Ім'я файлу: materialy do lekciy 5.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 267кб.
Дата: 03.07.2020
скачати
Пов'язані файли:
Азбестоцементні вироби та конструкції.docx
Розширення: pdf
Розмір: 267кб.
Дата: 03.07.2020
скачати
Пов'язані файли:
Азбестоцементні вироби та конструкції.docx
5. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ
АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА
1 Поняття і склад оборотних коштів
Відповідно до П(С)БО 2 оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Отже, оборотні кошти
(поточні активи) – це засоби, які інвестовані підприємством в поточні операції під час кожного операційного циклу.
Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.
До складу оборотних коштів входять:
1) грошові кошти (готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання);
2) короткострокові фінансові інвестиції (високоліквідні активи, які
утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для
інвестора та вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості);
3) дебіторська заборгованість (сума заборгованості юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів на певну дату).
Розрізняють поточну та довгострокову дебіторську заборгованість.
Поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість не включається до складу оборотних коштів.
4) запаси – це активи, які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної госпо- дарської діяльності;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси включають:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та
інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу
і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше 1 року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим положенням
(стандартом).
Величина оборотних коштів залежить від:
- оборотності поточних активів (швидкість обороту окремих елементів поточних активів);
- структури оборотних коштів (яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і яким чином ресурси розподілені в операційному циклі).
Одним із загальних критеріїв ефективності використання оборотних коштів є наступний: поточні активи повинні бути мінімальні, але достатні для успішної й безперебійної роботи підприємства.
Наявність, кількісні та якісні характеристики оборотних коштів підприємства суттєво впливають на його фінансовий стан, а саме на платоспроможність, ліквідність, можливість подальшої мобілізації фінансових ресурсів.
2 Послідовність та методика аналізу оборотних активів
Аналіз оборотних активів логічно проводити у певній послідовності
(рис.
5.1).
Як видно з рис.
5.1, на першому етапі необхідно визначити абсолютну величину оборотних активів (підсумок ІІ-го розділу активу
Балансу) та їх динаміку. У більшості випадків в нормальних економічних умовах (за низького рівня інфляції) позитивною тенденцією вважається поступове зростання величини оборотних активів, що свідчить про розширення господарської діяльності підприємства.
Рисунок
5.1 – Послідовність проведення аналізу оборотних активів підприємства
Так, за результатами фінансової звітності на досліджуваному підприємстві оборотні активи станом на кінець звітного року становлять
27005,0 тис. грн., на кінець попереднього року вартість оборотних активів становила 26194,6 тис. грн. Отже, оборотні активи підприємства збільшились на 810,4 тис. грн., що свідчить про розширення господарської діяльності підприємства.
Для оцінки динаміки оборотних активів необхідно згрупувати статті активу балансу у окремі специфічні групи за ознакою ліквідності (табл.
5.1).
Таблиця
5.1 – Групування оборотних активів відповідно до рівня їх ліквідності
Показники
Код рядка балансу
1. Грошові кошти та їх еквіваленти:
2. Кошти у розрахунках:
Запаси
Усього оборотних активів
Аналіз оборотних активів підприємства
Етап 1. Оцінка загального розміру оборотних активів, їх частки у майні підприємства та динаміки зміни частки; аналіз змін у їх обсязі впродовж звітного періоду; зіставлення темпів росту оборотних активів з темпами інфляції
Етап 2. Аналіз структури оборотних активів за видами, прибутковістю, оборотністю, платоспроможністю і т. д.
Етап 3. Кількісна оцінка впливу основних факторів, що обумовлюють зміни у обсязі оборотних активів
Етап 4. Дослідження змін у складі джерел фінансування оборотних активів (обчислення розміру власного оборотного капіталу, визначення його динаміки; розрахунок питомої ваги власних джерел фінансування оборотних активів (оцінка фінансової стійкості))
Етап 5. Розрахунок та аналіз показників ефективності використання оборотних активів
Етап 6. Формування висновків за результатами попередніх етапів
Важливою у процесі аналізу є інформація щодо структури оборотних активів.
Структура оборотних активів - це пропорції розподілу ресурсів між окремими елементами поточних активів.
Структура оборотних активів:
- відбиває специфіку операційного циклу;
- показує, яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і довгострокових кредитів, а яка - за рахунок позикових, включаючи короткострокові кредити банків.
Можна сказати, що структура оборотних активів відображає фінансовий стан підприємства на дату складання звітності і свідчить про рівень комерційної та фінансово-економічної роботи.
На рис.
5.2. подано інформацію щодо динаміки структури активів досліджуваного підприємства.
59,35 40,65 57,71 42,29 0
10 20 30 40 50 60
Попередній рік
Звітний рік
Необоротні активи
Оборотні активи
Рисунок
5.2 – Динаміка структури активів підприємства, %
Як видно з рис.
5.2, структура активів підприємства залишається відносно стабільною протягом двох років. У попередньому році оборотні активи становлять 40,65 % від загальної вартості майна підприємства. У звітному році їх частка несуттєво зростає до рівня 42,29 %. В цілому структуру активів можна охарактеризувати як „важку”, оскільки у ній переважають необоротні активи (що є типовою особливістю активів більшості промислових підприємств).
Проаналізуємо склад і структуру оборотних активів підприємства
(таблиця
5.2).
Розрахунки, виконані у табл.
5.2 свідчать, що станом на кінець звітного року підприємство володіло оборотними активами вартістю
27005,0 тис. грн. Порівняно з попереднім роком вона зросла на
810,4 тис. грн, отже підприємство останнім часом розширює обсяги своєї діяльності. Підвищення частки оборотних активів при ефективному їх використанні приведе до прискорення оборотності сукупних активів підприємства.
Таблиця
5.2 – Структура оборотних активів підприємства (станом на кінець року)
Попередній рік
Звітний рік
Відхилення
Показники
Код рядка
Ф. № 1 сума частка,
% сума частка,
%
сума частка,
%
Грошові кошти та
їх еквіваленти,
у т. ч.
370,7
1,42
1585,0
5,87
+1214,3 +4,45
- у національній валюті
184,3 0,7 139,0 0,51
-45,3
-0,19
- в іноземній валюті
186,4 0,72 1446,0 5,36 +1259,6 +4,64
Кошти у
розрахунках,
у т. ч.
16945,2
64,69
19457,0 72,05 +2511,8 +7,36
- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
6557,6 25,03 10720,0 39,7
+4162,4 +14,67
- дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом
6675,3 25,48 6971,0 25,81 +295,7
+0,33
- дебіторська заборгованість за виданими авансами
2299,9 8,78 1426,0 5,28
-873,9
-3,5
- інша поточна дебіторська заборгованість
88,4 0,34 46,0 0,17
-42,4
-0,17
- інші оборотні активи
1324,0 5,05 294,0 1,089 -1030,0 -3,961
Запаси,
у т. ч.
8878,7
33,89
5963,0
22,08 -2915,7 -11,81
- виробничі запаси
3515,3 13,42 1493,0 5,53 -2022,3 -7,89
- незавершене виробництво р. 120 4346,2 16,59 3359,0 12,44 -987,2
-4,15
- готова продукція
1017,1 3,88 1111,0 4,11 +93,9 +0,23 - товари р. 140 0,1 - - -
Усього оборотних
активів
р
26194,6 100 27005, 10 0 +810,4 -
Примітка. Суми у табл.
5.2 подано у тис. грн, а питому вагу показників – у %.
Найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів на кінець звітного року займають середньоліквідні активи – 72,05%; найменшу – високоліквідні активи – 5,87%. Частка низьколіквідних оборотних активів знизилась з 33,89% у попередньому році до 22,08% у звітному. Отже, структуру оборотних активів з фінансової точки зору не можна оцінити позитивно, хоча протягом дослідженого періоду відбуваються зміни в бік підвищення ліквідності оборотних активів підприємства.
Серед основних факторів, що обумовили зміни у структурі активів досліджуваного підприємства, слід відзначити:
-
істотне збільшення грошових коштів у іноземній валюті
(питома вага цієї статті зросла на 4,64%);
- зростання величини дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги (збільшення питомої ваги становить 14,67%);
- зменшення виробничих запасів та незавершеного виробництва
(зниження питомої ваги становлять, відповідно, 7,89% та 4,15%.)
Наступний етап аналізу оборотних активів передбачає дослідження змін у складі джерел фінансування оборотних активів.
Джерелами фінансування оборотних активів можуть бути:
- власний капітал;
- довгостроковий позиковий капітал;
- короткостроковий позиковий капітал;
- товарний кредит;
- поточна кредиторська заборгованість.
Групування джерел фінансування оборотних активів за балансом наведено в табл.
5.3.
Таблиця
5.3 – Групування джерел фінансування оборотних активів підприємства за балансом
Показники
Код рядка балансу
Власний оборотний капітал
Позиковий капітал, у т. ч.
- довгострокові зобовязання
- короткострокові кредити банків
- поточні зобовязання за розрахунками
Усього оборотних активів
Серед показників, поданих у табл.
5.3, на окрему увагу заслуговує
робочий капітал (власний оборотний капітал, власні оборотні кошти).
Робочий капітал (Рк) – це різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто, робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування.
Збільшення робочого капіталу може говорити про ріст фінансової стійкості компанії.
Ріст величини робочого капіталу може бути викликаний збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої
дебіторської заборгованості. Це може негативно позначитися на оборотності.
Зниження величини робочого капіталу, крім погіршення стійкості, може говорити про ріст потреби в коштах.
Для визначення причин зміни величини робочого капіталу необхідно провести поглиблений аналіз поточних активів і зобов'язань.
Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу. Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою.
Оптимальний розмір робочого капіталу залежить від сфери діяльності підприємства, обсягів реалізації, кон'юнктури ринку тощо.
Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал, то це свідчить, що підприємство використовує частину довгострокових позик
і кредитів на фінансування поточних операцій, тобто здійснює нецільове їх використання.
При зменшенні робочого капіталу необхідно з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як це вплинуло на маневреність робочого капіталу.
Інформативним є також показник маневреності робочого капіталу
(Мк), що характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу.
Зростання товарних запасів, характерне в умовах інфляції, приводить до залучення довгострокових кредитів, що, в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства.
Якщо величина власних оборотних коштів негативна (що часто зустрічається на промислових підприємствах України), - то це, звичайно, означає, що частина необоротних активів фінансується за рахунок засобів кредиторів, найчастіше короткострокових кредитів банків. Останнє, як правило, свідчить про неефективне керування фінансами підприємства.
Розрізняють поняття
іммобілізації
оборотних
активів
– використання оборотних активів для операцій, пов’язаних з фінансуванням необоротних активів. Така операція може бути виправдана при суттєвому прискоренні обертання оборотних активів і зменшенні потреби у оборотних активах. Якщо ж потреби підприємства у оборотних активах не скорочуються, то їх іммобілізація приводить до зниження рівня платоспроможності і порушення операційного циклу.
У табл.
5.4. проаналізовано джерела формування оборотних активів досліджуваного підприємства на основі даних фінансової звітності (дод. А).
Як видно з табл. 4.4, величина власного оборотного капіталу є вкрай низькою, хоча спостерігається його зростання протягом досліджуваного періоду. Так, у попередньому році його частка у сукупних джерелах формування оборотних активів становила 8,47%, у звітному ж цей показник виріс до рівня 17,57%.
Зниження величини робочого капіталу, крім погіршення стійкості, може говорити про ріст потреби в коштах.
Для визначення причин зміни величини робочого капіталу необхідно провести поглиблений аналіз поточних активів і зобов'язань.
Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу. Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою.
Оптимальний розмір робочого капіталу залежить від сфери діяльності підприємства, обсягів реалізації, кон'юнктури ринку тощо.
Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал, то це свідчить, що підприємство використовує частину довгострокових позик
і кредитів на фінансування поточних операцій, тобто здійснює нецільове їх використання.
При зменшенні робочого капіталу необхідно з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як це вплинуло на маневреність робочого капіталу.
Інформативним є також показник маневреності робочого капіталу
(Мк), що характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу.
Зростання товарних запасів, характерне в умовах інфляції, приводить до залучення довгострокових кредитів, що, в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства.
Якщо величина власних оборотних коштів негативна (що часто зустрічається на промислових підприємствах України), - то це, звичайно, означає, що частина необоротних активів фінансується за рахунок засобів кредиторів, найчастіше короткострокових кредитів банків. Останнє, як правило, свідчить про неефективне керування фінансами підприємства.
Розрізняють поняття
іммобілізації
оборотних
активів
– використання оборотних активів для операцій, пов’язаних з фінансуванням необоротних активів. Така операція може бути виправдана при суттєвому прискоренні обертання оборотних активів і зменшенні потреби у оборотних активах. Якщо ж потреби підприємства у оборотних активах не скорочуються, то їх іммобілізація приводить до зниження рівня платоспроможності і порушення операційного циклу.
У табл.
5.4. проаналізовано джерела формування оборотних активів досліджуваного підприємства на основі даних фінансової звітності (дод. А).
Як видно з табл. 4.4, величина власного оборотного капіталу є вкрай низькою, хоча спостерігається його зростання протягом досліджуваного періоду. Так, у попередньому році його частка у сукупних джерелах формування оборотних активів становила 8,47%, у звітному ж цей показник виріс до рівня 17,57%.
Таблиця
5.4 – Джерела формування оборотних активів підприємства, тис. грн
(станом на кінець року)
Попередній рік
Звітний рік
Відхилення
Показники сума частка,
% сума частка,
% сума частка,
%
Власний
оборотний
капітал:
у т. ч.
2217,5
8,47
4744,0
17,57 +2526,5 +9,1
- статутний капітал
37630,0 143,66 37630,0 139,34 0,0
-4,32
- інший додат- ковий капітал
(35412,5) (135,19) (32886) (121,78) +2526,5 -13,41
Позиковий
капітал
у т. ч.
23977,1 91,53
22261,0 82,43 -1716,1 -9,1
- довгострокові кредити банків
127,7 0,49 4168,0 15,43 +4040,3 +14,94 5567,3 21,25 5494,0 20,34 -73,3
-0,91
- за товари, роботи, послуги
5806,9 22,17 6399,0 23,7
+592,1
+1,53
- з одержаних авансів
10608,6 40,5 3073,0 11,38 -7535,6 -29,12
- з бюджетом
643,4 2,46 1911,0 7,1
+1267,6 4,64 300,5 1,15 120,0 0,44
-180,5
-0,71 зі страхування з оплати праці
640,0 2,44 269,0 0,1
-371,0
-2,34
- інші поточні зобов’язання
282,7 1,08 827,0 3,06
+544,3
+1,98
Усього
оборотних
активів
26194,6 100,0
27005,0 100,0 +810,4
-
Підприємству необхідно прагнути до подальшого збільшення частки власного оборотного капіталу у розумних межах, оскільки його надлишок також може негативно вплинути на фінансовий стан підприємства.
За результатами розрахунків (табл.
5.4) видно, що основним джерелом фінансування оборотних активів підприємства є позиковий капітал (частка його становить у звітному році 82,43%). В свою чергу, найбільшу питому вагу у сумі позикових коштів мають кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (23,7% станом на кінець звітного року), векселі видані (20,34%), довгострокові кредити банків (15,43%), розрахунки з одержаних авансів (11,38%). Решта складових позикового капіталу мають досить неістотну частку.
Отже, досліджуване підприємство поєднує самофінансування оборотних активів із залученням зовнішніх ресурсів, що є цілком
виправданим у ринкових умовах. Водночас частка позикового капіталу у джерелах формування оборотних активів є вкрай високою, що свідчить про низький рівень фінансової стійкості підприємства, його істотну залежність від зовнішніх кредиторів.
У подільшій діяльності необхідно прагнути до оптимізації структури капіталу (зокрема, джерел формування оборотних активів).
У фінансовому аналізі розрізняють чотири види стратегій фінансування оборотних активів: ідеальну, агресивну, консервативну, компромісну.
Iдеальна стратегічна модель означає, що поточні активи за своєю величиною дорівнюють короткостроковим зобов’язанням. На практиці така модель практично не зустрічається.
Агресивна стратегічна модель означає, що довгострокові пасиви виступають джерелом покриття необоротних активів і тієї мінімальної частини поточних активів, які необхідні для проведення господарської діяльності (системної частини поточних активів). Варіаційна частина поточних активів покривається повністю кредиторською заборгованістю.
Консервативна стратегічна модель передбачає, що і системна, і варіаційна частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами.
Компромісна стратегічна модель є найбільш реальною. У цьому випадку необоротні активи, системна частина поточних активів і половина варіаційної частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами.
Обираючи пропорції коротко- та довгострокових джерел фінансування оборотних активів, підприємство також може вибрати консервативну або агресивну стратегію управління короткостроковими зобов’язаннями. Консервативна політика орієнтується на довгострокові джерела фінансування, а агресивна, навпаки, віддає перевагу короткостроковим кредитам та позикам.
Поєднання стратегій управління оборотними активами та джерел їх фінансування формує комплексну політику управління оборотним капіталом. Вона може бути консервативною, помірною або агресивною.
Консервативна політика включає комбінацію консервативних стратегій.
Помірна поєднує консервативну політику з оборотних активів з агресивною політикою стосовно джерел фінансування.
Агресивна політика комбінує агресивні стратегії.
Комплексна консервативна політика знижує ризик та забезпечує меншу віддачу (рентабельність активів), помірна — середній ризик і середню віддачу, агресивна — високий ризик та високу рентабельність використання активів.
У подільшій діяльності необхідно прагнути до оптимізації структури капіталу (зокрема, джерел формування оборотних активів).
У фінансовому аналізі розрізняють чотири види стратегій фінансування оборотних активів: ідеальну, агресивну, консервативну, компромісну.
Iдеальна стратегічна модель означає, що поточні активи за своєю величиною дорівнюють короткостроковим зобов’язанням. На практиці така модель практично не зустрічається.
Агресивна стратегічна модель означає, що довгострокові пасиви виступають джерелом покриття необоротних активів і тієї мінімальної частини поточних активів, які необхідні для проведення господарської діяльності (системної частини поточних активів). Варіаційна частина поточних активів покривається повністю кредиторською заборгованістю.
Консервативна стратегічна модель передбачає, що і системна, і варіаційна частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами.
Компромісна стратегічна модель є найбільш реальною. У цьому випадку необоротні активи, системна частина поточних активів і половина варіаційної частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами.
Обираючи пропорції коротко- та довгострокових джерел фінансування оборотних активів, підприємство також може вибрати консервативну або агресивну стратегію управління короткостроковими зобов’язаннями. Консервативна політика орієнтується на довгострокові джерела фінансування, а агресивна, навпаки, віддає перевагу короткостроковим кредитам та позикам.
Поєднання стратегій управління оборотними активами та джерел їх фінансування формує комплексну політику управління оборотним капіталом. Вона може бути консервативною, помірною або агресивною.
Консервативна політика включає комбінацію консервативних стратегій.
Помірна поєднує консервативну політику з оборотних активів з агресивною політикою стосовно джерел фінансування.
Агресивна політика комбінує агресивні стратегії.
Комплексна консервативна політика знижує ризик та забезпечує меншу віддачу (рентабельність активів), помірна — середній ризик і середню віддачу, агресивна — високий ризик та високу рентабельність використання активів.