Ім'я файлу: шпори-лекції-управління-витратами.docx
Розширення: docx
Розмір: 196кб.
Дата: 07.04.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 196кб.
Дата: 07.04.2020
скачати
1.Сутність поняття «витрати».
2.Класифікація витрат.
3. Сутність економічної категорії управління
4. Економічна сутність управління витратами
5. Функції управління витратами
6. Принципи і завдання управління витратами
7. Сегментація сфер витрат і орган центрів відповідальності
8.Собіва продукції
9.Принципи і завдання калькулювання
10.Види калькуляцій і їх використання в управлінні витратами
11.Об’єкти калькулювання, їх характеристика і зв’язок з виробничим обліком та об’єктами
12.Калькуляційні одиниці, їх види і використання
13.Методика калькулювання собівартості
16. Сутність, функції і типи господарських рішень.
17. Етапи процесу прийняття рішень.
18. Моделювання рішень.
19. Методи, принципи і вимоги рішень.
20. Організація та контроль виконання рішень.
21.Standart cost
22.Direct cost
28. Сутність бюджетування, його організація та напрями. Класифікація бюджетів.
29. Складання та взаємоузгодження бюджетів.
30. Методика складання бюджету підприємства.
31. Контроль виконання бюджетів та аналіз відхилень (гнучкий та статичний бюджет).
32. Зведений бюджет підприємств.
Тема 1. Загальна характеристика витрат
1. Існує 3підходи до визначення витрат: податковий, бухгалтерський, економічний.
Згідно бух.підходу витрати – вартість витрачених ресурсів за фактичними цінами і їх придбання.
Витрати (ПсБО) – зниження ек.вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу п-ва (за винятком зменшення капіталу внаслідок його величини за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно ек.підходу витрати – вартість інших благ, які можна було отримати при найвигіднішому з усіх можливих альтернативних напрямів використання того самого ресурсу.
Витрати – прямі і непрямі, фактичні або можливі витрати або упущена вигода необхідна для того, щоб залучити і утримати ресурси в межах даного напряму д-ті.
Згідно податкового підходу витрати розглядаються як сума валових витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних для провадження господарської д-ті платника податків в результаті яких відбувається зменшення ек.вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань внаслідок чого відбувається зменшення капіталу (за винятком зміни капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власника).
Витрати – вартісне вираження абсолютної величини застосовано-споживаних ресурсів необхідних для здійснення виробничо-господарської д-ті і досягнення ним поставленої мети.
Об’єктом витрат є продукція, роботи, послуги або вид д-ті п-ва, які потребують визначення пов’язаних з їх в-вом витрат.
Витрати переливу - це витрати, які несе не виробник і не споживач, а третя сторона без будь-якого відшкодування.
Витрати на в-во – матеріальні, трудові, грошові кошти визначені з метою їх повернення у збільшеній кількості з метою одержання доходу.
Видатки використані у бюджетній сфері – це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів передбачених відповідним бюджетом за винятком коштів на погашення основної суми бюджету та повернення надміру сплачених до бюджету сум.
Витрати бюджету є ширшим поняттям за видатки, оскільки включають видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.
Витрати меню – витрати, які пов’язані із зміною ціни.
Диференційні витрати – розподіл додаткових непередбачених зростаючих витрат на різні одиниці виробів, різні підрозділи, різні рахунки.
Калькуляційні витрати – витрати обчислені на основі калькуляцій, складених кошторисів, виходячи з реальних, нормативних, планових, прогнозованих витрат у розрахунку на одиницю виробленої продукції.
Приховані витрати – витрати підприємств, установ, організацій (часто вкрай необхідні), які не фіксуються на основних розрахунках бухгалтерського обліку, а розміщуються в обліковій системі завуальовано (приховано). Наприклад, у вигляді меценатства, матеріальної допомоги.
Позавиробничі витрати – витрати , які пов’язані з після виробничою реалізацією продукції, що входять в собівартість продукції збільшуючи ціну.
Приведені витрати – опосередкований показник оцінки ефективності використання основних фондів і оборотних засобів, характеризується відношенням вартості основних фондів і оборотних засобів до загальної суми виготовленої продукції. В торгівлі це відношення всіх торгових витрат до загальної суми товарообороту.
Непродуктивні витрати – витрати і втрати зумовлені порушеннями і недоліками у виробничій і господарській фінансовій д-ті п-ва. До них відносять:
- витрати браку;
- на анулювання замовлень;
- на зупинення будівництва;
- псування матеріальних цінностей в процесі зберігання;
- витрати від списання з балансу на амортизовані частини основних засобів.
Втрати: штраф, неустойки сплачені за порушення господарських договорів тощо.
Експлуатаційні витрати – пов’язані з експлуатацією машин, обладнання, транспортних засобів, використанням і застосуванням різних видів засобів в-ва і господарського призначення.
Трансакційні витрати – супроводжуються певними операціями (банківськими, контрактними). Їх можна розглядати в 2-х видах:
*на перед контрактній стадії:
- витрати пошуку інформації, альтернатив, виміру підготовки і укладання контрактів, витрати опортуністичної поведінки ( на вибір потенційних партнерів);
* після контрактній стадії:
- витрати специфікації і захисту прав власності;
- витрати здійснення розрахунків;
- витрати захисту від третіх осіб;
- витрати опортуністичної поведінки (на контроль за виконанням, дотриманням угод).
Витрати на капітал – сумарні витрати на використання одиниці капіталу за певний період включно із відсотком, амортизацією, вигодами і витратами від зміни ціни капіталу.
Витрати визнаються на підприємстві якщо вони:
- можуть бути достовірно оцінені;
- операція призводить до зменшення активу або збільшення зобов’язань;
- не відбувається вилучення або розподіл власного капіталу власника;
- відбувається одночасне визначення доходу для отримання якого вони були здійснені;
- якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами і не включаються до звіту про фін результати:
- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента – принципала.
Комітент – юридична або фізична особа, яка доручає комісіонеру здійснювати за винагороду певну операцію.
Принципал – основна особа-боржник або особа яка бере участь в угоді за свій рахунок.
- попередня авансова оплата запасів, робіт, послуг;
- погашення одержаних позик;
- інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають критеріям визначення витрат, зокрема витрати які відображаються зменшення власного капіталу, відповідно до ПсБО.
Втрати – це показник, який виникає в межах звичайної д-ті п-ва та зумовлений інвестиційними ризиками, ризиками використання оборотних та необоротних активів і організаційної системи управління процесами.
Витрати зумовлені: недбалістю, економічними злочинами, необачністю.
Втрати – це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або приросту зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу п-ва за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Дохід – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)
Головною умовою для визначення витрат має стати наявність економічної невиправданості, так званої необґрунтованості – не принесення позитивного результату у вигляді доходу.
До ознак категорії витрати запропоновано включати такі сучасні характеристики:
- втрата активами чи зобов’язаннями своєї вартості зумовлена впливом на них чинників, які свідчать про те, що ефективність активу чи зобов’язань є або буде гіршою ніж очікувалось;
- вираження зменшення цінності, товарно-матеріальних цінностей, інвестицій та інших активів чи зобов’язань;
- відсутність направленості їх виникнення;
- не характерність для д-ті будь-якого п-ва.
Критеріями визначення втрат є:
- відсутність їх призначення;
- непередбачуваність виникнення;
- зумовленість ризиками володіння майном;
- ненастання позитивного економічного ефекту для п-в.
Втрата – це свідчення впливу на майно чинників, що знижують вартість активів або зобов’язань.
2. Класифікація витрат
Класифікація витрат – поділ витрат на економічно однорідні групи з метою їх обліку, аналізу та планування на п-ві.
1) За періодичністю виникнення
• Одноразові (капітальні, інвестиційні) – здійснюються 1 раз в довгостроковий період
• Поточні (операційні) – здійснюються регулярно в процесі виробництва. Їх розглядають як циклічні і безперервні.
Циклічні – повторюються з кожним циклом виробництва продукції.
Безперервні – потрібні для управління і підтримки виробничої с-ми в стані готовності постійно. Поточні формують собівартість продукції.
2) За єдністю складу (однорідністю):
• Одноелементні (складаються з 1 елементу витрат)
• Комплексні (різнорідні за складом і охоплюють кілька елементів витрат)
3) За видами діяльності:
Звичайна діяльність складається з операційної, фінансової і іншої звичайної діяльності.
Операційна – основна діяльність п-ва (операція, що пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції, що є головною метою діяльності п-ва та забезпечує основну частину його доходу.
До витрат операційної діяльності належать:
o Собівартість реалізованої продукції:
Виробнича собівартість (прямі матеріальні ; прямі на оплату праці; інші прямі; загальновиробничі (на управління виробництвом, на оплату службових відряджень); змінні загальновиробничі (змінюють прямо пропорційно обсягу діяльності); змінні постійні; постійні розподілені (розподіляються окремо на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу)
Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати
Наднормативні виробничі витрати
o Адміністративні (на персонал офісу; на утримання приміщень; загально корпоративні; гонорари за професійні послуги)
o Витрати на збут (на персонал, що забезпечує збут; на рекламу; на утримання приміщень та обладнання збуту; пакування матеріалів; ремонт тари; транспортування; надання знижок покупцям; після продажне обслуговування)
o Інші операційні витрати (на дослідження і розробки; собівартість реалізованих запасів; на борги; на операційну оренду активів; сума безнадійної дебіторської заборгованості; від операційних курсових різниць; нестачі і втрати від псування цінностей і псування запасів; визнані штрафи, пені, неустойки; на утримання об’єктів соціально-культурного призначення; інші операційної діяльності)
Фінансова діяльність – призводить до зміни розміру і складу власного та позиченого капіталу (продаж оборотних і необоротних активів, придбання акцій п-в):
o % за позиками
o % за випущеними облігаціями
o Амортизація дисконту за випущеними облігаціями
o Витрати за фінансовий лізинг
o Витрати інвестиційної діяльності
Інша звичайна діяльність:
o Собівартість реалізованих необоротних активів
o Сума уцінки необоротних активів
o Витрати на ліквідацію необоротних активів
o Інші витрати звичайної діяльності
Надзвичайна діяльність – виникнення доходів і витрат від надзвичайних подій (операційна, що відрізняється від звичайної діяльності п-ва і не очікується, що вона повторюватиметься періодично чи в кожному наступному звітному періоді)
4) За способом віднесення на окремі види продукції:
• Прямі (можна прямо віднести)
• Непрямі (не можна віднести безпосередньо прямо)
5) За об’єктом формування:
• Загальні (всі витрати п-ва)
• Витрати на одиницю продукції (можуть бути середніми і граничними (маржинальними)
Середні – середня величина витрат на одиницю продукції за певний період виробництва.
Граничні – приріст сукупності витрат внаслідок приросту обсягу виробництва на граничну малу величину.
6) В разі обґрунтування господарських рішень:
• Явні (формуються згідно чинної с-ми б/о) – бухгалтерські витрати
• Неявні (характеризують нереалізований дохід від альтернативного використання ресурсу) – управлінські витрати.
• Релевантні (залежать від альтернативних варіантів управління рішень і враховуються в порівняльних обчисленнях)
• Не релевантні (безповоротні) – не залежать від прийняття або можливого управління рішень. До них належать не лише минулі витрати, а й частина майбутніх, які будуть незмінними при різних варіантах рішень.
Тема 2. Особливості системи управління витратами
3. Сутність Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою зміни його стану чи поведінки у зв’язку із зміною обставин.
Управління – менеджмент-процес організації певної д-ті групи людей для поставлених перед нею цілей.
Етапи розвитку науки управління:
- школа наукового управління – досліджували процес організації в-ва (Фредерік Тейлор);
- класична (адміністративна) школа управління – Файрль (батько науки управління) 14
1. поділ паці;
2. повноваження і відповідальність;
3. дисципліна, єдиновладдя
4. підпорядкування особи інтерів загальним;
5. винагорода персоналу;
6. централізація;
7. ієрархія підпорядкування (скалярний ланцюг).
8. порядок, справедливість, стабільність р.м., ініціатива, корпоративний дух.
Функції:
Розпорядництво, контроль, планування, координування.
- школа людських стосунків (Портер вони розглядаються як управління забезпечення виконаної роботи за допомогою інших осіб);
- школа поведінкових наук (1980р.) – Кріс Анжейс, Фредерік Герцбер і інші біхевіовісти – особи значення тут подається методом погодження між особами та підвищення ефективності людських ресурсів;
- школа наук управління – виникла під час Другої світової війни в Англії, внаслідок боротьби з німцями. Об’єктом дослідження шкоди є моделі.
Важливу роль подає комп’ютерам
- процесний підхід управління, як процес, сукупність взаємопов’язаних безперервних дій і ці дії є функцією управління, кожна з яких є процесом. Засновником є Майкл Альюерт, Метеон – вони виділяють 4 функції управління: планування, організація, мотивація, контроль з яких складається процес управління.
- системний підхід – розглядає об’єкта управління як систему, тобто сукупність взаємопов’язаних елементів, а саме структури, завдань, технологій, людей і цілей. Всі організації є відкритими системами.
- ситуаційних підхід – (80р. 20ст.) базується н вивченні ситуації як певної сукупності обставин, що діють на п-во протягом певного періоду часу і управління зводиться до розв’язання певних ситуацій з метою досягнення цілей п-ва.
Термін «менеджмент» має декілька тлумачень (влада і мистецтво керівництва).
4. Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Це є важлива функція економічного механізму будь-якого підприємства. Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці). На сьогодні ефективне управління витратами – це шлях до досягнення підприємством високих економічних результатів. Це складний, багатоаспектний та динамічний процес, що включає управлінські дії, ціллю яких є досягнення високого економічного результату.
Управління витратами можна охарактеризувати як процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями та носіями і постійного контролю рівня витрачання ресурсів, стимулювання економії. На сільськогосподарських підприємствах управління витратами є важливим засобом побудови системи обліку витрат з врахуванням тактичних і стратегічних цілей керівництва. Воно передбачає систематичний моніторинг фактичних витрат та їх поведінки під дією як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, прийняття рішення щодо покращення структури собівартості продукції тощо.
На сьогодні виділяють 3 рівні управління:
- технічний рівень – управління здійснюється керівником нижчої ланки (початок виробничої дільниці);
- управлінський рівень – управління здійснює керівник середньої ланки;
- інституціональний рівень (директор п-ва, генеральний директор, виконувач обов’язків).
Має свою систему принципів (правила орієнтири д-ті управлінців, в межах яких визначаються цілі п-ва. 1912р. – Емерсон 12 принципів продуктивності).
1 2 3 4 5 6 7 8