1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Ім'я файлу: УСНИЙ ПРОФ дашин.docx.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1273кб.
Дата: 29.11.2021
скачати

1П. Профпатологія як клінічна дисципліна. Класифікація
професійних захворювань.
Професійні хвороби, або професійна патологія — розділ клінічної
медицини,
присвячений вивченню захворювань, які виникають під впливом шкідливих факторів виробничого середовища або трудового процесу.
ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПАТОЛОГІЇ ВІДНОСЯТЬ:
Специфічні - власне професійні хвороби, в етіології яких головна роль належить певній професійній шкідливості (при силікозі –
двоокису кремнію, вібраційна чи променева хвороби).
Професійний характер захворювання визначається не стільки клінічною картиною,
скільки обов’язковою наявністю специфічного етіологічного чинника.
Неспецифічні - деякі загальні захворювання, в генезі яких встановлений зв'язок з певним фактором виробничого середовища
(бронхіальна астма у працівників хімічної
промисловості, туберкульоз у медиків, які
мають контакт з хворими чи інфікованим матеріалом).
В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТРИВАЛОСТІ ДІЇ
ПРОФЕСІЙНИХ ШКІДЛИВОСТЕЙ ВИДІЛЯЮТЬ:

Гострі професійні захворювання – виникають раптово після одноразової (на протязі однієї
робочої зміни) дії високих концентрацій професійних шкідливостей.
Підгострі професійні захворювання
(інтоксикації) – виникають в умовах періодичної
дії професійних шкідливих факторів на протязі
відносно короткого проміжку часу.
Хронічні професійні захворювання
виникають в результаті тривалої систематичної
дії на організм професійних шкідливостей.
КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
(В ОСНОВУ ПОКЛАДЕНИЙ ЕТІОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР).
Професійні хвороби від дії хімічних речовин (гострі і хронічні
професійні інтоксикації).
Професійні хвороби, що викликаються пороховим
фактором:
силікози, пилевий бронхіт.
Професійні хвороби від дії фізичних факторів:
- іонізуючого випромінювання (променева хвороба),
- від дії шуму і вібрації (сенсоневральна приглухуватість,
вібраційна хвороба),
- викликані несприятливими метеофакторами
(перегрівання, судомна хвороба),
- пов’язані зі змінами атмосферного тиску (висотна та кесонна хвороби).
Професійні хвороби, викликані перенапруженням та
травматизацією.

Професійні хвороби від дії біологічних факторів (професійні
інфекційні та паразитарні хвороби).
ПЕРЕЛІК ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
(ПОСТАНОВА КАБМІНУ УКРАЇНИ ВІД 08.11.2000Р.
No 1662).
Захворювання, що виникають під впливом хімічних
факторів.
Захворювання, викликані впливом промислових
аерозолів.
Захворювання, викликані дією фізичних факторів.
Захворювання, викликані дією біологічних факторів.
Захворювання, пов’язані з фізичним перевантаженням та
перенапруженням окремих органів і систем.
Алергічні захворювання.
Злоякісні новоутворення (професійний рак).
2П. Історичні відомості щодо розвитку професійної патології.
Опис впливу умов праці на здоров’я та особливості професійних захворювань зустрічаються ще в VІ-ІV ст. до нашої ери в роботах єгипетських, древньогрецьких та римських вчених (Аристотель, Гіппократ,
Лукрецій, Гален та ін.). В працях Гіппократа, що жив приблизно 577-450 рр. до нашої ери,
описана хвороба у гірників, що перебігала з важкою задишкою
В 1556 році вийшла в світ робота Агріколи,
присвячена професійним хворобам гірників.
 В 1700р. вийшла перша систематизована праця
італійського лікаря Б. Рамацціні з описом хвороб
40 різних професій “Про хвороби ремісників.
Роздуми.”
 Найвагоміший вклад в сучасну науку з професійної патології та гігієни праці вніс академік НАМН України, доктор медичних наук,
професор Юрій Ілліч Кундієв, іменем якого посмертно названо профільний інститут в м.
Києві - ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.
Кундієва НАМН України».
3П. Організація профпатологічної служби і структура професійної
захворюваності в Україні.
ДІАГНОЗ ХРОНІЧНОГО ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ (ХПЗ)
МАЮТЬ ПРАВО ВСТАНОВИТИ ЛИШЕ СПЕЦІАЛІЗОВАНІ
ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАКЛАДИ. ПЕРЕЛІК ЦИХ
ЗАКЛАДІВ
ЗАТВЕРДЖУЄТЬСЯ МОЗ УКРАЇНИ.
До них належать:

ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН
України», м. Київ (за ним закріплено нашу область),

Український НДІ промислової медицини м.Кривий Ріг,

Харківський НДІ гігієни праці і профзахворювань,
Харківський НДІ медичної радіології АМН України,

Інститут медицини транспорту м. Одеса,

Відділення професійної патології Львівської ОКЛ.
Діагнози ХПЗ, встановлені на не підконтрольній території

України Донецьким НДІ медико - екологічних проблем
Донбасу та відділенням профпатології Луганської ОКЛ є
не легітивними.
ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ДІАГНОЗУ
ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ:

Копія трудової книжки (для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих факторів).

Виписка із амбулаторної картки чи історії
хвороби, які відображають початок та динаміку перебігу захворювання.

Санітарно-гігієнічна характеристика умов праці
(складається фахівцем управління Держпраці в
Івано-Франківській області).

Медичний висновок обласного спеціаліста з
профпатології.

При наявності акт про нещасний випадок на
виробництві (форма Н-1).

Діагноз гострого професійного захворювання
(отруєння), що виникає раптово на протязі
однієї робочої зміни, встановлюється лікарем будь-якого лікувального закладу після консультації з лікарем профпатологом та
інспектором по гігієні праці управління
Держпраці.

Медичне обслуговування робітників
промислових підприємств та сільського господарства здійснюється спеціалізованими медсанчастинами, територіальними медичними об'єднаннями або згідно договору будь-якими лікувально-профілактичними закладами.
5. Для розглядання і вирішення питання про наявність професійної хвороби необхідні такі документи:
1. Направлення лікувального закладу з вказівкою щодо мети медичного обстеження і гаданого діагнозу.
2. Витяг з амбулаторної карти хворого (медико-санітарної частини,
поліклініки, диспансеру), складений лікарем, який лікував даного хворого. В
ньому повинно знайти відображення дані про початок і динаміку перебігу не тільки основного, але й інших захворювань, медичні огляди, частоту звернень і тривалості перебування на лікарняному листку, перевід на легку працю. Для осіб, які перепинили роботу, ці дані повинні відображати стан здоров'я не тільки в період роботи в шкідливих умовах, але й після її
припинення аж до моменту направлення на обстеження.
3. Санітарно-гігієнічна характеристика умов праці з описом конкретних несприятливих факторів виробничого середовища, їх параметрів,
тривалості контакту з ними хворого. У разі комбінованого або поєднаного впливу несприятливих факторів слід детально зробити опис характеру виробничого процесу. Санітарно-гігієнічна характеристика умов праці
складається санітарним лікарем санітарно-епідеміологічної станції, яка здійснює державний санітарний нагляд за об'єктом, де працює захворілий.
4. Витяг із трудової книжки хворого, який би підтверджував його трудовий стаж на підприємстві, де могла виникнути професійна хвороба. Витяг затверджується відділом кадрів підприємства, на якому працює хворий.
Дані додаткових лабораторних і інструментальних методів обстеження.
Важливі результати дають клініко-інструментальні методи дослідження, які
нерідко є вирішальними для ранньої діагностики, виявлення стертих форм і
обгрунтування діагнозу професійного захворювання. Широко використовуються дослідження функції зовнішнього дихання,
рентгенографія легенів, у разі необхідності — бронхоскопія при професійних захворюваннях органів дихання (пневмоконіози, токсичні пневмосклерози,
пиловий бронхіт); визначення больової (альгезіометрія), вібраційної
(палестезіометрія) і температурної (термометрія) чутливості при вібраційній хворобі; електроміографію при ураженні нервово-м'язового апарату тощо.
НУ а шо ви думали питання об’ємне. І то ще не всьо сюди попало фак.

5П.Особливості клінічного обстеження і діагностики професійних захворювань.
1.Паспортна частина
2.Професійний анамнез
3.Санітарно – гігієнічна характеристика умов праці
4.Скарги хворого під час госпітлізації
5.Історія нинішнього захворювання
6.Історія життя
7.Результати обєктивного обстеження хворого
8.Попередній діагноз
9.Дані додаткових лабораторних та інструментальних методів обстеження
10.Остаточний діагноз і його обгрунтування
11.Висновок щодо причин захворювання
12.Лікарсько – трудова експертиза
6П. Принципи профілактики професійних отруєнь і захворювань.
Організація та проведення попередніх і періодичних медичних оглядів
працюючих.
Медичну допомогу хворим на те чи інше професійне захворювання надають клініки науково-дослідних інститутів, а також медико-санітарні частини
(МСЧ).
Попередні
медичні огляди у разі прийняття на роботу проводяться з метою встановлення фізичної і психофізіологічної придатності осіб до роботи за конкретно визначеною професією, спеціальністю, посадою, а також запобігання захворюванням і нещасним випадкам, виявлення захворювань
(інфекційних та інших), які становлять загрозу зараження працівників,
продукції, що випускається, допуску до роботи осіб віком до 21 року.
Періодичні
медичні огляди проводяться в процесі трудової діяльності для осіб, котрі зайняті на тяжких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до переліку речовин,
несприятливих виробничих факторів і робіт, для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників. Вони забезпечують динамічний нагляд за станом здоров'я працівників, виявляють ранні ознаки впливу
виробничих умов і шкідливостей на організм, які не дають змоги продовжувати роботу за даною професією; запобігають нещасним випадкам, поширенню інфекційних і паразитарних захворювань.
Можуть проводитись у період перебування працівника в стаціонарі або у випадках, коли він звернувся за допомогою.

Позачергові
– додаткові медогляди, що проводяться за бажанням працівника чи адміністрації, коли працюючий вважає, що погіршення стану здоров'я пов’язане з умовами праці, або адміністрація рахує,
що за станом здоров'я працівник не може виконувати свою роботу.
РЕГЛАМЕНТУЮЧИЙ ДОКУМЕНТ
Наказ МОЗ України No 246 від
21.05.2007р. “Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій”

Наприкінці медичного огляду складається в 5
екземплярах "Заключний акт періодичного медичного огляду", який передається інженеру з охорони праці підприємства, профспілку, фахівцю управління Держпраці в Івано-Франківській області,
профпатологу, ЛПЗ, що проводив огляд.

Роботодавець має право не допускати працівника,
що не пройшов медогляд до роботи. На час проходження медогляду залишається його робоче місце та заробітна плата. Роботодавець повинен працевлаштувати робітника згідно згідно рекомендацій, зроблених у медичному висновку.

За результатами медогляду комісія рекомендує
комплекс оздоровчих заходів, які повинні бути виконані роботодавцем.
МЕДИЧНІ ПРОТИПОКАЗИ ДО ДОПУСКУ НА РОБОТУ

1. Вроджені аномалії органів з вираженою недостатністю їх функцій.

2. Органічні захворювання центральної нервової системи зі
стійкими вираженими порушеннями функції.

3. Хронічні психічні захворювання.

4. Хвороби ендокринної системи з вираженими порушеннями функцій.

5. Злоякісні новоутворення.

6. Всі захворювання системи крові і кровотворення.

7. Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії.

8. Хвороби серця з недостатністю кровообігу.

9. Хронічні хвороби легень з вираженою легенево- серцевою недостатністю.

10. Бронхіальна астма важкого перебігу з вираженим порушенням дихання і кровообігу.

7П. Пневмоконіози: етіологія, патогенез, класифікація, діагностика.
Лікування.
пневмоконіоз – це хронічний дифузний пневмоніт, внаслідок вдиху виробничого пилу, з розвитком фіброзу легенів.
У першому розділі наведено шість основних груп пневмоконіозів:
1. Силікоз — пневмоконіоз, зумовлений впливом пилу, який містить вільний діоксид кремнію.
2. Силікатози — пневмоконіози (каоліноз, азбестоз, талькоз,
олівіноз, цементний, слюдяний пневмоконіози та ін.), які виникають внаслідок дії пилу мінералів, що утримують діоксид кремнію в зв'язаному стані з різними елементами: алюмінієм, магнієм,
залізом, кальцієм та ін.
3. Металоконіози — пневмоконіози, зумовлені дією пилу металів:
заліза, алюмінію, олова, марганцю та ін. (сидероз, алюміноз,
станоз, манганоконіоз та ін.).
4. Карбоконіози — пневмоконіози, які виникають внаслідок дії
вуглеводневого пилу: кам'яного вугілля, коксу, графіту, сажі
(антракоз, графітоз, сажовий пневмоконіоз та ін.).
5. Пневмоконіози від змішаного пилу.
5.1. Пневмоконіози, які виникають від дії пилу, котрий має в своєму складі значну кількість вільного діоксиду кремнію (від 10 % і
більше), наприклад антракосилікоз, сидеросилікоз,
силікосилікатоз.
5.2. Пневмоконіози, зумовлені впливом змішаного пилу, який не має в своєму складі вільного діоксиду кремнію або з малим вмістом його (до 5-10 %), наприклад пневмоконіоз електрозварювальників, шліфувальників.
6. Пневмоконіози від дії органічного пилу: бісиноз (від пилу бавовни та льону), багасоз (від пилу цукрової тростини) та ін
Рентгенологічна класифікація:
І. Вузликовий.
ІІ. Інтерстиціальний.
ІІІ. Вузловий.
За ступенем вираженості клінічних і

рентгенологічних проявів поділяють на:
І, ІІ, і ІІІ стадію пневмоконіозу.
За перебігом:
швидко прогресуючий, повільно прогресуючий,
пізній і регресуючий силікоз.
Ускладнення пневмоконіозів: туберкульоз легень,
пневмонія, бронхоектатична хвороба, спонтанний пневмоторакс, бронхіальна астма, рак легень.
Лікування
Симптоматичне, спрямоване на призупинення подальшого прогресування процесу, попередження ускладнень, полегшення стану хворого, зменшення ступеня дихальної недостатності.
• Припинення дії виробничого пилу;
• Висококалорійне харчування;
• Інгаляції бронходилататорів: β2 агоністів, холінолітиків, їх комбінацій, муколітики, киснева терапія по показах;
• Глюкокортикостероїди призначаються обережно внаслідок небезпеки приєднання туберкульозу, в основному при швидко прогресуючих формах силікозу (частіше в стаціонарі), преднізолон
20-25 мг чи метилпреднізолон по схемі з поступовим зниженням дози, курси 1,5-2 місяці 2 рази на рік;
• Фізіотерапевтичне лікування (інгаляції, УФО, електрофорез)
8П.
Основні питання профілактики пневмоконіозів. Експертиза
працездатності.
ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Силікоз І стадії є протипоказанням до продовження роботи в умовах
впливу промислового пилу. Хворих потрібно перевести на роботу поза дією пилу, подразнювальних аерозолів і несприятливих метеорологічних факторів.
Протипоказана тяжка фізична праця. Якщо раціональне працевлаштування пов'язано зі зниженням кваліфікації, хворого направляють на медико- соціальну експертну комісію для встановлення III гр. інвалідності
за професійним захворюванням.
При ІІ стадії хворий має право на професійну інвалідність (частіше
III
групи, у разі приєднання ускладнень: туберкульозу, ХОЗЛ,
дихальної
недостатності —II групи).
При III стадії захворювання наявність вираженої дихальної і
серцево- судинної недостатності призводить до стійкої втрати працездатності, а іноді й до потреби стороннього догляду (професійна інвалідність II або І
гр).
9П. Силікоз. Патогенез. Клінічна картина. Діагностика. Лікування.
Експертиза працездатності.
Силікоз — пневмоконіоз від вдихання пилу вільного діоксиду кремнію
(SiО2).

Частіше всього силікоз зустрічається:
1) в гірничорудній промисловості
2) на виробництві вогнетривких і керамічних матеріалів
3) у працюючих на проході тунелів, зайнятих розмолом піску,
обробкою і переробкою кварцу, граніту та інших порід, які містять вільний діоксид кремнію
Патогенез. Механізм виникнення і розвитку силікозу дуже складний і повністю не розкритий.у розвитку силікозу велике значення має не лише потрапляння пилу в легені, а й затримування його в них. У початковій стадії фіброзного процесу внасдіцок того,
що кількість пилу, яка затри¬ мується в легенях під час вдиху,
перевищує кількість, що може бути виведена з них, утворюється
“депо пилу”. Очищення легенів від кремнезему відбувається переважно бронхогенним шляхом, а менша кількість часток виводиться через лімфатичні вузли.
Клінічна картина.
Хворі на силікоз скаржаться в основному на біль у грудній клітці,
задишку, кашель.Відчуття поколювання в грудній клітці,
переважно в ділянці лопаток і під лопатками, у ранніх стадіях силікозу є непостійними. Характер больових відчуттів свідчить про їх плевральне походження, подразнення, мікротравмування плеври і розвиток у ній сполучнотканинної реакції на депонований пил. З розвитком силіКОТИ4НОГО процесу створюються спайки міжчасткової, нутрощевої (вісцеральної) плеври, склероз субплевральної тканини, що перешкоджає вільному розправлен¬ ню легеневої тканини і зумовлює відчуття болю.Задишку вважають одним із провідних симптомів силікозу,
що з’являється вже в ранніх стадіях захворювання, спочатку під час значного фізичного наван¬ таження, що свідчить про приховану недостатність дихання. Лише в пізній стадії захворювання задишка турбує хворих навіть у разі
незначного фізичного наван¬ таження, але дуже рідко виникає у стані спокою (ускладнені форми силікозу). Кашель, сухий або з невеликою кількістю слизистого в’язкого мокротиння починає
турбувати хворих на силікоз також у початковій стадії
захворювання. При цьому можуть прослухоБуватися на тлі
везикулярного або жорсткого дихання розсіяні сухі хрипи, іноді —
дрібнопухирчасті хрипи на невеликій ділянці нижнього краю легенів. Ці аускультативні дані свідчать про виникнення в бронхово- му дереві первинної катаральної реакції на пил, яка може поширюватися від тра¬ хеї до найменших бронхів і бронхіол.

Згодом (II і III стадії захворювання) сухі хрипи то вислуховуються,
то ні. мокротиння, що утворюється, стає густим, в’язким, що перешко¬ джає його виділенню. Емфізема є звичайним супутником силікозу. Спочатку розвивається підвищений пневматоз легенів,
що виявляється в зміні перкуторного звуку, переважно в нижніх відділах легенів, незначному опущенні легеневих країв за збереження доб¬ рої їх рухомості. Суб’єктивно хворих турбують відчуття закла- деності в носі, легісий біль у горлі, відчуття дертя,
кашель.У хворих на силікоз поряд з органами дихання страждає і
серцево-судинна система, хоча довгий час це клінічно і не проявляється. Хворі ріпко мають від¬ повідні скарги. Об’єктивно межі серця не змінені, тони чисті, у більшості випад¬ ків ритмічні.
Прогресування силікотичного процесу, розвиток емфіземи легенів призводять до звуження судинного русла з розвитком гіпертензії в системі леге¬ невої артерії, підвищення навантаження на правий шлуночок, а також до його гіпертрофії, а згодом — і до розширення. Артеріальний тиск довгий час зали¬ шається в нормі
або має тенденцію до зниження.У складі периферичної крові при неускладненому силікозі виражених пору¬ шень не спостерігають.
Можлива схильність до підвищення рівня еритроцитів
і гемоглобіну, а також помірна лейкопенія, в основному зумовлена зменшенням вмісту лімфоцитів, з прогресуванням силікотичного процесу спостерігають збіль¬ шення кількості лейкоцитів через приєднання запального процесу, ШОЕ збіль¬ шується, що може бути наслідком зміни білкового складу сироватки крові:
збіль¬ шення рівня грубодисперсних фракцій, зокрема у-глобулінів. Найінформативнішими є такі показни- ки, як життєва
ємність легенів (ЖЄЛ), їі відношення до належного рівня,
форсо¬ вана ЖЄЛ (ФЖЄЛ), об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ^) і його відношення до фактичної ЖЄЛ (проба
Тіффно), дані пневмотахометрії (особливо потужність видиху), а також визначення залишкового об’єму легенів.У хворих на силікоз
ЖЄЛ має тенденцію до зниження зі збільшенням вира- женості
фіброзного процесу. Однак у початкових стадіях захворювання вона може тривало залишатися на нормальному рівні. Зниження
ЖЄЛ зумовлене передусім зменшенням резервів дихання,
особливо додаткового повітря. Зменшуються та¬ кож показники
ФЖЄЛ і пневмотахометрії, особливо у разі виникнення симпто¬ мів бронхіту, що свідчить про порушення прохідності
бронхів.Загалом для силікозу характерний помірно виражений рестриктивно-обструк- тивний тип порушення зовнішнього дихання.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

скачати

© Усі права захищені
написати до нас