Ім'я файлу: 1169 Творчий внесок Лесі Українки у розвиток української культур
Розширення: docx
Розмір: 47кб.
Дата: 25.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Реферат інформаційні системи і технології в управлінні організац
задача 2.doc
задача ирина.doc
15597КУРСОВАЯ РАБОТА пенсия судей.docx
6.docx


1169 Творчий внесок Лесi Українки у розвиток української культури

Змicт
Вcтуп…………………………………………………………………………….…3

1. Леся Українка- видатна українська поетеса, прозаїк i драматург…………………………………………………………………….…..4

2. Леся Українка- перекладач, лiтературний критик i фольклорист…………………………………………..8

Виcнoвки………………………………………………………………..….……14

Cпиcoк викopиcтaнoї лiтepaтуpи………………………………………………..15

Вcтуп
Aктуaльнicть дocлiджeння. Талант Лесi Українки виявився в найрiзноманiтнiших сферах лiтературної працi - вона була поетом, драматургом, прозаїком, лiтературним критиком, публiцистом, перекладачем i фольклористом.Леся Українка володiла дванадцятьма iноземними мовами i перекладала вiршi Гейне, Мiцкевича, Байрона, Ґюго, Гомера.

Вперше Леся опублiкувала свої вiршi в тринадцять рокiв, через два роки вона видала збiрку своїх перекладiв творiв Миколи Гоголя, а в дев'ятнадцять рокiв написала для своїх молодших сестер пiдручник «Стародавня iсторiя схiдних народiв». Загалом поетеса створила понад двадцять драм, видала три книги поезiї, писала казки, балади, поеми, повiстi, оповiдання, критичнi та публiцистичнi статтi.

Драматургiя Лесi Українки — феноменальне явище в українськiй лiтературi: вона вражає новизною тем, гостротою соцiально-психологiчних конфлiктiв, фiлософськими узагальненнями i поетичною красою. Пристрасне заперечення всього ворожого, реакцiйного, закостенiлого в життi, утвердження гуманiстичних iдеалiв ведеться в її творах з позицiй неоромантизму, який намагався розширити права особистостi, визволити її вiд тиску юрби. Творчiсть поетеси — якiсно новий етап у розвитку української драматургiї. За своїми iдейно-художнiми якостями, рiвнем мистецької досконалостi вона є одним iз найвагомiших здобуткiв всесвiтньої драматургiї[1].

Aнaлiз ocтaннix дocлiджeнь i публiкaцiй. до питання дослiдження творчої особи Л. Українки зверталась численна кiлькiсть дослiдникiв, а саме: Г. Аврахов, О. Бабишкiн, Н. Вишневська, I. Денисюк, Л. Мiщенко, Л. Кулiнська, I. Франко [7].

Мeтoю дocлiджeння є дослiдити творчiсть Лесi Українки як поетеси, прозаїка, драматурга, перекладача, лiтературного критика i фольклориста.

.

1. Леся Українка видатна українська поетеса, прозаїк i драматург
Леся Українка (справжнє iм’я Лариса Петрiвна Косач) народилася 25 лютого 1871 року в мiстi НовоградiВолинському. Взимку 1881 р. дiвчинка сильно застудилася i почала хворiти (в 1883 р. хворобу дiагностували як туберкульоз кiсток). Через негаразди зi здоров’ям здобула домашню освiту пiд керiвництвом приватних учителiв та матерi. Вона вивчила багато європейських мов, включаючи i слов’янськi (росiйську, польську, болгарську та iн.), а також давньогрецьку, латинську.

Писати поезiї Лариса Косач почала в 9рiчному вiцi. Першими були надруковано в 1884 р. у львiвському журналi «Зоря» вiршi «Конвалiя» i «Сафо», пiд якими вперше з'явилось iм'я — Леся Українка. Лiтературна дiяльнiсть Лесi Українки пожвавилася з середини 80х рр., коли Косачi переїхали до Києва i вона увiйшла до лiтературного гуртка «Плеяда». Перша збiрка її поезiй «На крилах пiсень» була надрукована у 1893 р., друга – «Думи i мрiї» у 1899 р., третя збiрка – «Вiдгуки» була надрукована в 1903 р. Пiсля цього Леся Українка протягом десяти рокiв написала понад сотню вiршiв, з яких половина за її життя не була надрукована.

У другiй половинi 90х рокiв ХIХ ст. Леся Українка звертається до драматургiї. Перша її драма – «Блакитна троянда» (1896 р.) з життя української iнтелiгенцiї. Далi вона, широко використовуючи теми i образи свiтової лiтератури, розвинула новий жанр – драматичну поему. До найвизначнiших творiв Лесi Українки належать драми «Камiнний господар» (1912 р.) i «Лiсова пiсня» (1911 р.). «Лiсова пiсня» вершина творчостi великої поетеси. Головна героїня драмифеєрiї Мавка – не тiльки поетичний образ казкової iстоти, а й фiлософське узагальнення всього прекрасного, вiчно живого.

Далi Леся Українка, широко використовуючи теми й образи свiтової лiтератури, розвинула новий жанр — драматичну поему.

Перша з них — «Одержима» (1901). Канва бiблiйної iсторiї Мiрiам i Месiї трансформується в мотив еросу i танатосу, якi, будучи самим втiленням життя, становлять антитезу до постави Мiрiам. Особливе мiсце в її творчостi посiдають драматичнi поеми на теми вавилонського полону при аналогiї полону України в Росiйськiй Iмперiї («На руїнах», «Вавилонський полон», «В дому роботи — в країнi неволi»). Символiчний змiст цих поем поетеса розкрила в поезiї «I ти колись боролась, мов Iзраїль, Україно моя», де можна знайти такi рядки: «Чи довго ще, о Господи,// Чи довго, ми будемо блукати i шукати рiдного краю на своїй землi?». Становлять вони своєрiдний ключ до зрозумiння образу неволi як образу душi, раба власних стереотипiв. Персонажi рабєгиптянин i рабєврей з поеми «В дому роботи — в країнi неволi» — це люди, якi забули власне корiння. Духовна слiпота стає певним лейтмотивом творчостi Лесi Українки.

У драматичнiй поемi «Кассандра» (1907) письменниця розвиває метафору людської правди i трагiчної iстини, яку представляє головна героїня. Угодництво й пасивнiсть помiркованої громади картає поетеса в драматичнiй поемi «У катакомбах» (1905). Свобода творця це не служба народовi i його утилiтарним цiлям. Кара за цей вчинок — неможливiсть творити далi. Мотив вищого покликання митця, який яскраво проявляється вже в циклi поезiй «Сiм струн» у вiршi «Fa» (Фантазiє, ти сила чарiвна) в данiй драмi набувають особливого загострення. У драмi «Руфiн i Прiсцiлла» свiтлий образ християнки протиставлено грубiй силi iмператорського Риму. Драматична поема «Бояриня» в новому ракурсi представляє тему волi. Виходячи поза схему мотиву «українського рiсорджiменту», представлену в iнтерпретацiї Д. Донцова, можна прочитати постать Оксани як образ людини, яка не вiдкрила чим є справжня свобода в її античнохристиянськiй iпостасi.

Поема «Оргiя» в певному сенсi продовжує тему попередньої драми. Античний фон подiй експлiкує провiднi питання фiлософiї. Контраст мiж дiонiзiйським i аполiнським началами пiдкреслює постать спiвця Антея. Розумiючи чим є мистецтво i його роль в iсторiї, вiн обирає смерть, яка переносить його в безсмертя.

До найвизначнiших творiв Лесi Українки належать драми «Камiнний господар» i «Лiсова пiсня». Традицiйна тема свiтової лiтератури знайшла в драматичнiй поемi «Камiнний господар» (1912) цiлком оригiнальне трактування образу ДонЖуана. Жiночнiсть героя i чоловiча постава Донни Анни континує класичну традицiю змiни ролей, яка призводить до символiчної смертi ДонЖуана. «Лiсова пiсня» (1911) — вершина творчостi Лесi Українки. У нiй показано конфлiкт мiж високим iдеалом i прозаїчною дрiб'язковою буденщиною. Головна героїня драмифеєрiї Мавка — не тiльки поетичний образ казкової iстоти, а й фiлософське узагальнення всього прекрасного, вiчно живого. Циклiчнiсть натури протиставляється людському життю. I то власне натура перемагає, байдужа до трагедiй.

Польська й болгарська критика, де нинi найбiльше перекладаються драми Лесi Українки, вiдзначала, що прикметнi риси оновлення поетики драми виявляються в багатьох чинниках. Серед них найбiльше – багатомiрностi образiв, переакцентовки iз зовнiшньої на внутрiшню дiю, переваги слова над дiєю, лiрикопоетичного струменю над подiєю, високомистецького значення пiдтексту.

Так само, як i болгари, поляки, а серед них – вiдомий театральний дiяч Леон Шiллер, за свiдченням його дружини Iрени Шiллер, планував у 40х роках у Варшавi поставити на сценi драматичну поему «В катакомбах» або «На полi кровi», але передчасна смерть не дала можливостi зреалiзувати задумане, хоч залишилося чимало режисерських помiток до обох драм. У Гданську 15 грудня 1957 року на урочистому вечорi, присвяченому пам’ятi Лесi Українки, було показано «Лiсову пiсню».

«Лiсова пiсня» двiчi виходила в Празi окремим виданням, а вистава за цiєю драмою Молодiжного театру у Брно одержала в 1956 роцi першу премiю на чеському оглядi театрiв (сценографiя Зденека Дiнтера, музика Алоїза Весели, режисура Мiрослава Зайди).

Вiдома драматургiя Лесi Українки й у Нiмеччинi. Iз захопленням сприйняла критика «Лiсову пiсню» в перекладi Й. Гюнтера в 50х роках.

Поруч iз Нiмеччиною, зустрiчаємо згадки про драматургiю Лесi Українки в часописах Угорщини, Корейської НародноДемократичної республiки, Монголiї, Албанiї... У Сербiї в мiстi Руски Керестур було зроблено композицiю з драматичних творiв «На полi кровi» та «Руфiн i Прiсцiлла».У 1971 роцi драмами «Камiнний господар» i «Кассандра» зацiкавився вiдомий iталiйський режисер Джанфранко де Бозiо.

Драматургiя письменницi iмпонувала й японцям. Професор токiйського унiверситету, перекладач Васеда Iосiо Надзакi та японський критик Дзюм Ето в кiлькох своїх статтях 1970 року про українське мистецтво зауважили, що особливо «сильно вражає в драматургiї Лесi Українки осмислення питання про становище митця в суспiльствi, основи його творчостi» . Найглибше така проблема, на їхню думку, вирiшується в п’єсi «Оргiя», в її центральнiй дiйовiй особi – Антеєвi, котрий не йде на пiдкуп, на приниження гiдностi й волiє заподiяти собi смерть, нiж служити вороговi.Цiкавим є той факт, що в травнi 2004 року в США «Лiсова пiсня» була поставлена англiйською мовою. «Старий зал загальнодоступного театру мiста Клiвленда, – писала газета “2000”, – перетворився в український лiс, в якому Мавка полюбила сiльського хлопцясопiлкаря, який згодом розбив її серце. Постановка “Лiсової пiснi”, написаної Лесею Українкою майже сто рокiв тому, частково була профiнансована грантами художньої ради Огайо i музея та архiву Клiвленда»

Свiтове значення «Лiсової пiснi» засвiдчує також великий успiх її сценiчного втiлення майже в 12 країнах Європи.

У 1900х рр. мiцнiють зв'язки Лесi Українки з соцiалдемократичним рухом. З групою товаришiв вона займається розповсюдженням соцiалiстичної i марксистської лiтератури, перекладом праць теоретикiв соцiалiзму, виданням цих творiв за кордоном i транспортуванням у Росiю.

Датованi 1913м — останнiм роком життя — твори свiдчать, що Лесю Українку не лишають роздуми про громадянськi обов'язки митця, його творчий подвиг. Свiй лiроепiчний триптих — “Що дасть нам силу?”, “Орфеєве чудо”, “Про велета”, в якому звучить думка про суспiльне перетворюючу мiсiю мистецтва, письменниця присвятила I. Франковi i надiслала до ювiлейного збiрника на його честь.

Леся Українка померла 1 серпня 1913 р. в грузинському мiстечку Сурамi. Тiло її перевезли до Києва i поховали на Байковому кладовищi.
2. Леся Українка перекладач, лiтературний критик i фольклорист
Завдяки Iвану Франку перекладацьким прийомам навчалася i Леся Українка, i вже наприкiнцi 80х рокiв разом зi своїми друзями, учасниками київського гуртка "Плеяда", вона розробила програму перекладiв творiв iноземних письменникiв на українську мову. Творчу перекладацьку дiяльнiсть Лесi Українки неможливо не зв'язати з її життєвим шляхом, особливо через хворобу письменницi (туберкульоз кiсток), вiд якого вона страждала з самого дитинства. Свою недугу вона трактує як неволю: "Починаю торгуватися за право сидiти години зо двi на день при столi. Невже я колинебудь буду вiльна? Пiсля дев'ятилiтньої неволi я досить навчилася скептицизму". Хвороба змушувала їздити на лiки в рiзнi куточки Європи i, це як слiдство, сприяло глибокому знайомству з розвитком iноземних культур. Хвороба, дiйсно, була пiдштовхуючою силою в становленнi Лариси Петрiвни Косач як великої письменницi й перекладачки Лесi Українки, бо саме недуга викликала зухвалий бунт та жагу непокори до своєї долi. В цей перiод Леся Українка захопилася перекладами з англiйської мови, а саме: поемами Дж. Байрона "Каїн" i У.Шекспiра "Макбет", якi вiдносяться до незакiнчених поетичних перекладiв, також вона переклала українською вiрш Байрона "Коли сниться менi, що ти любиш мене...", який вперше був надрукований в журналi "Рiдний край" (1960)

Саме перекладати письменниця почала ще з юнацьких рокiв. Вона перекладала з росiйської, польської, нiмецької, французької, англiйської, iталiйської, старогрецької, давньої iндiйської та єгипетської мов. Багато уваги Леся Українка придiляла перекладам поетичних, прозових, драматичних творiв i наукових праць. Так вона переклала українською мовою "Пропалу грамоту" з "Вечорiв на хуторi близь Диканьки" Н.В. Гоголя, "Старуху Iзергiль" М. Горького, поему В. Гюго "Бiднi люди", 65 вiршiв "Книги пiсень" Г. Гейне з циклу "Лiричнi наспiви" i бiля 90 вiршiв з циклу "Знов на Батькiвщинi" та багато iнших. Її перу належать цiкавi науковi працi стосовно зарубiжної лiтератури ("Два напрямки в новiй iтальянськiй лiтературi" (1900), "Новi перспективи i старi тiнi" (1901) та iн).

Декiлька перекладiв Лесi Українки були зробленi в перiод її мешкання в Криму, де письменниця лiкувалась i тимчасово подорожувала. Леся Українка почала працювати над перекладом "Макбета". "Макбет" в iнтерпретацiї Лесi Українки набуває такого специфiчного фактору, як читання мiжстрокової iнформацiї, тобто ми сприймаємо переклад письменницi як особливе явище з точки зору українського читача. Переклад з Байрона, дiйсно незрiвнянний, але в iнтерпретацiї Лесi Українки його твори звучать бiльш зрозумiлими для простої людини. Письменниця пiдiймає тi питання, якi спiвзвучнi їй самiй, народовi, тому i переклад її дихає людянiстю та спiв почуттям.

Переклад вiрша Джорджа Байрона "When I dream that you love me..." ("Коли сниться менi, що ти любиш мене...") датується орiєнтовано 18971898 роками, коли письменниця перекладала "Каїна" Джорджа Байрона.

Переклади Лесi Українки в кримськiй перiод дотриманi осмислення художнього твору iноземного письменника, але iнодi її поетичний образ декiлька вiдрiзняється саме своєрiднiстю її бачення твору. Для української письменницi важливим в перекладi є не дотримання деталей, а вiдтворення духу оригiналу, а саме його художньої цiнностi.

Перекладацьке наслiддя Лесi Українки кримського перiоду невелике за обсягом, але, не зважаючи на це, художня цiннiсть, що було перекладено, надзвичайно велика. Значною особливiстю перекладiв Лесi Українки є багатство, розмаїття та народнiсть мови, нацiональна спрямованiсть в тлумаченнi оригiнального твору. Перекладацька дiяльнiсть Лесi Українки це ще один шлях знайомства української iнтелiгенцiї, українського народу з найкращим, що було створено людством в межi мистецтва, щоб краса свiту i гармонiї знайшла вiдгуки в серцях людей.

Леся Українка залишила по собi не тiльки вiршi, драматичнi твори та оповiдання, а й кiлька статей. Серед них тiльки сiм написанi на лiтературнi теми, i вони дають поважний матерiал для характеристики її лiтературнокритичних поглядiв. Аналiз цих статей повинен до певної мiри дати уявлення про той метод, що з нього користувалася Леся Українка. Зрозумiло, не треба сподiватися, що цi статтi виявлять якусь методологiчну систему: не можна забувати, що маємо справу з статтями не професiоналакритика, а поета, драматурга i белетриста, i що вони писалися «з приводу» чи на замовлення. Проте велика ерудицiя авторки цих статей не тiльки в царинi художньої лiтератури, але також i в царинi лiтературної критики (з її статей видно, що вона знала не тiльки згадуваних у них Тена, Шарпантьє, Леметра, деВогюе, Брандеса, а й значно бiльш iсторикiв лiтератури i лiтературних критикiв захiдноєвропейських, також росiйських) дає їй можливiсть виробити певнi свої критичнi принципи. Знаходження принципiв, що лягли в основу критичних думок i оцiнок Лесi Українки, повинно стати за матерiал для характеристики її як лiтературного критика.

Можна сказати, що не всi сiм статей в однаковiй мiрi дають змогу встановити цi принципи. Стаття «Утопiя в белетристицi», хоч має дослiдчий ухил, але всю її проймає критичний дух. «Новые перспективы и старые тени» та «Європейська соцiальна драма в кiнцi XIX столiття» є критичнi огляди; до певної мiри є критичний огляд i «Заметки о новой польской литературе», – до певної мiри, бо стаття подає аналiз лiтературних явищ, що вона їх обiймає, в iсторичнолiтературному аспектi, спираючись на соцiальне становище тодiшньої «нової» Польщi. Суто критичний характер мають статтi «Два направления в новой итальянской литературе», «Винниченко», хоч i в них знайдемо деякi загальнi мiркування (напр., про новороматичний напрям у захiдноєвропейськiй лiтературi та в українськiй), що кидають свiтло на широкi лiтературнi погляди Лесi Українки. «Малороссийские писатели на Буковине» є критичноiнформацiйний нарис, розрахований бiльше на росiйського читача.

Треба зауважити, що бiльшiсть статей писано росiйською мовою, бо вони були чи доповiдi в київському лiтературноартистичному товариствi, якi потiм друкувалися в росiйському часописi, чи замовленi вiд редакцiї росiйського журналу «Жизнь». Рукопис статтi «Європейська соцiальна драма кiнця XIX столiття» має знаки, якi показують, що вiн був навiть у друкарнi, де друкувався журнал «Жизнь», але тому, що журнал тодiшня цензура припинила, рукопис повернувся до свого автора i Леся Українка почала перекладати статтю українською мовою, в той самий час дещо в нiй виправляючи. Цей епiзод дозволяє вiднести статтю до 1901 року, коли перестав iснувати журнал «Жизнь».

Неоцiненний внесок зробила Леся Українка в фольклористику не тiльки як збирач, але i як виконавець народних пiсень. В репертуарi Лесi Українки, крiм календарнообрядових пiсень (записаних в с.Колодяжне, Миропiлля Звягельського повiту, с.Чекна Дубенського повiту), були пiснi iсторичнi, козацькi, рекрутськi, лiричнi, побутовi, колисковi, дитячi, жартiвливi, баладнi, танцювальнi i, що найунiкальнiше – пiснi до казок. В листi до М.Драгоманова Леся Українка стверджувала, що зiбраних нею пiсень «ще нiхто не записував».

Глибокий науковий пiдхiд виявила поетеса до запису українських народних дум, якi вона високо цiнувала й любила i усвiдомила не лише їх унiкальнiсть як «єдиного в свiтi жанру фольклору», а й актуальнiсть на той час їхнього запису i, зокрема, запису всiєї мелодiї разом з текстом думи.

Порядок подання мелодiй i текстiв в рукописнiй збiрцi Лесi Українки збережено за оригiналом.

Фольклорнi записи Лесi Українки

Купала на Волинi (1893 р.)

Опис полiської хати – Леся Українка в листi до I.Франка вiд 23.10.1893 р. обiцяла надiслати цю замiтку. Вона загублена.

Записи народних повiр’їв з Колодяжного i Миропiлля – Леся Українка в 1893 р. надiслала М.П.Драгоманову такi записи: 1. «Кажуть, що комарi – чортiвськi слуги i ту кров, що випивають, несуть чортовi». 2. «Земля, що є чоловiка пiд нiгтями, то чортова земля». 3. «Розплата з чортом душами родичiв». Вони чомусь не опублiкованi.

Записи в селi Колодяжне (1891 р.)

Записи в селах Довгополе та Буркут (1901 р.)

Дитячi гри, пiснi й казки (1903 р.)

Народнi пiснi до танцю (1904 р.)

З репертуару кобзаря Гната Гончаренка (1908 р.)

Записи народних пiсень з голосу Лесi Українки

Народнi пiснi, записанi з голосу Лесi Українки Миколою Лисенком

Народнi пiснi, записанi з голосу Лесi Українки Климентом Квiткою


Виcнoвки
Ле́ся Украї́нка (справжнє iм'я Лари́са Петрі́вна Ко́сачКві́тка; 13 (25) лютого 1871, Звягель, нинi НовоградВолинський[5] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамi, Грузiя) — українська письменниця, перекладачка, культурна дiячка. Спiвзасновниця лiтературного гуртка «Плеяда». В сучаснiй українськiй традицiї входить до перелiку найвiдомiших жiнок давньої та сучасної України[6].

Писала в жанрах поезiї, лiрики, епосу, драми, прози, публiцистики. Також працювала в дiлянцi фольклористики (220 народних мелодiй записано з її голосу) i брала активну участь в українському нацiональному та жiночому русi.

Новаторська драматургiя Лесi Українки завжди випереджала свiй час, постiйно вiдкривала й утверджувала поетику театру минулого столiття. А щоразове звернення до свiтових образiв i сюжетiв, щоденна робота над перекладами мали на метi не лише якнайширше ознайомити рiдний народ iз надбаннями свiтової культури, але й збагачення здобуткiв сцени. Усе це давало й дає пiдстави зарубiжним митцям, особливо критикам, робити висновки, що «Леся Українка була спiвтворцем i видатним представником європейського мистецтва ХХ столiття»

Неоцiненний внесок зробила Леся Українка в фольклористику не тiльки як збирач, але i як виконавець народних пiсень. В репертуарi Лесi Українки, крiм календарнообрядових пiсень (записаних в с.Колодяжне, Миропiлля Звягельського повiту, с.Чекна Дубенського повiту), були пiснi iсторичнi, козацькi, рекрутськi, лiричнi, побутовi, колисковi, дитячi, жартiвливi, баладнi, танцювальнi i, що найунiкальнiше – пiснi до казок. В листi до М.Драгоманова Леся Українка стверджувала, що зiбраних нею пiсень «ще нiхто не записував».
Cпиcoк викopиcтaнoї лiтepaтуpи


  1. Агеєва В. Поетеса зламу тисячолiть. Творчiсть Лесi Українки в постмодернiй iнтерпретацiї. — К., 2001.

  2. Драматургiя Лесi Українки за рубежем До проблеми перекладiв i сценiчної iнтерпретацiїЛеонiд Барабан УДК 8212 Леся Українка:81’255.4

  3. Олександр Корнiйчук. Фiлософський погляд Лесi Українки та її вплив на формування нацiональної самосвiдомостi українського народу/Режим доступу: http://www.youwoman.com

  4. Леся Українка: поетеса, драматург та громадськополiтичний дiяч/Опублiковано 26 лютого 2015 року о 19:57/Режим доступу: https://brazil.mfa.gov.ua/news/33837lesyaukrajinkapojetesadramaturgtagromadsykopolitichnijdijach

  5. ЛесяУкраїнка (18711913) українська письменниця, поетеса, драматург, публiцист, перекладач, громадський дiяч: бiблiографiчний покажчикдо 140рiччязднянародження / Упоряд.: О.М. Сергiєнко. – Запорiжжя: ЗНУ, 2011. – 50 с.

  6. Леся Українка – лiтературний критик: особливостi „жiночого письма” / Г. Корбич // Леся Українка i сучаснiсть: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. унту iм. Лесi Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 237244. — Бiблiогр.: 6 назв. — укр.

  7. Леся Українка: невiдома фольклористка/Режим доступу: http://ethnography.org.ua/content/lesyaukrayinkanevidomafolklorystka

  8. Вплив народнопісенної творчості на формування мистецького світогляду Лесі УкрАїнки Павлюченко П.Г., Цюпа Н.П. «Молодий вчений» • No 1 (53) • січень, 2018 р.-с.681-684

  9. Леся Українка. Геніальна дочка українського народуСюжетКорреспондент.net, 25 лютого 2020, 12:30

  10. Леся Українка: До 75-річчя з дня народження : збірник / Львівський державний університет імені Івана Франка ; Відп. ред. Р.М. Волков ; Авт. статей: М. Возняк; Вступ. ст., підгот. тексту Ф.М. Колесса. – Львів: Видання Львівського державного університету, 1946. – 76 с.: нот.

  11. «Записи Колодяженських пісень» /Режим доступу: http://www.l-ukrainka.name/uk/Folklore/Kolodjazhne.html


скачати

© Усі права захищені
написати до нас