Ім'я файлу: 42_Анатомія_вуха_Провідні_шляхи_слуху_та_рівноваги_.docx
Розширення: docx
Розмір: 3154кб.
Дата: 21.03.2023
скачати


42. АНАТОМІЯ ВУХА. ПРОВІДНІ ШЛЯХИ СЛУХУ ТА РІВНОВАГИ.

Вухо (auris)

Це складно побудований рецептор слухового та присінкового аналізаторів. Розрізняють три вiддiли вуха:

  • зовнішнє (auris extema);

  • середнє (auris media);

  • внутрішнє (auris interna).

Зовнішнє вухо (auris externa)

До нього належать вушна раковина (auricula) та зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus). Вушна раковина утворена еластичним вушним хрящем (cartilago auriculae) вкритим шкірою. Вiльний край вушної раковини носить назву завиток (helix), спереду якого знаходиться протизавиток (antihelix). Борозна між ними зветься човном (scapha). Спереду вiд протизавитка міститься заглиблення – раковина вуха (concha auriculae), на дні якої помітний зовнішній слуховий отвір, що продовжується у раковина вуха зовнішній слуховий хід. Внизу протизавиток закінчується протикозелком (antitragus). спереду від якого розташований козелок (tragus). Внизу мiж козелком та протикозелком знаходиться мiжкозелкова вирiзка (incisura intertragica). Вушний хрящ фіксується до скроневої кістки зв'язками та м'язами.

Зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus) - трубка близько 25 мм завдовжки, в якій розрізняють зовнішню (1/3 хрящову) і внутрішню (2/3 кісткову) частини. Хід має два згини, тому щоб побачити барабанну перетинку, де вiн закінчується, вушну раковину необхідно відтягнути зовнi та вгору. Зовнішній слуховий хід вкритий шкірою, епітелій якої продовжується на барабанну перетинку. Шкіра містить волосяні фолікули, сальнi та сірчанi залози.

Середнє вухо (auris media)

Складається з барабанної порожнини (cavitas tympani) та сполучених з нею повітроносних комірок (соскоподібні, печера); слухової труби (tuba auditiva), слухових кісточок (ossicula auditus) і барабанної перетинки (membrana tympanica).

Барабанна порожнина (cavitas tympani) нагадує барабан нахилений верхнім краєм вбік, об'ємом понад 1 см. У ній розрізняють шість стінок: передню — сонну (paries caroticus), задню — соскоподібну (paries mastoideus), верхню — покрівельну (paries tegmentalis), нижню — яремну (paries jugularis), бічну — перетинчасту (paries membranaceus), присередню — лабіринтну (paries labyrinthicus). Барабанна порожнина сполучається з соскоподібною печерою (antrum mastoideum) та чисельними соскоподібними комірками (cellulae mastoideae) вкритих, як і стінки cavitas tympani, слизовою оболонкою.

Слухова труба (tuba auditiva Eustachii), вистелена війковим епітелієм, сполучає барабанну порожнину з носоглоткою через ostium pharyngeum tubae auditivae тa ostium tympanicum tubae auditivae, врівноважуючи в ній тиск повітря з довкіллям. Стінка труби має (1/3) кісткову і (2/3) хрящову будову. На межі цих двох частин міститься її звуження - перешийок - isthmus tubae auditivae.

Слухові кісточки (ossicula auditus). Три слухових кісточки: молоточок (malleus), коваделко (incus) та стремінце (stapes) шляхом суглобових з'єднань формують ланцюжок для проведення звукових коливань від барабанної перетинки до перилімфи присінку.

Ручка молоточка зрощена з барабанною перетинкою, а його головка формує з коваделком сідлоподібний коваделко-молоточковий суглоб (art. incudomallearis). Другий суглоб - кулястий коваделко-стремінцевий (art. incudostapedialis) утворений сочевицеподібним вiдростком довгої нiжки коваделка i головкою стремінця. Основа стремінця з'єднана з вікном присінка барабанно-стремінцевим синдесмозом (syndesmosis tympanostapedialis).

М'язи слухових кісточок: м'яз-натягувач барабанної перетинки (m. tensor tympany) та стремінцевий м'яз (m. stapedius) забезпечують регуляцію звукопровiдного апарату вiдповiдно до звукових коливань рiзної амплітуди.



Барабанна перетинка (вид зовні)



Внутрішнє вухо (auris interna) або присінково-завитковий орган (organum vestibulocochleare).

У його складі розрізняють кістковий та перетинчастий лабіринти.

Кістковий лабіринт (labyrinthus osseus) знаходиться у товщі пірамідки скроневої кістки i мiстить всередині перетинчастий лабіринт, від якого відмежований перилімфатичним простором. До складу кісткового лабіринту належать три частини:

  1. присiнок (vestibulum);

  2. завитка (cochlea);

  3. півколові канали (canales semicirculares).

1. Присінок займає центральне місце кісткового лабіринту мiж барабанною порожниною і внутрiшнiм слуховим ходом. На бічній стінці присiнка знаходяться 2 вікна (присiнка i завитки), на присередній - еліптичний та кулястий закутки (recessus ellipticus et sphericus) i завитковий закуток (recessus cochlearis).

Закутки пронизанi маленькими отворами - решітчастими плямами (maculae cribrosae), крізь які проходять волокна присiнкового та завиткового нервів. На дні recessus ellipticus міститься також внутрішній отвір канальця присiнка (apertura interna canaliculi vestibuli). Задня стiнка має п'ять отворiв пiвколових каналів.

2. Спереду присiнок продовжується у спіральний канал завитки (canalis spiralis cochleae). Цей канал робить 2,5 оберти навколо веретена завитки (modiolus cochleae), основа якого пронизана отворами, що ведуть до спірального канала веретена (canalis spiralis modioli). Крізь ці отвори проходять волокна завиткового нерва. У спіральний канал завитки випинає кісткова спіральна пластинка (lamina spiralis ossea), яка в межах купола завитки містить гачок (hamulus laminae spiralis), що обмежує отвір завитки (helicotrema). Крізь цей отвір сполучаються між собою сходи присiнка (scala vestibuli) та барабанні сходи (scala tympani).



3.Півколові канали (canales semicirculares). У кількості трьох (передній, задній, бічний) (canales semicirculares anterior, posteri or, lateralis) знаходяться позаду присiнка у трьох взаємно перпендикулярних площинах: відповідно - стрiловiй, фронтальній, горизонтальній. Кожний півколовий канал має двi нiжки, але сумiжнi нiжки переднього та заднього каналiв зливаються у спільну кісткову ніжку (crus osseum commune), яка з чотирма іншими відкривається у присінок. Одна із нiжок кожного півколового канала (крім задньоï нiжки бічного канала i спільної кісткової нiжки) вiдкривається у присiнок розширенням - кістковою ампулою. Отже, утворюються загалом три ампульнi кiстковi нiжки передня, задня i бiчна (crura ossea ampularia anterior, posterior et lateralis). Задня нiжка бічного півколового канала отримала назву простої (crus osseum simplex).

Перетинчастий лабіринт (labyrinthus membranaceus) залягає всередині кісткового і відокремлений від нього перилімфою, що заповнює перилімфатичний простір (spatium perilymphaticum). Перетинчастий лабіринт заповнений ендолімфою (endolympha) i має також три частини:

  1. присінковий лабіринт (labyrinthus vestibularis);

  2. півколові протоки (ductus semicirculares);

  3. завиткову протоку (ductus cochlearis).

1. Присінковий лабіринт (labyrinthus vestibularis) об'єднує у своєму складі маточку (utriculus), яка розташована в recessus ellipticus та мішечок (sacculus), що виповнює recessus sphericus. У маточку вiдкриваються п'ять перетинчастих півколових протоків. Мішечок та маточка сполучаються між собою маточково-мішечковою протокою (ductus utriculosaccularis), яка продовжується в ендолімфатичну протоку (ductus endolymphaticus). Ця протока виходить з кісткового лабіринта крiзь apertura interna canaliculi vestibuli i закiнчується ендолімфатичним мішком (saccus endolymphaticus) y товщі твердої оболони головного мозку. З іншого боку мішечок продовжується у завиткову протоку крiзь сполучну протоку (ductus reuniens). Внутрішня поверхня маточки i мішечка містить рецептори, що сприймають гравітацію, статичне положення голови та прямолінійні рухи тіла без пришвидшення. Рецептори це плями маточки та мішечка (maculae utriculi et sacculi), які мають волоскові сенсорні клітини в оточеннi драглистої перетинки статичного піску (membrana statoconiorum) та статичного піску (statoconium). При статичних навантаженнях статичний пісок здатний переміщатися під впливом току ендолімфи, викликаючи подразнення волоскових сенсорних клітин.

2. Півколові протоки (ductus semicirculares).

Відповідно до півколових каналів, розрізняють передню, задню та бічну півколові протоки (ductus semicirculares anterior / posterior / lateralis). Кожна протока має перетинчасту ампулу (ampullae membranaceae anterior / posterior / lateralis). Трьома ампулами, спільною та простою перетинчастою ніжками півколові протоки впадають у маточку.

Внутрішня поверхня кожної перетинчастої ампули містить випинання - ампулярний гребінь (crista ampullaris), який вкритий нейроепітеліальним прошарком волоскових сенсорних клітин з волосками зануреними в драглистий купол (cupula). Ампулярні гребінці сприймають кутове пришвидшення, силу зміни швидкості. При їх пошкодженні - порушення рівноваги, падіння.

3. Завиткова протока (ductus cochlearis), знаходиться у спіральному каналі завитки, закінчуючись на верхівці завитки купольним сліпим кінцем (caecum cupulare). Присінковий сліпий кінець (caecum vestibulare) сполучається з мішечком крізь сполучну протоку (ductus reuniens).

На поперечному розрізі завиткова протока має трикутну форму. Зовнішня стінка (paries externus) завиткової протоки зростається з окістям стінки спірального каналу, нижня - основна пластинка (lamina basilaris) як частина барабанної стінки (paries tympanicus) приростає до кісткової спіральноï пластинки; верхня - присінкова стінка (paries vestibularis) найтонша. Зовнішня стінка містить інтенсивне кровоносне русло та секреторні клітини, що продукують ендолімфу.

Вище та нижче вiд завиткової протоки спіральний канал завитки поділений на сходи, вiдповiдно, сходи присiнка (scala vestibuli) та барабанні сходи (scala tympani), які заповнені перилімфою. Коливання перилімфи присінка під впливом коливань стремінця у вікні присiнка передається перилiмi присінкових сходів, яка крізь отвір завитки (гелiкотрему) досягає перилімфу барабанних сходів. Повернувшись до присiнка, коливання перилімфи амортизуються вторинною барабанною перетинкою. Внутрішня поверхня основної пластинки барабанної стінки утримує на собі рецептор слухового аналізатора - спіральний орган (organum spirale (Corti)). Волоскові сенсорні клітини спірального органа вкриті сітчастою перетинкою (membrana reticularis), над якою розташована покрівельна мембрана (membrana tectoria). Спіральний орган трансформує механічні коливання пери- та ендолімфи в нервовий імпульс.



Провідні шляхи присінково-завиткового органа

Провідні шляхи слухового аналізатора

Тіло першого нейрона (біполярні нейроцити) міститься у спіральному вузлі (ganglion spirale), який лежить у спіральному каналі веретена (canalis spiralis modioli). Дендрити біполярних нейроцитів досягають рецептора - спірального органа, від якого відводять нервовий імпульс. Аксони біполярних нейроцитів проводять нервовий імпульс до тіл других нейронів, формуючи завитковий нерв (nervus cochlearis). У межax meatus acusticus internus до нього приєднується присінковий нерв (n. vestibularis). Сформований, таким чином, присінково-завитковий нерв (n. vestibulocochlearis) заглиблюється у речовину мозку (мосто-мозочковий кут).

Аксони тiл першого нейрона слухового аналізатора досягають нейроцитів переднього та заднього завиткових ядер (тiло ІІ-го нейрона), де і перемикаються.

Аксони нейроцитів заднього завиткового ядра утворюють на поверхні ромбоподібної ямки мозкові смуги IV-го шлуночка. Незначна частина аксонів, яка прямує на протилежний бік, перемикається на нейроцитах ядер трапецієподібного тіла (тіло ІІІ-го нейрона). Аксони цих нейроцитів теж вливаються у склад бічної петлі.

Аксони нейроцитів переднього завиткового ядра утворюють трапецієподібне тіло моста, прямуючи на протилежний бік і частково перемикаючись на нейроцитах ядер трапецієподібного тіла (тіло ІІІ-го нейрона). Аксони цих нейроцитів також формують бічну петлю, в ядрах якої перемикається незначна кількість аксонів ІІ-го нейрона. Таким чином, аксони нейроцитів тіл ІІ-х та ІІІ-х нейронів у складi бiчної петлі досягають нейроцитів ядра присереднього колінчастого тіла (IV-й нейрон) та нейроцитів ядра нижнього горбка покрівлі mesencephalon (рефлекторний підкірковий центр).

Аксони IV-го нейрона прямують через задню нiжку внутрiшньоï капсули, де формують слухову променистість і досягають поперечних скроневих звивин (кiрковий кінець слухового аналізатора).

Аксони нейроцитiв ядер нижніх горбків покрівлі середнього мозку формують перехрещений покрівельно-спинномозковий шлях, який забезпечує рефлекторнi, захисні рухові реакції на неадекватні слухові подразнення.

Провідні шляхи статокінетичного аналізатора

Тіло першого нейрона (біполярні нейроцити) знаходиться у присінковому вузлі (ganglion vestibulare). Дендрити цих нейроцитів прямують від рецепторів (статичних - maculae utriculi et sacculi, кінетичних cristae ampulares), а аксони формують присiнковий нерв і досягають присінкових ядер (тіло ІІ-го нейрона). Незначна частина цих аксонів минає присінкові ядра i через нижнi мозочковi нiжки досягає клаптико-вузликову частку мозочка.

Аксони нейроцитів тіла ІІ-го нейрона (верхнє, нижнє, присереднє та бічне присiнковi ядра) прямують:

  • До ядер таламуса протилежного боку у складі присередньої петлі (бічне ядро таламуса тiло III-го нейрона);

  • До мозочка (ядра вершини) у складi tractus vestibulocerebellaris (опосередкована дія на екстрапірамідну систему);

  • До спинного мозку, як tractus vestibulospinalis;

  • До присереднього поздовжнього пучка, досягаючи у його складі ядер III, IV, VI, XI пар черепних нервів та мотонейронів передніх рогів шийного вiддiлу спинного мозку;

  • До сітчастої речовини - tractus vestibuloreticularis, а через її зв'язки до ядер IX та Х пар черепних нервів.

Саме ці зв'язки обумовлюють вегетативні розлади під час вестибулярних навантажень.

Аксони нейроцитів бічного ядра таламуса (ІІІ-й нейрон) досягають кору середньої та нижньої скроневих звивин (кіркове ядро стато-кінетичного аналізатора). Проте його локалiзацiя ще остаточно не вивчена.



Увага! Даний матеріал – структурована інформація. Для детальнішого ознайомлення з темою слід звернутися до підручника або знайти інформацію на сайті anatom.ua


скачати

© Усі права захищені
написати до нас