4. Джерела та історія становлення діагностики до ХХ століття.
Із розвитком суспільства підвищувався інтерес до особистості, її психічного і інтелектуального буття. На межі ХІХ – ХХ століття у соціфльній практиці постала наукова проблема вивчення людських якостей та індивідуальних відміностей.Перші наукові спроби припадають на початок ХІХ ст. Це був клінічний період у розвитку психологічних знань, оскільки ключову роль відігравали лікарі. Важливу роль у становленні психологічного тестування відігравали перші дослідження розумової відсталості (ХІХ ст), відмежування її від психічних захворювань.
Жан Ескіроль (1772-1840) один із перших запровадив критерії розмежування психічних захворювань. Встановив, що особливості мовленнєвого розвитку індивіда можна використати як психологічні критерії для диференціації розумового розвитку.
Едуард Сеген (1812-1880) запропонував методики («дошка Сегена»), які пізніше послугували як невербальні тести інтелекту.
У ХІХ ст. Почали запроваджувати такі методи діагностування, як спостереження, опитування, аналіз документів. У 1884-1885 рр. були розроблені тести – стандартизовані вимірювальні процедури. З ними почалася епоха наукової психодіагностики.
Тест – (англ. Test – випробування, перевірка) – в психології фіксаване під час випробування, призначене для установлення кількісних (і якісних) індивідуально-психологічних відмінностей. Тест – основний інструмент психодіагностичного обстеження, за допомогою якого здійснюється діагноз психологічний. По Р.Пенто та М.Гравітц (1972) слово тест походить від французької мови і являється синонімом «чашка» (лат testa – ваза з глини). Цим словом позначили посудину з опаленої глини, використовуючими алхіміками для проведення дослідів.
Перший у цій справі був ангійський вчений Френсіс Гальтон (1822-1911), який займавя проблемою вимірювання людських здібностей та їх успадкування. За його програмою досліджень було обстежено 9337 осіб. Гальтон дійшов висновку, що методично впорядковане тестування вимагає фіксованих умов. Не всі використовувані Гальтоном випробування можна вважати тестами, однак він зробив перший крок у створенні обєктивних методів оцінювання здібностей і властивостей особистості. Гальтон висунув ідею статистичного оброблення результатів експеременту. Гальтон ініціював використання статистики у психології, розробив статистичні методи, запропонував використання методу кореляцій.
Гальтон залучив до співробітництва учених-математиків Франкліна Пірсона (1804-1869) і Рональда Фішера (1890-1962). Фішер винайшов диспансерний аналіз, а англійський вчений Чарльз – Едвард Спірмен (1863-1945) – факторний аналіз і створенню роботи «Загальний інтелект, обєктивно визначений і обмірюваний» (1904). Його дослідження стали основою двофакторної теорії інтелекту.
Послідник ідей Гальтона – американський вчений Джеймс-Маккін Кеттел (1890-1944) одним із перших побачив у тестах засіб вимірювання властивостей людської психіки. В 1890 році створив «Розумові тести і вимірювання» де навів 50 лабораторних тестів з інструкціями щодо їх застосування, обгрунтував науковий характер іспитів. Поняття «розумовий тест» набуло популярності і стало своєрідним символом тієї галузі психології, що вивчає й індивідуальні відмінності.