1 2 ЗМІСТ Вступ 3 1. Розробка ситуативної схеми лінії передачі 7 2. Вибір цифрової системи передачі та типу волоконно-оптичного кабелю 9 2.1. Вибір цифрової системи передачі 9 2.2. Вибір типу волоконно-оптичного кабелю 10 3. Характеристика сигналу цифрового лінійного тракту волоконно-оптичної системи передачі 14 4. Розрахунок довжини регенераційної ділянки 16 4.1. Розрахунок довжини з урахуванням загасання 16 4.2. Розрахунок довжини з урахуванням дисперсії 18 5. Діаграма енергетичного потенціалу на ділянці цифрового лінійного тракту 21 6. Розробка схеми організації зв’язку волоконно-оптичних систем передачі 27 7. Розрахунок обладнання кінцевих та проміжних пунктів 30 8. Заходи з охорони праці 32 Висновок 37 Перелік посилань 38 Додаток А 39 ВСТУП Основною тенденцією розвитку телекомунікацій на сьогодні є цифровізація мереж зв’язку, що передбачає їх побудову на базі цифрових методів передачі та комутації. Це пояснюється істотними перевагами цифрових методів передачі перед аналоговими, серед яких можна виділити: висока завадостійкість. Подання інформації в цифровій формі дозволяє здійснювати регенерацію (відновлення) цифрових символів при передачі їх лініями зв’язку, що значно знижує вплив перешкод і спотворень на якість інформації; незалежність якості передачі від довжини лінії зв’язку. В межах кожної ділянки регенерації, спотворення переданих сигналів виявляються мінімальними. Довжина ділянки регенерації і обладнання регенератора при передачі сигналів на великі відстані залишаються практично такими ж, як і у випадку передачі на малі. Так, при збільшенні довжини лінії в 100 разів для збереження незмінної якості передачі інформації досить збільшити довжину ділянки регенерації, лише на декілька відсотків; стабільність параметрів каналів цифрових систем передачі (ЦСП). Стабільність і ідентичність параметрів каналів (залишкове загасання, частотна і амплітудна характеристики тощо) визначаються, в основному, пристроями обробки сигналів в аналоговій формі. Оскільки такі пристрої складають меншу частину обладнання ЦСП, стабільність параметрів каналів в таких системах значно вища, ніж в аналогових. Цьому також сприяє відсутність у ЦСП впливу завантаженості системи на параметри окремих каналів. ефективність використання пропускної спроможності каналів для передачі дискретних сигналів. При введенні дискретних сигналів безпосередньо в груповий тракт ЦСП швидкість їх передачі може наближатися до швидкості передачі групового сигналу; можливість побудови цифрової мережі зв’язку. Цифрові системи передачі в поєднанні з аналогічними системами комутації є основою цифрової мережі зв’язку, в якій передача, транзит і комутація сигналів здійснюються у цифровій формі. При цьому параметри каналів практично не залежать від структури мережі, що забезпечує можливість побудови гнучкої розгалуженої мережі з високими показниками надійності та якості; оптимальні техніко-економічні характеристики. Передача і комутація сигналів у цифровій формі дозволяє використовувати обладнання на єдиних апаратних платформах. Це забезпечує зниження трудомісткості виготовлення устаткування, значно його здешевлює, зменшує спожиту енергію та габарити. Крім того, істотно спрощується експлуатація систем і підвищується їх надійність. Принципами цифровізації первинних мереж України є: а) реалізація цифровізації мереж електрозв’язку загального користування на основі програмних та технічних засобів визначеного варіанту плезіохронної цифрової ієрархії (PDH) і синхронної цифрової ієрархії (SDH) та побудова транспортної системи: – первинна – 2048 кбіт/с (PDH); – вторинна – 8448 кбіт/с (PDH); – третинна – 34368 кбіт/с (PDH); – четверинна – 139264 кбіт/с (PDH); – первинна –155,520 Мбіт/с (SDH); – четверинна – 622,080 Мбіт/с (SDH); – шістнадцятинна – 2488,320 Мбіт/с (SDH). б) формування (розширення) магістральної первинної мережі відбувається на основі СЦІ, а внутрішньозонних та місцевих первинних мереж –СЦІ і ПЦІ, з урахуванням введення на цих мережах цифрових комутаційних станцій, обладнання кросового з’єднання цифрових трактів та пріоритетного використання засобів зв’язку вітчизняного виробництва; в) реконструкція коаксіальних кабельних ліній зв’язку шляхом переведення їх на апаратуру з імпульсно-кодовою модуляцією (ІКМ) або організацією цифрових потоків в аналогових лінійних трактах за допомогою модемів; г) реконструкція окремих діючих радіорелейних ліній; д) поступове формування цифрових потоків в міру побудови цифрових ліній зв’язку для забезпечення роботи цифрових автоматичних міжміських телефонних станцій (АМТС) та інших споживачів; е) поступове виведення з експлуатації аналогових систем передачі з заміною їх на цифрові. Побудова в Україні оптичних магістральних, міських та приміських оптичних мереж дозволяє впровадження останніх розробок волоконно-оптичних систем передачі (ВОСП) та робить можливим надання користувачам практично всіх видів сучасних телекомунікаційних послуг: міжнародний, міжміський та місцевий телефонний зв’язок; телеграфний та телексний зв’язок; відео конференц–зв’язок; супутниковий зв’язок; цифрова мережа з інтеграцією служб (ISDN); передача даних, у тому числі на основі асинхронного режиму перенесення інформації( ATM) і транслювання кадрів(Frame Relay); доступ до мережі Інтернет; технічне обслуговування мереж радіомовлення та телебачення; радіотелефонний зв’язок; проводове мовлення. Єдина національна система зв’язку (ЄНСЗ) України являє собою сукупність систем первинної мережі електрозв’язку загального користування та відомчих систем електрозв’язку, що забезпечують задоволення потреб споживачів (підприємств, установ, організацій, населення та ін.) у послугах зв’язку. Первинні мережі електрозв’язку загального користування – це сукупність лінійних та станційних споруд для утворення мереж типових каналів передачі, типових трактів та цифрових потоків, які в свою чергу використовуються, в основному, для створення мереж з комутацією каналів, а в перспективі – з комутацією пакетів. Структура первинної мережі обумовлює об’єднання і розділення потоків інформації, що передаються, і тому реалізовані на ній системи передач будуються за ієрархічним принципом. Стосовно цифрових систем цей принцип полягає в тому, що число каналів ЦСП, яке відповідає певному ступеню ієрархії, більше числа каналів попереднього ступеня в ціле число раз. Подальший розвиток первинних мереж передбачає закінчення процесу їх цифровізації. 1. РОЗРОБКА СИТУАТИВНОЇ СХЕМИ ЛІНІЇ ПЕРЕДАЧІ Вибір проходження траси визначається розташовуванням кінцевих пунктів, які мають отримати високоякісний цифровий зв’язок. При виборі траси необхідно забезпечити: – найкоротшу протяжність траси; найменшу кількість перетинів, які утворюють складні умови прокладання кабелю та підвищують вартість будівництва; максимальне застосування механізмів при будівництві та використання сучасних методів прокладки кабелю; утворення найкращих умов експлуатації і обслуговування обладнання. Ситуативна схема лінії передачі м. Львів – м. Сарни (Рівненської області) показаний на рисунку 1.1. Відповідно до варіанту даної курсової кабель прокладатиметься вздовж автомобільного шляху, відстань між населеними пунктами складає 282 км. Розрахунок необхідної довжини оптичного кабелю (ОК) для будівництва лінії зв’язку виконаємо з урахуванням встановлених норм запасу на підземний оптичний кабель, що прокладається в ґрунті – 2 % . Тоді, довжина кабелю: де – протяжність траси. Рисунок 1.1–Ситуативна схема лінії передачі м. Львів – м. Сарни (Рівненської області) 2 ВИБІР ЦИФРОВОЇ СИСТЕМИ ПЕРЕДАЧІ ТА ТИПУ ВОЛОКОННО – ОПТИЧНОГО КАБЕЛЮ 2.1 Вибір цифрової системи передачі Відповідно до даного завдання необхідно організувати зв’язок між вказаними пунктами при заданих каналах тональної частоти (КТЧ=328) і заданій кількості первинних цифрових потоків (PDH), тобто потоків Е1=25 G.703 згідно рекомендацій Міжнародного союзу електрозв’язку по телефонії та телеграфії (МСЕ-Т). Еквівалентна кількість потоків Е1екв(відповідно рекомендацій МСЕ-Т G.703) визначається за формулою: де: - кількість транзитних первинних цифрових потоків Е1; - кількість каналів тональної частоти. Загальна кількість вторинних цифрових потоків Е2: Загальна кількість третинних цифрових потоків Е3: Для передачі цифрових потоків інформації, які визначаються за формулами (2.1,2.3,2.5), необхідно вибрати обладнання для цифрових систем передачі. Необхідну апаратуру цифрових систем передачі випускає ВАТ “Прожектор”, м. Малин Житомирської області. 2.2 Вибір типу волоконно–оптичного кабелю В теперішній час в Україні широко впроваджуються оптичні кабелі (ОК), що виготовляються на заводі ВАТ “Одескабель”. Кабель типу ОКЛБг (оптичний кабель, лінійний броньований гофрованою стальною стрічкою) призначений для прокладки в кабельній каналізації, трубах, блоках, безпосередньо в ґрунтах всіх категорій, зокрема в районах з високою корозійною агресивністю і територіях, заражених гризунами, окрім тих, що схильні до мерзлотних і інших деформацій, а також через болота, озера, несплавні і несудохідні річки глибиною до 15 метрів. Основний елемент оптичного кабелю – оптичне волокно (ОВ), має тришарову конструкцію: серцевина – оболонка – покриття. Серцевина волокна складається з кварцового скла, а оболонка може бути кварцова або полімерна (перевага віддається кварцовій). Захисне покриття виготовляється двошаровим: спочатку епоксіакрилатний полімер, а потім – пластмасове або лакове покриття. Оптичний кабель служить для передачі інформації на значні відстані, має мале загасання і велику інформаційну пропускну здатність. Рис. 2.1. Загальна структура волоконно-оптичного кабелю Кабель типу ОКЛБг - призначений для магістральних, зонових і міських мереж зв’язку.
Рисунок 2.2. Типова конструкція волоконно-оптичного кабелю 1. Центральний силовий елемент (склопластиковий стержень) . 2. Оптичні волокна, вільно укладені в трубках - оптичних модулях, заповнених тіксотропним гідрофобним гелем. 3. Міжмодульний гідрофобний заповнювач. 4. Кордель (за замовленням 2, 4, 8 мідних ізольованих жил дистанційного живлення). 5. Скріпляюча обмотка з ниток і стрічок (на вимогу - водоблокуюча стрічка) . 6. Периферійний силовий елемент - арамідні нитки. 7. Оболонка з поліетилену. 8. Броня із сталевої гофрованої ламінуючої стрічки. 9. Захисний шланг з поліетилену. 10. Шнур ріжучий (на вимогу). З номенклатури продукції заводу ВАТ “Одесакабель” для проектованої мережі зв’язку доцільно використовувати кабель типу: ОКЛБг-3-ДА-4-4х4Е 0,40Ф3,5/0,30Н19-16/2. ОК – оптичний кабель; Л – лінійний (для магістральних, зонових, міських мереж зв’язку); Бг – гофрована сталева стрічка, накладена вздовж; 3 – номер розробки, згідно якої номінальний зовнішній діаметр оптичного модуля (ОМ) становить 2,5мм; ДА – діелектричний (склопластиковий) стержень та високомодульні армідні нитки, які збільшують стійкість кабелю до розтягувальних зусиль; 4 – тип і матеріал захисних покровів: поліетиленова оболонка. сталева броня і поліетиленовий шланг з пластмас, які не поширюють горіння; 4 х 4Е – структура побудови серцевини ОК: чотири оптичних модуля в ОК, по 4 оптичних волокна в оптичному модулі, Е – одномодове оптичне волокно (ООВ); 0,40Ф3,5 – максимальний індивідуальний коефіцієнт загасання (0,4 дБ/км), коефіцієнт хроматичної дисперсії не більш 3,5 пс/(нм·км) на опорній довжині хвилі 1,31 мкм ; 0,30Н19 - максимальний індивідуальний коефіцієнт загасання (0,3 дБ/км), коефіцієнт хроматичної дисперсії не більш 19 пс/(нм·км) на опорній довжині хвилі 1,55 мкм ; 16/2 – загальна кількість оптичних волокон у кабелі (16) / кількість жил дистанційного живлення у кабелі (2) . Дистанційне живлення РГ1–РГ2 забезпечується КП1 – м.Львів, а дистанційне живлення РГ3–РГ4 здійснюється від КП2 – м.Сарни (Рівненської області). Живлення відбувається напругою живлення Uж = ± 4.7 В. Експлуатаційні характеристики кабелю наведені у таблиці 2.1. Таблиця 2.1 Експлуатаційні характеристики кабелю
Примітка: умови постачання кабелю: будівельна довжина кабелю = 4 км; постачання кабелю на барабанах 10 .... 20 км. 3. ХАРАКТЕРИСТИКА СИГНАЛУ ЦИФРОВОГО ЛІНІЙНОГО ТРАКТУ ВОЛОКОННО-ОПТИЧНОЇ СИСТЕМИ ПЕРЕДАЧІ Для передачі інформації в цифрових системах передачі можуть використовуватись різні види лінійних сигналів, які вибираються в залежності від характерних особливостей джерела інформації, умов розповсюдження в лінії, можливостей використаної апаратури. В більшості випадків в цифрових системах зв'язку передавання цифрового сигналу здійснюється управлінням інтенсивності струму або світлового випромінювання, тому лінійний сигнал може мати два („0” та „1”) або три („– 1”, „0” та „1”) рівні. При розповсюдженні по лінії передавання імпульси змінюють свою форму, внаслідок їх розширення (дисперсії) . Суміш сигналу та шуму потрапляє до вирішуючого пристрою, який визначає в момент відліку стан прийнятою сигналу. Якщо рівень прийнятого сигналу та шуму перевищує певні порогові значення, приймається рішення про приймання посилення („1”). Якщо рівень менший від порогового, приймається рішення паузи („0”). Для того, щоб виконати відлік в потрібний момент, на вирішуючий пристрій подаються стробуючі імпульси, які формуються з коливань тактової частоти. Отже, в цифрових системах передавання бажано мати сигнал, що має відносно вузький спектр, середнє значення сигналу по можливості не повинно залежати від часу. Він повинен мати такі часові характеристики, при яких накладання імпульсів було б маловірогідним, а виділення тактової частоти виконувалося б надійно і просто. При цьому інформаційна частина сигналу не повинна утворювати завади для роботи пристроїв синхронізації. В квазітрійковому коді одиниця передається чергуванням імпульсів позитивної та негативної полярності, пауза відповідає відсутності імпульсу. Тим самим досягається зменшення постійної складової. Для того, щоб не зникала синхронізація за появою довгих послідовностей нулів, використовують наступний прийом. Коли число нулів перевищує якесь значення, вводиться спеціальний імпульс, що відповідає полярності попередньої одиниці, Так відбувається в біполярних кодах з підвищеною щільністю. Серед цієї групи кодів найбільш широкого застосування набув код HDВ-3 ( Ніgh Density Віроіаг оf order 3). У волоконно-оптичних системах передавання трьохрівневі сигнали (де „1” передається „1” або „0”, а „0” половинним рівнем) використовуються досить рідко, оскільки використання таких кодів знижує енергетичний потенціал системи на 15 – 20 дБ. Тому у волоконно-оптичних системах передавання коди NRZ, або НDВ-3 перетворюються в інші лінійні сигнали, що мають два рівні. Перетворення супроводжується введенням надмірності у лінійний сигнал. Спеціальні символи дозволяють поліпшувати якість синхронізації, крім того, використовується заборона на деякі комбінації символів. Найбільш широкого застосування серед оптичних лінійних кодів з подвоєнням швидкості передавання отримав код СМІ (coded marc inversion) або його варіант АМІ (alternate mark inversion). В коді СМІ посланню „+1” відповідає комбінація 11, посланню „–1” – 00, передається блоком 01 (або 10). Рисунок 3.1. Коди цифрових систем передавання 4.РОЗРАХУНОК ДОВЖИНИ РЕГЕНЕРАЦІЙНОЇ ДІЛЯНКИ Довжина ділянки регенерації – це найбільша відстань між прийомним та передавальним обладнанням, при якому забезпечується задана якість передачі (коефіцієнт помилок, відношення “сигнал–шум”). Значення цих параметрів залежить як від характеристик апаратури так і від параметрів ОК. Основним параметром апаратури, який визначає довжину ділянки регенерації, є величина енергетичного потенціалу, яка визначається різницею рівнів оптичного сигналу при передачі та прийомі, та при якій забезпечується задана кількість переданої інформації. Довжина ділянки регенерації також залежить від таких параметрів ОК як згасання сигналу та його дисперсії. 4.1 Розрахунок довжини регенераційної ділянки з урахуванням загасання. При будівництві ВОЛЗ мають бути враховані такі види загасання: – при вході випромінювання у волокно; – безпосередньо у самому волокні; – у нероз'ємних та роз'ємних з’єднаннях. Необхідно виконати розрахунок довжини ділянки регенерації по загасанню. Потужність оптичного сигналу на вході приймальних пристроїв обладнання ОТГ-35 має бути вище найменш допустимої (Рвхmin = –42 дБм) і нижче найбільш допустимої (Рвхmax = –5 дБм), приймемо Рпер = –5 дБм, Рпр= –38 дБм. При цьому величина загасання сигналу в середовищі розповсюдження є основним фактором, який визначає довжину регенераційної ділянки. Найбільша довжина регенераційної ділянки визначається за формулою: де: – максимальна довжина регенераційної ділянки; – енергетичний потенціал ВОСП, в дБ. Визначається за наступною формулою: Рпер – Рпр . (4.2) – запас, який враховує збільшення загасання волоконно–оптичної лінії зв'язку при ремонті волоконно–оптичного кабелю та його старінні ( =6дБ). – загасання сигналу на роз'ємних з'єднаннях, яке визначається за формулою: де: – число роз'ємних з'єднань при вході та виході оптичного сигналу з оптичного кабелю. – загасання оптичного сигналу на роз'ємних з'єднаннях ( ). – коефіцієнт загасання оптичного кабелю на робочій довжині хвилі(λ=1.3 мкм, =0.4 дБ/км); – втрати потужності сигналу в місці з'єднання оптичного волокна при зрощуванні будівельних довжин оптичного кабелю ( =0.1 дБ); – будівельна довжина кабелю ( = 4 км). Найменша довжина визначається за формулою: де : – рівень автоматичного регулювання рівня приймальної частини приймального оптичного модуля (рівний 20 дБ ); З розрахункових даних необхідно зробити висновки, що довжина регенераційної ділянки, тобто відстань між кінцевими пунктами знаходиться в межах: Оберемо довжину регенераційної ділянки = 60 км. 4.2 Розрахунок довжини регенераційної ділянки з урахуванням дисперсії. Хвильові процеси, які утворюються в оптичному волокні при передачі сигналу, призводять до спотворення форми і збільшення тривалості імпульсів. Це явище називається дисперсією. Дисперсія обмежує не тільки смугу частот використання світловода, яка зменшує відстань передачі по оптичному кабелю, а також смугу частот, яку пропускає світловод і залежить від типу волоконних світловодів та джерела випромінювання. Використовувати потрібно когерентний лазерний випромінювач типу ПОМ-14 та одномодовий ВОК. При цьому враховуємо тільки хроматичну дисперсію, яка складається з матеріальної і хвилеводної дисперсії. Визначимо довжину регенераційної ділянки, за якої явище дисперсії не погіршує якість передачі. Загальна величина дисперсії пропорційна довжині кабелю регенераційної ділянки і визначається за формулою: де: – коефіцієнт хроматичної дисперсії оптичного кабелю на довжині хвилі, пс/(нм км); – коефіцієнт хроматичної дисперсії, пс/(нм км) (на опорній довжині хвилі λ=1.3 мкм); – ширина спектральної лінії оптичного випромінювача. Для лазерного випромінювача ПОМ-14: = 3 нм; = 3,5 пс/(нм км) на опорній довжині хвилі 1,31 мкм. Найбільш допустима довжина регенераційної ділянки на довжині хвилі λ (мкм) визначається за формулою: де: В – швидкість лінійного сигналу в оптичному лінійному тракті системи передачі ІКМ (В=2∙34.368 Мбіт/с = 68.796 Мбіт/с) Так, як швидкість другого оптичного модуля складає 8.768 Мбіт/с, то немає необхідності обраховувати в ньому довжину регенераційної ділянки. Тому що вона буде явно більша, ніж по першому оптичному модулю. Отже, якщо б не було затухання в оптоволоконному кабелі, то довжина регенераційної ділянки під впливом дисперсії складає 346.4 км. Але, на жаль, існує явище затухання (в нашому випадку складає 0.4 дБ/км), і тому ми змушені підсилювати і відновлювати сигнал через кожні 60 км. 5.ДІАГРАМА ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ДІЛЯНЦІ ЦИФРОВОГО ЛІНІЙНОГО ТРАКТУ. Енергетичний потенціал ВОСП – це різниця рівнів потужності оптичного сигналу джерела випромінювання Рв та прийому Р0 (дБ), при якій забезпечується задана кількість переданої інформації, іншими словами – відношення ефективної потужності оптичного випромінювання передавального оптичного модуля (ПОМ) до порогу чутливості приймального оптичного модуля (ПРОМ). Коефіцієнт помилок приймального оптичного модуля – це відношення числа помилок електрозв’язку на виході з цифрового оптичного модуля ПРОМ, за певний інтервал часу до числа символів у цьому інтервалі. Енергетичний запас – це різниця між повною потужністю системи та підсумковим загасанням ВОСП у діючих умовах. На рисунку (5.1) зобразимо структурну схему розташування регенераторів (РГ), їх кількість і відстань між ними і кінцевими пунктами (КП). Рисунок 5.1 – Загальна схема розташування КП та РГ по всій довжині кабелю Загальний вигляд діаграми енергетичного потенціалу на ділянці КП1 – РГ1 наведений на рисунку 5.2, на ділянці РГ1–РГ2 – на рисунку 5.3, на ділянці РГ2–РГ3 – на рисунку 5.4, на ділянці РГ3–РГ4 – на рисунку 5.5 та на ділянці РГ4–КП2 зобразимо на рисунку 5.6. Рисунок 5.2 – Діаграма енергетичного потенціалу на ділянці КП1 – РГ1 . Рисунок 5.3 – Діаграма енергетичного потенціалу на ділянці РГ1 – РГ2 . Рисунок 5.4 – Діаграма енергетичного потенціалу на ділянці РГ2 – РГ3 . Рисунок 5.5 – Діаграма енергетичного потенціалу на ділянці РГ3 – РГ4 . Рисунок 5.6 – Діаграма енергетичного потенціалу на ділянці РГ4 – КП2 . 6.РОЗРОБКА СХЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗВ'ЯЗКУ ВОЛОКОННО–ОПТИЧНИХ СИСТЕМ ПЕРЕДАЧІ Організацію і технічну експлуатацію каналів передачі, групових і лінійних трактів забезпечує лінійно-апаратний цех (ЛАЦ). У ньому розміщується аналогово-цифрове каналоутворення, обладнання групоутворення та обладнання часового лінійного тракту; струморозподільча, комутаційна та інша апаратури. При проектуванні ЛАЦ виконується розробка схеми організації зв’язку, яка показує систему передачі для цих пунктів та коло, по якому вона працює, порядок використання каналів і цифрових групових трактів, організацію телеконтролю і телеобслуговування лінійного тракту, а також службового зв’язку. На рисунку 6.1 наведемо схему організації зв’язку на 328 каналів тональної частоти і 25 цифрових потоків Е1 між пунктами КП1 (м. Львів) та КП2 (м. Сарни) за допомогою системи ІКМ–120–5 та ІКМ–480–5 волоконно-оптичним кабелем ОКЛБг-3-ДА-4-4х4Е 0,40Ф3,5/0,30Н19-16/2. Для організації заданого числа каналів використовується чотири оптичних волокна: два – для передачі інформаційних потоків, інших два – для прийому; два оптичних волокна резервні; інші чотири залишаються, як технологічний запас для розвитку. Довжина траси – 282 км, довжина кабелю – 287.64 км. Службовий зв’язок і телеконтроль здійснюється по цим же волокнам. Розшифровка умовних позначень наведена у таблиці 6.1 Таблиця 6.1–Розшифровка умовних позначень
7.РОЗРАХУНОК ОБЛАДНАННЯ КІНЦЕВИХ ТА ПРОМІЖНИХ ПУНКТІВ У таблиці 7.1, наведений розрахунок обладнання лінійно-апаратного цеху КП1 (м. Львів), РГ1 (с. Бабичі), РГ2 (с. Шклинь), РГ3 (с. Сокиричі), РГ4 (с. Веретено) та КП2 (м. Сарни), яке вибране для схеми організації зв’язку з деякою кількістю каналів. Таблиця 7.1 – Розрахунок складу обладнання
Система телеконтролю (ТК) – призначена для дистанційного визначення аварійного стану робочих блоків проміжних та кінцевих станцій. Службова інформація передається робочою парою оптичного волокна разом з інформаційним сигналом зі швидкістю 64 кбіт/с. Блок уніфікованого сервісного обладнання (УСО-1) та транспарант ТСР-01 призначенні для обслуговування кінцевого обладнання; обладнання лінійного тракту; організації службового зв’язку та телеконтролю на два напрямки, забезпечує відображення аварійної інформації. 8. ЗАХОДИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ Рівень охорони праці має за мету запобігти шкідливим соціальним наслідкам до яких приводить ігнорування вимог техніки безпеки. Техніка безпеки, протипожежний захист та екологія на підприємстві зв’язку повинна відповідати “Требованиям безопасности охраны окружающей природной среды” БКИУ 455.12001 ТУ (введені 6.01.1998 р.), вимогам ГОСТ 12.2.007.0–75 та “Державним санітарним нормам і правилам захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань”, № 239. З метою забезпечення охорони праці щорічно виділяються кошти визначені бюджетом. Приведемо основні заходи яких необхідно дотримуватись при розробці проектованої лінії зв’язку. 1. Затискач заземлення і знак заземлення на блоках, які входять до складу апаратури, повинні відповідати вимогам ГОСТ 21130–75 та конструкторської документації. 2. У апаратурі повинно бути електричне з’єднання всіх доступних для доторкання металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитись під напругою з болтами заземлення. 3. Опір перехідного контакту між штирями заземлення та кожною доступною до доторкання металевою неструмоведучою частиною, що може опинитись під напругою, повинен бути не більшим 0,1 Ом. 4. Під час експлуатації та перед початком проведення робіт слід ретельно перевірити заземлення, відповідність його нормам експлуатації та наявність перед стояком діелектричного килимка з негладкою поверхнею, розміром 50 50 см. 5. Під час грози робота з лініями ОК, які мають металеві елементи, заборонена. 6. При ремонті та заміні блоків, вузлів, агрегатів, запобіжників та інших видів обладнання, що знаходиться під напругою небезпечною для життя та здоров’я, необхідно вимкнути струм живлення обладнання. 7. До роботи з оптичними приладами та електроустановками допускаються особи, які пройшли ввідний інструктаж, інструктаж з техніки безпеки на робочому місці з подальшою перевіркою знань та які мають рівень допуску не нижче третьої групи електробезпеки. 8. Під час роботи з оптичним кабелем та іншим волоконно-оптичним обладнанням забороняється дивитись безпосередньо у торець волоконного світловоду та розніму оптичного передавача. 1 2 |