Ім'я файлу: 33-40.docx
Розширення: docx
Розмір: 1493кб.
Дата: 21.03.2022
скачати
Пов'язані файли:
Вистраждана Урологія.docx
Синдром Марфана.docx

33. Набряк-набухання головного мозку при менінгітах та енцефалітах у дітей. Патогенез, клініка, діагностика. Невідкладна допомога


В інфекційній клініці набряк мозку патогенетично неоднорідний через різну тропність збудників, що викликали інфекційну хворобу. Він може бути наслідком як внутрішньочерепних, так і позачерепних уражень і відображати комплексну реакцію мозку на важку інтоксикацію з розвитком енергетичного дефіциту. Невчасна і неточна діагностика набряку мозку, а отже, неадекватні лікувально-охоронні заходи, є основною причиною летального наслідку в інфекційних хворих, особливо які страждають на менінгококову інфекцію.

За поширеністю набряк мозку розділяють на місцевий і генералізований. Як правило, при набряку мозку з моменту його появи відбувається набухання як білої, так і сірої речовини мозку. На автопсії набряклий мозок схожий на губку, а набухлий – щільний, липкий і сухий. В інфекційній клініці спостерігають головним чином генералізований набряк мозку і в повсякденній практиці зазвичай користуються виразом «гострий набряк-набухання мозку» (ГННМ).

Клініка і діагноста ГННМ

Набряк мозку, що починається, у хворих з тяжкими інфекціями виявляється головним болем, міозом, артеріальною гіпертензією, брадикардією, блювотою, сповільненим глибоким диханням, порушенням свідомості і вираженою симптоматикою основного захворювання. При стисненні стовбура мозку початкове збудження центрів змінювалося їх паралічем, що веде до падіння артеріального тиску, тахікардії та апное.

ГННМ у хворих з генералізованою менінгококовою інфекцією характеризується порушенням свідомості, судомами, гіперемією і пітливістю обличчя, підвищенням артеріального тиску, зниженням фотореакції, аритмією пульсу і дихання, задишкою, пригніченням черевних і сухожильних рефлексів.
Діагноз можна підозрювати за будь-якої неясної втрати свідомості, наявності судом, гіпертермії, особливо на фоні тяжких системних захворювань. Крім того, жодна гіпоксія тієї чи іншої тривалості не проходить для мозку безслідно, повторні, навіть короткочасні, гіпоксичні стани здатні спричинювати ушкодження мозку.

Комп’ютерна томографія (КТ) - метод вибору діагностики ННМ, який дозволяє швидко виявити внутрішньочерепні об’ємні утворення, оцінити стан речовини мозку, шлуночкової системи, субарахноїдальних цистерн і щілин.

Моніторний контроль ВЧТ підтверджує набряк мозку і дозволяє слідкувати за ефективністю інтенсивної терапії.

Люмбальна пункція при ННМ не повинна виконуватися через ризик вклинення мозку. При цьому ні відсутність змін при КТ, ні відсутність застою на очному дні не можуть свідчити про відсутність набряку мозку.

Надання невідкладної допомоги при набряку-набуханні головного мозку

Першочергові заходи :

1 При наявності показів – підтримка життєво важливих функцій (серцево-легенева реанімація).

2 Положення в ліжку з припіднятою під кутом 300 головою, що зменшує внутрішньочерепний тиск на 10-15 мм.рт.ст. Уникати дій, які можуть призвести до підвищення внутрішньочерепного тиску, таких як струс тулуба і голови.

3 Лікування гіпертермічного синдрому (аналгін 50% в/в 0,1 мл/рік життя).

4 Протисудомна терапія (діазепам 0,5% в/в 0,3-0,5 мг/кг разово, та не більше 10 мг на одне введення)

5.Лікування больового синдрому (аналгін 50% в/в 0,1 мл/рік життя).

6 При необхідності, - противоблювотні засоби (церукал).

7 Стабілізація ОЦК , ліквідація порушень гемодинаміки. Інфузійна терапія проводиться сольовими та колоїдними розчинами, гіпотонічні розчини та розчин глюкози протипоказані. При необхідності – допамін 2-8 мкг/кг/хв.

8 Корекція порушень водно-електролітного балансу, кислотно-лужного стану, метаболічних розладів. Контроль осмолярності плазми крові (300-310 мосмоль/л), нормоглікемії.

Подальші заходи

1.Рання інтубація для зниження центрального венозного тиску і обов'язкова штучна вентиляція легень, що забеспечує нормовентиляцію (РаСО2 36-40 мм.рт.ст.) та адекватну оксигенацію (SaO2 99%).

2.За умови стабільної гемодинаміки – введення манітолу та фуросеміду 20% р-н манітолу вводиться в/в, 0,5-2 г/кг/добу (1-3 введення), разова доза 0,25-0,5 г/кг. Перша доза вводиться повільно струминно або швидко крапельно (100 крап/хв.). При необхідності введення манітолу повторюють через 2-4 години, швидкість введення зменшують до 50 крап./хв. Для посилення ефекту манітолу і попередження феномену «віддачі» через 2 год. після введення манітолу вводять в/в струминно фуросемід, 1 мг/кг/разово (1% р-н 0,1 мл/кг). Введення фуросеміду при необхідності повторюють через 6-8 годин. Безконтрольне використання осмо- і салуретиків призводить до важких водно-електролітних та гемодинамічних порушень.

3 Раннє призначення глюкокортикоїдів при вазогенному набряку головного мозку. Дексаметазон 0,5 мг/кг через 6 годин на протязі 3х діб з наступним зниженням за рахунок подовження інтервалу введення через 8-12-24 годин на протязі наступних 6 діб. При цитотоксичному набряку головного мозку глюкокортикоїди не ефективні. В такому разі призначають 10% р-н гліцерину в/в повільно струминно протягом 15-30 хв. з розрахунку 0,25-0,5 г/кг (цитотоксичний набряк мозку виникає як наслідок гіпоксії при порушеннях серцевої та дихальної діяльності, призводить до структурних та біохімічних змін в паренхімі і порушенню функції нервових клітин).


34. Менінгококова інфекція. Етіологія. Епідеміологія. Патогенез. Клінічніформи. Клінічна картина менінгококового менінгіту. Особливості перебігу у дітей 1-го року життя.













35. Менінгококцемія, клінічна картина. Лабораторна діагностика. Основні принципи лікування. Профілактика


Картина і діагностика у 34, невідкладне лікування - 36

36. Невідкладні стани при менінгококовій інфекції (інфекційно-токсичний шок, набряк мозку


Клініка і невідкладна допомога при ІТШ





Клініка і невідкладна допомога при набряку ГМ

1 При наявності показів – підтримка життєво важливих функцій (серцево-легенева реанімація).

2 Положення в ліжку з припіднятою під кутом 300 головою, що зменшує внутрішньочерепний тиск на 10-15 мм.рт.ст. Уникати дій, які можуть призвести до підвищення внутрішньочерепного тиску, таких як струс тулуба і голови.

3 Лікування гіпертермічного синдрому (аналгін 50% в/в 0,1 мл/рік життя).

4 Протисудомна терапія (діазепам 0,5% в/в 0,3-0,5 мг/кг разово, та не більше 10 мг на одне введення)

5.Лікування больового синдрому (аналгін 50% в/в 0,1 мл/рік життя).

6 При необхідності, - противоблювотні засоби (церукал).

7 Стабілізація ОЦК , ліквідація порушень гемодинаміки. Інфузійна терапія проводиться сольовими та колоїдними розчинами, гіпотонічні розчини та розчин глюкози протипоказані. При необхідності – допамін 2-8 мкг/кг/хв.

8 Корекція порушень водно-електролітного балансу, кислотно-лужного стану, метаболічних розладів. Контроль осмолярності плазми крові (300-310 мосмоль/л), нормоглікемії.

Подальші заходи

1.Рання інтубація для зниження центрального венозного тиску і обов'язкова штучна вентиляція легень, що забеспечує нормовентиляцію (РаСО2 36-40 мм.рт.ст.) та адекватну оксигенацію (SaO2 99%).

2.За умови стабільної гемодинаміки – введення манітолу та фуросеміду 20% р-н манітолу вводиться в/в, 0,5-2 г/кг/добу (1-3 введення), разова доза 0,25-0,5 г/кг. Перша доза вводиться повільно струминно або швидко крапельно (100 крап/хв.). При необхідності введення манітолу повторюють через 2-4 години, швидкість введення зменшують до 50 крап./хв. Для посилення ефекту манітолу і попередження феномену «віддачі» через 2 год. після введення манітолу вводять в/в струминно фуросемід, 1 мг/кг/разово (1% р-н 0,1 мл/кг). Введення фуросеміду при необхідності повторюють через 6-8 годин. Безконтрольне використання осмо- і салуретиків призводить до важких водно-електролітних та гемодинамічних порушень.

3 Раннє призначення глюкокортикоїдів при вазогенному набряку головного мозку. Дексаметазон 0,5 мг/кг через 6 годин на протязі 3х діб з наступним зниженням за рахунок подовження інтервалу введення через 8-12-24 годин на протязі наступних 6 діб. При цитотоксичному набряку головного мозку глюкокортикоїди не ефективні. В такому разі призначають 10% р-н гліцерину в/в повільно струминно протягом 15-30 хв. з розрахунку 0,25-0,5 г/кг (цитотоксичний набряк мозку виникає як наслідок гіпоксії при порушеннях серцевої та дихальної діяльності, призводить до структурних та біохімічних змін в паренхімі і порушенню функції нервових клітин).

37. Поліомієліт. Етіологія. Клініка. Лікування. Профілактика.


38. Ентеровірусна інфекція. Етіологія. Епідеміологія. Клінічні форми. Діагностика. Лікування. Профілактика.





39. Шигельози у дітей, Захворюваність в різних вікових групах. Клініка, діагностика. Лікування. Профілактика.





40.Класифікація клінічних форм шигельозу.



скачати

© Усі права захищені
написати до нас