Ім'я файлу: .Значення криміналістики для підвищення ефективності досудового
Розширення: doc
Розмір: 104кб.
Дата: 02.10.2022
скачати


ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. Поняття досудового розслідування…………………………………………4

2. Роль криміналістики у підвищенні ефективності попередження, розкриття та розслідування злочинів…………………………………………8


3. Підвищення ефективності роботи слідчих в Україні…………………...16

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….19

ВСТУП

Актуальність теми полягає у тому, що протидія злочинності є одним із найважливіших завдань, які стоять перед органами влади та управління будь-якої держави. Ігнорування цього завдання, а також неприйняття належних і своєчасних заходів боротьби зі злочинами призводить до тяжких наслідків як для держави, так і для суспільства в цілому, досудовому розслідуванню надається окреме важливе значення, адже від цього залежать його результати і прийняття остаточного вироку.

Результативність протидії злочинній діяльності та боротьби зі злочинами, як її негативними проявами, залежить від багатьох факторів, одним із яких є наявність ефективної, науково розробленої методики розкриття та розслідування злочинів. Методика розкриття та розслідування злочинів є одним з основних засобів в арсеналі слідчого, який перебуває на передовому краї боротьби із злочинами. Криміналістика має важливе значення для підвищення ефективності досудового розслідування адже це наука про технічні засоби, тактичні прийоми та методи, що застосовуються для виконання передбачених кримінально-процесуальним законом дій щодо виявлення, збирання, фіксації, дослідження, оцінки та використання доказів з метою розкриття та попередження злочинів.

Об’єктом теми є ефективність досудового розслідування.

Предметом теми є специфіка значення криміналістики для підвищення ефективності досудового розслідування.

Завдання:

- охарактеризувати поняття «досудове розслідування»;

- визначити роль криміналістики у підвищенні ефективності попередження, розкриття та розслідування злочинів

- розглянути питання підвищення ефективності роботи слідчих в Україні.

Методи дослідження: аналіз, синтез, комплексний підхід.
1. Поняття досудового розслідування

З метою зміцнення законності на стадії досудового розслідування, охорони конституційних прав і свобод людини в КПК детально регламентовано всі форми судового контролю за діями та рішеннями органів досудового заходу у вигляді тримання під вартою, проведення низки слідчих дій (обшук, зняття інформації з каналів зв’язку та інших), передбачено і процедуру оскарження до суду рішень органів дізнання, слідчого, прокурора.

Зі змісту ст. 2 КПК можна виділити, що є три завдання кримінального судочинства:

1) захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень;

2) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального судочинства;

3) забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду для того, щоб кожен, хто вчинив кримінальний злочин, був притягнутий до відповідальності в міру своєї провини, жоден невинний не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру [1].

Досудове розслідування кримінальної справи пов’язані з можливістю обмеження і навіть позбавлення прав громадян під час застосування заходів процесуального примусу, проведення інших процесуальних дій. Тому закон докладно регламентує підстави та порядок їх проведення та фіксацію у постановах, протоколах та інших слідчих процесуальних документах, тобто йдеться про специфічну процесуальну форму, властиву цій стадії. У стадії досудового розслідування встановлюються межі судового розгляду. Суд, розглядаючи справу, не може вийти за межі звинувачення, висунутого на стадії досудового розслідування, за винятком випадків, зазначених у ст. 337 КПК.

Відповідно до ст. 11 КК злочином визнається суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Досудове розслідування злочинів здійснюється за загальними правилами розслідування, зокрема положеннями глав 20-24 КПК. Основними суб’єктами здійснення кримінального провадження виступають слідчий та прокурор, які наділені за КПК відповідними повноваженнями, закріпленими у статтях 40 та 36 відповідно.

Під час досудового розслідування злочинів більшість слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій проводяться особисто слідчим або з його ініціативи. Хоча п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК передбачено повноваження прокурора в необхідних випадках особисто провадити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, передбаченому КПК.

Слідчий та прокурор наділені правом надання доручень співробітникам оперативних підрозділів на проведення слідчих (розшукових) дій. У частині 2 ст. 41 КПК визначено порядок виконання доручень слідчого працівником оперативного підрозділу. Зокрема, останній набуває повноважень слідчого з метою реалізації визначених у дорученні заходів. Основною відмінністю кримінального провадження за злочинами та кримінальними провинами є форма його здійснення – досудове слідство або дізнання відповідно [1].

Дізнання – форма попереднього розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних провин (п. 4 ч. 1 ст. З КПК). Підставою для початку досудового провадження за кримінальним провиною є внесення відомостей до ЄРДР слідчим. Під дізнанням розуміється заснована на законі правозастосовна діяльність, спрямовану виявлення, попередження, запобігання і розслідування кримінальних правопорушень, забезпечення вирішення завдань кримінального судочинства. Відповідно до ч. 3 ст. 38 КПК при досудовому розслідуванні кримінальних проступків повноваження слідчого можуть здійснюватись співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, які здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства. Досудове розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно з загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК, зокрема положеннями гол. 25 «Особливості досудового розслідування кримінальних провин» (статті 298-302 КПК) [1].

Процедура надходження матеріалів до співробітників оперативних підрозділів аналогічна до процесу реагування на заяви та повідомлення про злочини. Керівник органу досудового розслідування вивчає надійшовши до нього, визначає правову кваліфікацію кримінального проступку з посиланням на статтю закону України про кримінальні провини та доручає проведення розслідування слідчого. Останній має право доручити проведення процесуальних дій оперативному підрозділу (ч. 3 ст. 38 КПК).

Питання, пов’язані з визначенням кримінальних провин, будуть передбачені у спеціальному законі України про кримінальні провини. Планується, що кримінальною провиною визнаватись передбачено відповідним законом діяння (дія або бездіяльність), не містить великої суспільної небезпеки, вчиненої осудною особою, яка досягла на момент вчинення провини шістнадцятирічного віку, і за яку не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Відмінності досудового розслідування злочинів та кримінальних провин виявляються у процесуальних заборонах та обмеженнях при здійсненні дізнання, зокрема:

- термін проведення дізнання обмежено одним місяцем, на відміну від двох у досудовому слідстві (ст. 219 КПК);

- під час проведення дізнання не допускається застосування заходів у вигляді домашнього арешту, застави чи тримання під вартою (ст. 299 КПК);

- у ході досудового розслідування злочинів дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені КПК, у тому числі проводити негласні (ст. 300 КПК) [1].

У ході дізнання про кримінальні провини проведення останніх заборонено;

- відповідальність за скоєння кримінального проступку не тягне засудження;

- під час дізнання про кримінальні провини КПК передбачено можливість розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку (статті 302,381, 382)[1].

Загальні положення (умови) досудового розслідування – це встановлені законом правила, що відображають найбільш характерні риси та особливості досудового розслідування, визначають найбільш суттєві вимоги до порядку провадження процесуальних дій та прийняття рішень. Вони містять правові вимоги, які забезпечують виконання у цій стадії принципів і завдань кримінального процесу. Глава 11 КПК, яка називається «Основні положення досудового слідства» містить низку таких загальних положень, які однаково, за окремими винятками, поширюються на всі форми досудового розслідування – слідство, дізнання та досудову підготовку матеріалів у протокольній формі.

Слід також зазначити, що інші процесуальні норми також визначають зміст всієї стадії досудового розслідування і, таким чином, підпадають під поняття її загальних положень (наприклад, об’єднання та виділення кримінальних справ, взаємодія слідчого з органом дізнання). У юридичній літературі по-різному визначаються види загальних положень досудового розслідування, класифікація їх, зазвичай, не проводиться взагалі. З урахуванням сутності запропонованих нами до аналізу загальних умов попереднього розслідування, вважаємо, що їх можна поділити на такі групи: умови, пов’язані з:

а) вибором належного суб’єкта розслідування та його процесуальним становищем;

б) із забезпеченням всебічності, повноти, об’єктивності та швидкості розслідування;

в) із забезпеченням прав та законних інтересів учасників розслідування [5, c. 496].

