Ім'я файлу: Міжнародні_організації_додатково 3..docx
Розширення: docx
Розмір: 45кб.
Дата: 04.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Платон і Арістотель порівняльний аналіз філософських систем.doc

3. Міжнародні організації

3.1. Поняття «міжнародні організації» та їх основні завдання.

3.2. Політичні міжнародні організації.

3.3. Економічні міжнародні організації.

3.4. Міжнародні блоки змішаного типу.

3.5. Діяльність України в міжнародних організаціях.

3.1. Поняття «міжнародні організації» та їх основні завдання
Міжнародні відносини реалізуються через їх суб’єктів. До суб’єктів належать підприємства, фірми, приватні особи, держави, транснаціональні корпорації і транснаціональні банки, а також міжнародні організації. Особливістю міжнародних організацій є те, що вони, поряд із державними органами, є регуляторами цих відносин.

На відміну від державних органів, деякі міжнародні організації виконують регулюючі функції на наднаціональному рівні (Міжнародний валютний фонд, Європейський Союз тощо).

По суті, сьогодні у світі немає держави, яка не була б членом якоїсь організації; більшість країн залучені одразу до кількох організацій.

Міжнародна організація – це об’єднання держав, установ, фізичних осіб, що спільно реалізують програму або мету на основі певних правил і процедур, діяльність яких виходить за національні кордони.

Утворення міжнародних організацій є об’єктивним наслідком процесу розвитку світового суспільства. Серед чинників, що ведуть до їх виникнення, головують: міжнародний поділ праці, міжнародна економічна інтеграція, політичні стосунки між країнами, глобалізація міжнародних відносин.

Міждержавні організації почали існування ще у ХVІІ –ХVІІІ столітті, переважно як військові або торгові союзи чи угруповання. Починаючи з 50-х років ХХ століття поступово виникла і зміцнилася система міжнародних організацій.

Інтеграційні процеси, що виникли у Західній Європі, згодом охопили й інші райони світу, в тому числі країни Північної та Південної Америки, Південно-Східної Азії, Африки. Зросла не тільки кількість міжнародних організацій, а й їхня ефективність, зміцнювалися зв’язки між країнами-учасницями.

Сучасні міжнародні організації різняться напрямами діяльності (питання безпеки, економіки, культури, охорони здоров’я, транспорту тощо), складом учасників (універсальні та регіональні), обсягом повноважень тощо.

Головними цілями та завданнями всіх міжнародних організацій є створення конструктивної багатосторонньої бази міжнародного співробітництва, встановлення глобальних та регіональних зон мирного співіснування.

Нині у світі існує величезна кількість різноманітних блоків і союзів країн, які можна об'єднати у три групи: політичні, економічні та змішані.
3.2. Політичні міжнародні організації
Організація Північно-Атлантичного договору НАТО (Nord Atlantic Treaty Organization – NATO).Цей військово-політичний союз створений 4.05.1949 року у складі США, Великої Британії та Північної Ірландії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Канади, Італії, Норвегії, Португалії, Данії, Ісландії. У 1952 році до організації приєдналася Греція та Туреччина, у 1955 році – ФРН, у 1982 році – Іспанія. У 1966 році із військової структури вийшла Франція, а у 1983 році – Іспанія.

У 1999 році до неї увійшли Чехія, Польща та Угорщина, у 2004 році – Болгарія, Естонія, Литва, Латвія, Румунія та Словенія, а у 2009 – Албанія та Хорватія. Загалом 28 держав.

Штаб-квартира – Брюсель (Бельгія).

Вищими керівними органами є сесія Ради НАТО, Комітет військового планування, військовий комітет, Комітет ядерної оборони. Робочий орган НАТО – Міжнародний секретаріат на чолі з генеральним секретарем.

Мета союзу: забезпечення свободи і безпеки всіх членів політичними і військовими засобами відповідно до принципів Статуту ООН; спільні дії та всебічне співробітництво з метою зміцнення безпеки держав-учасниць; забезпечення справедливого і міцного миру на основі загальних цінностей, демократії, прав людини.
Організація Африканської єдності – ОАЄ (Organization of African - OAU).Створена 26.05.1963 року на конференції глав держав і урядів африканських країн в Аддис-Абебі. До організації належать 52 країни, що мають спільну мету: сприяти єдності та солідарності між країнами Африки, інтенсифікувати й координувати зусилля щодо підвищення рівня життя; захищати суверенітет, територіальну цілісність та незалежність; ліквідувати всі форми колоніалізму; узгоджувати співробітництво у сферах політики, оборони і безпеки, економіки, освіти, охорони здоров’я і культури.
АНЗЮС (Australia, New Zealand, United States – ANZUS).

Тристоронній союз Австралії, Нової Зеландії та США з 1952 року створений із метою колективної оборони в Тихоокеанському регіоні.

Похідною організацією є АНЗЮК (Australia, New Zealand, United Kingdom – ANZUK).

П’ятисторонній блок Великої Британії, Австралії, Нової Зеландії, Малайзії та Сінгапуру, що мають сприяти колективній обороні в Тихоокеанському регіоні.

Організація Американських держав – ОАД (Organization of American States – OAS).Військово-політичний союз у складі 35 країн (Антигуа і Барбуда, Аргентина, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаїті, Гондурас, Гайана, Гватемала, Гренада, Домініка, Домініканська Республіка, Еквадор, Ель Сальвадор, Канада, Колумбія, Коста-Ріка, Куба, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Сент-Вісент і Гренадіни, Сент-Кітіс і Невіс, Сент-Люсія, США, Сурінам, Трінідад і Тобаго, Уругвай, Чилі, Ямайка), що створений у 1948 році на 9-й Міжамериканській конференції в Боготі, що прийняла Статут ОАД в Америці. Її ціль – запобігання і мирне врегулювання конфліктів між державами-учасницями; організація спільних дій для відсічі агресії; координація зусиль для розв’язання політичних, економічних, юридичних проблем; сприяння економічному, соціальному, науково-технічному і культурному прогресу країн-учасниць.
3.3. Економічні міжнародні організації
Посилення інтеграційних процесів у світовій економіці зміцнило статус економічних союзів та угруповань країн, які ставлять за мету сприяння економічному розвитку країн-учасниць, підвищення рівня життя, їх населення та захист економічних інтересів цих держав на світовій арені.

Амазонський пакт (Cel Pacto Amazonicl)– це торгово-економічний блок створений на основі Договору про співробітництво в Амазонії, що набув чинності у 1980 році.

Його утворюють 8 країн: Болівія, Бразилія, Венесуела, Гайана, Колумбія, Перу, Суринам, Еквадор, що мають за мету прискорене спільне освоєння і раціональне використання природних ресурсів басейну Амазонії, захист їх від іноземної експлуатації, співробітництво у створенні інфраструктури.

Штаб-квартира – Ліма (Перу).
Організація економічного співробітництва і розвитку – ОЕСР (Organization for Economic Cooperation and Development - OSCD).Сформувалася у 1961 році як спадкоємниця організації Європейського економічного співтовариства, утвореного з метою оптимального використання американської економічної та фінансової допомоги задля відновлення Європи (план Маршалла) у співробітництві з європейськими країнами-одержувачами цієї допомоги. Штаб-квартира розташована в Парижі (Франція). До складу входять 25 країн, що мають на меті здійснення внеску в розвиток світової економіки за допомогою забезпечення оптимального економічного зростання, підвищення зайнятості та рівня життя шляхом збереження фінансової стабільності держав-учасниць; сприяння економічному і соціальному добробуту, координацію політики держав-учасниць; узгодження допомоги держав ОЕСР країнам, що розвиваються.
Європейська Асоціація вільної торгівлі – ЄАВТ (European Free Trade Association – EFTA).Створена в 1960 році у складі 9 країн: Австрії, Ісландії, Великої Британії, Норвегії, Фінляндії, Португалії, Швеції, Данії, Швейцарії. Мета організації – самостійна економічна політика; безмитна торгівля серед країн-учасниць за збереження ними самостійних тарифів щодо інших країн. Штаб-квартира – Женева (Швейцарія).
Південний спільний ринок – МЕРКОСУР (Mercado Comun del Sur – Mercosur)утворений в 1995 році на основі Асунсьонського договору 1991 р. про формування зони вільної торгівлі й митного союзу. До організації входять: Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Часто це об’єднання називають Спільним ринком країн Південного Конусу, оскільки конфігурація південної частини континенту дійсно нагадує конус, повернутий вершиною до Антарктиди.

МЕРКОСУР зосереджує 45% населення, 50% сукупного ВВП, 40% прямих зарубіжних інвестицій, 60% - товарообігу й 33% обсягу зовнішньої торгівлі в Латинській Америці.

Мета – створення спільного ринку країн Південної Америки з метою вільного руху капіталу й робочої сили, застосування єдиного зовнішнього тарифу, координації політики в сферах промисловості, сільського господарства й транспорту, співробітництво в валютно-фінансовій сфері.
Економічне співробітництво держав Західної Африки – ЕКОВАС (Economic Community of West African States – ECOWAS)створено в 1975 році згідно Договору, підписаному в м. Лагос. До складу організації входять: Бенін, Біркіна-Фасо, Кот-д’Івуар, острови Зеленого Мису (Кабо Верде), Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, С’єрра-Леоне, Того. Серед цілей організації – підвищення рівня освіти й культури населення регіону.

Спільний ринок Східної та Південної Африки – КОМЕСА (Common Market for Eastern and Sonthern Africa – Comesa)утворено в 1994 році у складі – Ангола, Бурунді, Заїр, Замбія, Зімбабве, Кенія, Коморські Острови, Лесото, Маврикій, Мадагаскар, Малаві, Мозамбік, Намібія, Руанда, Свазіленд, Судан, Танзанія, Уганда, Еритрея, Ефіопія.

Головна мета формування спільного ринку й валютного союзу.
Південноафриканське співтовариство розвитку – САДК (Southern African Development Community – SADC)було утворено в 1992 році. Воно сполучає 11 держав: Анголу, Ботсвану, Замбію, Зімбабве, Лесото, Малаві, Мозамбік, Намібію, Свазіленд, Танзанію, Південноафриканську республіку.

Головною метою є економічне зростання й підвищення добробуту населення країн регіону за рахунок самозабезпечення й взаємодоповнення національних економік.

Митний і економічний союз Центральної Африки – ЮДЕАК (Union Donaniere et Economige de L’Afrigne Centrale – UDEAC)утворено в 1966 році. До складу входять Габон, Камерун, Конго, Центральноафриканська республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея.

Головна мета – підвищення умов життя народів шляхом утворення спільного ринку, а далі через інтеграцію в економічному й валютному союзі.
Організація країн-експортерів нафти – ОПЕК (Organization of the Petrolent Exporting Countries – OPEC). Організована у 1960 році на конференції в Багдаді. Статут, прийнятий у 1965 році, згодом зазнавав багаторазових змін. Склад – 12 країн: Венесуела, Ірак, Іран, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, ОАЕ, Габон.

Штаб-квартира – м. Відень (Австрія). Мета організації: координація й уніфікація нафтової політики держав-учасниць; визначення найбільш ефективних засобів захисту її інтересів; пошук засобів забезпечення стабільності цін на світових нафтових ринках; охорона навколишнього середовища. Контролює до 50% світової торгівлі нафтою.

Північноамериканська асоціація вільної торгівлі НАФТА (Nort American Free Trade Agneement – NAFTA).Угода між США, Канадою та Мексикою про створення організації була підписана 17 грудня 1992 року у Вашингтоні, набула чинності 1 січня 1994 року. На меті – створення зони вільної торгівлі у Північній Америці протягом 15 років; передбачаються заходи для лібералізації руху товарів, послуг, капіталів через кордони з поступовою ліквідацією митних та інвестиційних бар’єрів. У перспективі – об’єднання всіх американських держав (подібно до ЄС у Європі).

Чорноморський район економічного співробітництва (ЧРЕС).Створений у 1990 – 1992 рр. Склад – 11 країн: Україна, Росія, Греція, Туреччина, Албанія, Румунія, Болгарія, Азербайджан, Грузія, Молдавія, Вірменія. Об’єдналися для створення режиму вільного переміщення товарів, послуг і капіталу з метою розширення виробничої кооперації та спільного підприємства; розширення економічних зв’язків в Азово-Чорноморському регіоні й прилеглих територіях.

Передбачає спільні проекти у сфері транспорту, телебачення, енергетики, екології, науки і техніки, сільського господарства, харчової промисловості, створення Вільних Економічних Зон.

Бенілюкс.Економічний союз Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, що створений на базі митного союзу. Договір підписаний у 1958 році терміном на 50 років, почав діяти у 1960 році.

Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво – АТЕС (Asian Pacific Economic Cooperation – APEC).Ця організація створена з ініціативи Австралії, яку підтримали Канада, Японія, Нова Зеландія, Південна Корея, США, Індонезія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, Мексика, Папуа-Нова Гвінея, Чилі, Китай, Сянган, Тайвань, Росія, В’єтнам, Перу. Мета Азіатсько-Тихоокеанського економічного співтовариства – пом'якшення взаємних торговельних бар’єрів; обмін послугами й інвестиціями, поширення співробітництва у сфері торгівлі, охорони навколишнього середовища тощо. До 2010 року планується створення Зони Вільної торгівлі АТЕС.

Європейський Союз – ЄС (European Union – EU).ЄС утворено згідно з Маастріхтською угодою, що була підписана 7 лютого 1992 року; дія угоди розпочалася з 1 січня 1993 року. ЄС являє собою вищий ступінь еволюції західноєвропейської інтеграції, яка пройшла стадії Європейського об’єднання вугілля і сталі, Євроатому та Європейського економічного співтовариства. Сьогодні Європейський Союз складається з Бельгії (1958 рік вступу), Італії (1958), Люксембургу (1958), Нідерландів (1958), Німеччини (1958), Франції (1958), Великої Британії (1973), Данії (1973), Ірландії (1973), Греції (1981), Іспанії (1986), Австрії (1995), Фінляндії (1995), Швеції (1995), Естонії (2004), Кіпру (2004), Латвії (2004), Литви (2004), Мальти (2004), Польщі (2004), Португалії (2004), Словенії (2004), Словаччини (2004 р.), Угорщини (2004), Чехії (2004), Болгарії (2007), Румунії (2007), Хорватії (2013).

Всього 28 країн станом на 2019 рік.

Головною метою ЄС проголошується сприяння інтегруванню Європи в єдине економічне й політичне ціле для подальшого економічного й соціального прогресу її народів.

Зі змісту головної мети випливають такі основні цілі: досягнення високого рівня економічного розвитку й зайнятості; утворення єдиного простору без внутрішніх кордонів; створення економічного й валютного союзу; здійснення спільної зовнішньої політики; здійснення в майбутньому спільної оборонної політики; захист прав та інтересів народів Союзу шляхом запровадження спільного громадянства.

Головні органи ЄС – Європейська рада, Європейський парламент, Рада Європейського Союзу та Європейський Суд.

Штаб-квартира – Страсбург (Франція).
Світова торговельна організація – СТО (World Trade Organization – WTO).Світова торговельна організація – головний міжнародний регулятор світової торгівлі. Вона реорганізована з Генеральної угоди тарифів і торгівлі (ГАТТ) у 1995 році, ініціатором утворення якої виступили США (1947 – 1948 рр.) створивши первинну організацію.

Станом на 29 липня 2016 року до СОТ входить 164 члена, з яких 160 – це держави, а 4– митні території.

160 країн світу – членів СОТ (з 192) – це понад 97% обсягу світової торгівлі, близько 85 % світового ВВП та понад 85 % населення світу.

При цьому 23 країни перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ, зокрема: Алжир, Андорра, Азербайджан, Багами, Білорусь, Бутан, Боснія і Герцеговина, Ємен, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Ліван, Сербія, Судан, Узбекистан.

Україна набула повноправного членства в СОТ 16 травня 2008 року.

Головною метою СТО є лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення світової економіки, зростання інвестицій, розширення торговельних зв'язків, підвищення рівня зайнятості і доходів в усьому світі.

Основні принципи діяльності СТО такі:

- принцип найбільшого сприяння, який полягає в тому, що країна повинна надати своєму партнерові по СТО такі ж самі привілеї, які вона надає будь-якій іншій державі. Якщо уряд країни застосовує якусь нову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга має обов'язково поширитися на торгівлю з рештою країн-членів СТО;

- принцип національного режиму, суть якого в тому, що країни-учасниці повинні встановлювати для товарів своїх партнерів по СТО такий самий режим, як і для своїх товарів на власному ринку;

- принцип захисту національної промисловості полягає ось у чому: якщо все ж таки країна змушена ввести імпортні тарифи для захисту своєї промисловості, то це мають бути саме митні тарифи, а не торговельно-політичні заходи (квоти, дискримінаційні стандарти тощо);

- принцип утворення стійкої основи торгівлі означає, що тарифні рівні, які узгоджені в рамках СТО, не можуть переглядатися окремою країною-членом в односторонньому порядку;

- принцип сприяння справедливої конкуренції має відношення до субсидії і демпінгу. Якщо якась країна їх застосовує, то її торговельний партнер має право використовувати компенсаційні заходи, які б нівелювали ці дії; - принцип дії в надзвичайних ситуаціях. Якщо країна потерпає від якогось непередбаченого лиха, то вона може тимчасово вийти за межі взятих на себе торговельних обов’язків (може підвищити тариф, увести квоти тощо), але за узгодженням зі СТО;

- принцип регіональних торговельних домовленостей означає, що для регіональних інтеграційних угруповань може встановлюватися особливий режим, виняток з узгоджених правил (зони вільної торгівлі).
3.4. Міжнародні блоки змішаного типу
До змішаних блоків належать інтеграційні угруповання країн, метою яких є співробітництво в кількох сферах. Напрями співробітництва визначаються цілями створення організації.

Асоціації країн Південно-Східної Азії – АСЕАН (Association of South East Asian Nations – ASEAN).Політично-економічний союз створений 1967 р. Склад – 9 країн: Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, В’єтнам, Лаос, М’янма.

Мета організації: сприяння регіональному співробітництву в економічній, соціальній та культурній сферах із метою зміцнення миру в регіоні; прискорення економічного зростання, соціального прогресу та культурного розвитку у регіоні за допомогою спільних ідей за принципом рівноправності та партнерства; співробітництво в сільському господарстві, промисловості, торгівлі, транспорті, зв'язку задля підвищення рівня життя населення, зміцнення миру і стабільності тощо.

Ліга арабських держав – ЛАД (Leagne of Arab States – LAS).

Створена у 1945 р. Склад – 21 арабська країна: Алжир, Бахрейн, Джибуті, Єгипет, Йорданія, Ірак, Катар, Кувейт, Ліван, Лівія, Ємен, Мавританія, Марокко, АОЕ, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Сомалі, Судан, Туніс, Палестина.

Мета ліги: зміцнення зв’язків між державами-учасницями в різноманітних галузях (економіка, фінанси, транспорт, культура, охорона здоров’я); координація дій держав-учасниць для захисту національної безпеки, забезпечення незалежності та суверенітету; заборона використання сили для врегулювання суперечок. Відносини базуються на принципах поваги до існуючих в інших країнах режимів і відмови від спроб їхньої зміни.

Організація «Ісламська конференція» – ОІК (Organization of the Islamic Conference - OIC).Створена у 1971 р. Склад – 50 країн: Азербайджан, Албанія, Афганістан, Ангола, Алжир, Бахрейн, Бангладеш, Буркіна-Фасо, Бенін, Бруней, Габон, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Джибуті, Єгипет, Індонезія, Іран, Йорданія, Ірак, Ємен, Камерун, Катар, Кувейт, Киргизстан, Коморські острови, Ліван, Лівія, Малайзія, Малі, Мавританія, Марокко, Мальдівська Республіка, Нігер, Нігерія, ОАЕ, Оман, Пакистан, Палестина, Саудівська Аравія, Сенегал, Сирія, Сомалі, Судан, Сьєрра-Леоне, Таджикистан, Туніс, Туреччина, Уганда, Чад.

Мета організації: сприяння зміцненню мусульманської солідарності; охорона святих місць; підтримка боротьби палестинського народу; співробітництво в економічній, соціальній, культурній, науковій та інших сферах життя.

Співдружність націй (Commonwealth).Добровільна асоціація незалежних держав, символом якої є британський монарх, визнаний главою Співдружності. Створена 1947 р.

Склад – 51 країна: Велика Британія, Австралія, Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Бангладеш, Барбадос, Беліз, Ботсвана, Бруней, Вануату, Гайана, Гамбія, Гана, Гренада, Греція, Домініка, Замбія, Зімбабве, Індія, Індонезія, Канада, Кенія, Кіпр, Кірибаті, Лесото, Ліберія, Маврикій, Малаві, Малайзія, Мальдівська Республіка, Мальта, Намібія, Науру, Нігерія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, ПАР, Свазіленд, Сейшельські острови, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сінгапур, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Тонга, Трінідад і Тобаго, Тувалу, Уганда, Шрі-Ланка, Ямайка.

Мета співдружності: регулярні консультації країн із питань економіки, фінансів, науки, освіти, військової сфери; сприяння добробуту народів.

Співдружність Незалежних Держав – СНД.Політико-економічний союз, створений за угодою від 8 грудня 1991р. у членстві 12 країн: Азербайджану, Вірменії, Грузії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, України.

У 2009 році Грузія припинила членство.

У 2019 році Україна припинила членство.

Мета союзу: формування умов стабільного розвитку країн в інтересах підвищення життєвого рівня населення; поетапне створення загального економічного простору на базі ринкових відносин; створення рівних можливостей і гарантій для всіх господарських суб'єктів; спільне здійснення економічних проектів; розв’язання економічних проблем; політичне, військове, економічне і культурне співробітництво країн-учасниць.

Організація Об’єднаних націй – OOH (United Nations Organization – UNO)створена 24 жовтня 1945р. Налічує понад 190 країн-членів. Спостерігачі при ООН: Ватикан, Палестина, Організація Африканської Єдності, Європейський Союз, Організація «Ісламська конференція», Міжнародний комітет Червоного Хреста тощо.

Офіційно не входить до ООН одна країна – Ватикан.

Мета організації: підтримка і зміцнення міжнародної безпеки; розвиток відносин між націями на основі поваги принципів рівноправності та самовизначення; міжнародне співробітництво з розв’язання світових проблем політичного, економічного, соціального, культурного характеру; забезпечення поваги до прав людини; перетворення ООН на центр узгодження зусиль націй і народів щодо досягнення загальних цілей.

Штаб-квартира розташована у Нью-Йорку (США).

Основні підрозділи ООН:

Генеральна Асамблея (ГА) – головний орган ООН, який об'єднує всіх її членів (за принципом «одна держава – один голос»). Уповноважена розглядати питання і надавати рекомендації з проблем у політичній і матеріальній сферах у межах дії Статуту. Рішення мають рекомендаційний характер.

Рада Безпеки (РБ) – єдиний орган ООН, який може приймати рішення, обов’язкові для членів ООН. Складається з 15 членів: 5 постійних (Росія, США, Велика Британія, Франція, Китай), що володіють правом «вето», 10 непостійних членів, що обираються Генеральною Асамблеєю на 2 роки відповідно до регіональних квот (5 місць для держав Азії й Африки, 1 – для держав Східної Європи, 2 – для держав Латинської Америки і 2 місця – для держав Західної Європи).

Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) відповідає за економічне і соціальне співробітництво й виконує завдання, пов’язані з реалізацією рекомендацій Генеральної Асамблеї.

Рада з опіки – складається з постійних членів Ради Безпеки і вирішує питання з опіки США над деякими островами Мікронезії.

Міжнародний суд – головний судовий та юридичний орган ООН. Створений у 1945 р., його місцезнаходження – Гаага (Нідерланди). Склад – 15 суддів, які обираються ГА і Радою Безпеки на 9 років. Суд вирішує правові суперечки тільки між державами.

Секретаріат ООН складається з Генерального секретаря (обирається на 5 років) і вибраного ним персоналу, що відповідає за виконання поточної роботи ООН.

Офіційні мови ООН: англійська, іспанська, китайська, російська, французька, арабська.

Спеціалізованими підрозділами ООН є: МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії), ВМО (Всесвітня метеорологічна організація), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), ВОІВ (Всесвітня організація інтелектуальної власності), ВПС (Всесвітній поштовий союз), ІМО (Міжнародна морська організація), ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації), МОП (Міжнародна організація праці), МБРР (Міжнародний банк реконструкції і розвитку), МВФ (Міжнародний валютний фонд), МСЕ (Міжнародний союз електрозв’язку), ІФАД (Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку), ЮНЕСКО (Організація ООН з питань освіти, науки, культури), ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН).
3.5. Діяльність України в міжнародних організаціях
Україна як суверенна держава, що ставить собі за мету стати повноправним членом світової спільноти, прагне брати участь у міжнародних організаціях, заснованих на демократичних принципах. Наша країна не входить до воєнно-політичних блоків.

Сьогодні Україна є членом значної кількості міжнародних організацій глобального типу.

Окремі з них вже згадувались. Насамперед це ООН її організації і системи. На 2000 – 2001 рр. Україна була обрана непостійним членом Ради Безпеки, працює в таких найважливіших органах і організаціях системи ООН, як ЮНКТАД (Міжнародний торговельний центр), Європейська економічна комісія ООН, МВД (Міжнародний валютний фонд), Група Світового банку, ЮНІДО (Організація об’єднаних націй із промислового розвитку), СОІВ (Світова організація інтелектуальної власності), МАГАТЕ (Міжнародна агенція з атомної енергетики).

Важливе значення для нас має участь у міжнародних організаціях транспорту і зв’язку – ІКАО (Міжнародна асоціація цивільної авіації), ІМО (Міжнародна морська організація), МСЕ (Міжнародний союз електрозв’язку).

Серед авторитетних глобальних організацій, до яких Україна ще не увійшла – ОЕСР (Організація економічного співробітництва й розвитку), ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація), МФСР (Міжнародний фонд

сільськогосподарського розвитку).

Міжнародний валютний фонд (МВФ)є найбільшим іноземним кредитором України, його частка становить понад 60% всіх кредитів міжнародних організацій. Квота України у МВФ становить 0,7%, відповідно такою ж є частка її голосів.

Україна поки що не може істотно впливати на політику Фонду. Проте позиція МВФ відносно України має велике значення. Фонд справляє значний вплив на ситуацію на валютно-кредитному ринку, від його позиції багато в чому залежить політика комерційних банків та інших кредитних закладів. МВФ

надає кредити за відсотками нижчими, ніж комерційні банки.

До Світового Банку Україна вступила у 1992 році (одночасно зі вступом до МВФ). Позики Світового Банку для України вигідніші, ніж позики з інших джерел, оскільки умови надання ним кредиту більш сприятливі. За класифікацією Світового Банку,Україна належить до ІІІ категорії країн (рівень доходів нижче від середнього), тому термін погашення кредитів продовжується до 20 років із пільговим періодом на 5 років. За рахунок Світового Банку в Україні реалізується 16 проектів.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР). Це третя міжнародна кредитно-фінансова організація за обсягом кредитів, що надаються Україні. Позички ЄБРР безпосередньо йдуть на розвиток виробництва, причому значна їх частина спрямована на підтримку приватних малих і середніх підприємств. Україна стала членом ЄБРР у 1992 році. За обсягом кредитів банку країнам Центральної і Східної Європи Україна посідає друге місце, що свідчить про високу оцінку ролі нашої країни в Європі.

Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) було також засновано за безпосередньої участі України, яка в 1992 році в числі 11 держав підписала Стамбульську декларацію. В ній передбачається співробітництво чорноморських держав у різних галузях економіки – промисловості, сільському господарстві, транспорті, торгівлі, туризмі, телекомунікаціях.

Механізм інтеграції в межах ЧЕС передбачає безподаткову торгівлю, вільний рух капіталів і послуг, створення вільних економічних зон, обмін інформацією комерційного характеру, підтримку приватного бізнесу. В 1998 р. в Ялті на черговому саміті високих посадових осіб підписано Статут ЧЕС, який юридично засвідчив народження нової регіональної організації.
Контрольні запитання і завдання

1. Яку роль відіграють міжнародні організації в

забезпеченні багатосторонніх відносин?

2. Яке призначення Організації Об’єднаних Націй?

3. Охарактеризуйте основні принципи діяльності СТО.

4. Яка роль Світового банку і Міжнародного валютного

фонду?

5. Яка головна мета діяльності Європейського Союзу?

6. Яку роботу виконують спеціалізовані установи ООН?

7. Охарактеризуйте діяльність України в міжнародних організаціях.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас