Ім'я файлу: Романук 11-А.docx
Розширення: docx
Розмір: 29кб.
Дата: 27.11.2020

2. Мотивація уроку

Уся історія європейської архітектури є живою матерією, що постійно розвивалася і змінювалася. За всієї мінливості форм мистецтва в межах того або іншого періоду завжди були відносно стійкі художні ознаки – композиційні, пластичні, ритмічні та ін., що визначали «обличчя» – стиль – певного часу. Поява різних типів архітектурних споруд завжди зумовлювалася політичним та суспільним устроєм країни, ідеологічними й побутовими умовами, системою релігійних вірувань, народними традиціями.

У добу Середньовіччя в Європі утвердилося християнство. Виникли й набули поширення романський і готичний стилі.

Назва «романський» підкреслює зв’язок зодчества із давньоримськими традиціями; «готичний» – «химерний».

Згадаємо, які типи церковних споруд були притаманні Середньовіччю, які найвідоміші зразки романської й готичної архітектури, які характерні риси мали споруди у середні віки.
3. Етап засвоєння нових знань

В основі культури європейського Середньовіччя було християнство з філософською концепцією теоцентризму – розуміння Бога як абсолютного, досконалого буття, джерела життя і будь-якого блага. А мистецтво було його своєрідним віддзеркаленням.

Для початку романської доби характерне бурхливе будівництво. Провідними типами споруд стають собори, монастирі й замки, які створювали для потреб церкви та лицарства. І релігійні, і світські споруди нагадували неприступні фортеці. Оборонні й монастирські комплекси захищали зубчасті мури з високими вежами (головну називали донжон). Романська архітектура вирізнялася монументальністю, простотою і суворістю геометричних форм (паралелепіпед, циліндр, конус, піраміда), лаконічністю зовнішнього декору. Фасад споруди та її портал (вхід) прикрашали рельєфами. Вузькі вікна-бійниці на масивних стінах обрамляли арками. У церковному будівництві панували базиліки, що зводили за зразком римських світських споруд.

Базилікапрямокутна у плані споруда, розділена усередині рядами колон або стовпів на 3-5 частиннав. Середня нава, найвища, освітлюється через вікна над дахами бічних нав і зазвичай закінчується півкруглим виступом — апсидою. Розрізняють купольну та ротондальну базиліки

Романський стиль розвивався в архітектурі Франції, Німеччини та інших країн. Спорудам цього стилю притаманні монументальність, простота форм, лаконізм декору. Провідним типом церковного будівництва була римська базиліка. Внутрішній простір храмів прикрашали розфарбовані скульптури, фрески і рельєфи. Замки й інші світські споруди будували як фортеці — із зубчастими мурами й високими круглими вежами (донжон), з вузькими вікнами-бійницями арочної форми.

Особливості середньовічного світосприйняття відображено в архітектурі готичного храму, домінантою якого є купол (або башта) як символ небесної сфери, духовного прагнення до небесного світу. Храм вражав неосяжністю просторів, здавався непізнаним, таємничим дивом, яке вимагало благоговійного споглядання. Цьому сприяли монументальні напівпрозорі каркасні конструкції, ілюзія ірреальності яких посилювалась світловими ефектами вітражів. Стрімкий злет струнких колон змушував кожного, хто входив у храм, і поглядом, і душею мимоволі слідувати за ними, налаштовуватися на піднесене. Цілісність образу доповнювала витончена видовжена скульптура. Усе християнське вчення поставало перед очима вірянина в численних скульптурних зображеннях. Дивлячись на собор, він міг «читати» Святе Письмо в зображених образах. Не випадково готичні храми часто називають «Біблією для неписьменних» або «Біблією в камені». Найяскравіше це виявилося в архітектурних спорудах країн Західної Європи – Франції, Німеччини, Італії, Великої Британії, Іспанії.
Архітектура доби романіки посідала провідне місце серед мистецтв. Ця архітектура мала відверто сакральний характер, бо нею опікувались освічені і заможні ченці і священики католицьких орденів. Світська архітектура практично не мала зацікавлених прибічників і не акумулювала найкращих майстрів, навіть коли будували приміщення для аристократів і князів церкви. Виняток – замки феодалів. Пріоритет мала храмова архітектура. Низка сакральних споруд доби романіки руйнувалась і десятиліттями перебудовувалась на новітні готичні чи ренесансні споруди.

В період розквіту духовенства, в Бамберзі почали будувати собори і церкви, серед яких найзнаменитіша базиліка – Бамберзький собор Святого Петра і Святого Георгія. Це зразок найкрасивіших пам'яток архітектури Німеччини, збудований в романському стилі. Він має 4 вежі, а всередині храму знаходиться найвідоміший твір мистецтв Бамберга – «Бамберзький лицар». До речі, в стінах храму покоїться прах Папи Клеменса II (єдиний з пап, похований у Німеччині), а так само першого короля Німеччини та останки Генріха Святого. Цей собор – головний храм Бамбергу, один із семи імперських соборів Німеччини. Будівництво собору почалось в 1004 році по приказу Генріха Святого і закінчилось в 1012 році. Декілька пожеж закінчувалось новим будівництвом. Сьогодні Бамбергський кафедральний собор являє собою зразок романської архітектури: довжина – 94м, ширина – 28., висота 26м. По кутах побудовані 4 башти по 81 м. висоти кожна. В банях зустрічаються елементи готики.

Піза́нська вежа – частина ансамблю міського собору Санта-Марія Маджоре в Пізі. Вежа є дзвіницею собору і примикає до його північно-східного кута. Знаменитий соборний ансамбль в Пізі – шедевр середньовічної італійської архітектури. Вежа відома тим, що сильно нахилена. Висота вежі становить 56 метрів, діаметр – 15 метрів. На вершину вежі ведуть сходи в 294 ступені, піднявшись якими на самий верх можна оглянути всю округу. Всесвітньо відомий вчений Галілей використовував Пізанську вежу для своїх дослідів. З верхнього її поверху він кидав різні предмети, щоб довести, що швидкість падіння не залежить від ваги падаючого тіла. Створення комплексу почалося в 1063 році, коли на околиці міста, на зеленому лугу, була закладена будівля ансамблю міського собору, що включив біломармуровий п'ятинефний собор, дзвіницю і баптистерій, крещальню. Першим будівельником храму був архітектор Бускетто. Після 1118 року будівництво Пізанського собору продовжив майстер Райнальдо. В основному будівництво Пізанського собору було завершено в 1150-х роках. Така порівняно швидка споруда пояснюється тим, що майстри не витрачали час на зведення складних кам'яних зведень: перекриття центрального нефа виконане дерев'яним. Над порталами поміщені барвисті мозаїчні панно. Інтер'єр собору прикрашають позолочену стелю і численні мармурові скульптури. Будівництво дзвінниці («Пізанської вежі») було почато в 1174 році майстрами Вільгельмом (Гульєльмо) з Інсбрука і Боннано. Побудувавши перший поверх заввишки 11 метрів і два колонадні кільця, Бонанно виявив, що дзвіниця відхилилася від вертикалі на чотири сантиметри. Майстер припинив роботу і зник з міста. Час від часу роботу з будівництва відновлювали, і до 1233 року було побудовано всього чотири поверхи. Лише через сто років після початку будівництва, в 1275 році, міська влада знайшла сміливця, який ризикнув продовжити зведення дзвіниці. Коли архітектор Джованні ді Симоні відновив роботи, відхилення верхнього карниза вежі від вертикалі становило 50 сантиметрів. Ризик був дуже великий. Тому, закінчивши п'ятий колонадний поверх, він припинив роботу. У 1350 році, коли відхилення від вертикалі становило вже 92 сантиметри, за роботу взявся архітектор Томазо ди Андреа. Він підвів наступний поверх із сторони, похилої, на 11 сантиметрів, а дзвіницю «завалив» убік, протилежну нахилу. Лише після цього він поставив над вісьмома ярусами вежі дзвіницю з бронзовим дзвоном. Так, через 164 роки будівництво вежі нарешті було завершено. На сьогодні відхилення сягає близько 5 метрів через нест ійкі ландшафтні умови. Та реставратори тримають споруду у полі зору, укріплюючи її. Туристи усього світу знають її як падаючу башту.

Замок Егесків знаходиться в країні, де й досі живуть обожнювані народом королі та принци з принцесами – в Данії. Вписаний у ландшафт та оточений садами, він приховує справжній скарб – один із найказковіших лялькових будиночків планети – замок Титанії. Це маленьке диво на початку ХІХ-го сторіччя побудували на замовлення дівчинки, що забажала поселити в ньому чарівних фей, які жили в її садку.

Віндзорський замоккоролівський палац в Англії, історія якого сягає до часів Нормандського завоювання Англії. Нині замок – офіційна резиденція британських монархів у Віндзорі (графство Беркшир) над Темзою. Серед усіх європейських замків визначається найдовшою історією заселення – з епохи Генріха I. У комплекс Віндзорського замку, розташованого на п'ятигектарній площі, входять фортифікаційні споруди, палац і містечко. Оскільки палац комплектувався поетапно, у ньому поєднано різні архітектурні стилі: георгіанський, вікторіанський і готичний.Замок реконструйовано після пожежі 1992 року.

Готичний стиль зародився у Франції. Саме тут виник перший готичний собор – знаменитий Нотр-Дам де Парі (Собор Паризької Богоматері). У цей час міста Європи стають центрами культурного життя, а собор – центром міста. Характерні риси готичних храмів: високі стрімкі вежі, стрілчасті арки, замість центрального купола – тонкий шпиль, на фасаді – вікно (у Франції кругле вікно – троянда). Легкі конструкції з кам’яним мереживом декору сягають у височінь, ніби ринуть у небо. Готичний храм – неперевершений зразок синтезу мистецтв. Фасади й інтер’єри споруд заповнені скульптурою. Численні вітражі створюють ефект мерехтіння світла. Звучання органа утворює дивовижне багатоголосся й атмосферу піднесеності

Готика мала певні відмінності в різних регіонах Європи. В Англії вона набула величності й стрункості. Споруди з тисячами ліній, що тягнуться вгору, віяловими склепіннями й видовженими вікнами створюють дивовижний ритм так званого перпендикулярного стилю.

Собо́р Пари́зької Богома́тері(Нотр-Дам де Парі) – собор у Парижі (Франція), присвячений Діві Марії, матері Ісуса Христа, кафедральний храм Паризької архідіоцезії. Один з найпрекрасніших витворів готичного мистецтва. Стоїть на острові Сіте, на місці першої християнської церкви Парижа, базиліки Святого Стефана. Ця церква була побудована на місці галло-римського храму Юпітеру, що стояв тут за часів римської влади. Собор є п'ятинефною базилікою. Висота будівлі становить 35 м, довжина – 130 м, ширина – 48 м. Висота дзвіниць – 69 м, вага дзвона Емануель у східній вежі – 15 тонн.

У соборі вбачається подвійність стилістичних впливів: з одного боку, присутні відгомони романського стилю Нормандії, з властивою йому могутньою і щільною єдністю, а з другого, використання новаторських архітектурних досягнень готичного стилю, який додає будівлі легкості й створює враження простоти вертикальної конструкції і вагової опори будови (будучи каркасом опори будови, його видно лише ззовні).

15 квітня 2019 року у Нотр-Дам де Парі сталася сильна пожежа, внаслідок якої обвалився шпиль та згоріло дві третини даху собору.

Міланський собор – кафедральний собор в Мілані, що присвячений різдву святої Діви Марії. Побудований в готичному стилі з білого мармуру.

У римську епоху на місці Міланського собору знаходився храм, присвячений Мінерві, а в перші християнські часи – церква Санта-Марія Маджоре і церква Санта-Текла. До XVI ст. обидві ці церкви були знесені. Перший камінь у його фундамент був закладений в 1386 році (ця дата вважається найбільш достовірною, оскільки точна дата невідома), а останній – тільки в першій половині XX століття

Сам Наполеон Бонапарт вибрав цей собор для коронації. Пишна церемонія вступу Наполеона на пост короля Італії відбулася 20 травня 1805 під ажурними склепіннями Дуомо. На честь цієї пам'ятної події була виготовлена ​​статуя Бонапарта, яка прикрашає один з шпилів собору. У 1806 році Наполеон замовив послуги Карло Аматі, італійського архітектора, щоб доопрацювати собор остаточно за проектом першого зодчого.

З середини ХVI століття і до цього моменту церква була частково відкрита для прихожан, в ній відбувалися обряди тільки у виняткових випадках. Останні роботи з реконструкції собору були здійснені в 2003-2009. Є одним з найбільших соборів світу, другим за місткістю готичним собором (після Севільського собору) і другим за місткістю собором в Італії (після собору Святого Петра в Римі). Загальна довжина храму становить 158 метрів, ширина поперечного нефа — 92 м, висота від основи до найвищого шпиля — 106,5 м. Довжина найвищого шпиля становить 4 метри. На ньому знаходиться статуя Мадонни. Статистику гігантоманії будови можна було б доповнити ще деякими цифрами: в цілому собор прикрашають 3400 статуй (серед них можна побачити статуї пророків, святих, мучеників, гаргулій, химер, статую, котру місцеві вважають прототипом статуї Свободи у Нью-Йорку і статую Муссоліні. Дах оформлений як тераса.

Архітектуру пізньоїготики називають «полум’яною» через характерний для неї декор, адже химерні візерунки з каменю нагадують полум’я свічки. Цей різновид стилю поширився в Іспанії, де він поєднувався з мавританськими мотивами, а також в Італії. (Собор у Сантьяго-де-Компостела, Іспанія; Страсбурзький собор у Франції; Вестмінстерський палац, Лондон, Велика Британія, Міланський собор і т.д.)

Страсбурзький собор у Франції (ХІ-ХV ст.) – дивовижне творіння пізньої готики з ажурним ступінчастим шпилем. Він належить до найбільших соборів в історії європейської архітектури. Споруджений за планом німецьких майстрів, собор поєднує традиції німецької архітектурної школи з французькими культурними впливами. Південна вежа храму не завершена, що надає йому асиметричної форми. Знаменитий західний фасад із тисячами фігур є шедевром полум’яної готики. Головна прикраса інтер’єру – вітражі, з яких складаються 4600 картин. Унікальним є астрономічний 30-метровий годинник, який має 4 циферблати і показує час сходу і заходу сонця, день тижня, знаки Зодіаку, християнські свята. Щодня о 12-й годині фігурки починають рухатися. Кожну чверть години перед глядачами проїжджає одна з чотирьох статуеток – спочатку немовля, потім юнак, за ним зрілий чоловік і, нарешті, старий. Коли годинник створювали, знайшовся «невіруючий», який засумнівався, що складний механізм працюватиме довго. Ця людина у вигляді скульптури й досі «спостерігає» виставу міні-планетарію.
Середньовічний храм можна розглядати як своєрідне відображення історії. Романське мистецтво розквітло в період феодальної роздробленості з постійними війнами і потребою людей у захисті. Саме дух постійної потреби в самозахисті пронизував неприступну й мовчазну архітектуру романського замку-фортеці та храму фортеці. На противагу романським, готичні храми дивують кам’яним мереживом своїх будівель, витонченістю.

Багатоверхі храми Київської Русі втілювали ідею об’єднання земель навколо центру. А в період феодальної роздробленості їх змінили суворі одноверхі споруди.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас