Ім'я файлу: визначення знання2,3,4,5.doc
Розширення: doc
Розмір: 77кб.
Дата: 28.09.2022
скачати
Пов'язані файли:

5.3 Визначення знання.

Підходи до розуміння знань.

Існують різноманітні визначення поняття знання, які сформульовані в різних культурах та школах мислення,вони всі мають деякі спільні елементи:

  • Відмінності понять знання і факту;

  • Значення свідомості для отримання знань;

  • Залежність одного знання від іншого;

  • Не можливо розділити знання та його носія.

Виходячи з цього, у загальних рисах знання можна визначити як накопичені напрацювання до дії.

У західній культурі знання традиційно розглядатися як предмет віри. Платон , одним з перших філософів , описував знання як «віру , підтверджену практикою»: знання – це віра, яка при раціональному підході стає істиною. Цей погляд на знання підкреслює важливість особистості , яка його має. Самі відомі ствердження про засоби пізнання належать західноєвропейським філософам Святому Ансельму ( Я вірю, відповідно , я знаю)і Декарту ( «Я думаю, відповідно , я існую»).

У індійській філософії знання розглядається зовсім по іншому. Тут відсутня концепція формування знань або аналізу даних для отримання знань. Замість цього існує теорія примана (pramana), сутність якої можна охарактеризувати як наявність «джерел знання», які існують незалежно від нас. Спроможність пізнавати спирається не на будь – який варіант можливості аналізу або використання інших знань. Знання відкрите перед людиною , якщо його здібності відчувати і розуміти достатньо розвинені, для того щоб постигати знання.

У китайському мисленні поняття знання співвідноситься з тим, як відбувається пізнання речей. Принциповою ціллю дослідника , який мислить , є пошук «шляху» (традиційний переклад концепції дао), а не істини ; при чому останнє розуміється у першому. У зв’язку з цим іноді кажуть, що людина західної культури шукає сенс життя, а китайської – спосіб пізнання життя.

У буддійському підході до знання істинне знання розглядається не як «речі» або «предмети» окремо, а тільки як універсум, або мировий світогляд.

Всі ці підходи : західний ( з вірою як основним елементом) , індійській філософії ( з джерелами знання)і китайській філософії( з пошуком шляху пізнання) –у різних аспектах розглядають одну проблему: західний – що ми знаємо, китайський – як ми пізнаємо і індійський – звідки ми знаємо.

Дані, інформація, знання , мудрість.

Для розуміння знань та способів управління ними необхідно ввести розмежування між даними ( фактами), інформацією, знаннями та мудрістю.

Різниця між знаннями і даними найбільш характерно для європейської філософії, якій притаманний традиційний інтерес до «фактів»;східна філософія не приділяє їм такої уваги.

Базові поняття «Данні», «Інформація», «Знання» та «Мудрість» створюють інформаційну піраміду.

Данні – фундамент інформаційної піраміди ,її несуча основа , яка народжує поняття «інформація». Дані – це вихідний матеріал , який є будівельним блоком для інформації та знання. У той час далеко не всі знання можуть бути корисними, тобто з них необхідно вилучити корисну інформацію.

Інформація – взаємопов’язані дані, які розглядаються у будь – якому контексті , з якого користувач може скласти власну думку. Інформація відображає деякі відомості. Вона формується лише після виконання двох функцій - збору і передачі даних, які можна об’єднати в один процес під назвою обробка даних. і

Знання – використання інформації і даних спільно з потенціалом практичного досвіду людей, з їх здібностями, ідеями, інтуїцією , упевненістю та мотивацією. Знання – це інформація , яка допомагає розв’язувати задачі. Отримання знань часто потребує колективної роботи.

Мудрість – правильне використання накопичених знань з урахуванням визначених особливостей , рамок та границь.

Якщо узагальнити все можна надати коротку характеристику вихідних понять:

  • Данні – окремі символи;

  • Інформація – оброблені данні , які можна використовувати,мають відношення до опису, визначенню, або перспективі , відповідають на питання «хто?»,»що?», «де?» та «коли?»;

  • Мудрість - включає в собі принцип,мораль , досвід, розуміння та відповідає на питання «чому?»

Продовження

Рух від даних до інформації і далі до знання та мудрості має на увазі серйозний аналіз вихідного матеріалу, тому можна зробити наступні висновки:

  • Сукупність даних не є інформація;

  • Сукупність інформації не є знання;

  • Сукупність знань не є мудрість;

  • Сукупність мудрості не є істина (правда).

Формалізована, частково формалізована и не формалізована інформація.

Всю інформацію, яку використовує менеджер в прийнятті рішення про діяльність організації, можна умовно розділити на три категорії: Формалізовану, частково формалізовану и не формалізовану інформацію.

В залежності від ступеню формалізації інформації визначаються типи рішень : структуровані , частково структуровані, не структуровані – та ступеню участі в прийнятті рішення комп’ютера і людини. Потрібних даних у чистому вигляді практично ніколи не буває. Корисну інформацію потрібно виловлювати серед великої кількості непотрібної , тому не випадково з’явився новий напрямок переробки даних , який має назву Data Mining ( переробка руди даних).

Значна частина інформації є важко формалізованою. Наприклад , з однією людиною у Вас відношення налагоджуються дуже швидко, а з іншою ні. Тим не менш, така інформація також повинна враховуватися у процесі прийняття рішень. Із виникненням Інтернету виникло багато неформалізованої мультимедійної інформації на сайтах, тому з’явилася потреба в умінні аналізувати також і цей вид інформації.

Індивідуальні та організаційні знання.

Індивідуальне знання – знання кожного співробітника організації.

Організаційне знання – розподілений набор принципів, фактів, навичок, правил, які інформаційно забезпечують процеси прийняття рішення, поведінку та дії в організації. Воно розвивається на основі індивідуальних знань кожного співробітника організації. Різні автори намагалися надати класифікацію організаційних знань. Частка з них вважає що на підприємстві мають місце три категорії знань:

  • Знати як ( практичне знання);

  • Знати чому ( теоретичне знання);

  • Знати що (стратегічне знання).

Інші акцентують увагу на комерційному знанні ,яке є розвиненою мережею зразків,правил, сценаріїв, які включені у деякі аспекти підприємства, та розподілені всюди на ньому , що забезпечує результативність його дій на ринку. Менеджери потребують всі ці знання , якщо вони повинні поліпшити діяльність організації. Виходячи з такого уявлення , організаційні знання можуть знаходитися як в середині організації( персонал, бази даних, картотеки та архіви документів , ділові процедури), так і поза неї (знахідки конкурентів, звіти по галузі, прогнози розвитку ринку, інновації на ринку).

Неявні, явні та потенційні знання.

По формі знання прийнято розподіляти на три групи:

  • Неявні знання (tacit knowledge);

  • Явні знання (explicit knowledge);

  • Потенційні знання (potential knowledge).

Неявні знання частиш всього не висловлюються і є підставою вираження власного досвіду, що робить їх важкими для записів та зберігання.

Явні знання – знання , зміст яких виражений чітко, а деталі можуть бути записані та збережені.

Потенційні знання – знання , які ще приховані у місцях зберігання , не явні, їх потрібно знайти за допомогою спеціальних статистичних пакетів( Data Mining).

Важливо підкреслити , що неявні та явні знання мають цінність коли вони разом. Наприклад :

  • рентгенівський знімок – це явні знання;

  • рентгенівський знімок в руках звичайної людини не дає ніякої інформації;

  • лікар без знімка не може поставити діагноз;

  • лікар зі знімком у руках може призначити лікування.

Всі форми знання виникають з початку як індивідуальне знання. Для того щоб бути використаним з метою суттєвого поліпшення діяльності організації, вони повинні перетворитися в організаційне знання. Для неявного знання це особливо складно. Роль системи управління знаннями в організації складається в тому, щоб забезпечити перетворення індивідуального навчання в організаційне.
Типи знань.

Для кращого розуміння процесу управління знаннями була введена їх класифікація за типами:

  • знання предметної галузі;

  • знання людей;

  • знання процесів

Знання предметної галузі мають найбільш конкретну форму та представляють собою тип знань, з якими люди частіше всього стикаються ( професії, спеціальності). Ці знання можуть засерджуватися у інформаційних та даних новин, електронній пошті.

Знання людей ґрунтуються на тій особі, яка вам відома: колеги, ділові партнери,потенційні інвестори. Ця інформація визначається згідно резюме або бази даних, які зберігають інформацію про професійні якості фахівців, зовнішніх контактах організації.

Знання процесів представляють собою інформацію про те, як примусити знання бути дієвими. Це знання того, як організовані ділові процеси в організації: обслуговування замовників, оформлення наказів. Коли знання переносяться на ділові процеси, підвищується загальний рівень знань всієї організації та вони, в свою чергу, переносяться на нові на нові продукти та послуги. Як і знання людей, знання процесів не може бути достатньо ефективно формалізовано. Управління знаннями людей і процесів представляє собою найвищій рівень технології управління знаннями.

У реальному житті найбільш ефективні співробітники , як правило, це ті, хто добре знає свою предметну галузь, людей у власній організації, хто добре розуміє, як побудована організація та як вона працює( знання процесів). У зв’язку з цим потрібна інтеграція всіх трьох типів знань.

5.4 Шляхи надходження та розповсюдження знань.

Рух від даних до знань передбачає обробку даних та інформації. Накопичені знання систематизуються , обробляються ,узагальнюються , в результаті чого виникає наука. Виникає необхідність оцінити послідовність руху : дослідження – знання – наука.

Дослідження – процес пізнання, його результат – нове знання « накопичене» на те , що вже є.

Наука – розробка та теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність. Знання перетворюються у науку тоді,коли у їх обробці використовуються математика і комп’ютери, тому почав використовуватися термін «наукові дослідження».

У зв’язку зі зростанням досліджень складних об’єктів інтенсивно розвиваються методи статистичного аналізу. Частіше почали використовувати методи DataMining , які засновані на нейронних мережах. Відмінності підходів звичайної статистики таDataMining : статистика ставить конкретні питання «Які величини показників?», а DataMiningформулює їх менш конкретно « Чи існують якісь характерні ознаки явища?»

Порівняння задач для статистики та Data Mining

Статистика
DataMining

Задачі

Які середні показники травматизму для курячих та не курячих ?
Чи зустрічаються точні шаблони у описаннях людей , які мають ризик отримати травму?

Який середній розмір телефонних рахунків існуючих клієнтів у порівнянні з рахунками клієнтів , які відмовилися від послуг телефонної компанії?

Чи маються характерні портрети клієнтів , які ймовірно збираються відмовитися від послуг телефонної компанії?

Яка середня величина щоденних придбань за вкраденою та не вкраденою кредитною карткою?
Чи існують стереотипні схеми придбань для випадків злочинів з кредитними картками?


Навчання менеджерів принципово відрізняється від навчання інженерів: у менеджера, на відміну від інженера, може бути декілька правильних рішень. На початковій стадії навчання накопичуються явні знання, потім напрацьовуються явні знання , потім – неявні ( вміння та навички). Для явних знань використовується книги і презентації замість конспектування під диктовку, а зекономлений час, використовується для накопичення неявних знань. На заключній стадії використовується Case Study – дослідження ситуації з боротьбою протилежних думок.

Бізнес ще не точна наука. Не має нікого очевидно вірного рішення ділової проблеми. «Менеджер немає можливості поглянути у кінець книги , для того щоб побачити , чи знайшов він правильне рішення. У кожній діловій ситуації мається зажди припустима можливість , що найкраща відповідь ще не була знайдена – на викладачами».(І.І.Брагг).

5.5 Напрями використання знань.

Наука виробляє та теоретично систематизує об’єктивні знання про дійсність. У сучасному світі наука стала вагомим фактором розвитку , а наукові дослідження мають наступні види:

  • фундаментальні – спрямовані відкриття та вивчення нових явищ на межі відомого та невідомого;

  • прикладні – направлені на те щоб з’ясувати як використовувати наукові знання з фундаментальних досліджень;

  • експериментальні - виявляють властивості об’єктів за допомогою експерименту;

  • пошукові – встановлюють фактори , які впливають на об’єкт, знаходять шляхи створення нових технологій;

  • теоретичні – узагальнюють пізнавальну діяльність і практику.

Результати досліджень знаходять широке використання : нові матеріали та вироби,все що має назву високі технології. У менеджменті знання допомагають розробляти прогнози на підставі моделювання процесів та аналізу цих моделей. Знання конкретних об’єктів та процесів лежать в основі систем підтримки прийняття рішень.

Чим більше накопичується інформації , тим складніше стає зберігати на паперових носіях або запам’ятовувати. В останній час склалася багатомірна модель даних, яка використовується , коли метою є аналіз даних , а не виконання транзакцій. У роздрібній торгівлі придбання – це факт, обсяг придбання та вартість – параметри, а тип придбаного продукту , час та місце придбання – вимірювання.

Багатомірні моделі даних мають важливі напрями використання , які пов’язані з аналізом даних.

  • системи оперативної аналітичної обробки OLAP (On- Line Analytical Processing) – дозволяють оперативно отримувати відповіді на запити, які охоплюють великі обсяги даних у пошуках загальних тенденцій;

  • місця зберігання DW ( Data Warehouse) – інтегрують для аналізу інформацію з декількох джерел на підприємстві.

Управління та обмін знаннями.

Існують близькі по значенню терміни «інтелект бізнесу» та управління знаннями, а також «обмін знаннями».

Інтелект бізнесу – засоби, які дають кінцевому споживачеві можливість доступу та наступного аналізу прикладних структурованих даних з метою прогнозування і прийняття рішень. Перетворення даних у знання є одним з аспектів управління знаннями.

Управління знаннями – більш універсальна дисципліна , яка забезпечує інтегрований підхід до створення, збору, організації , доступу та використання ресурсів організації. Ці ресурси включають структуровані бази даних , текстову інформацію, неявні знання та експертизу , які у головах співробітників.

Обмін знаннями – основний принцип управління знаннями . Є три способу обміну знаннями:

  • традиційний – без збереження інформації на захищеному носії, у результаті чого їм ніхто не зможе скористатися;

  • усне спілкування – різні збори ( у відділах) , також розмова за сніданком є повноцінним засобом обміну знаннями;

  • з використанням технічних можливостей управління знаннями на основі баз даних та мереж.

Управління знаннями – це дисципліна , а не продукт , обумовлена людським фактором, воно дає відповіді на наступні питання:

  • як швидко вводити нових співробітників у курс справи?

  • як об’єднати знання окремих співробітників?

  • як інтенсифікувати процес генерації нових ідей?

  • як накопичувати знання та розповсюджувати їх по всієї організації?

  • як фіксувати знання цінних співробітників, які можуть залишити вашу організацію?

Людський фактор та операції над знаннями.

Всі процеси обробки інформації можливо було б автоматизувати. Тоді проблема управління знаннями зводиться до чисто технічної задачі. Однак роль людського фактору у роботі з інформацією незвичайно велика. Як правило, співробітники підприємства не схильні ділитися з колегами важливою інформацією. Необхідно щоб хвороба, відрядження або звільнення окремого співробітника не ставало перешкодою для бізнесу з причини зникнення важливої інформації, яку він мав.

Можна піти по адміністративному шляху : включити до інструкції персоналу пункти,які б зобов’язували або заохочували співробітників ділитися знаннями ,які вони мають. Альтернативою є використання принципів TQM, коли співробітники об’єднанні єдиною метою. Без використання методів TQM управління знаннями втрачає зміст.

Експерти виділяють в управлінні знаннями чотири стратегії використання інформації у реальних бізнес – процесах:

  • перша стратегія – оперативне прийняття рішень, що дозволяє раніше конкурентів реагувати на несподівані події. Управління знаннями повинно покращити реагування за рахунок організації та спрямування зовнішніх даних тому,хто кращою мірою може їх інтерпретувати. Управління знаннями повинно забезпечувати відповідь на питання «хто?», «що?», «де?» та «коли?» - щоб організація краще могла координувати свої дії.

  • друга стратегія – удосконалення окремих бізнес-процесів , створення нових та оптимізація процесів,що маються, а також запозичення корисного досвіду інших підприємств.

  • третя стратегія – створення інноваційних рішень, у тому числі для проведення мозкових штурмів, де також необхідно знати багато про все. Управління знаннями повинно допомагати збирати разом експертів для спільного створення нових ідей , продуктів та послуг;

  • четверта стратегія - підвищення компетентності співробітників. Необхідно навчати нових співробітників, знайомити їх з досвідом роботи підприємства,інформаційним матеріалом та методиками роботи. Досвідчених співробітників також корисно ознайомлювати з інформацією, яка може допомогти у розв’язанні їхніх проблем. Це необхідно для того, щоб знання засвоювалися не тоді коли часу обмаль і потрібно швидко щось зробити, а коли є час у всьому розібратися , зрозуміти що стоїть за тим або іншим фактом або повідомленням , на що це може вплинути і де можна буде використати придбаний досвід.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас