Ім'я файлу: 1-9.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 126кб.
Дата: 15.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
Прат.docx
149606.rtf
Злоякісна фіброзна гістіоцитома — копия.docx
Розширення: rtf
Розмір: 126кб.
Дата: 15.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
Прат.docx
149606.rtf
Злоякісна фіброзна гістіоцитома — копия.docx
2.Зв’язок епізоотології з іншими науками.
Епізоотологія тісно зв’язана з мікробіологією, вірусологією та імунологією які в комплексі представлять епізоотологам методи діагностики, специфічної профілактики і лікування.
-клінічна діагностика ( сприяє встановленню діагнозу).
-терапія, фармакологія (засоби і методи лікування)
-патологічної фізіології і патологічної морфології(вивченні інфекційного процесу)
- зоогігієна, вет. сан. і організація ветеринарної справи(розробка профілактичних і протиепізоотичних заходів)
- епідеміологія(заразні хвороби спільні людині і тварині).
3.Епізоотологія, її задачі і зв’язок з іншими науками
Епізоотологія – самостійна галузь ветеринарної медицини, наука, що вивчає закономірності епізоотичного процесу (причини і умови виникнення, розповсюдження і згасання заразних хвороб тварин) і яка розробляє на цій основі методи профілактики заразних хвороб, діагностики і заходи боротьби з ними.
Задачі епізоотології:
Детальне вивчення епізоотичного процесу і удосконалення методів діагностики, засобів специфічної профілактики і заходів боротьби з заразними хворобами
Вивчення змін, які відбуваються з давно відомими хворобами при переході до нових умов утримання тварин
створення методів експрес-діагностики, більш ефективних засобів специфічної профілактики заразних хвороб і надійних засобів масових обробок тварин, а також створення принципово нових засобів дезінфекції тваринницьких приміщень в присутності тварин
вивчення такої форми інфекції як мікробоносійство, особливо мікробоносійство патогенних збудників імунними тваринами
вивчення мінливісті мікроорганізмів і появі в зв’язку з цим атипових форм хвороб
пізнання впливу природно-географічних і соціально-економічних чинників на прояв епізоотичного процесу.
Зв’язок з предметами описаний в попередньому питанні
4.Епізоотичний процес
Епізоотичний процес – складний безперервний процес виникнення та розповсюдження заразних хвороб, що зв’язаний з ланцюговою передачею їх збудників від заражених тварин сприйнятливим здоровим.
Таким чином, епізоотичний процес проявляється у вигляді закономірностей, які постійно повторюються, йдуть одна за одною (клінічно хворі, підозрювані в захворюванні, носії), які зумовлюються характерним для даної інфекції механізмом передачі збудника.
5.Структура і характер епізоотичного вогнища.
Епізоотичневогнище (осередок) – це місце перебування джерела або джерел збудника інфекції (тварини, людини, неорганічних і органічних субстратів при сапронозах) у тих межах, в яких за даної ситуації можлива передача збудника сприйнятливим тваринам, тобто приміщення (стайні, кошари, свинарники, пташники тощо) і територія, пасовища, ділянки навколо тваринницьких приміщень; тварини, що там знаходяться, у яких виявлена дана інфекція у тій чи іншій формі.
Епізоотичним вогнищем можуть бути ділянки лісу, луків та інші угіддя (стосовно диких тварин, у даному випадку гризунів), тобто місця перебування цих тварин, де виявлені хворі або носії інфекції. Це – первинний елемент (ланка) епізоотичного процесу (ланцюга), який створює потенційну небезпеку подальшого поширення хвороби: споруда, подвір’я, ферма, господарство, пасовище, водойма.
Епізоотичне вогнище може бути різним за розмірами і кількістю хворих і сприйнятливих тварин.
6.Характер і значення зв’язків між домашніми і дикими тваринами
Прямі і посередні зв’язки домашніх тварин із дикими досить широкі. На пасовищах, трасах під час перегону худоби до водопоїв на домашню худобу нападають ті самі кровосисні комахи, які паразитують на диких тваринах. Тут же через різні об’єкти зовнішнього середовища (насамперед воду й корм) можуть здійснюватися посередні контакти з дикими гризунами, комахоїдними, а іноді і з копитними, м’ясоїдними. Можливий і безпосередній контакт із цими тваринами.
У теплу пору року напади кровосисних комах і кліщів можливі навіть при цілодобовому стійловому утриманні тварин. Взимку зв’язуючою ланкою можуть бути синантропні гризуни, які з початком холодів переселяються з полів на територію населеного пункту, тваринницьких господарств, зерносховищ, складів фуражу.
Ступінь небезпеки зараження свійських тварин залежать від щільності популяції і міграційної активності диких тварин, дикі тварини становлять небезпеку для свійських тварин. Особливо часто у диких тварин спостерігаються повільні, латентні, хронічні форми інфекції, різні інвазії. Серед диких тварин значно поширені ехінококоз, альвеококоз.
7.Специфічні засоби і методи імунопрофілактики
Специфічна профілактика – це спеціальна система заходів, спрямованих на запобігання появі певної (конкретної) інфекційної хвороби. Характер специфічних профілактичних заходів визначається особливостями інфекційного захворювання, епізоотичною ситуацією господарства і навколишньої території. До специфічної профілактики відносять:
а) проведення спеціальних діагностичних досліджень (туберкулінізація і малеїнізація, серологічна діагностика на бруцельоз та ін.), превентивна ізоляція, вимушене карантинування і спостереження з метою уточнення діагнозу;
б) здійснення лікувально-профілактичних заходів спеціального призначення (премікси і аерозолі при профілактиці респіраторних і аліментарних інфекцій);
в) імунопрофілактика шляхом застосування різних специфічних засобів вакцин, сироваток, імуноглобулінів та ін. Її проводять відповідно до планів протиепізоотичної ро-боти в благополучних господарствах, поголів'я яких необхідно захищати від конкретної інфекційної хвороби.
8.Види інфекції.
Інфекція – це стан зараження, під час якого розвивається еволюційно складений комплекс біологічних реакцій взаємодії макроорганізма і патогенних мікроорганізмів.
Залежно від шляхів проникнення: екзогенна інфекція(та яка потрапила ззовні), ендогенна інфекція(носійство здоровими тваринами облігатних і частіше факультативних мікробів-паразитів), криптогенною(не вдається встановити шлях проникнення мікроба в організм), експериментальною(яка викликається штучно), моноінфекцією (інфекція спричинена одним збудником).
Залежно від розповсюдження: місцева, або вогнищева(після того як мікроби потрапили в організм у певній дозі через властиві для них ворота інфекції, вони залишаються і розмножуються там), генералізована інфекція(після того як мікроби потрапили в організм у певній дозі через властиві для них ворота інфекції, вони розповсюджуються по всьому організму), токсикоінфекція(збудник розмножується у місці проникнення, а патогенний вплив на організм здійснюють їх екзотоксини, що всмоктуються у кровоносну систему), бактеріємія(стан, при якому мікроби з первинного вогнища інфекції проникають у кров’яне русло, але не розмножуються там, а лише транспортуються з кров’ю та лімфою в різні органи і тка-нини, де і розмножуються), септицемія(коли розмноження мікробів відбувається у крові, а інфекційний процес характеризується обсіменінням мікробами всього організму).
9. Заходи по знешкодженню чинників передачі збудників хвороб тварин.
Заходами по знешкодженню чинників передачі збудника хвороби вважається дезінфекція. Дезінфекція – комплекс заходів, спрямованих на видалення або знищення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів на об’єктах навколишнього середовища. Дія на другу ланку епізоотичного ланцюга – фактори передачі (тваринницькі приміщення, ґрунт, вода, повітря, предмети догляду, шкіра тварин, продукти тваринництва та ін.). Таким чином, ці заходи дають змогу знищити патогенні мікроорганізми в навколишньому середовищі, розриваючи епізоотичний ланцюг, зупиняють розвиток епізоотичного процесу.