувати хлорелу для профілактики онкологічних захворювань. У ній багато вітамінів групи В, є вітамін С і багато мінералів (цинк, кальцій, магній, германій тощо).

Хлорела використовується як антиоксидант, імуностимулятор, антисептик і препарат, що регенерує тканини.

7.2. Гриби

Шіїтаке – за своїм складом унікальний гриб. У ньому багато цинку, магнію, фосфору, інших мікроелементів, вітамінів групи В, полісахаридів, він містить майже усі амінокислоти, з яких особливо багато лейцину і лізину. Шіїтаке – деревний гриб, його навчилися штучно розводити, вирощуючи на субстратах з тирси або шматках дерева.

Шіїтаке корисний при герпесі, дерматиті, атеросклерозі, синдромі хронічної втоми, ураженнях печінки, гіпертонії, серцево-судинних захворюваннях, мастопатії.

Кордицепс. Кордицепс китайський можна рахувати представником як флори, так і фауни. Першу частину біологічного циклу цей дрібний грибок проживає як рослина, а ближче до осені його спори осідають на личинках мотилів і він зимує, паразитуючи на личинках.

Кордицепс живе на висоті в 3,5 тис метрів, у Китаї його використовують з оздоровчою метою вже 1200 років.

У кордицепсі багато поживних речовин: незамінні амінокислоти, вітаміни, мікроелементи, пептидні сполуки, полісахариди. Його препарати застосовують для профілактики атеросклерозу; стимулюють кровотворення та імунітет; лікують доброякісні пухлини; виступають загальноукріплюючим засобом при виснаженні; виявляють антиоксидантну та протимікробну активність.

Дріжджі (цукроміцети) – відносяться до великого класу сумчастих грибів. Дріжджами називають гриби, що існують на протязі всього або більшої частини життєвого циклу у вигляді окремих одиночних клітин.

З лікувальною метою їх застосовують головним чином через високий вміст вітамінів групи В. З дріжджів або за їх участю отримують різні біохімікати, наприклад, ергостерин (вітамін D2), ліпіди, нуклеїнові кислоти, ферменти і коферменти, органічні кислоти.

Ще один клас препаратів – це продукти бджільництва – квітковий пилок і перга, маточне і трутневе молочко, прополіс. Ці продукти володіють біологічною активністю і мають цілу низку корисних для організму властивостей.

7.3. БАД з інгредієнтами тваринного походження

До них відносяться цитаміни, гематогени та гідролізати з морепродуктів.

Цитаміни – БАД, що включають 17 найменувань. Ці препарати рекомендують застосовувати для профілактики хвороб, а також для відновлення і нормалізації функцій уражених органів, тканин і систем, особливо у людей похилого і старечого віку, для прискореної реабілітації після перенесених захворювань, травм, операцій, променевої і хіміотерапії, при впливі на організм шкідливих професійних, стресових і екстремальних факторів, підвищених фізичних навантаженнях (у спортсменів, при заняттях бодібілдінгом). Вони регулюють обмінні процеси у різних органах. Цитаміни – це витяжка з органів і тканин тварин (частіше за все – це телята). У ці таблетки (або капсули) додають і вітаміно-мінеральний комплекс.

Гематоген – лікарський препарат, що виготовляється з дефібринованої (що не містить фібрину) крові забійної худоби з додаванням цукрового сиропу та етанолу. Застосовують при недокрів’ї, виснаженні, занепаду харчування.

Виступає джерелом повноцінного білка, жирів, вуглеводів та мінералів, що містяться у пропорціях, близьких до складу крові людини. Містить усі амінокислоти в оптимальному співвідношенні. Стимулює кровотворення, сприяє всмоктуванню заліза у кишківнику, збільшує вміст гемоглобіну у крові, поліпшує морфологічні характеристики еритроцитів, збільшує вміст феритину (білок, який зберігає залізо, звільняючи його при потребі організму).

Риб’ячий жир. Тепер багато розмов про «середземноморську дієту» - натуральне харчування мешканців країн, що примикають до Середземного моря. Їх раціон переважно складається з риби (що містить ненасичені жири), овочів і фруктів. Таким чином, у цій «дієті» насичені жири складають 8% (приблизно 200 мг холестерину) на день, а в інших європейських країнах і США – 12% (≈300 мг холестерину) на день. Здавалося б не така велика різниця (всього 100 мг), але схильність до захворювань серцево-судинної системи у «несередземноморців» вище у два рази.

Перш за все, риб’ячий жир є джерелом поліненасичених жирних кислот омега-3, тому він здійснює профілактику серцево-судинних захворювань та підсилює імунітет. Традиційне і, напевно, найкраще джерело – це печінка тріски.

Гідролізати – це продукти, що отримані у процесі гідролізу під дією не води, а кислоти чи лугу.

Білки піддають гідролізу для того, щоби вони краще засвоювалися. Наприклад, отримуючи з їжею колаген (у т. ч. у желатині), ми його не засвоюємо. Але він дуже важливий: це основний білок, що забезпечує міцність та еластичність хрящів, стінок судин та сполучної тканин. У ньому містяться амінокислоти гідроксипролін та гідроксилізин, що є обов’язковими учасниками метаболізму м’язової та сполучної тканин. При гідролізі тваринного білка можна добути ці важливі амінокислоти у тому вигляді, що засвоюється організмом. Гідролізати колагену часто входять у склад спортивних БАД. Крім того, вони також використовуються у складі елітної косметики.

Найбільш розповсюдженим гідролізатом з морепродуктів є гідролізат з мідій. До його складу входять замінні і незамінні амінокислоти, у т. ч. таурин, ПНЖК, макро- і мікроелементи, низькомолекулярні (регуляторні) пептиди тощо. Гідролізат з мідій відноситься до імуномодуляторів, тобто застосовується як загально-укріплюючий засіб.

На завершення, треба відмітити, що вказана група БАД не є такою безпечною, як це прийнято вважати. Парафармацевтики повинні застосовуватись за певними показниками цілеспрямованими курсами із врахуванням можливих протипоказань. Вони повинні бути стандартизовані за вмістом найважливіших біологічно активних інгредієнтів. Призначення цих БАД повинно засновуватись на розумінні механізму дії, так як парафармацевтики здатні надавати пряму фармакологічну дію на організм людини. Багато з них, поряд з регуляцією функціональної діяльності органів і систем організму, мають антибактеріальну, антивірусну та антифунгістичну активність, поліпшують процеси травлення і нормалізують кишковий мікробіоценоз, регулюють апетит тощо.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас