1   2   3   4   5
Ім'я файлу: Методичка3.doc
Розширення: doc
Розмір: 413кб.
Дата: 01.07.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема_7_ДОМЕДИЧНА_ДОПОМОГА_ПРИ_НАЙПОШИРЕНІШИХ_НЕВІДКЛАДНИХ_СТАНАХ
Переливання крові основні дії і послідовність їх виконання.doc
Переливання крові основні дії і послідовність їх виконання.doc
lektsyya-5.pdf
ЗСІДАННЯ КРОВІ урок (1).docx

.
6. Кишковий токсикоз, типи ексикозу,

особливості водного обміну у дітей раннього віку,

принципи per ідратаційної терапії

Кишковий токсикоз — тяжка форма гострого розладу травлен­ня, що супроводжується інтоксикацією, зневодненням, порушен­ням гемодинаміки функцій ЦНС, нирок, печінки. Кишковий ток­сикоз і ексикоз спостерігаються головним чином при гострих киш­кових інфекціях у дітей раннього віку, однак ризик їх розвитку є у дітей грудного віку при порушенні харчування, перегріванні, ГРВІ та ін., коли з'являється блювота і водянисті випорожнення; це пов'язане з високою проникненістю кишковника щодо отрути і продуктів порушеного розщеплення харчових речовин, схильністю організму до генералізованих реакцій при інтоксикації, напругою та недосконалістю регулювання водно-електролітного обміну.

В нормі екскреція води і електролітів з шлунково-кишкового тракту невелика тому, що з каловими масами їх виділяється не більше 5% добового об'єму. При розладах травлення ці втрати різко збільшуються. Функція нирок, що порушується досить швид­ко, не забезпечує достатню реабсорбцію води і солі в канальцях, бо, навіть в нормальних умовах, їх чутливість до альдостерону недостатня, внаслідок чого нирки дитини «погано економлять во­ду». Чим менша дитина, тим більший у неї загальний вміст води в процентному відношенні до маси тіла (новонароджена — 80%, дитина 5 років — 62%), в тому числі позаклітинної рідини (ново­народжена— 40—50%, дитина 5 років — 22%). Позаклітинна рі­дина менш щільно фіксована, що сприяє інтенсивному обміну ре­човин здорового швидко зростаючого організму, а при патології — призводить до швидкої втрати рідини та електролітів з наступним розвитком ексикозу.
Суміш реактивів заготовляють заздалегідь, глюкозу зберігають в окремих від інших реактивів пакетах. Перед вживанням розчи­няють в 1 літрі прохолодної кип'яченої води; розчин зберігають не більше доби. З сучасних препаратів застосовують «Глюкосолан» (аналог ГС), «Цитроглюкосолан» (аналог ЦС), «Регідрон», «Ора-літ». При відсутності перерахованих препаратів можна застосува­ти цукрово-солевий розчин (1 чайна ложка харчової солі, 8 чайних ложок цукру, 5 склянок питної води, можна додати 1 чайну ложку

питної соди).

Первинна регідратація (4—6 годин) скерована на корекцію водно-солевого дефіциту, що має місце до початку лікування; про­вадиться дрібними порціями, часто (1—2 чайні ложки розчину кожні 10—20 хвилин). Пізніше регідратація направлена на під­тримку та відшкодування втрат води і солі, що тривають, забез­печення поточних потреб в рідині до припинення діарейного синд­рому і відновлення водно-сольової рівноваги. Кожні 4—6 годин дитині вводять стільки розчину, скільки вона втратила за цей час, з урахуванням об'єму їжі, яку дитина одержує в період обмеження харчування. При неможливості точного підрахунку рідина вводи­ться після кожної дефекації приблизно: дітям до 2-х років 50,0— 100,0 мл, а після 2-х років— 100,0—200,0 мл водно-сольового р-ну. При бажанні дитину можна поїти кип'яченою водою, чаєм, род-зинковим відваром, каротиновою сумішшю, відваром чорниці і т. ін. При проведенні оральної регідратації дітям перших 3-х мі­сяців життя і з гіпотрофією це питво вводиться обов'язково з сольовими розчинами (в співвідношенні і : 2) для профілактики гіпернатрійемії.


Ступінь і вид ексикозу

Дефіцит рідини в % ДО маси тіла

Клінічні ознаки


Рідини в

мл/кг маси тіла. Вік дитини







ДО

1 року

до 5 років

1 ступінь.

Ізотонічний ексикоз

до 5%

Помірна сухість шкіри та слизових, помір­не западання тім'ячка, спрага, неспокій. Натрій в сироватці крові 134,5±3,6 ммоль/л (норма 140 ммоль/л). Калій 4,0±3,6 ммоль/л (норма — 5,0 мм/л).

130— 170

100— 125

2 ступінь.

Вододефі-цитний екси-коз (гіпер­тонічний)

5-10%

Головне в клініці зневоження клітин та тканин, гострий початок, виражена сухість шкіри та слизових без западання тім'ячка, олігурія, підвищення температури, спрага, неспокій, тахікардія. Натрій в сироватці крові підвищений до 151 — 155 ммоль/л. Калій знижений до 3,3—3,5 ммоль/л.

175

130

3 ступінь.

Соледефі-цитний ексикоз (гі­потонічний)

10% та більше

Головне в клініці — дефіцит рідини в кро­воносному руслі (гіповолемія), внаслідок втрати електролітів з блювотою, проносом. Початок поступовий, слизові оболонки не дуже сухі, шкіра холодна, з мраморним малюнком, волога. Склерема, западання тім'ячка, температура нормальна або суб-фебрильна, загальмованість, відмова від пиття, парез кишечника, метеоризм, олігу­рія. Натрій знижений до 119 ммоль/л, ка­лій — до 3,1 ммоль/л. Гематокрит 0,39— 0,55 (норма — 0,27— Ю,43). Може розвину­тись ангідремічний гіповолемічний шок, тромбогеморагічний синдром.

220

175

.




Зараз розширені показання для лікування дітей в домашніх умовах. Вирішуючи це питання враховують вік дитини, важкість та тривалість захворювання, а також можливість забезпечити (необхідний догляд за дитиною в домашніх умовах. Лікування вдома може здійснюватись в таких ситуаціях:

— ГРВІ протікає з ураженням верхніх дихальних шляхів з помір­ними симптомами інтоксикації, субфебрильною або короткочас­ною (до 3-х днів) фебрильною температурою тіла;

— гострі ларінгіти та ларінго-трахеїти, що протікають без ознак

стенозу гортані;

— гострі бронхіти, включаючи обструктивні форми, що протікають з субфебрильною або короткочасною (до 3-х днів) фебрильною температурою тіла при відсутності симптомів вираженої інто­ксикації і дихальної недостатності.

3. Принципи терапії невідкладних станів

при ГРВІ у дітей

В перебігу ГРВІ у дітей можливий розвиток гіпертермічного, судомного синдромів, синдрому дисемінованого внутрішньосудин-ного згортання (ДВЗ), гостра дихальна, серцево-судинна, наднир­кова недостатність та абдомінальний синдром.

Ці стани можуть розвиватися при ураженні будь-яких відділів ихальної системи, та потребують швидких невідкладних лікуваль-

их заходів.

Токсична енцефалопатія (синдром нейротоксикозу) — так зва-ий первинний інфекційний токсикоз проявляється лихоманкою гіпертермічний синдром), неврологічною симптоматикою (судом-ий синдром), недостатністю кровообігу, що пов'язана з порушен-ям мікроциркуляції (ДВЗ-синдром), метаболічними зсувами в першу чергу водно-електролітного обміну та КЛС). Генералі-ована реакція може протікати з ураженням будь-якої системи рганів і проявляється у вигляді дихальної, серцево-судинної, над-шркрвої недостатності, абдомінального синдрому.

Гіпертермічний синдром характеризується підвищенням темпе­ратури тіла понад 38,5 °С. Підвищення температури тіла до 38,5 °С

захисною реакцією організму на інфікування вірусами, яке за­безпечує адекватний інтерфероногенез в організмі, і тому не по­требує проведення жарознижуючих заходів, окрім новонароджених та дітей раннього віку з фебрильними судомами в анамнезі.

Для проведення патогенетичне обумовленої терапії розрізняють «червону» гіпертермію (висока лихоманка з гіпертермією, сухість шкіри та слизових оболонок, збудження, гіперрефлексія, тепло­продукція відповідає тепловіддачі) та «білу» гіпертермію (висока лихоманка з блідо-ціанотичним мармуровим кольором шкіри, мля­вість, теплопродукція більша за тепловіддачу).

а день між прийомами їжі;

б) цитопротектори, що активізують природні захисні механізми слизової оболонки:

— препарати кореню солодки (ліквірітін, гліцерам), що при­значаються дітям до 7 років по 0,01 г 3 рази на день до прийому їжі на протязі 1 місяця;

в) інші препарати: солкосерил. даларгін, актовегін, вітаміни А, Е,' групи В (Вь В2, В6, В12), фолієва кислота та ін. Курс лікуван­ня протягом 4—6 тижнів.

Фізіотерапевтичні засоби


Тепер застосовуються фізіопроцедури тільки «глибинної дії»: синусоїдальні модульовані токи, ультразвук, КВЧ-терапія, індук­тотермія, 10—12 процедур. Існує точка зору про доцільність ліку­вальних дуоденальних промивань розчинами антисептиків після дуоденального зондування 1 раз на тиждень (М. Ю. Денісов, 1999р.).Корекція вегетативних порушень

Вегетотропна терапія повинна призначатися з перших днів лі­кування, причому перевага надається препаратам рослинного по­ходження в поєднанні з фізіотерапевтичними методами лікування Корекція вегетативних порушень


Метод лікування

Ваготонія

Симпатикотонія

Медикаментозні терапевтичні засоби

Тонізуючі препарати: екст­ракт елеутерококу, настоян­ка жень-шеня, заманіхи 1 — 2 краплі на 1 рік життя на прийом 3 рази на день за 20—30 хвилин до прийому їжі тривалими курсами. В тяжких випадках — амі-зил, сиднокарб в першу по­ловину дня протягом 2 — 4 місяців.

Седативні препарати, настої лі­карських рослин: шалфею, боя-ришника, коріння валеріани, трави багульника, мікстура Пав-лова. Дози індивідуальні, 3 ра­зи на день за 20 — ЗО хвилин до прийому їжі тривалими уривча-тими курсами по 2 — 4 тижні. В тяжких випадках: седуксен, тазепам, еленіум, сульпирид (еглоніл) та ін.

Фізіотерапія

Електрофорез з хлоридом кальцію, кофеїном, мезато-ном на шийно-потиличну об­ласть, на курс — 10 — 12 про­цедур, через 1,5 — 2 місяці лі­кування повторити. Солоно-хвойні та ванни з морською сіллю.

Електрофорез з 0,5% розчином еуфіліну, папаверином, магнієм, бромом на шийно-потиличну об­ласть, через 1,5—2 місяці ліку­вання повторити. Вуглекислі та сульфідні ванни.



Причому хворий повинен дотримуватись режиму дня, необхід­но підключити до лікування ЛФК, психотерапію.

4. Прогноз захворювання

Тільки за умови повної ерадікації Н. pylori дитина може ви­дужати від гастриту В.

Всі інші варіанти ХГД характеризуються повільно прогресую­чим перебігом, можлива трансформація у виразкову хворобу, рак шлунку. Прогноз щодо виразкової хвороби залежить від індиві­дуальних можливостей організму дитини, систематичного прове­дення лікувальних заходів в повному обсязі.

У більшості дітей вже перший курс лікування може призвести до загоєння виразки, до повного одужання. Але порушення за­гального та дієтичного режиму, в подальшому часто призводить до рецидиву хвороби та ускладнення (кровотеча, перферафія, пе-рідуоденіт, стенозування пілородуоденальної ділянки).

Схема диспансерного нагляду за хворими на хронічний гастрит, гастродуоденіт


Кратність огляду спеціа­лістами

Педіатр 1 раз в квартал на першому році після за­гострення, у подальшому — 2 рази на рік; огляди лор-лікаря, стоматолога, невропатолога 1 — 2 рази на рік.

Методи дослідження

Загальний аналіз крові та сечі — 1 раз на рік, калу на гельмінти 2 рази на рік; ФГДС, дослідження шлун­кової секреції кожний рік на протязі перших 2-х ро­ків після загострення, у подальшому — за призначен­ням лікаря. Проведення діагностики Н. pylori екс-прес-методом — по потребі.

Щеплення

В стадії ремісії.

Група занять по фізкуль­турі

Звільнення від занять фізкультурою на 6 місяців, да­лі — спеціальна група, на другому році після заго­стрення — підготовка, з третього року — основна зі звільненням від спортивних змагань.

Тривалість спостережень

5 років ремісії.

Критерії зняття з обліку

Відсутність клінічних ендоскопічних ознак хвороби, нормалізація кислоутворюючої функції шлунку.




  1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас