Ім'я файлу: технологія ліків.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 22.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
Григорян курсова.docx
СРС 13 +14 Марченко.docx
Повіки, слізні органи зошит2 (1) (1).docx
4 курс 20 Ожир_ння.doc
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 22.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
Григорян курсова.docx
СРС 13 +14 Марченко.docx
Повіки, слізні органи зошит2 (1) (1).docx
4 курс 20 Ожир_ння.doc
31.Приготування порошків з лікарськими речовинами, що відрізняються за густиною та насипною масою. Наведіть приклади.
Про якість змішування лікарських засобів судять по ступеню їх дисперсності й однорідності отриманої суміші, яку визначають надавлюванням товкачика на готову порошкову масу. При перегляді неозброєним оком маси приготовленого порошку не повинно виявлятися окремих часток інгредієнтів. Суміш, що містить фарбовані лікарські засоби, не повинна мати різнобарвних часток.
В разі порошків з різною густиною та насипною масою спочатку подрібнюють ЛЗ якого більше і менше втиратиметься у ступку, частину цього порошку відкладають, але залишають приблизно ту ж кількість що і другого інгредієнту. Змішувати починаємо з інгредієнту якого менше, поступово додаючи інші речовини в порядку зростання їх мас або кристалічності та розпорошкуватості. Важливо орієнтуватись у розмірах кристалів і відповідно до цього правильно подрібнювати і перемішувати перші порції наважок речовин.
Приклад:
Rp: Phenobarbitali 0,3
Dibazoli 0,1
Papaverini hydrochloridi 0,2
Sacchari 2,0
Misce, fiat pulvis
Divide in partes aequales №10,
Signa. По І порошку 2 рази в день.
Насипаємо у ступку 2,0 цукру, розтираємо, частину відсипаємо на капсулу, залишивши приблизно 0,1 (відповідно до кількості Дібазолу), додаємо його, змішуємо з цукром, розтираємо, додаємо Папаверину гідрохлорид, змішуємо при розтиранні. Потім додаємо 0,3 Фенобарбіталу. Порційно додаємо цукор і змішуємо
25.Пакування і відпуск складних порошків (дозованих і не дозованих) у залежності від фізико-хімічних властивостей інгредієнтів.
У залежності від способу застосування порошки поділяють на засоби для внутрішнього і для зовнішнього застосування. До порошків для внутрішнього застосування (Pulveres ad usum іnternum) відноситься більшість екстемпоральних порошків у дозуванні від 0,1 до 1г на прийом. До порошків для зовнішнього застосування (Pulveres ad usum externum) відносяться присипки, нюхальні порошки, порошки для вдмухування, порошки, призначені для приготування розчинів, зубні порошки, порошки для боротьби з комахами, а також очні порошки. Порошки для зовнішнього застосування бувають нерозділеними, найчастіше їх відпускають з аптек у кількості від 5 до 200 г.
У тому випадку, якщо вигляд запакування спеціально не позначений у рецепті, порошки прийнято відпускати в паперових капсулах, що являють собою паперові прямокутники визначеного розміру (7,5х10 см).
Для виготовлення капсул застосовують різні сорти папера: проклеєна (писальна), вощена, парафінована, а також пергамент, під пергамент і целофан. Капсули з проклеєного паперу (прості капсули) вживають для упакування негігроскопічних і нелетучих порошків. Капсули з вощеного і парафінованого папера (проклеєний папір, просочений розплавленим воску чи парафіном) використовується для упакування гігроскопічних речовин (наприклад, еуфілін), а також речовин, що змінюються під дією кисню, вуглекислоти, що легко вивітрюються (магнію окис і ін.).
Вощені і парафіновані капсули непридатні для упакування порошків, розчинних у воску чи парафіні (ефірні олії, камфора, ментол, фенілсаліцилат і ін.). Камфора і ментол утворять евтектичний сплав з воском, тому їх відпускають у пергаментних капсулах (непроклеєний папір, оброблений сірчаною кислотою, потім кислота відмивається і пергамент висушується). Целофанові капсули придатні для запакування порошків, що містять жирні олії (ріжок), камфору, ментол, ефірні олії, а також гігроскопічні речовини. Пергамент і целофан незначно пропускають пари і гази, у той же час вони жиронепроникні.
Порошки, запаковані в капсули, відпускають хворому у паперових пакетах чи картонних коробках. Порошки нерозділені з летучими речовинами відпускають у широкогорлих флаконах із пробками.
В останні роки практикується можливість відпустки порошків у спеціальних пакетах з поліетиленової плівки. Однак не всі речовини можна відпустити в цьому упакуванні. Іноді в рецепті є вказівка про відпуск порошків у спеціальних медичних капсулах. Капсули - це спеціальні вмістища, виготовлені з желатину, гліцерину і води.
Капсули застосовуються з різною метою:
1.Маскування неприємного запаху чи смаку (хінін);
2.Захист слизових оболонок травного тракту від подразнення чи фарбування (хлоралгідрат, акрихін);
3.Локалізація дії, тобто проведення лікарської речовини в незмінному вигляді через шлунок (відпуск панкреатину в спеціально оброблених желатинових капсулах).
В аптечній практиці вживають тверді желатинові капсули з кришечкою, що складаються з двох половинок (денце і кришечка). Розрізняють 7 номерів капсул (№1-7), що вміщають відповідно 0,1-1,5 г порошкоподібних речовин.
Капсули наповняють після розважування порошку на окремі дози. Порошок звичайно набивають у денце капсули. Потім денце закривають кришкою зі злегка змоченими краями (для більш щільного зчеплення між кришечкою і денцем).
Желатинові капсули зручні для відпуску барвних, пахучих і гігроскопічних речовин. На основі желатинових капсул можуть бути приготовлені капсули, що не розпадаються в кислому середовищі шлунка, а розпадаються в кишечнику, це так називані глютоїдні чи гелодуратеві капсули (Capsulae geladuratae seu glutoіdales). Їх готують шляхом обробки твердих желатинових капсул розчином формальдегіду. У результаті реакції між желатином і формальдегідом желатин перетворюється в глютин, що нерозчинний в кислому середовищі шлунка. Практично обробка капсул розчином формальдегіду може бути проведена двома способами: сухим - коли капсули витримують 2-3 години в ексікаторі над формаліном (1 мл формаліну на 1 л ємності ексікатора); вологим - капсули занурюють на 1-2 хв у 4% розчин формаліну в 70% спирті. Глютоїдні капсули треба готувати ex tempore, зберігати рекомендується 3-4 дні, але не більше 7 днів, тому що подальше збереження погіршує їхню розчинність у лужному середовищі кишечника.
Для перевірки якості глютоїдних капсул визначають їхню розчинність у штучному шлунковому і кишковому соках так само, як і таблеток. В основному желатинові капсули виготовляють і наповняють у заводських умовах.
Оформлення порошків до відпуску
Порошки оформляються основними етикетками затвердженого зразка: "Зовнішнє" чи "Внутрішнє", "Порошок", а також попереджувальними етикетками: "Зберігати в темному прохолодному місці", "Поводитися з обережністю". Порошки, до складу яких входять речовини списку "А", наркотичні, одурманюючі, опечатуються сургучем чи пластиліном.
106.Приготування мікстур з екстрактами різної консистенції.
Екстракти можуть мати різну консистенцію. В залежності від консистенції розрізняють рідкі, густі та сухі екстракти. Застосовують екстракти головним чином всередину. Рідкі екстракти дозують краплями. Густі і сухі екстракти застосовують, як правило, у вигляді різних твердих ЛФ.
Ароматні води, настойки, рідкі екстракти, спиртові розчини, сиропи та інші рідини додають до водного розчину в останню чергу у такому порядку: водні непахучі та нелеткі рідини; спиртові розчини в порядку збільшення міцності спирту; пахучі та леткі рідини.
Отже, якщо в рецепті виписані екстракційні препарати (валеріани, адонісу й ін.), то їх додають у мікстуру в останню чергу. При додаванні спиртових розчинів до водяного відбувається виділення нерозчинних у воді речовин. У випадку, коли екстракційні препарати додають в останню чергу, заміна розчинника у великому обсязі розчину відбувається з різкою зміною концентрації етилового спирту. У результаті такого процесу утвориться багато центрів кристалізації, виходить дрібнодисперсна структура, що довгостроково знаходиться в зваженому стані і легко дозуєма. Якщо екстракційнні препарати відмірюють у першу чергу і до них додають водний розчин, то заміна розчинника відбувається повільно, центрів кристалізації утвориться мало, випадає пластівчастий осад. Крім того, в останню чергу відмірюють екстракційні препарати, приготовлені на етанолі більш високої концентрації для того, щоб випаровування спирту звести до мінімуму.
При готуванні мікстур, до складу яких входять сухі екстракти (кореня алтеї, термопсиса й ін.), їх беруть у кількості, що відповідає кількості рослинної сировини, прописаної в рецепті.
Потім змішують, запаковують і оформляють до відпуску.
Рецепти
31.Натрію гідрокарбонату 0,25 г, магнію окису 0,25 г. Змішай, щоб утворився порошок. Відпусти шість доз. Познач. По 1 порошку 3 рази на день.
72.Розчину магнію сульфату із 20 г 200 мл. Познач. по 1 столовій ложці 3 рази на день.
114.Ментолу 0,1 г, олії оливкової 10 г. Змішай. Дай. Познач. Краплі в ніс.
156.Настойки конвалії 4 мл, калію броміду 3 г, глюкози 5 г, води очищеної 180 мл. Змішай. Дай. Познач. По 1 столовій ложці 3 рази на денью
9.Магнію сульфату 15 г. Дай. Познач. На прийом розчинити 1 чайну ложку в 1/4 склянки води.
51.Екстракту беладони 0,01 г, кодеїну 0,02 г, теофіліну 0,1 г. Змішай, щоб утворився порошок Відпусти десять доз. Познач. По 1 порошку 3 рази на день.
92.Розчину рідини Бурова 6 % 90 мл. Дай. Познач. Для примочок.
134.Розчину протарголу 2 % 10 мл. Відпусти в темному флаконі. Дай. Познач. По 2 крап, в ніс при нежиті.
176.Настою листя мучниці 150 мл. Познач. По 1 столовій ложці 2—3 рази на день.
29.Анестезину 0,1 г, магнію окису 0,3 г. Змішай, щоб утворився порошок. Відпусти десять доз. Познач. По 1 порошку 3 рази на день.
21.Кодеїну фосфату 0,01 г, фенацетину 0,25 г, кислоти ацетилсаліцилової 0,25 г. Змішай, щоб утворився порошок. Відпусти шість доз. Познач. По 1 порошку 3 рази на день.
113.Кислоти борної 0,5 г, гліцерину 10 г. Змішай. Дай. Познач. Для змазування шкіри