2. Роль криміналістики у підвищенні ефективності попередження, розкриття та розслідування злочинів

Розслідування злочинів як вид соціально корисної діяльності передбачає пізнання суспільно-небезпечного діяння, створеного у минулому. Метою цієї діяльності, яку здійснює слідчий, є встановлення особи злочинця, доведення його винності та загалом залучення до кримінальної відповідальності. Для досягнення цієї мети слідчий реалізує різні прийоми та методи, що становлять зміст його дій. Теоретичні знання та первинна навичка їх застосування майбутній слідчий набуває у навчальному закладі в результаті навчання, орієнтованого на практику. У ході подальшої практичної діяльності у слідчого формується досвід застосування прийомів та методи розслідування [6, c. 948]. У період до появи криміналістики майстри в області розслідування злочинів керувалися власним досвідом боротьби зі злочинністю, який передавався з покоління до покоління слідчих шляхом опису застосування методів розслідування різних злочинів. Спочатку інформація про ці методи відображалася у кримінально-процесуальній літературі, авторами якої були вчені у сфері кримінального процесу. З моменту виділення криміналістики в самостійну галузь наукових знань методи розслідування вже містяться у спеціальній криміналістичної літератури. У процесі накопичення емпіричних даних вчені та практичні працівники звернули увагу на те, що однойменні методи по-різному застосовуються під час розслідування злочинів різних видів. Це обумовлено не тільки видовою відмінністю злочинів, а й індивідуальністю кожного конкретного злочинного діяння певного виду. Ця обставина вимагала відповідного творчого та індивідуального підходу до застосування прийомів та методів розслідування. Конкретизація завдань та прийомів у ході розслідування злочинів зумовили необхідність розробки рекомендацій методичного характеру, що в результаті призвело до формування методики розслідування. Основне практичне призначення криміналістичної методики як розділу науки криміналістики полягає у сприянні найбільш успішній організації та здійсненню розкриття, розслідування та попередження злочинів. Від того, як часто слідчі при судовому дослідженні злочинів звертаються до криміналістичної методики і наскільки корисними для правильної організації їх роботи з конкретних кримінальних справ вони знаходять відповіді на питання, що з’являються, зрештою і залежить ефективність наукових криміналістичних методичних розробок [3, c. 166].  Існують різноманітні методи визначення ефективності наукових рекомендацій для практики. Робляться спроби виявити її за допомогою підрахунку економічної вигоди, яка отримується від впровадження досягнень науки, шляхом встановлення поширеності наукових рекомендацій у практичній діяльності та іншими методами. В. П. Бахін показує, що продуктивність творчої праці слідчих дуже незначна. «Лише до 30% часу, – наголошує він, – слідчі витрачають безпосередньо на розслідування злочинів. Весь інший час йде на виконання технічної роботи (складання ділових паперів, ходіння по установах, наклейку фотографій, підшивку справ тощо)» [2, c.132]. Аналіз роботи слідчих свідчить, що недостатнє використання досягнень криміналістичних методичних наукових знань у слідчій практиці пояснюється низкою причин:
- відсутністю необхідної інформації про джерела криміналістичної методики розслідування злочинів;

- відсутністю приватних методик розкриття, розслідування та запобігання окремим видам злочинів;

- старінням низки приватних методик розкриття, розслідування та запобігання злочинам;

- недостатньо високою практичною цінністю низки приватних методик розслідування злочинів;

- відсутністю можливості у слідчих у зв’язку з великою кількістю кримінальних справ, що перебувають у провадженні, займатися пошуком та використанням науково-методичних криміналістичних рекомендацій;

- низькою зацікавленістю деяких слідчих щодо застосування криміналістичних методичних рекомендацій;

- невмінням окремих слідчих розшукувати необхідну наукову інформацію та застосовувати її у своїй роботі та ін. [11, c. 142]

Більш детальне вивчення зазначених причин, що перешкоджають ефективному впровадженню криміналістичних методичних наукових рекомендацій у слідчу практику, показує, що вони мають різне походження і можуть бути об’єднані у дві основні групи:

1) причини об’єктивного характеру: незадовільна якість приватних методик розслідування злочинів, відсутність у слідчих належних можливостей для їх використання тощо;

2) причини суб’єктивного характеру: невміння слідчих займатися пошуком криміналістичних методичних наукових рекомендацій та небажання застосовувати їх на практиці [10, c. 127].

З метою усунення цих причин та покращення процесу застосування досягнень криміналістичної методики у розкритті, розслідуванні та запобіганні злочинам потрібне здійснення низки наукових, організаційних, нормативних, адміністративних та інших заходів.

Як було зазначено раніше, приватні методики розслідування злочинів – продукт наукової праці. Одні їх розроблені окремими авторами, інші – науковими колективами. Велику допомогу в їх створенні надають практичні працівники та цілі підрозділи органів слідства та дізнання. Але хто б не створював приватні методики розслідування злочинів, вони повинні містити точну та апробовану практикою інформацію. Тому надзвичайно висока відповідальність дослідників, котрі займаються цією проблемою. 

Результати їх роботи безпосередньо впливають на ефективність праці осіб, які здійснюють розкриття, розслідування та запобігання злочинам, сприяючи чи, у разі помилковості наукових рекомендацій, заважаючи процесу боротьби зі злочинністю. Для того, щоб ця, поки не цілком регульована, діяльність з вироблення криміналістичних методичних наукових рекомендацій знайшла більш плановий і цілеспрямований зміст, надається необхідним створити в нашій країні спеціальний науково-дослідний центр, який має відповідні можливості, наділений достатніми повноваженнями для дієвої координації та управління процесом розробки приватних методик розслідування злочинів [9, c. 138]. 

До його обов’язків має входити наукова оцінка нових і вже наявних приватних методик, розробка найбільш складних та важливих методик розслідування злочинів, визначення перспектив розвитку криміналістичних методичних наукових знань, а також деякі питання організації використання приватно-методичних криміналістичних рекомендацій представляється необхідним створити нашій країні спеціальний науково-дослідний центр, має відповідні можливості, наділений достатніми повноваженнями для дієвої координації та управління процесом розробки приватних методик розслідування злочинів. 

Дослідження потреб слідчих прокуратури та органів внутрішніх справ у криміналістичних методичних науково обґрунтованих розробках показує, що найбільше зараз необхідні ефективні методики розслідування вбивств, незаконного обігу наркотиків та зброї, бандитизму, різноманітних злочинів у сфері економіки та інших особливо тяжких злочинів.

Застосування слідчими криміналістичних методичних наукових знань у процесі розкриття, розслідування та запобігання конкретним злочинам включає декілька взаємопов’язаних стадій:

1. Прийняття слідчими та дізнавачами рішення про необхідність звернення до криміналістичної методики розслідування злочинів як до особливої ​​галузі теорії, що містить найважливіші для їх роботи знання. Як правило, на формування такого рішення впливає кілька факторов:

- складна слідча ситуація, встановлена ​​слідчими при аналізі матеріалів конкретної кримінальної справи або первинних матеріалів про подію, що має ознаки злочину, і пов’язана з тяжкістю даного злочину, його багатоепізодністю, великим колом осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, і т. д.;

- труднощі в самостійному висуванні версій, виробленні плану розслідування або проведення слідчих дій;

- наявність у слідчих та знань про криміналістичну методику розслідування злочинів як самостійний розділ науки криміналістики, який розробляє науково обґрунтовані рекомендації щодо організації та здійснення розкриття, розслідування та запобігання окремим видам злочинів.

2. Визначення галузі криміналістичних методичних наукових знань, які можуть дати відповіді на питання, що виникають у слідчих під час розслідування конкретних кримінальних справ. Для того щоб криміналістична методика знайшла ефективне застосування у слідчій практиці, особи, які здійснюють розкриття, розслідування та запобігання злочинам, повинні мати не тільки переконаність у користі розглянутого розділу науки криміналістики, але й мати точні знання про його систему та зміст. Спираючись на дані знання, вони повинні встановлювати коло потрібних криміналістичних методичних знань.

3. Важливою стадією застосування криміналістичних методичних рекомендацій після визначення приблизного кола криміналістичного наукового знання, необхідного для успішного розслідування конкретної кримінальної справи, є пошук слідчими і дізнавачами приватних методик, що їх цікавлять. Це досить складний і не завжди результативний процес, оскільки ми поки що не маємо централізованого обліку методик розслідування злочинів. Кожній особі, зацікавленій у отриманні тієї чи іншої приватно-методичної криміналістичної рекомендації, доводиться самому шукати необхідну інформацію у відомих їй джерелах. При добре організованих слідчих підрозділах є невеликі службові бібліотеки, у фондах яких є окремі книги з проблем криміналістичної методики розслідування злочинів.

4. Однією з необхідних стадій, що передують застосуванню криміналістичних методичних наукових знань у судово-слідчій практиці, є вивчення відібраних приватних методик. Успішність вивчення приватних методик залежить від підготовленості та особистих якостей слідчих та дізнавачів, цільових установок пізнання, умов вивчення, а також форми та змісту самих криміналістичних наукових рекомендацій. У більшості випадків розгляд приватних методик спрямований на з’ясування сутності та визначення можливостей їх застосування при розкритті, розслідуванні та запобіганні конкретному злочину. З’ясування сутності криміналістичних методик розслідування злочинів означає пізнання у яких є науково-обгрунтовані рекомендації [7, c. 152]. 

Проте чи завжди слідчі повністю вивчають зміст методик розслідування злочинів. Нерідко вони обмежуються аналізом лише однієї частини методичних рекомендацій, що становлять, з їхньої точки зору, найбільшу цінність. 

З урахуванням викладеного видається, що визначення можливості застосування приватної криміналістичної методики має у всіх випадках полягати у встановленні відносності, допустимості та доцільності її використання для запобігання, розкриття та розслідування даного конкретного злочину.

Під відносністю приватних методик слід розуміти відповідність їх змісту конкретному кримінальній справі, що розслідується. Допустимість приватних методик – це відсутність у криміналістичних наукових рекомендаціях, що розглядаються, таких якостей, які не дозволяють застосовувати їх для організації та здійснення розкриття, розслідування та запобігання злочинам (старіння, помилковість, невизначеність, малоефективність та ін.).

5. Заключною стадією застосування криміналістичних методичних наукових знань є практична їх реалізація у процесі розкриття, розслідування та запобігання конкретним злочинам. Криміналістичні методичні наукові знання знаходять свою практичну реалізацію через усвідомлення слідчими, стаючи основою їхньої праці у розкритті, розслідуванні та запобіганні відповідним злочинам. Реалізація криміналістичних методичних наукових знань є складним творчим процесом, підпорядкованим певним правилам:

- для успішного застосування криміналістичних методичних наукових знань слідчі повинні, перш за все, мати вміння поширювати загальні методичні рекомендації на розкриття, розслідування та запобігання конкретним злочинам. Зміст криміналістичних методик, навіть на рівні програмованого їх розвитку, завжди ширше окремих випадків розслідування злочинів, оскільки відповіді науки завжди ширше заданих їй питань. Тим ширше, чим більша «внутрішня досконалість» відповіді, чим фундаментальніші загальні принципи, з якими пов’язаний, з яких природно, з мінімальними додатковими приватними пропозиціями випливає відповідь;

- оскільки зміст приватних методик має рекомендаційний характер, їх застосування не повинно протиставлятися вимогам закону, наказів, інструкцій, настанов та інших відповідних підзаконних нормативних актів;

- у тих випадках, коли особливості розслідуваного злочину не дозволяють застосовувати криміналістичні методичні наукові рекомендації в повному обсязі, їх використання може бути частковим та вибірковим. При реалізації криміналістичного методичного наукового знання припустимо міркування за аналогією;

- оперування криміналістичними методичними науковими знаннями має бути динамічним. При використанні криміналістичних методичних рекомендацій слідчі повинні враховувати розвиток законодавства, нові досягнення криміналістики та інших наук, зміни у способах та умовах скоєння злочинів тощо;

- розвинений зміст криміналістичного методичного наукового знання дозволяє поетапне та ситуаційне його використання. З встановленням у ході розслідування нових фактичних даних, що змінюють уявлення слідчих про скоєний злочин, можливий перехід від однієї приватної методики до іншої, від програми розслідування до іншої;

- в основі реалізації криміналістичних методичних наукових знань повинні лежати такі загальноорганізаційні засади, як повнота, активність та цілеспрямованість їх використання;

- хід застосування у судово-слідчій практиці криміналістичних методичних наукових знань слід постійно аналізувати та коригувати. Результати використання криміналістичних методичних рекомендацій доцільно враховувати для наступних випадків розслідування подібних справ [2].

Такі основні стадії та деякі найбільш актуальні проблеми застосування криміналістичних методичних при досудовому розслідуванні. Однак іноді процес використання криміналістичних методичних рекомендацій скорочується. Наприклад, нерідко слідчі звертаються до вже добре відомих їм приватних методик, аби лише уточнити деякі моменти чи перевірити свої знання. У таких випадках стадії пошуку методичної інформації та її вивчення виключаються із процесу застосування криміналістичних методичних наукових знань, але це не відкидає існування розглянутої її загальної системи реалізації у процесі розкриття, розслідування та запобігання злочинам.

3. Підвищення ефективності роботи слідчих в Україні

Збільшити ефективність роботи органів досудового розслідування в Україні можна. Однак для цього необхідно зробити чотири кроки, які пов’язані не лише зі змінами у законодавстві. Але першим кроком, безумовно, є внесення змін до КПК. Отже, першим кроком має бути внесення до статті 214 КПК України таких змін:

  • скасування норми про внесення до ЄРДР відомостей з усіх без винятку заяв та повідомлень про злочини;

  • запровадження дослідчої перевірки;

  • судовий контроль за фактами відмови від початку розслідування [1].

По-друге , обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання та тимчасовий доступ до копії документів має відбуватися за погодженням з прокурором - і без участі слідчого судді. Не найважливішим є вирівнювання розміру заробітної плати/грошового забезпечення для слідчих усіх органів досудового розслідування.

Наприклад візьмемо діючі розміри посадового окладу, розміри надбавок і доплат слідчих всіх органів досудового розслідування. Нині більшість із них норми прямо встановлено у Законах. Так, слідчі НАБУ отримують 19 прожиткових мінімумів, у ГБР та знову БЕБ (незалежно, це слідчий ЦА чи ТУ) оклад становить 20 прожиткових мінімумів.

Зазначимо, що для СБУ таких даних немає. При цьому у Національній поліції з надбавками та доплатами зарплата слідчого невисока. Саме вони розслідують близько 95% всіх виробництв.

Останнім кроком для підвищення ефективності та покращення результатів роботи має стати реальний та об’єктивний КPI для слідчих/детективів усіх рівнів та органів. Якщо всі ці кроки стануть реальністю, можна очікувати наступних результатів:

  1. Суттєве зменшення навантаження на слідчих щодо розслідування фактів, що не містять ознак складу злочину;

  2. Спрощення процедури застосування найбільш поширених заходів забезпечення, які суттєво не обмежують права та свободи громадян;

  3. Збільшення оперативності слідчого та сторони звинувачення в цілому;

  4. Не потрібно розширювати штати слідчих в умовах постійно зростаючого навантаження та кількості зареєстрованих проваджень;

  5. Зменшення навантаження на слідчих суддів щодо надання дозволів на застосування цих найпоширеніших заходів забезпечення;

  6. Достатній рівень оплати праці слідчих усіх органів на всіх рівнях, мотивування ефективної роботи та просування на вищі рівні;

  7. Забезпечення слідчими ГДР районного рівня поліції, які розслідують більшість із зареєстрованих у країні кримінальних проваджень;

  8. Створення здорової конкуренції між ОДР, припинить вимивання кваліфікованих кадрів в ОДР із значно нижчим і меншим рівнем оплати праці;

  9. Ефективний та об’єктивний контроль роботи кожного слідчого [7].

Причому навіть реалізація одного з цих кроків матиме позитивний ефект. У комплексі це дасть значно швидший та ефективніший захист особистості, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, протидія злочинності, забезпечення невідворотності покарання.


ВИСНОВКИ

Досудове розслідування – це стадія кримінального процесу, що йде за стадією порушення кримінальної справи. Органи попереднього розслідування зобов’язані з’ясувати обставини скоєного злочину: особу обвинуваченого; ступінь його провини; мотив злочину; розмір завданих збитків; причини та умови, що сприяють скоєнню злочину та ін.

Зміст діяльності суб’єкта, який здійснює розслідування по кримінальій справі, з позиції криміналістики є отримання системи доказів, що дозволяють встановити злочинця і розкрити механізм злочину. Основними функціями цієї діяльності на різних її етапах є пошук, виявлення та пізнання інформації про порушення з урахуванням укладених у справі кримінальних (слідчих) ситуацій.

Криміналістичне забезпечення діяльності слідчого у протидії злочинності класифікуємо за такими напрямками:

- техніко-криміналістичний – за рахунок розроблення і запровадження нових техніко-криміналістичних прийомів, науково-технічних засобів та інших сучасних інформаційних технологій;

- організаційно-тактичний – за рахунок напрацювання слідчих дій і тактики досудового розслідування та в разі запровадження новітніх тактичних алгоритмів і прийомів та їх систем, використання при тому оперативних комбінацій та тактичних операцій;

- методичний – запровадження і формування окремих криміналістичних методик. Системне криміналістичне забезпечення досудового розслідування, яке проводять прокурор, слідчий, спеціаліст- експерт за напрямами знань, криміналіст, сприяє вдосконаленню розкриття і розслідування протидії кримінальним правопорушенням відповідно до наукових рекомендацій пропозицій та щодо організації їхньої службової діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 р. № 4651-VI (зі змін. та допов.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 22.09.2022).

  2. Бахін В. П. Кримінальний вибух: поняття, характеристика, аналіз, розслідування. Київ. : Нац. акад. внутр. справ України, 2021. 132 с.

  3. Булулуков О. Ю. Оптимізація тактичних рішень: суб’єктивна та об’єктивна обумовленість. Проблеми законності. Харків, 2016. Вип. 133. С. 166-177.

  4. Когутич І. І. Тенденції пристосування криміналістичних знань у здійсненні судочинства. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2021. Випуск № 57. С. 336-341.

  5. Криміналістика: [навч. посіб.] / [Р. І. Благута, Р. І. Сибірна, В. М. Бараняк та ін.]; за заг. ред. Є. В. Пряхіна. К.: Атіка, 2012. 496 с.

  6. Криміналістика: підручник / Р. І. Благута, О. І. Герасимів, О. М. Дуфенюк та ін. ; за заг. ред. Є. В. Пряхіна. 3-тє вид., переробл. та допов. Львів : ЛьвДУВС, 2016. 948 с.

  7. Науково-технічні засоби в експертній практиці: концептуальні заходи : метод. посіб. / М-во внутр. справ України; Держ. наук.-дослід. експерт.-криміналіст. центр [Авт.-упоряд.: С. І. Перлін, С. О. Шевцов]. Харків : ФОП Чальцев О. В., 2019. 152 с.

  8. Про допустимість доказів у кримінальному процесі. Бібліотека електронних підручників. Електронний ресурс. Режим доступу: URL: http://epidruchniki.com/ content/311_Pro_dopystimist_dokaziv_y_kriminalnomy_procesi.html (дата звернення 22.09.2022).

  9. Топчій В. В. Взаємодія органів досудового розслідування та оперативних підрозділів у складі слідчо-оперативних груп. Юридичний вісник. 4(33). 2014. С. 138-143.

  10. Участь спеціаліста в огляді місця події : практ. посіб. / кол. авторів; за заг. ред. О. Г. Рувіна, Б. Б.Теплицького, С. С. Чернявського ; Голов. слід. упр. Нац. поліціі України, Нац. акад. внутр. справ, Київ. НДІ суд. експертиз. Харків : Фоліо, 2018. 127 с.

  11. Шевчук В. М. Інноваційні напрямки розвитку криміналістики. Інноваційні методи та цифрові технології в криміналістиці, судовій експертизі та юридичній практиці : матеріали міжнар. «круглого столу» (м. Харків, 12 груд. 2019 р.). Харків : Право, 2019. С. 142-147.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас