1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: Шпаргалка БЖД.docx
Розширення: docx
Розмір: 100кб.
Дата: 06.06.2021
скачати

1) Здоров'я за ВОЗ

Здоров'я, як це визначено Всесвітньою організацією охорони здоров'я є станом повного фізичного, психічного та соціального добробуту, а не лише відсутністю хвороби або недуги. Здоров'я може бути визначено як здатність адаптуватися та керувати фізичними, психічними та соціальними викликами протягом усього життя. Здоров'я — стан живого організму, за якого всі органи здатні добре виконувати свої життєві функції.

2) Що таке вікова періодізація.

Виокремлюють кілька аспектів розвитку, а саме: біологічний, психічний, соціальний і духовний (моральний).

Біологічний розвиток виявляється в дозріванні анатомо-фізіологічних структур, у зміні функцій різних систем і органів людини.

Психічний розвиток виражається в ускладненні психічних процесів і здібностей -–почуттів, відчуттів, сприймання, мислення, пам'яті, уяви, в ускладненні таких психічних утворень, як здібності та мотиви діяльності, потреби й інтереси, ціннісні орієнтації.

Соціальний розвиток – це поступове входження людини в різні види відносин – економічні, правові, суспільні, виробничі. Людина стає членом суспільства, засвоюючи всі ці види відносин і за допомогою їх – свої функції.

Духовний (моральний) розвиток виявляється в осмисленні людиною життєвого призначення.








Вікова періодизація – це спроба виокремити загальні закономірності, яким підпорядковується життєвий цикл людини. 

 

Поділ життєвого шляху на періоди дає змогу краще зрозуміти закономірності розвитку і специфіку окремих вікових етапів.

Фізіологічна періодизація, ухвалена на Міжнародному симпозіумі з вікової фізіології у 1965 році, виокремлює сім періодів розвитку в дитинстві та юнацтві:

період новонародженості (з 1-го по 10-й день після народження);

грудний вік (з 11-го дня до року);

раннє дитинство (з 1-го року до 3-х років);

перший період дитинства (від 3-х до 8-ми років);

другий період дитинства (у хлопчиків з 8 до 12 років, у дівчаток – з 8 до 11 років);

підлітковий вік (у хлопчиків з 13 до 16 років, у дівчаток – з 12 до 15 років);

юнацький вік (у юнаків від 17 до 21 року, а у дівчат - від 16 до 20 років).

3)Поняття про втому та перевтому.
Втома - це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої праці і призводять до погіршення її кількісних і якісних показників, нещасних випадків. Втома буває загальною, локальною, розумовою, зоровою, м'язовою та ін.
Перевтома - це сукупність стійких несприятливих для здоров'я працівників функціональних зрушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми. Основною відмінністю втоми від перевтоми є зворотність зрушень при втомі і неповна зворотність їх при перевтомі.

4) Раціональне харчування.
Раціональне харчування (від лат. ratio — розумний) — достатнє в кількісному й повноцінне в якісному відношенні харчування; фізіологічно повноцінне харчування здорових людей із врахуванням їх віку, статті, характеру праці та інших факторів.

Основа раціонального харчування — збалансованість, тобто оптимальне співвідношення компонентів їжі. За такого харчування до організму надходять різноманітні поживні речовини в кількостях, необхідних для нормальної життєдіяльності людини.

Раціональне харчування сприяє збереженню здоров'я, опірності шкідливим факторам навколишнього середовища, високій фізичній й розумовій працездатності, а також активному довголіттю. Вимоги до раціонального харчування складаються із вимог до:

1)харчового раціону;

2)режиму харчування;

3)умов прийому їжі;

4) якості їжі.

5) Режим дня.

Режим дня - це чіткий розпорядок життяпротягом доби, що передбачає чергування неспання і сну, а також раціональну організацію різних видів діяльності. Правильний,відповіднийвіковим можливостям дитини режим зміцнює здоров'я, забезпечує працездатність, успішнездійсненнярізноманітної діяльності, охороняє від перевтоми.

Фізіологічною основою, що визначає характері тривалість діяльності, є рівень працездатності клітин кори головного мозку, тому так важливо не перевищувати межу працездатності центральної нервової системи, а також забезпечити повне функціональне відновлення її післяроботи. Ступінь морфофункціональної зрілості організму, визначає зміст режиму дня і тривалість основних його елементів, серед яких виділяють наступні:

- Сон;

- Перебування на відкритому повітрі (прогулянки);

- Виховна та навчальна діяльність;

- Ігрова діяльність і заняття за власним вибором (читання, заняття музикою, малюванням та іншої творчої діяльністю, спорт);

- Самообслуговування, допомогу родині;

- Прийоми їжі;

- Особиста гігієна.

6.) Інфекційні захворювання.

Інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що спричинені збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), які передаються від заражених осіб здоровим і здатні до масового поширення.

Небезпечні інфекційні хвороби ‑ інфекційні хвороби, що характеризуються тяжкими та (або) стійкими розладами здоров'я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров'я.

Особливо небезпечні інфекційні хвороби ‑ інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта лихоманка), що характеризуються тяжкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення.

Джерело інфекційної хвороби ‑ людина або тварина, заражені збудниками інфекційної хвороби.

Контактні особи - люди, які перебували в контакті з джерелом інфекції, внаслідок чого вони вважаються зараженими інфекційною хворобою.

Чинники передачі збудників інфекційних хвороб - забруднені збудниками інфекційних хвороб об'єкти середовища життєдіяльності людини (повітря, ґрунт, вода, харчові продукти, продовольча сировина, кров та інші біологічні препарати, медичні інструменти, предмети побуту тощо), а також заражені збудниками інфекційних хвороб живі організми, за участю яких відбувається перенесення збудників інфекційних хвороб від джерела інфекції до інших осіб.

Розвитку епідемії сприяють:

висока щільність населення;

мобільність населення (внутрішня і зовнішня міграція);

скупченість у публічних місцях;

порушення санітарного режиму праці і відпочинку;

недостатній рівень санітарної культури населення;

неможливість здійснення масової специфічної профілактики (відсутність або недостатність препаратів для масової імунізації тощо);

незадовільна організація клінічної, лабораторної та санітарно-протиепідемічної допомоги населенню.

7) Репродуктивні захворювання,(хвороби що передаються статтевим шляхом).

(ЗПСШ) - це інфекційні захворювання, що передаються від однієї людини до іншої головним чином під час статевого акту. Деякі з них, зокрема ВІЛ-інфекція та сифіліс, можуть також передаватися від матері до дитини під час вагітності та пологів, а також через продукти крові та пересадження тканин. Існує більше 30 різних бактерій, вірусів і паразитів, що передаються статевим шляхом. На теперішній час в більшості країн ІПСШ відносяться до найбільш розповсюдженних інфекційних захворювань.

До груп ризику ЗПСШ відносяться особи молодого віку, жінки репродуктивного віку, чоловіки та жінки що мають багато статевих партнерів.

До інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом відносять:

бактеріальні інфекції:

пахова гранульома (донованоз), м'який шанкр, сифіліс, венерична лімфогранульома, хламідіоз, гонорея, мікоплазмоз, уреаплазмоз;

вірусні інфекції: ВІЛ, генітальний герпес, шпилясті кондиломи, збудником якого папіломавірусом людини, гепатит B, цитомегаловірус (герпесвірус людини тип 5), контагіозний молюск, Саркома Капоші;

протозойні інфекції (трихомоніаз);

грибкова інфекція (кандидоз - молочниця);

паразитарні захворювання (фтириаз, короста).

Такі захворювання, як кандидозний кольпіт, неспецифічний уретрит і бактеріальний вагіноз, що викликаються умовно-патогенною і сапрофітною мікрофлорою, не відносяться до захворювань, які передаються статевим шляхом, але нерідко розглядаються в сукупності з ними.

Найбільш частими проявами ЗПСШ є:

незвичайні (рясні слизові, гноєвидні або кров'янисті) виділення з сечовипускального каналу або піхви;

часте, болісне сечовипускання;

свербіж або печіння зовнішніх статевих органів;

почервоніння, виразки або бородавки статевих органів або заднього проходу;

збільшення лімфатичних «залозок» в області паху;

біль внизу живота;

неонатальні очні інфекції (кон'юнктивіти новонароджених).

Бактеріальні інфекції:

Пахова гранульома — інфекційне захворювання, яке викликають бактерії виду Calymmatobacterium granulomatis.

М'який шанкр — інфекційне захворювання, що передається статевим шляхом. Збудником хвороби є бактерія Haemophilus ducreyi. Захворювання поширене головним чином в Африці, Центральній і Південній Америці. У Східній Європі зустрічається вкрай рідко.

Сифіліс — хронічне системне венеричне інфекційне захворювання з ураженням шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів, кісток, нервової системи з послідовною зміною стадій хвороби, що викликається бактеріями виду Treponema pallidum.

Венерична лімфогранульома — хронічне ЗПСШ. Характеризується специфічним ураженням пахових, стегнових, клубових і глибоких тазових лімфатичних вузлів.

Хламідіоз — одне з найпоширеніших інфекційних ЗПСШ, яке передається при вагінальному, оральному та анальному статевому акті. У жінок хламідії можуть викликати запалення шийки матки та інших органів малого тазу, які посідають перше місце серед причин позаматкових вагітностей і жіночого безпліддя. У чоловіків хламідійна інфекція проявляється запаленням сечівника і придатків яєчок.

Гоноре́я — інфекційне ЗПСШ, що викликається грамнегативним диплококком - гонококком, характеризується ураженням слизових оболонок сечостатевих органів. Відноситься до венеричних захворювань. При гонореї уражаються слизові оболонки, перш за все, статевих шляхів, але можуть вражатися слизова прямої кишки, кон'юнктива.

Мікоплазмоз (див. докладніше в розділі «Запальні захворювання»)

Уреаплазмоз — захворювання, що викликається специфічним мікроорганізмом уреаплазма уреалітікум, яке належить до Грам-негативних мікробів, позбавлених клітинної стінки. В організм людини інфекція може потрапити при народженні від хворої матері: мікроби можуть потрапляти в статеві шляхи дитини під час пологів і зберігатися там все життя, перебуваючи в неактивному стані.

Вірусні інфекції:

ВІЛ — вірус імунодефіциту людини, що викликає захворювання - ВІЛ-інфекцію, остання стадія якої відома як синдром набутого імунодефіциту (СНІД) - на відміну від вродженого імунодефіциту.

Вірус простого герпесу другого типу — вид сімейства вірусів герпесу, що викликають у людини інфекції геніталій (генітальний герпес). Цей вірус є нейротрофним і нейроінвазивним - після зараження мігрує до нервової системи. Вірус особливо небезпечний для людей з ослабленою імунною системою, зокрема, для ВІЛ-інфікованих, а також для тих, хто нещодавно переніс операцію з трансплантації органів, оскільки медикаменти, які використовуються при трансплантації, пригнічують імунну систему.

Гострокінцеві кондиломи — різновид кондилом у вигляді маленьких виростів тілесного кольору, які можуть з'являтися на статевих органах, навколо заднього проходу, іноді в роті. Як правило вони обумовлені вірусною інфекцією, збудник якої - вірус папіломи людини (ВПЛ).

Папіломавірус людини (ВПЛ) — вірус з роду папіломавірусів. Передається тільки від людини до людини і призводить до зміни характеру росту тканин. Відомо більше 100 видів ВПЛ. З них більше 40 - можуть викликати ураження аногенітального тракту (статеві органи і анальний отвір) чоловіків і жінок і появу шпилястих кондилом. Доведено, що деякі види ВПЛ викликають рак шийки матки.

Гепати́т В — ввірусне захворювання, збудником якого є вірус гепатиту В. Вірус відрізняється надзвичайно високою стійкістю до різних фізичних і хімічних факторів: низьких і високих температур (у тому числі кип'ятіння), багаторазового замерзання відтаювання, тривалого впливу кислого середовища. У зовнішньому середовищі при кімнатній температурі вірус гепатиту В може зберігатися до декількох тижнів: навіть у засохлій і непомітній плямі крові, на лезі бритви, кінці голки. У сироватці крові при температурі +30°С інфекційність вірусу зберігається протягом 6 місяців, при -20 ° С близько 15 років. Інактивується при обробці в автоклаві протягом 30 хвилин, стерилізації сухим жаром при температурі 160 ° С протягом 60 хвилин, прогріванні при 60 ° С протягом 10 годин.

Цитомегаловірус — рід вірусів родини герпесвірусів, здатний інфікувати людей, викликаючи у них Цитомегалію.

Контагіозний молюск шкірне захворювання, збудником якого є один з вірусів групи віспи. Зазвичай уражається шкіра, іноді - слизові оболонки. Найчастіше інфекція виникає у дітей у віці від одного до десяти років. Інфекція передається при безпосередньому контакті з хворим або через забруднені предмети. У типовому випадку вірусна інфекція у дорослих призводить до утворення на зовнішніх статевих органах, стегнах, сідницях або нижній частині живота вузликів, піднятих над поверхнею шкіри. Величина цих безболісних уражень, що з'являються зазвичай через 3-6 тижнів після зараження, варіює від 1 мм до 1 см в діаметрі; вони мають рожево-помаранчове забарвлення з перламутровою верхівкою. При натисканні на вузлик з нього, як з вугра, виділяється творожиста пробка. Найчастіше контагіозний молюск не завдає серйозних неприємностей і зникає сам по собі приблизно протягом 6 міс; тому лікування потрібно не у всіх випадках.

Саркома Капоші (ангіосаркома Капоші) - це множинні злоякісні новоутворення шкіри. Вперше описана угорським дерматологом Моріцем Капоші і названа його ім'ям.

Протозойні інфекції

Трихомоніаз займає перше місце за поширеністю серед захворювань сечостатевого тракту та ЗПСШ. За даними ВООЗ, більше 10% населення земної кулі хворіють на трихомоніаз. Збудник - піхвова трихомонада. Трихомоніаз небезпечний в першу чергу важкими наслідками у вигляді ускладнень, які можуть бути причиною безпліддя, патології вагітності і т.п. Основне місце проживання трихомоніазу в чоловічому організмі - уретра, передміхурова залоза і сім`яні пухирці, в жіночому - піхва. Однак при першому потраплянні в організм трихомонади завжди викликають уретрит. Зараження відбувається статевим шляхом при контакті з хворим або носієм інфекції. Інкубаційний період складає 1-4 тижнів.

Грибкові інфекції

Кандидоз (молочниця) — один з різновидів грибкової інфекції, викликається мікроскопічними грибами роду Candida. Мікроорганізми роду Кандіда входять до складу нормальної мікрофлори рота, піхви і товстої кишки більшості здорових людей. Захворювання обумовлене не просто наявністю грибів роду Candida, а їх розмноженням у великій кількості, та / або попаданням більш патогенних штамів гриба. Найчастіше кандидоз виникає при зниженні загального і місцевого імунітету.

Паразитарні захворювання

Фтіріаз або лобковий педикульоз - паразитарне венеричне захворювання шкіри, яке викликають лобкові вши.

Короста — аразне шкірне захворювання, збудником якого є мікроскопічний паразит - коростяний кліщ. Характерними ознаками захворювання є свербіж і папуловезікулезний висип, часто з приєднанням вторинних гнійничкових елементів внаслідок інфікування при розчісуванні.

При виявленні симптомів ЗПСШ слід негайно:

Звернутися до фахівця (дермато-венеролога), який проведе діагностику і в разі виявлення захворювання призначить відповідне лікування. Не намагайтеся лікуватися самі!

У разі зникнення симптомів у процесі лікування, слід обов'язково до кінця пройти призначений курс лікування, оскільки інфекція в організмі все ще може бути присутня.

Дуже важливо! Від ЗПСШ повинні лікуватися одночасно обидва партнера, інакше можливе повторне зараження.

Обов'язково розповісти про виявлену інфекцію своєму статевого партнера і переконати його також пройти медикаментозне лікування, інакше захворювання може повернутися. На час лікування слід відмовитися від статевих контактів. У разі виникнення контактів необхідно використовувати презервативи.

8) Травматизм (перша допомога).

Травматизм — сукупність травм, що виникають у певної групи населення за певний відрізок часу.

Однотипні ушкодження, які повторюються серед окремих груп населення, визначені поняттям травматизм. В залежно від умов та характеру ушкодження розрізняють такі види травматизму: промисловий, сільськогосподарський, побутовий, вуличний, транспортний, спортивний, військовий, дитячий.

  • Промисловий (виробничий) травматизм пов'язаний з характером виробництва, знаряддями праці і організацією методів її охорони. Ушкодження можуть бути заподіяні інструментами, машинами, оброблювальним матеріалом (металом, породою, що обвалилася, вугіллям, камінням і т. ін.), транспортом тощо. Кожна галузь промисловості характеризується порівняно однотипним видом травм. У гірничій промисловості внаслідок обвалів часто ушкоджуються кістки скелету, хребет, і відбувається здавлення м'яких тканин. На металургійних заводах можливі опіки розплавленим і розжареним металом. На залізообробних заводах трапляються травми очей дрібними скалками металу. Розрізняють професійні травми, що є насідком сукупності певних умов і чинників, пов'язаних з трудовим процесом (бурсити, міозити, тендовагініти та ін.).

  • Сільськогосподарський травматизм виникає в результаті падіння, забоїв, поранення свійськими тваринами й ушкодження сільськогосподарським реманентом (вила, граблі тощо) та сільськогосподарськими машинами (трактори, комбайни та ін.). особливістю сільськогосподарського травматизму є ускладнення травм. Угноєна земля містить анаеробну інфекцію і внаслідок забруднення ран землею може виникнути правець. Профілактичне введення протиправцевої сироватки й активна протиправцева імунізація населення різко знизили кількість цих ускладнень.

  • Побутові травми за характером поранення бувають різноманітними. Сюди належать забої при падінні з висоти під час прибирання квартири, опіки, які можуть виникати під час приготування їжі, прасування білизни і розведення вогню, а також інші ушкодження.

  • Вуличні травми пов'язані, головним чином, з вуличним транспортом. Це травми під час автомобільних, тролейбусних, трамвайних аварій, при необережному переході вулиць пішоходом, при порушенні правил руху водієм і т. ін.

  • Спортивний травматизм найчастіше є наслідком недостатньої підготовки спортсменів або недоброякісності спортивного інвентарю. Правильна організація спортивної справи запобігає спортивним травмам.

  • Дитячий травматизм залежить від неуважності батьків та низького рівня виховання дітей. Систематичне роз'яснення небезпеки вуличних і побутових травм, а також створення дитячих садків, майданчиків і продовженого дня знижують дитячий травматизм.

  • На підставі обліку і вивченні ушкоджень, характерних причин, обставин виникнення травм розробляються запобіжні заходи проти травматизму.

  • Промисловий і сільськогосподарський травматизм в нашій країні різко зменшився у зв'язку із суворим дотриманням правил охорони праці і проведенням заходів їх профілактики (правил організації техніки безпеки, правил індивідуального захисту, спецодяг, відповідна сигналізація, чіткість роботи механізмів, відсутність захаращеності і скупченості, а також висока кваліфікація робітників регламентована відпустка, санітарно-освітня робота тощо).

  • Зниження вуличного травматизму досягається шляхом регулювання вуличного руху, очищення вулиць від снігу і льоду, посипання тротуарів піском тощо.

  • Побутовий травматизм з року в рік, що пов'язано з поліпшенням побутових умов, підвищення культурного рівня населення.

  • Профілактика дитячого травматизму здійснюється комплексними заходами медичних і народно-освітніх закладів. Велику роль у цьому питанні відіграє сучасне планування будівництва, яке передбачає організацію дитячих закладів, майданчиків, садків тощо Плановість в організації відпочинку і навчання дітей з продовженим днем значно знижують дитячий травматизм.

Забій 

Забій (забиття) - це травма шкірного покриву без його цілісності. Її можна отримати при падінні, ударі тупим предметом. Травмоване місце стає набряклим. На ньому з'являється синець. Через розрив великих судин під шкірою накопичується кров (гематоми). 

Забої можуть порушувати функції пошкодженого органу. Забій м'яких тканин викликає лише біль і помірне обмеження руху кінцівок, натомість забої внутрішніх органів можуть стати навіть причиною смерті.    

При забої потрібно забезпечити пошкодженій ділянці тіла спокій. Щоб припинити крововилив у м'які тканини треба накласти тугу пов’язку та підняти уражену ділянку тіла. Для того, щоб зменшити біль та запальні явища прикладіть до травмованого місця  щось холодне. Дезінфікуйте забій, якщо на ньому є подряпини. При серйозних забоях внутрішніх органів одразу звертайтеся до лікаря. 

 Розтягнення

Вони можуть виникати через рухи у невластивий для суглоба напрям і рухах у суглобі, що перевищують його фізіологічний об’єм. Для розтягнень характерна поява різкого місцевого болю. При цьому значно порушуються функції суглобів. 

Перша допомога при розтягненнях:

  • “I” (ice – лід) – прикладіть лід до місця травми. Це зменшить біль і набряк.

  • “С”(compression-тиск) - використайте тугу пов’язку на ушкоджений суглоб. Проте пам'ятайте, що вона не повинна порушувати звичайного кровообігу і чутливості шкіри ушкодженої кінцівки. 

  • “Е”(elevation-підняття) - тримайте травмовану кінцівку вище рівня серця, це допоможе зменшити приплив крові, що дозволить зменшити набряки. 

Якщо постраждалий відчуває надмірний біль або травмоване місце дуже набрякло потрібно звернутися за кваліфікованою допомогою. 

 Вивих 

Це зсув суглобових кінців кісток. Він може супроводжуватися розривом суглобової капсули. 

Найчастіше вивихи бувають у плечовому суглобі, у суглобах нижньої щелепи та пальців рук.

Ознаки вивиху:

  • біль у кінцівці 

  • деформація ділянки суглоба

  • відсутність активних і неможливість пасивних рухів у суглобі

  • кінцівка зафіксована у неприродньому положенні 

  • зміна довжини кінцівки.

Перша допомога при вивиху повинна зменшити біль, тому прикладіть щось холодне до пошкодженого суглоба та випийте знеболювальне. Зафіксуйте пошкоджену кінцівку у тому положенні, яке вона набула вже після травмування. Якщо постраждала нижня кінцівка, потрібно знерухомити її за допомогою шин або підручних засобів. Якщо постраждала верхня -  підвішати її на косинці. 

Ні в якому разі не вправляйте вивихнути кінцівку. Це може зробити лише людина з медичною освітою.

Перелом

Він буває відкритим і закритим. Для відкритого перелому характерні біль, наявність рани у місці перелому та кровотеча, неприродне положення кінцівки, хрускіт у місці перелому та уламки кістки в рані. 

Закритий перелом має ті ж симптоми, проте відсутня рана. На місці перелому утворюється гематома, кінцівка збільшується в об'ємі. 

Перша допомога постраждалим з переломом:

  1. Спочатку переконайтеся, що навколо безпечно

  2. Огляньте постраждалого. Оцініть чи потерпілий знаходиться при свідомості та частоту його дихання. 

  3. Викличте екстрену медичну допомогу за номером 103

  4. Почніть серцево-легеневу реанімацію, якщо постраждалий не дихає. 

Якщо ви побачили у потерпілого ознаки відкритого перелому, надайте першу допомогу у такому порядку:

  1. Розріжте одяг над раною

  2. Накладіть на рану чисту, стерильну пов’язку 

  3. Допоможіть травмованій людині прийняти положення, яке завдає найменше болю

  4. Зафіксуйте пошкоджену кінцівку (накладіть шину чи використайте підручні засоби) 

  5. Вкрийте людину термопокривалом/покривалом.  

При закритому переломі повторіть теж саме, починаючи з пункту №3.  До прибуття екстреної медичної допомоги постійно наглядайте за травмованою людиною. Якщо стан постраждалого до приїзду швидкої почав погіршуватися зателефонуйте диспетчеру повторно.

9) Види кровотеч (методи накладання джгута та у яких випадках,зупинка кровотечі,перша допомога.)

Кровотеча (лат. haemorrhagia) — це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності.

I. Анатомічна(тип ушкодженої судини): артеріальна, венозна, капілярна, паренхіматозна, комбінована (поєднана)

II. Стосовно зовнішнього середовища: зовнішні, внутрішні

III. Клінічна (за проявами щодо інтенсивності кровотечі та об'єму крововтрати ): легка, середня, важка

Причиною кровотечі може бути ушкодження судин: внаслідок травмування (укол, поріз, удар, розрив-відрив, "ушкоджуючий" вплив хімічних та фізичних факторів), внаслідок захворювань (виразкова хвороба, артеріальна гіпертензія, і т.д.); рідше- через "випотівання" крові крізь стінку судини.

Розрізняють кровотечі зовнішні й внутрішні (кров виливається із внутрішніх органів в оточуючі їх тканини чи порожнини) та приховані (коли яскравих клінічних ознак кровотечі немає, але кровотеча триває).

Інтенсивність кровотечі та об'єм втраченої крові залежить від кількості ушкоджених судин, їх калібру, виду ушкодженої судини (артерія, вена, капіляр), рівня артеріального тиску, стану системи, що згортає кров, стану самого постраждалого чи пацієнта до того як почалась кровотеча. При значній крововтраті розвивається геморагічний шок.

  1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас