Ім'я файлу: Адмін. право Нормативний акт, індивідуальний акт.docx
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 08.03.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 08.03.2022
скачати
6.2. Нормативний акт як інструмент публічного адміністрування
Нормативний акт – акт, що вміщує приписи загального характеру з питань регулювання сфер публічного адміністрування, що ухвалені у процесі підзаконної розпорядчої діяльності суб’єктами публічної адміністрації.
ознаки нормативних актів:
2) видання – це правотворчий підзаконний напрямок адміністративної діяльності публічної адміністрації; по-перше, є інструментом адміністративної діяльності суб’єктів публічної адміністрації; по-друге – нормою адміністративного права;
3) мають владний вольовий характер, спричиняють нормативні наслідки в ході реалізації завдань публічної адміністрації;
4) у формі видання суб’єктами публічної адміністрації актів неперсоніфікованого характеру.
5) є первинним інструментом, за допомогою якого публічна адміністрація здійснює адміністративну діяльність щодо виконання адміністративних зобов’язань;
6) ухвалюються виключно повноважним суб’єктом публічної адміністрації у встановленому порядку й згідно з офіційно передбаченою процедурою.
7) можуть бути оскаржені в установленому чинним законодавством порядку;
8) обов’язковість
9) належна оформленість
6.2.2. Види нормативних актів
за суб’єктами видання є:
1) укази Президента України нормативного характеру видані на основі й на виконання Конституції та законів України і пов’язанні з питаннями публічного адміністрування;
2) постанови Кабінету Міністрів України. Обов’язкові до виконання (ст. 117 КУ). Акти КМУ нормативного характеру видаються у формі постанов, а акти КМУ з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань - у формі розпоряжджень;
3) накази нормативного характеру міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
– інструкції – нормативні акти (н.а.), що роз’яснюють порядок застосування норм права або з метою встановлення правил і способів виконання певних операцій;
– положення – н.а., що визначає структуру, завдання, компетенція або організація діяльності певних суб’єктів права;
– правила – н.а., що закріплюють порядок організації та здійснення певного виду діяльності
– порядки – нормативні акти, у яких закріплюються розташування елементів у певній послідовності;
– методичні рекомендації – н.а., що містять комплекс пропозицій і вказівок, що сприяють реалізації найбільш ефективних методів і форм управління.
– переліки – нормативні акти, що містять певну послідовність однорідних об’єктів.
Накази центральних органів виконавчої влади, що 1) зачіпають права, свободи й законні інтереси фізичних і юридичних осіб або 2) мають міжвідомчий характер, проходять реєстрацію в Міністерстві юстиції України. В іншому разі вони є нечинними;
4) розпорядження нормативного характеру місцевих державних адміністрацій.
Голови адміністрацій мають право видавати розпорядження;
5) нормативні акти органів публічного управління, які не віднесено до органів виконавчої влади (НАЗК, Рахункова палата України, Національний банк України, Фонд соціального страхування України та ін.);
6) нормативні акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Ухвалюють рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території;
7) локальні нормативні акти – акти, керівниками підприємств, установ щодо регулювання службової і трудової діяльності.
Залежно від території охоплення
1) загальні - обов’язкові на всій території держави (н.а. ПУ, КМУ, центральних органів виконавчої влади);
2) відомчі підзаконні нормативні акти - поширюються на організації та осіб, що перебувають у системі службового підпорядкування відповідного міністерства, відомства (нормативні акти міністрів, керівників, інших центральних органів виконавчої влади, що мають внутрішнє значення);
3) міжвідомчий характер - є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю
4) місцеві - дія обмежується територією адміністративно-територіальної одиниці (нормативні акти голів місцевих державних адміністрацій);
5) локальні - тільки в межах конкретного підприємства, установи, організації (нормативні акти керівників підприємств, установ, організацій).
за порядком прийняття
єдиноначальні
колегіальні
спільно двома чи більше
Вимоги до нормативного акта
Формальні вимоги– 1) компетенція суб’єкта публічної адміністрації та 2) дотримання процедури видання.
Матеріальні критерії:
1) відображати доцільність, ефективність і справедливість встановлюючи підзаконні норми адмін. права;
2) видаватися на основі Конституції, інших законів України та законодавства ЄС.
Відповідно до вимог нормопроектувальної техніки нормативний правовий акт має розроблятися з урахуванням його галузевої належності, відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання; не має містити повторів норм права, які містяться в інших нормативно-правових актах; не має дублювати однакові за змістом положення, які містяться в тексті цього нормативно-правового акта; має бути ясним, чітким, зрозумілим, стислим і послідовним; не має містити суперечливі норми права; не має включати положень, що належать до одного й того ж предмета правового регулювання; мусить бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру.
Процедура ухвалення актів суб’єктів публічної адміністрації поділяється на такі стадії:
1) установлення потреби ухвалення акта, підготовка його проекту;
2) внесення проекту акта на розгляд відповідного органу;
3) обговорення та доопрацювання проекту акта;
4) ухвалення та реєстрація акта;
5) доведення акта до відома виконавців (опублікування, розсилка, ознайомлення під розписку тощо).
Відповідати вимогам нормопроектувальної техніки.
6.2.6. Державна реєстрація нормативного акта
Державну реєстрацію здійснюють:
а) Мін’юст – щодо нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;
б) Головне управління юстиції Мін’юсту в АРК – щодо актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим;
в) головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі – щодо актів міськ. держ. адміністрацій;
г) районні, районні в містах Києві та Севастополі, міськрайонні (у разі утворення) управління юстиції.
На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти:
ухвалені уповноваженими суб’єктами нормотворення
у визначеній законодавством формі
за встановленою процедурою
містять норми неперсоніфікованого характеру
Державній реєстрації підлягають акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, які:
а) стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, проголошених і гарантованих Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод 1950 р. і протоколами до неї, міжнародними угодами України;
б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
Подається на державну реєстрацію у п’ятиденний строк після його ухвалення.
Державна реєстрація здійснюється впродовж 10, а якщо акт має великий обсяг, – 15 робочих днів.
6.2.7. Процедура оприлюднення та набрання чинності нормативним актом
«Про порядок офіційного оприлюднення нормативно- правових актів та набрання ними чинності»
закони України, інші акти ВРУ, акти ПУ та КМУ у 15-денний строк після їх ухвалення й підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
«Голос України», «Урядовий кур’єр», збірники «Відомості Верховної ради України» та «Офіційний вісник України», а також журнал «Офіційний вісник президента України».
Офіційне оприлюднення після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.
Набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено актами
6.2.8. Підстави для визнання нормативного акта протиправним
Нормативні акти можуть бути визнані неправовими, якщо вони:
порушують права, свободи і законні інтереси приватних осіб;
видані некомпетентним органом;
видані не відповідно до визначеної процедури;
суперечать законам України та міжнародним актам ЄС.
Нікчемні акти– юридична недійсність яких очевидна, недоліки яких скасувати не можна і які не породжують юридичних наслідків. Вони недійсні з моменту ухвалення, за їх невиконання не настає юридична відповідальність (містять указівки щодо порушення законодавства, сприяють вчиненню злочинів тощо).
Оспорювані (заперечувані) акти– акти з помилками, дефектність яких не є очевидною, і які можна скасувати. Недоліки не позбавляють їх юридичної сили, але вони можуть бути оскаржені зацікавленими суб’єктами права. Після оскарження або опротестування акт може бути визнано або правомірним або нікчемним.
Підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативного акта є такі:
– набрання законної сили судовим рішенням про визнання незаконним чи таким, що не відповідає законам, або нормативного акта вищої юридичної сили повністю чи в окремій його частині;
– одержання висновку регіонального відділення Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Головного управління про невідповідність нормативного акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколам до неї та практиці Європейського суду з прав людини;
– виявлення порушень або недотримання вимог про державну реєстрацію.
Перегляд зареєстрованого нормативно-правового акта з метою здійснюється органом державної реєстрації в разі надходження пропозицій від органів виконавчої влади, інших юридичних осіб, громадян та з власної ініціативи.
Нормативно-правовий акт підлягає скасуванню органом, що його ухвалив, упродовж 5 днів з дня отримання повідомлення про виключення з державного реєстру.
Адміністративний акт – це рішення суб’єкта публічної адміністрації щодо вирішення конкретної адміністративної справи, що спрямоване на набуття, виконання обов’язків приватною особою.
Ознаками адміністративного акта є такі:
Є юридичним актом індивідуальної дії, адже ці акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин.
Ухвалюється суб’єктом публічної адміністрації в установленому (процедурному) порядку, порушення якого може призвести до недійсності адміністративного акта.
Спрямований на створення, зміну чи припинення прав та обов’язків фізичної або юридичної особи (осіб).
підзаконний характер
офіційність, на основі приписів закону
односторонній вольовий акт – згода суб’єктів-адресантів не потрібна.
обов’язкові для тих, кому адресовані
Адміністративні акти можуть бути підставою для підготовки та ухвалення інших адміністративних актів; адміністративні акти можуть бути підставою для укладання адміністративних договорів.
6.3.2. Види адміністративних актів
За формою виявлення розрізняють:
а) письмову;
б) усну (застосовується в разі, коли з огляду на обставини справи права/обов’язки приватної особи можуть бути встановлені лише таким чином);
в) учинену у формі дій (конклюдентні), зокрема через «мовчазну згоду».
За юридичними наслідками:
а) правоуповноважувальні; б) зобов’язальні; в) заборонні; г) такі, що містять відмову.
За дією в часі:
а) разові (наприклад, рішення про виплату разової компенсації);
б) строкові – акти, строк дії яких установлений законодавством або в самому акті (наприклад, ліцензія на заняття певним видом господарської діяльності);
в) безстрокові – акти, строк дії яких не встановлений, їх можна застосовувати впродовж необмеженого строку, вони діють до того моменту, поки не будуть скасовані в законному порядку1.
За характером дії:
а) обтяжувальні (несприятливі, негативні), що не вигідні для особи чи відмову в задоволенні прохання про надання певних привілеїв (наприклад, відмову у виданні дозволу на будівництво чи реконструкцію);
б) сприяльні (позитивні) – акти, що надають чи підтверджують право чи юридично значущу перевагу (дозвіл на будівництво чи реконструкцію, ліцензія на надання освітніх послуг;
в) змішані – акти, які для особи є частково сприяльними, а частково – обтяжувальними;
г) акти з подвійною дією, які стосуються третіх осіб, тобто акти, які є для однієї особи сприятливими, а для іншої – обтяжувальними.
За порядком ухваленнявиокремлюють адміністративні акти:
а) ухвалені за звичайними правилами;
б) ухвалення через спрощену процедуру.
За порядком ухваленнявиділяють акти, які ухвалюються:
а) єдиноначально; б) колегіально; в) спільно двома чи більше суб’єктами; г) за узгодженням.
Процедура видання адміністративних актів виглядає таким чином:
1) порушення адміністративної справи:
з ініціативи приватної особи, яка звертається до відповідного органу із заявою -> адміністративний орган має перевірити правосуб’єктність особи в цих правовідносинах, повноту поданих (наявних) документів тощо/
з ініціативи адміністративного органу у зв’язку з виконанням своїх повноважень мають бути певні юридичні (наявність правової норми) та фактичні підстави (конкретні обставини).
2) підготовка адміністративної справи до розгляду;
Створення відповідних передумов для належного розгляду справи. Передбачено також підготовку проекту акта.
3) розгляд адміністративної справи та ухвалення адміністративного акта;
адміністративним органом досліджуються всі обставини справи.
Розгляд справи може відбуватися в повному (формальному) - подібний до судового процесу, адже під час такого розгляду особи, які беруть участь у розгляді справи, надають пояснення, залучаються також експерти, спеціалісти, досліджуються докази та ін. За результатами розгляду справи ухвалюється адміністративний акт.
та спрощеному (неформальному) порядку. Органи публічної адміністрації мають максимально спрощувати порядок розгляду адміністративних справ, щоб полегшити приватним особам реалізацію їх прав, свобод і законних інтересів.
Перші три стадії є основними, + факультативна - оскарження адміністративного акта
Стадія оскарження адміністративного акта є, як уже зазначалося, факультативною, і пов’язана вона з бажанням певного суб’єкта припинити дію адміністративного акта, скасувати чи внести в нього зміни. Оскарження може бути здійснено в адміністративному чи судовому порядку2.
Отже, процедура ухвалення (видання) адміністративних актів – це регламентовані адміністративним правом адміністративні дії, що вчиняються суб’єктом владних повноважень щодо розгляду.
Припинення, визнання нікчемникм
Припинення дії адміністративного акта– момент, з якого він перестає впливати на права, обов’язки чи законні інтереси осіб, тобто стає неможливою реалізація приписів, що в ньому містяться.
Фактичне припинення дії - у зв’язку з настанням певного факту, і тому немає потреби в спеціальному волевиявленні, виданні акта, спрямованого на їх припинення. а) закінчення строку дії акта, який було видано на певний строк; б) виконання вимоги, якщо зміст акта зводився лише до виконання цієї вимоги; в) настання певної юридичної події.
Адміністративний акт, виданий на певний строк, зі збігом цього строку перестає діяти, а тому немає потреби спеціально його скасовувати.
Адміністративний акт є нікчемним, якщо:
1) відсутні відомості про адміністративний орган, який його видав;
2) не виданий у формі документа;
3) виданий адміністративним органом, що не має на це повноважень;
4) виконання призведе до вчинення кримінального та (або) адміністративного правопорушення, а також істотного порушення прав і свобод людини;
5) виконання адміністративного акта об’єктивно неможливе.
Визнання адміністративного акта нікчемним:
1) адміністративним органом, яким він був виданий;
2) визнання особою, що має законний інтерес.