11-14 Макро
11.Роль споживання в сукупних витратах. Функція, графік і чинники споживання. 1 с.
12.Заощадження як складова наявного доходу. Сутність, функція і графік заощадження. 5 с.
13.Гроші в монетарній економіці. Сутність, функції і властивості грошей. 7 с.
14.Пропозиція грошей. Агрегати грошової маси. 8 с.
11. Роль споживання в сукупних витратах. Функція, графік і чинники споживання.
Сукупні витрати (АЕ) — загальна сума видатків усіх покупців на кінцеві товари та послуги, вироблені національною економікою. Ці витрати мають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту.
Головним компонентом сукупних витрат є споживчі витрати (СВ). Споживчі витрати, або споживання, — це витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб.
С = Y – S.
Як відомо , споживчі витрати в складі сукупних витрат дорівнюють обсягу споживання як складової доходу. Споживання є основною частиною наявного доходу домашніх господарств.
Функція споживання – це залежність між обсягом споживання і доходом, який використовується. Дане поняття запроваджене Кейнсом і має такий вигляд:
C = C’ + MPC ∙ Di ,
Графічно їй відповідає крива споживання. Кут нахилу кривої споживання завжди менше 45° і дорівнює граничній схильності до споживання. Крива зміщена вверх по осі ординат на величину автономного споживання.
де C’ – автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу. Автономне споживання існує при гіпотетичному нульовому рівні доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень або субсидій); Наявність автономного споживання пояснюється тим, що навіть за відсутності доходів домашні господарства вимушені здійснювати споживчі видатки. Автономне споживання фінансується за рахунок заощаджень минулих періодів (фактор багатства), або за рахунок майбутніх доходів (використання кредитів);
Гранична схильність до споживання (МРС) – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю, Dі – наявний доход домогосподарств;
Чинники споживання
Хоча споживання напряму залежить від розміру використовуваного доходу, на нього впливають також інші чинники. Такі чинники викликають зміну положення кривої споживання:
1.Майбутній очікуваний дохід. Якщо споживачі очікують гарантовано вищих доходів у майбутньому. То вони збільшать свої споживчі витрати пропорційно зростанню доходу (крива споживання зміститься угору) і навпаки;
2.Величина багатства Чим більше нагромаджено багатства менші стимули до заощадження, тобто збільшення багатства зміщує графік заощадження вниз. 3.Рівень інфляції. Впливає на реальну купівельну спроможність грошових залишків та вартість майна, тому збільшення інфляції зменшує споживання (крива споживання зміститься вниз);
4.Податки. Збільшення податків викликає зменшення споживання. (Збільшення зміщує криву споживання вниз)
5.Рівень цін(споживання зменшується)
6.Споживча заборгованість(якщо значна, то зменшується обсяг заощаджень).
12.Заощадження як складова наявного доходу. Сутність, функція і графік заощадження.
Заощадження – частина доходу в розпорядженні, яка залишається після задоволення споживчих потреб і спрямовується на споживання у майбутньому.
Заощадження кількісно дорівнюють різниці між отриманими доходами і споживанням. За своєю економічною суттю це відкладене споживання. Споживання та заощадження завжди взаємопов'язані: при фіксованому доході зі збільшенням споживання зменшується заощадження, і навпаки. Тому фактори, що впливають на розміри споживання, одночасно надають певну дію і на заощадження.
Розкриття суті заощаджень тісно пов'язане з проблемами розподілу національного доходу на споживання і накопичення. Суть заощаджень розкривається як результат процесу накопичення населенням поточних доходів. Суть заощаджень полягає у відмовленні в даний час від задоволення деяких потреб.
Функція заощадження відображає зв'язок між використовуваним доходом і заощадженнями. Частина функції заощадження, яка лежить нижче від нульової горизонтальної лінії, вказує на від'ємні заощадження. Додатні заощадження відбиває та частина функції заощадження, яка лежить вище від нульової лінії. Точка нульового заощадження міститься на нульовій горизонтальній лінії.
Може знадобитись:
https://web.posibnyky.vntu.edu.ua/fmib/14nebava_teoriya_makroekonomiki/5.htm
https://studfile.net/preview/5782653/page:13/
13.Гроші в монетарній економіці. Сутність, функції і властивості грошей.
Монетарна економіка – це сфера емісії (випуску) та обігу грошей.
Гроші — універсальний засіб, що опосередковує обмін товару на товар. Тобто, якщо нам потрібен якийсь товар чи послуга, ми повинні щось продати і отримати гроші (продати свою робочу силу, здати в оренду майно, отримати грошовий трансферт тощо).
Функції грошей
Роль грошей в економіці визначається їх функціями. Гроші виконують
функції:
мірила вартості (при зіставленні цін окремих товарів);
засобу обігу (вони обмінюються на різноманітні товари й послуги);
засобу платежу (використовуються для сплати боргів);
засобу заощадження (відкладаються суб’єктами господарювання для наступних покупок);
світових грошей (гроші деяких країн обслуговують міжнародні операції – долар США, євро, швейцарський франк, англійський фунт стерлінгів).
14.Пропозиція грошей. Агрегати грошової маси.
Наявність усіх грошей в економіці називається грошовою пропозицією.
Пропозиція грошей — це сукупність грошових активів, які використовуються в нац. економіці в кожний даний період часу. Пропозиція грошей складається з грошових активів, які мають різну ліквідність (здатність активів перетворюватися в платіжний засіб без затримки і втрати своєї номінальної вартості). Готівкові гроші є найліквіднішим активом, порівняно з яким оцінюється ліквідність усіх інших активів. Залежно від рівня ліквідності всі грошові активи групуються зростаючим підсумком у грошові агрегати.
Як і попит на гроші, пропозиція їх є явищем залишку. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.
При моделюванні грошового ринку вона задається екзогенно і визначається центральним банком держави (лінія MS на графіку рівноваги грошового ринку має вертикальний вигляд).
Структура грошової пропозиції визначається агрегатами грошової маси.
Грошові агрегати — види грошей та грошових засобів, які відрізняються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси.
Різні активи, що входять до складу грошових агрегатів, виконують, хоча й різною мірою, всі три функції грошей.
