Ім'я файлу: 5. Розвиток соціальної психології в колишньому Радянському союзі
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 09.03.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 09.03.2021
скачати
5. Розвиток соціальної психології в колишньому Радянському союзі та в Україні. Дискусія про предмет соціальної психології у 20-ті та 60-ті роки
У 1912 році Г.І.Челпанов створив при філософському факультеті Московського університету Психологічний інститут, який став великим центром наукових досліджень. Психологія виступала як самостійна експериментальна дисципліна.
У ході дискусії 1920-х рр. - тенденція до розробки нової матеріалістичної науки, що грунтується на марксистській філософії. Г.І.Челпанов - поєднання марксизму з психологією, поділ психології на дві частини: емпіричну, яка є природничо-науковою дисципліною, і соціальну, що грунтується на соціокультурній традиції та новому світогляду.
В.А.Артемов - якщо вся психологія буде спиратися на філософію марксизму, на ідею соціальної детермінації психіки, вона загалом стане ≪соціальною≫; К.Н.Корнілов - збереження єдності психології в рамках реактології шляхом поширення на поведінку людини принципу колективних реакцій, що заперечує необхідність ≪особливої соціальної психології≫; П.П.Блонський - соціальна психологія ототожнюється з визнанням соціальної зумовленості психіки, що також не вимагає ≪окремої≫ наукової дисципліни.
В.М.Бехтерєв - який висунув ідею ≪колективної рефлексології≫, до предмета якої включаються: поведінка колективів, поведінка особистості в колективі, умови виникнення соціальних об'єднань, особливості їхньої діяльності, стосунки їх членів.
Розвиток соціальної психології в Радянському Союзі у 20-30-ті роки характеризувався домінуванням двох, підходів до аналізу соціально-психологічних явищ - соціологічного та психологічного.
М.О.Рейснер, будучи спеціалістом з питань держави і права,- Соціальна психологія, на його думку, повинна стати наукою про соціальні подразники та їх співвіднесення з діями людини. масова поведінка людини зумовлена виробничими відносинами, класами суспільства, рівенем розвитку виробничих сил.
Л.М.Войтоловський у праці ≪Нариси колективної психології≫ (1924) висловлює думку про те, що предметом соціальної психології є психологія мас. Об'єктом його інтересів були особливості суспільного настрою, соціальної волі, психологія натовпу. Він розглядав низку психологічних механізмів, які реалізуються в натовпі і забезпечують особливий тип емоційної напруги, яка виникає між учасниками масової дії.
Представники психологічного підходу П.П.Блонський, К.М.Корнілов та інші головне завдання соціальної психології вбачали в дослідженні соціальної детермінації психіки людини. Власне, це були дослідження психології особистості, психічних процесів за умов безпосереднього контакту в малих групах.
В.М.Бехтерєв ще у 1910 р. першим з російських психологів сформулював предмет і завдання соціальної психології, освновне - наслідування, навіювання, зараження. Почав експериментальні дослідження у соціальній психології, про колективні цілі та колективні дії, про ефект змагання, взаємодію та єдність членів колективу - порівняння характеристики психічних процесів в умовах групової роботи і діяльності ізольованих один від одного індивідів.
Основні проблеми досліджень у 20-ті роки: головною з них була проблема колективу, його впливу на особистість, взаємовідносини колективу та особистості (О.С.Залужного та Є.О.Аркіна). Другим напрямком дослідження була психотехніка. В її межах особливо інтенсивно розроблялися соціально-психологічні аспекти управління (П.М.Керженцев та О.К.Гастєв). Вчення про колектив, стадії його розвитку, формування взаємин, типологію конфліктів та шляхи їх розв'язання, управління колективом (А.С.Макаренка)
Розвиток соціальної психології в 20-30-х роках припинився у другій половині 30-х. Причини: фактична заборона рефлексології, педології, психотехніки; думка про те, що всі психічні явища від відчуттів до характеру є соціальними за своєю суттю, отже, спеціальна наука - соціальна психологія - не потрібна.
У 40-50-ті роки розробка соціально-психологічної проблематики здійснювалась у межах загальної, педагогічної психології та психології праці. Зокрема, це дослідження:
1) особливостей дитячого колективу та шляхів його формування;
2) соціально-психологічних механізмів, які впливають на процес виховання особистості в колективі (наслідування, змагання, особистий приклад);
3) соціально значущих рис особистості дитини та їх формування в колективі;
4) впливу взаємин у сім'ї на розвиток особистості дитини;
5) процесу формування особистості у виробничому колективі (цех, бригада, дільниця).
В 60-ті поставило роки питання про відродження та розвиток соціальної психології. Цей етап відомий під назвою ≪дискусія 60-хроків про соціальну психологію≫. Дискусія почалася в 1959 р. статтею О.Г.Ковальова,. Головна полеміка про предмет соціальної психології та її ≪межі≫ з психологією та соціологією. Основні підходи:
- соціальна психологія наука про ≪масовидні явища психіки≫, що повинна вивчати особливості великих соціальних спільнот, якими є класи, соціальні групи; особливості формування суспільної думки, масових явищ, а також колективів.
- головний предмет - особистість
- соціальна психологія - наука, яка вивчає і масові психічні процеси, і становище особистості в групі.
Проникнення марксизму в соціальну психологію виявився у поширенні діяльнісного підходу (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, О.Р.Лурія). Головна ідея цього підходу, яка полягала в тому, що в ході діяльності людина не лише перетворює світ, але й розвиває себе як особистість, як суб'єкт діяльності, була застосована в соціальній психології щодо її предмета - групи. Зміст принципу діяльності розкривається в даному випадку в розумінні діяльності як спільної, а групи як суб'єкта, що дає змогу вивчити її характеристики як атрибути суб'єкта діяльності.
У 60-70-ті роки починається розвиток соціальної психології в Україні. Створюються кафедра соціальної та педагогічної психології в Київському університеті імені Тараса Шевченка та відділи соціальної психології в Науково-дослідному інституті філософії АН України та Науково-дослідному інституті психології України. У цих закладах, а також у вузах Харкова, Львова, Одеси та інших міст України здійснюються перші соціально-психологічні дослідження та читання лекцій з проблем соціальної психології.
Сучасні дослідження соціальних психологів України спрямовані на вивчення не тільки традиційних проблем: взаємодії, спілкування людей у різних соціальних спільнотах, особливостей регуляції поведінки людей у соціальних групах, механізмів їх взаємовідносин, взаємовпливу тощо. Вони визначаються сучасними потребами, які зумовлені змінами в житті країни після проголошення нею державного суверенітету, пошуком тих особливостей у поведінці людей, які завжди з'являються в переломні етапи розвитку суспільства.