1   2   3   4   5
Ім'я файлу: дослідження.docx
Розширення: docx
Розмір: 544кб.
Дата: 26.11.2021
скачати



Формування моральних якостей дітей дошкільного віку засобами казок В.О. Сухомлинського

Кулішової Софії Валеріївни

ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Теоретичний аспект формування моральних якостей дітей дошкільного віку ……………………………………….6

1.1 Характеристика основного поняття дослідження «моральні якості особистості»..…………………………………................................6

1.2 Дослідження проблеми морального виховання дошкільників у педагогічній науці…………………………………………………....…11

1.3 Казка як засіб виховання моральних якостей дітей дошкільного віку……………………………………………………..........15

РОЗДІЛ 2. Методичні засади формування моральних якостей дітей дошкільного віку засобами казок В.О.

Сухомлинського............................................………................……….......19

2.1 Визначення рівня сформованості моральних якостей у старших

дошкільників………………………………………………………………..19

2.2 Вплив літературних творів В.О. Сухомлинського на формування моральності дошкільників…………………………….........26

2.3 Методичні рекомендації щодо використання казок В.О. Сухомлинського у формуванні моральних якостей дітей дошкільного

віку…………………………………………………………………………..32

ВИСНОВКИ.......................................................................................38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................41

ДОДАТКИ…………………………………………...………………45

Додаток А.............................................................................................45

Додаток Б.............................................................................................46

Додаток В Кодекс академічної доброчесності ...............................48

Додаток Г Довідка про перевірку на текстові збіги у Науковій бібліотеці.......................................................................................................50

ВСТУП

В даний час перед суспільством надзвичайно гостро стоїть проблема морального виховання дітей різного віку, педагоги прикладають зусилля, щоб заново зрозуміти, яким чином прищепити сучасним дітям морально-духовні цінності. Сьогодні до дитини з різних джерел: школа, дитячий сад, кіно, інтернет, потрапляє інформація. Все це скоріше тільки сприяє «розмиванню» моральних норм та цінностей у дітей, і змушує дуже серйозно задуматися над проблемою ефективного морального виховання дитини у закладах дошкільної освіти. Адже це друге джерело після сім'ї, де дитина вичерпує вичерпує інформацію.

Мораль є найважливішим чинником повноцінного функціонування суспільства, вона займає одну з найважливіших ланок у процесі формування духовного та морального світу особистості, її свідомості та життєвої позиції. Виховання морально-етичної культури необхідно розпочинати з самого дитинства. У зв’язку з цим, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, програмами розвитку дітей визначено пріоритетність, мету та завдання морально-етичного розвитку дітей у закладах дошкільної освіти. У зв’язку зі специфікою розвитку дітей, їх індивідуальними психологічними особливостями, педагогові необхідно ретельно добирати засоби, методи та форми роботи з морального виховання дітей дошкільного віку в усіх вікових групах ЗДО.

Саме проблематику розвитку морально-етичних якостей у дітей дошкільного віку досліджувалася такими вченими у різних галузях науки: психологічні механізми становлення моральних почуттів, уявлень, суджень (Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, О.Л. Кононко); закономірності морально-етичного розвитку дитини дошкільного віку (Ю.А. Аркін, Р.М. Ібрагімова, Є.В. Субботський, С.Г. Якобсон); дослідження виховного ідеалу та його місця в освітньому процесі

(Г.Г.Ващенко, Г.С. Сковорода, В.П. Андрущенко, В.П. Огнев’юк), проблема формування шанобливого ставлення у дітей 5-го року життя до дорослих засобами української казки (А.В. Карнаухова); роль казки у процесі морально-етичного виховання (В.О. Сухомлинський, О.І.Кисельова); становлення моральної поведінки в дошкільників (Т.Є.Колесіна, Г.І. Савицька, Т.С. Фасолько, М.А. Федорова); педагогічний вплив на становлення морального вибору дошкільників

(О.І. Кошелівська); виховання милосердя у старших дошкільників

(І.А.Княжева).

Формування основних моральних якостей людини починається в дошкільному дитинстві. Необхідно з самого початку виховувати дитину в дусі високих принципів моральних якостей. Керуючи діяльністю дітей, педагог формує у них такі важливі для людини риси, як любов до Батьківщини, доброзичливість та повагу до оточуючих, дбайливе ставлення до результатів праці людей, бажання посильно допомагати їм, активність та ініціативу в самостійній діяльності дитини.

Моральне виховання дітей – одна з основних задач суспільства. Дитина живе в суспільстві, тому на неї впливають як позитивні, так і негативні фактори навколишнього середовища. Для того, щоб уберегти її від негативних впливів необхідно закласти фундамент, а це - основи високої моралі, культури поведінки та основи шанобливого ставлення до оточуючих людей. Необхідно виховати людину з твердими переконаннями та життєвими поглядами. У зв’язку зі специфікою розвитку дітей дошкільного віку, їх психологічними особливостями, вихователю необхідно ретельно добирати засоби, методи та форми роботи з морально-етичного виховання старших дошкільників [10, с.26].

Одним із засобів ефективного впливу на моральну сферу дитини є казка.

Актуальністю зазначеної проблеми зумовлено вибір теми дипломної роботи «Формування моральних якостей у дітей дошкільного віку засобами казок В.О.Сухомлинського».

Об’єкт дослідження – процес морального виховання дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження – казки В.Сухомлинського як засіб формування моральних якостей дитини.

Мета дослідження – здійснити аналіз проблеми морального виховання засобами казок В.О. Сухомлинського в сучасному просторі дошкільної освіти, висвітлити її теоретичні аспекти, окреслити сферу її практичного застосування.

Завдання дослідження:

  1. Схарактеризувати основне поняття дослідження «моральні якості особистості».

  2. Проаналізувати науково-педагогічну літературу щодо проблеми морального виховання дітей дошкільного віку.

  3. Розглянути казку як засіб виховання моральних якостей дітей дошкільного віку.

  4. Виявити рівень сформованості моральних якостей у дітей старшого дошкільного віку.

  5. Розкрити вплив літературних творів В.О. Сухомлинського на формування моральності дошкільників.

  6. Розробити методичні рекомендації щодо формування моральних якостей у дітей старшого дошкільного віку, використовуючи казки В.Сухомлинського.

З метою визначення сутності основних понять дослідження застосовано метод аналізу й узагальнення філософської, психологопедагогічної літератури з проблеми дослідження.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ КАЗОК В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

1.1. Характеристика основного поняття дослідження «моральні якості особистості»

Проблема морального виховання змістовно спирається та пов’язується з такими поняттями як «мораль», «моральність». Для того щоб визначити головний зміст процесу морального виховання, потрібно звернутись до тлумачення цього поняття.

Термін «мораль» уведений Цицероном (лат. moralitas, від лат. мores – загальноприйняті традиції, правила) – прийняті в суспільстві уявлення та узагальнення про такі норми як: гарне та погане, правильне і неправильне, добре та зле, а також сукупність норм поведінки, що витікає з цих уявлень [36, с.59].

Мораль є однією з форм суспільної свідомості, системою уявлень, поглядів, ціннісних орієнтацій, норм, що регулюють діяльність людей. За висловом О.Павловської, мораль є сукупністю цінностей, що орієнтують людей у практичних відносинах. Це ідеали, норми, принципи, погляди на добро й зло, на сенс життя, на гідність, на честь, на всю систему відносин особистісного і суспільного [15, с.150].

Мораль є свідченням та показником певного рівня розвитку людини, її духовної зрілості, характеру її відносин з іншими людьми та світом.

Особливістю моралі є те, що вона регулює поведінку і свідомість людей в усіх сферах життя (виробнича діяльність, побут, сімейні, міжособистісні та інші відносини). Мораль поширюється також на міжгрупові та міждержавні відносини.

Моральний розвиток – це рівень засвоєння людиною уявлень про моральні норми, показник сформованості моральних почуттів та моральної поведінки суб'єкта, як у сім'ї так і суспільстві [16, с.44 ].

Моральні принципи мають загальне значення, охоплюють всіх людей, закріплюють основи культури їх взаємин, створювані в тривалому процесі історичного розвитку суспільства (гуманізм, колективізм, альтруїзм).

Кожен вчинок, поведінка людини може мати різноманітне значення (правове, політичне, естетичне та ін.). Але її моральну сторону, моральний зміст оцінюють за єдиною шкалою.

Моральні норми повсякденно відтворюються в суспільстві, проявляються в традиції, владою загальновизнаної та підтримуваної громадською думкою [14, с.35].

Моральні норми – це моральні вимоги, які регулюють поведінку людини в конкретному випадку («будь ввічливий зі старшими», «допомагай старшим» тощо).

Моральність не обмежують людей. Вони навпаки допомагають та захищають їх. Це як правила дорожнього руху. Машини можуть рухатися у вільному напрямі, ніхто їх не обмежує, але завдяки правилам, машини не стикаються між собою, це дає змогу запобігти аварії. Так і моральні норми, вони захищають людей від наслідків поганих вчинків.

Перші уроки моралі дитина засвоює у власній сім’ї. Саме батьки допомагають опанувати норми порядності, доброти, працьовитості тощо. У процесі морального розвитку, під впливом дорослих формується спрямованість особистості – система мотивів поведінки і це відбувається протягом дошкільного віку[19, с. 15].

С. Русова, вважаючи творення моральної особистості стрижнем усієї виховної роботи, стверджувала, що «моральним вихованням має бути перейняте все навчання, все життя, а головним у цій роботі - є вироблення характеру» [24, с. 89].

Функціональний аналіз дає нам змогу розкрити деякі грані моралі. Мораль виконує найрізноманітніші функції,як універсальний регулятор поведінки людини її відносин між людьми, і обумовлюються як сферою, характером вияву життєдіяльності особи так і соціальною групою, суспільства [2, с. 51].

Регулятивна функція є однією з провідних функцій моралі. Мораль, як компас направляє та коригує практичну діяльність людини, враховуючи інтереси інших людей, а також суспільства. При цьому активний вплив моралі на суспільні відносини реалізовується через індивідуальну поведінку.

Виховна функція моралі полягає в тому, що вона бере участь у формуванні людської особистості, її самосвідомості. Мораль сприяє становленню поглядів на мету та сенс життя, усвідомлення людиною своєї гідності, боргу перед іншими людьми та суспільством, необхідності поваги до прав, особистості, гідності інших. Цю функцію прийнято характеризувати як гуманістичну. Вона впливає на регулятивну та інші функції моралі [27, с. 111].

Моральна свідомість є одним з елементів моралі, які представляють собою її ідеальну, суб’єктивну сторону. Моральна свідомість наказує людям певні поведінку і вчинки. Моральна свідомість дає оцінку різним явищам соціальної дійсності (вчинку, його мотивів, поведінки, способу життя і т. д.) З точки зору відповідності моральним вимогам. Ця оцінка виражається в схваленні або засудженні, похвали або осуду, симпатії і неприязні, любові і ненависті.

Знання моральних норм, усвідомлення їх значення для особистості, яке здійснюється через моральні почуття все це поєднує у собі моральна свідомість . Значну роль при цьому відіграє воля, вона мотивує та допомагає людині опановувати себе, наділяє внутрішньою свободою та спонукає до морального вчинку [17, с. 64].

Моральні відносини виникають між людьми в процесі їх тісної співпраці та діяльності, що має моральний характер. Вони розрізняються за змістом, формою, способом соціального зв’язку між суб’єктами. Вони відрізняються змістом у відношенні до кого, які моральні обов’язки несе людина до суспільства в цілому; до людей, об’єднаних однією професією; до колективу; до членів сім’ї [3, с.2]. У всіх випадках людина в кінцевому рахунку виявляється в системі моральних відносин як до суспільства в цілому, так і до себе, як його члену. У моральних відносинах людина виступає і як суб’єкт, і як об’єкт моральної діяльності. Так, оскільки вона виконує обов’язки перед іншими людьми, є суб’єктом по відношенню до суспільства, соціальної групи тощо. Але одночасно вона і об’єкт моральних обов’язків для інших, оскільки вони повинні захищати інтереси, піклуватися про неї.

Моральна діяльність має об’єктивну сторону моралі. Про моральну діяльність можна говорити тоді, коли вчинок, поведінка, їх мотиви піддаються оцінці з позиції розмежування добра і зла, гідного і негідного тощо. Первинним елементом моральної діяльності є вчинок, оскільки в ньому, як у дзеркалі, відображаються моральні цілі, мотиви або орієнтації. Вчинок включає такі елементи – мотив, намір, мету, діяння, наслідки вчинку. Моральні наслідки вчинку – це самооцінка його людиною та оцінка з боку оточуючих.

Мораль включає в себе моральні норми, моральні принципи, моральні ідеали, моральні критерії.

Моральні норми – це соціальні норми, які регулюють поведінку людини в суспільстві, її ставлення до інших людей, до суспільства та до себе. Їх виконання забезпечується силою громадської думки, внутрішнім переконанням на основі прийнятих в даному суспільстві уявлень про добро і зло, справедливість і несправедливість, чесноти і осуд. Ще

Аристотель стверджував, що «моральні чесноти існують у нас не від природи, не всупереч їй, а завдяки привчанню. Вчиняючи розважливо, ми стаємо розважливими; діючи мужньо, ми стаємо мужніми. А повторення схожих моральних вчинків формує моральний фундамент»

[37, c. 36].

Моральні принципи – одна з форм вираження моральних вимог, в найбільш загальному вигляді розкриває зміст моральності, яка існує в тому чи іншому суспільстві [7]. Вони висловлюють основоположні вимоги та принципи, що стосуються моральної сутності людини, характеру взаємовідносин між людьми, визначають загальний напрямок діяльності людини та лежать в основі приватних, конкретних норм поведінки. В цьому відношенні вони служать критеріями моральності

Моральні ідеали – поняття моральної свідомості, в яких висуваються до людей моральні вимоги, виражаються у вигляді образу морально досконалої особистості, уявлень про людину, що втілюють в собі найвищі моральні якості. Моральний ідеал по-різному бачили в різний час, в різних суспільствах. Аристотель бачив моральний ідеал в особистості, яка вищою доблестю вважає самодостатнє, відчужена від хвилювань і тривог практичної діяльності споглядання істини. Еммануїл Кант характеризував моральний ідеал як керівництво для наших вчинків, «божественного людини всередині нас», з яким ми порівнюємо себе та покращуємо, однак, не будучи в змозі стати на один рівень з ним. Моральний ідеал по-своєму визначають різні релігійні вчення, політичні течії, філософи [6].

Моральний ідеал, прийнятий людиною, вказує кінцеву мету самовиховання. Моральний ідеал, прийнятий громадською моральною свідомістю, визначає мету виховання, впливає на зміст моральних принципів та норм.

Таким чином, мораль – це сукупність норм, правил поведінки, моральних законів, звичаїв, яким люди, як правило, добровільно підкоряються. Вона має свої основні функції та структуру. Мораль вимагає від людини бути людиною, не опускатися до тваринного стану, поважати інших людей, робити добро, керуватися у своїх вчинках любов’ю, а не злобою, допомагати один одному, шанувати своїх пращурів тощо.

1.2. Дослідження проблеми морального виховання в сучасному просторі дошкільної освіти

Характеризуючи національну систему виховання саме в умовах державотворчого процесу в Україні, моральне виховання особистості має грунтуватись на поєднанні двох напрямків : освіти й національної культури. Вся система виховання розглядається як гарант того, що суспільство буде мати демократичний устрій та державотворення й слугуватиме ефективним засобом, за допомогою якого держава й попередні покоління будуть мати можливість формувати людей за своїми стандартами. Побудова ж демократичного суспільства, має базуватися на таких основах як : національній ідеї, любові до Вітчизни, класичній культурі й спрямовуватися в площині Я-концепції особистості, творчої особистості, громадянина, патріота України [20, c.84].

Морально-етичне виховання – це цілеспрямований виховний вплив який здійснюється у сім’ї, громадськості, і має на меті сформувати стійкі морально-етичних якості, потреби, почуття, навички поведінки дитини на основі засвоєних нею ідеалів, норм і принципів моралі та практичної діяльності [40, с. 32].

У Законі України «Про освіту» вказано, що зміст кожної освітньої програми обов’язково повинен передбачати утвердження емоційно ціннісного ставлення до практичної та духовної діяльності людини

Закон України «Про дошкільну освіту» одним з завдань розвитку та становлення особистості виділяє формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду [12].

Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО) дає більш детальну інформацію з питання формування морально-етичних якостей у дітей старшого дошкільного віку та інших вікових груп. Положення БКДО є основою для написання освітніх програм, у яких вони й деталізуються та продумуються. Компетенції,завдання та мета що входять до складу морально-етичного виховання дитини дошкільного віку, розміщено у таких освітніх лініях Базового компоненту дошкільної освіти як «Дитина» та «Особистість дитини» [4, с. 7].

Моральне виховання дошкільників здійснюється в самих різних сферах їхнього життя та діяльності. Дитина відчуває моральний вплив в сім’ї, в колі однолітків, на вулиці. Часто цей вплив не буває адекватним вимогам моралі.

Систематичне, цілеспрямоване формування високоморальної особистості відбувається в організованому дитячому колективі. У дошкільних установах здійснюється спеціальна виховна робота, спрямована на всебічний розвиток особистості. Готуючи підростаюче покоління до життя, праці, вихователі навчають дітей бути скромними, чесними, принциповими, вчать любити Батьківщину, вміти працювати, поєднувати в собі чуйність та дбайливе ставлення до людей.

Морально-етичні якості – система світоглядних орієнтирів особистості, які характеризують її ставлення до себе та оточуючих, являють собою сукупність поглядів, норм, переконань, правил поведінки, що оцінюються у відповідних специфічних категоріях, регулюючи поведінку людини [23].

Головна функція морального виховання полягає в тому, щоб сформувати у дітей моральну свідомість, стійку моральну поведінку і моральні почуття, що відповідають сучасному способу життя, сформувати активну життєву позицію, відповідати за свої вчинки, почуттю громадського обов’язку.

Аналізуючи методологічні основи проблеми морального виховання дітей дошкільного віку, ми звертнули увагу на низку вихідних філософських, педагогічних, етичних та естетичних ідей, які дали поштовх щодо трактування сутності морального виховання: антропоцентричної, теоцентричної, соціоцентричної. Таку класифікацію ми знаходимо у роботах О.Вишневського та В.Білоусової. На думку вченого О.Вишневського, антропоцентрична тенденція може ґрунтуватися на системі вартостей віри в людину – без Бога; теоцентрична тенденція характеризується вірою в існування Вищого Абсолюта, «що втілює ідеал Добра»; особливість соціоцентричної тенденції полягає в тому, що вона спирається на «замовлення вождів», відповідно до потреб ідеології, та визначається суспільними умовами, нормами й принципами, що формуються або є прийнятими в даному суспільстві [8, с. 84].

Моральна свідомість і поведінка дітей формуються в єдності – це кардинальний принцип педагогіки. Нові риси з’являються у дітей у взаєминах та тісному спілкуванні з дорослими та однолітками. Авторитет дорослого, його судження продовжують відігравати серйозну роль в поведінці.

Ідеальна мета морального виховання – виховання щасливої людини.

Моральне виховання тісно пов’язане з моральним розвитком, оскільки взаємодія між педагогічними впливами і розвитком особистості відбувається через сприймання, усвідомлення, оцінку й перевірку досвіду. Моральний розвиток – це рух, який є поступальним, який починається від засвоєння моральних норм до сформованості моральних почуттів та моральної поведінки.

В. Сухомлинський повністю підтверджував той факт, що моральна свідомість як духовна сторона моралі, базується на осмисленні проблеми, а у взаємодії з моральною діяльністю і моральними стосунками утворюється мораль як системна цілісність. Аналіз праць

В.Сухомлинського дозволив резюмувати, що вчений постійно актуалізував проблему формування у дітей любові та поваги до своїх батьків. Найбільшою помилкою батьків педагог вважав невміння любити власних дітей: «Люблячи своїх дітей, вчіть їх любити вас; не навчите – будете плакати на старість» [33, с.140 ].

Саме тому нині одним із найважливіших завдань дошкільної освіти, як зазначено в Базовому компоненті, є «надання пріоритету соціальноморальному розвитку особистості, формуванню у дітей уміння узгоджувати особисті інтереси з колективними» [4, с. 5].

Моральне виховання червоною ниткою проходить в усіх освітніх лініях інваріантної складової: «Особистість дитини» – розвиток моральних почуттів і емоцій, самостановлення і самосвідомість, що сприяють формуванню адекватної особистісно-оцінної компетенції; «Дитина в соціумі» – забезпечення морального (доброзичливого) ставлення до дітей і дорослих, що створює умови успішної соціальнокомунікативної компетенції; «Дитина в природному довкіллі» – формування ціннісного ставлення до природи (мораль екології), що сприяє розвитку природничо-екологічної компетенції; «Дитина в світі культури» – привчання до бережного поводження з предметним і художнім світом, що формує предметно-практичну та художньопродуктивну компетенцію [5]. Як підкреслював Ж.-Ж. Руссо: «Дитину виховують люди, природа, речі» [38, c. 5]; «Гра дитини» – як провідний вид діяльності, під час якого «відпрацьовуються» уявлення про моральні норми, через ігровий персонаж передається ставлення, що фіксується діями і вчинками; «Мовлення дитини» – «мораль у словах», що сприяє формуванню комунікативної компетенції [5].

Таким чином, проаналізувавши праці сучасних українських учених-педагогів ми визначили моральне виховання дітей дошкільного віку як складний динамічний процес, що має безперервним зростанням якісних змін особистості до рівня, який відповідає потребам сучасного суспільства. Як цілеспрямований процес, він оптимально дієвий, коли організується вихователем з урахуванням взаємодії суб’єктивних і об’єктивних чинників і здійснюється в процесі моральної діяльності, яка спрямовується на утвердження моральних принципів, норм, що регулюють моральні відносини.

  1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас