ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

1.1. Загальна характеристика підприємства туристичної індустрії ........................4

1.2. Організаційна діяльність підприємства туристичної індустрії .......................6

1.2.1. Характеристика процесу організації подорожей туристичним підприємством .............................................................................................................6

1.2.2. Аналіз технології надання послуг на підприємстві туристичної індустрії………………………………………………………………………………8

1.3. Аналіз управлінської діяльності підприємства .............................................. 11

1.3.1. Характеристика основних функцій та методів управління підприємством…………………………………………………………………...…11

1.3.2.Аналіз організаційної структури управління підприємством .....................15

1.4. Аналіз фінансово-економічної діяльності .......................................................16

1.5. Маркетингова діяльності підприємства туристичної індустрії .....................19

1.5.1. Характеристика системи маркетингу підприємства ....................................19

1.5.2. Оцінка ефективності маркетингової діяльності підприємства ...................24

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..28


ВСТУП
Сучасна індустрія туризму - одна з найбільших високоприбуткових і найбільш динамічних галузей світової економіки, на частку якої припадає близько 10 відсотків світового ВВП, світових інвестицій, всіх робочих місць і світових споживчих витрат. Розвиток туризму надає стимулюючу дію на такі сектори економіки, як транспорт, зв'язок, торгівля, будівництво, виробництво товарів народного споживання і т.д., і становить одне з найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.

Значимість туризму в сучасному світі стає дедалі більше, за оцінками фахівців, XXI століття стане століттям туризму. Туризм в його нинішньому вигляді стає своєрідним мостом, по якому люди починають все успішніше долати простір і час.

Моя практика проходила в Національному музеї Хоча все припускають, що музей організація досить нудна, нудна, мені на власні очі удалость дізнатися і відчути, як це помилка далеко від істини. Складалася вона, всупереч моїм очікуванням, не з здування пилу з експонатів, а з самої, що ні на є, активної, творчої роботи. Мета практики - закріплення в практичній діяльності студентів теоретичних знань предметних дисциплін, отриманих під час навчання; набуття досвіду емпіричного вивчення, опису різноманітних явищ і пам'ятників культури, ознайомлення з характером і особливостями організації музейної справи та його структурою.

До завдань музейної практики студентів університету входить наступне:

- поглиблення і закріплення знань, отриманих в університеті з базових предметів: екскурсійне обслуговування, музеєзнавство та ін .;

- придбання навичок конструктивного аналізу експозицій музеїв, розуміння концептуальних рішень музею;

- розвиток інтересу до відвідин художніх виставок, галерей і музеїв;

- виховання у студентів любові до образотворчого мистецтва і розвиток творчих рішень в самостійній роботі майбутніх педагогів;

- виховання моральних якостей студентів прилученням до культурної спадщини;

- підвищення загального рівня культури студентів.

Здавалося б, що такого цікавого і нового є в музеях? Все як завжди і багато років тому. ... Однак, це поширена помилка не має під собою ніяких найменший підстав. Але про все по порядку.

Історія виникнення музеїв сягає глибокої давнини. Попередники музеїв з'явилися, коли суспільство досягло того етапу розвитку, на якому предмети зберігаються не тільки з господарських міркувань, а як документальні свідчення, як цінності не матеріальні, а естетичні.

Музеї існували не тільки в храмах і святилищах, але і в будинках іменитих аристократів, де століттями, з роду в рід накопичувалися предмети мистецтва, дорогі предмети домашнього вжитку і дари, принесені підданими на підтвердження їх вірності. У Акрополі в Афінах, в Дельфійським храмі, в Олімпії, в Карен кількість статуй, ваз, тканин, ювелірних виробів зросло настільки, що вони вже не вміщалися в храмах і для їх зберігання будувалися додаткові приміщення, які згодом і стали називатися музеями.

Музеї бувають історичні, художні, сільськогосподарські, природничо-наукові, мистецтвознавчі, технічні, літературні, меморіальні, комплексні, краєзнавчі та ін.

Отже, музей - це установа, що займається збиранням, вивченням, зберіганням і експонуванням предметів - пам'яток природної історії, матеріальної і духовної культури, а також просвітницької та популяризаторської діяльністю.

1.1. Загальна характеристика підприємства туристичної індустрії
Національний музей народної архітектури та побуту України  є найбільшим скансеном (музей просто  неба)  Європи і найповнішим етнографічним зібранням нашої держави. Загальна площа музею понад 131га.

Він гармонійно вписався в довколишній історичний ландшафт. Мальовничі краєвиди  відтворюють і доповнюють історичне середовище різних реґіонів України. Тут можна побачити й осягнути всю Україну, якою вона була понад сто років тому.

Музей розташований на південній околиці Києва,  серед  зелених дібров стародавнього Голосіївського лісу, поряд з  історичним  селищем  Пирогів – тому  за ним закріпилась  народна назва Музей у Пирогові. 

Музей був заснований 6 лютого 1969 року з ініціативи громадськості, Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

Нині музей є важливим науково-методичним центром України по вивченню матеріальної та духовної культури, її збереженню, патріотичному вихованню нації.

Зараз на території розміщено близько 300 унікальних  пам’яток народної архітектури, датованих XVI − XX століттями.

Тематичним планом створення Київського скансену передбачено показ народного будівництва з давніх-давен до сучасності: від найстарішої курної  хати   з с. Семари (1587 р.) Волинської області до сучасних  українських будинків 60-70 років ХХ століття.

Архітектурний ансамбль музею охоплює всі історико-етнографічні регіони України: Середня Наддніпрянщина, Південь України, Слобожанщина, Полтавщина,Полісся, Карпати , Українське село 60-70-х р. ХХ ст.

В експозиції музею експонуються унікальні колекції вітряків, водяних млинів, кузні, колиба, парня, сільська управа, церковно-парафіяльна школа, садиба священика, шинок, крупорушка, хати, комори, клуні, сажі, курники, погреби тощо. Незважаючи на те, що по всій Україні будували однакові типи будинків, господарчих та виробничих споруд, будівельні особливості кожного регіону мають ряд характерних рис, обумовлених не тільки природно-кліматичними умовами, але й етнічними традиціями.

1.2. Організаційна діяльність підприємства туристичної індустрії
1.2.1. Характеристика процесу організації подорожей туристичним підприємством
Багаті колекції Національного музею - в них тисячі одиниць зберігання. У музеї надані всі умови для знайомства та вивчення історії, культури, побуту і мистецтва народів, що проживали на території України.

Розповім про дві цікаві експозиції.

Архітектурний ансамбль музею охоплює всі історико-етнографічні регіони України: Середня Наддніпрянщина, Південь України, Слобожанщина і Полтавщина, Полісся, Карпати , Українське село 60-70-х р. ХХ ст.

В експозиції музею експонуються унікальні колекції вітряків, водяних млинів, кузні, колиба, парня, сільська управа, церковно-парафіяльна школа, садиба священика, шинок, крупорушка, хати, комори, клуні, сажі, курники, погреби тощо.



Незважаючи на те, що по всій Україні будували однакові типи будинків, господарчих та виробничих споруд, будівельні особливості кожного регіону мають ряд характерних рис, обумовлених не тільки природно-кліматичними умовами, але й етнічними традиціями.

У музеї діє три православні церкви, дві з них Київського патріархату та одна церква греко-католицького обряду. Завдяки їм набули духовного змісту щорічні народні свята: Різдво, Водохреща,Вербна неділя, Великдень, Зелені свята., Купала та інші.



1.2.2. Аналіз технології надання послуг на підприємстві туристичної індустрії
Музеєм представлений наступний спектр послуг: екскурсії по виставках, лекції, перегляд відеофільмів про образотворче мистецтво, виїзні виставки і лекції, фото-відеозйомка в залах музею, музейно-освітні програми для дитячо-юнацької аудиторії, презентації, науково-практичні конференції, семінари, культурно -масові заходи і не тільки.

Музейні уроки та лекції є однією з перспективних форм роботи зі шкільною аудиторією і організовується з метою поглиблення учнями знань по певній навчальній програмі або ж з метою закріплення і поглиблення знань, отриманих на уроці в школі.

Музейно-просвітницька програма - має в своєму розпорядженні спеціальні методи і засобами залучення людини до культурної спадщини за допомогою безцінних скарбів, що зберігаються в музеях, а також навколишнього предметного світу. До музейно-освітніх програм відносять певні форми і методи взаємодії музею і дитини. Музейно-освітні програми активно впроваджуються в дошкільну і шкільну практики, використовуються в рамках гуманітарно-естетичного та природно - наукового профілю.

На сьогоднішній день багато музеїв активно впроваджують в свою діяльність нові форми роботи з відвідувачами. Однією з таких форм є святкові заходи - це істотно нова форма масової науково-освітньої роботи музею. Термін "музейні свята" з'явився порівняно недавно, але багато музеїв України вже активно використовують цей вид послуги. Так і наш Національний музей надає таку послугу. Проведення музейних свят в Національному музеї роблять позитивний вплив на його діяльність, сприяють зростанню престижу музейної установи, генерують інтерес громадськості і збільшують потік відвідувачів.

Роль святкових заходів в музеях полягає в наступному - свята активізують культурне життя, перш за все тому, що в цей час вільний від буденних обов'язків, проявляються основні цінності, які надають сенс людського життя. Святкові заходи через оновлення цінностей нагадують важливі події, виконують роль механізму передачі культурних традицій з покоління в покоління. Але ж для музею важлива підтримка зв'язку з покоління в покоління, так як одна з функцій музейного закладу це - зберігання і передача історичних культурних цінностей. Це говорить про те, що свято як би пов'язаний з музеєм, це видно з наведених вище фактів.

Так само Національний музей займається експертизою предметів музейного значення - це процес комплектування, який можна розділити на етапи, послідовність яких може бути досить мінлива. Наведемо найбільш значущі: 1) визначення об'єктів дійсності як об'єкти музейного вивчення з метою комплектування фондів; 2) виявлення предметів музейного значення; 3) остаточна експертиза предметів музейного значення; і нарешті, 4) їх придбання музеєм і надання їм статусу музейного предмета.

До наступної послуги, що надається Національним музеєм відноситься відтворення музейних предметів. Відтворення музейних предметів - об'єкти, точно передають вигляд музейних предметів. До основних видів відтворень відносять:

· Копію - предмет, який створюється з метою імітації або заміни іншого, виступає по відношенню до копії як оригінал (точно повторює всі властивості оригіналу). Може бути авторським повторенням (виконана тим же автором, що й оригінал); історичним відтворенням; сучасним відтворенням.

У перших двох випадках копії, як правило, відносять до музейних предметів, а в останньому - до науково-допоміжних матеріалів.

· Реконструкція - науково аргументоване відновлення вигляду пошкодженого або зруйнованого пам'ятника історії і культури, природного об'єкта;

· Муляж - предмет, який відтворює розмір, форму, колір і фактуру оригіналу, але може відрізнятися за розмірами;

· Репродукція - відтворення творів живопису, графіки, рукописів, карт ручного виготовлення, рукописних і унікальних друкованих книг і т.д., виконане з використанням розмножувальної техніки з метою отримання якомога більшої кількості повторень;

· Новозроблення - точна копія, виконана з того ж матеріалу, що і оригінал;

· Макет - об'ємне відтворення зовнішнього вигляду оригіналу, виконане в масштабі і допускає умовність зображення (за рахунок опущення будь-яких несуттєвих деталей оригіналу);

· Модель - копія, яка зберігає конструктивні принципи і фактуру оригіналу;

· Голограма - об'ємна тривимірна копія, створена за допомогою лазерної техніки або записи на світлочутливу пластину і з неї відтворена.

Національний музей для успішного вирішення цільових завдань, крім депозитарних, виставкової та наукової діяльності звертає особливу увагу на надання музейних послуг туристам і гостям країни за допомогою надання мистецтвознавчої, краєзнавчої, етнографічної інформації українською, російською та англійською мовами на сучасному і якісному рівні з використанням традиційних і новітніх музейно-інформаційних технологій.

1.3. Аналіз управлінської діяльності підприємства
1.3.1. Характеристика основних функцій та методів управління підприємством
Процес управління - це діяльність об'єднаних у певну систему суб'єктів управління, спрямована на досягнення цілей організації шляхом реалізації певних функцій з використанням методів управління. У загальному сенсі процес управління складається з загальних функцій управління, які об'єднуються в цикли управління. Моделювання процесу управління в соціально-культурній діяльності пов'язано із забезпеченням затребуваності відповідних послуг в конкурентному середовищі і включає в себе координацію таких складових як: ресурсна база (матеріальні, кадрові, фінансові, інформаційні ресурси), реалізація функцій управління і видів діяльності [1, c. 36].

Проблема моделювання процесів управління в соціокультурній діяльності безпосередньо пов'язана з політикою, як сукупністю всіх нормативних вимог і способів їх здійснення. Сутність політики організації включає в себе: принципи соціально-значимої діяльності; основні цілі, об'єкти, сфери діяльності; вимоги до її організації.

Принципові вимоги до організації діяльності компанії в процесі моделювання системи управління пред'являються: до способу управління (наприклад, авторитарний або демократичний); в області інновацій (наприклад, поточне, гнучке або жорстке планування); в середовищі інформації (відкритість, секретність); до принципів мотивації; до організаційної структури; принципам контролю. У діяльності будь-якої організації, в тому числі і соціально-культурного профілю, присутній взаємозв'язок різних сторін її функціонування.

Конкретні політики дій організації соціокультурного профілю включають:

- політику придбання (матеріалів, послуг);

- інвестиційну політику;

- політику в області матеріально-технічного забезпечення;

- кадрову політику;

- фінансову політику;

- виробничу політику (технологічні процеси, оперативне управління);

- політику позиціонування (ціни, просування, реклама);

- політику звітності про діяльність.

В системі менеджменту, в тому числі і соціокультурного існує три основні групи методів управління: економічні, організаціоннораспорядітельние і соціально-психологічні. Розглянемо в логічній послідовності кожну групу методів.

1) Економічні методи управління

Це система прийомів і способів впливу на виконавців за допомогою конкретного порівняння витрат і результатів:

- матеріальне стимулювання і санкції;

- специфіка фінансування нонпрофітний сфери;

- фандрейзинг (залучення і акумулювання фінансових коштів);

- зарплата;

- собівартість соціокультурного продукту;

- рентабельність програм і соціокультурних проектів;

- ціна послуги.

При цьому слід врахувати, що крім суто особистих, учасник соціокультурного процесу переслідує і суспільні, і групові цілі. В якості основних методів управління виступає система заробітної плати і преміювання, яка повинна бути максимально пов'язана з результатами діяльності виконавця. Оплату праці менеджера доцільно зв'язати з результатами його діяльності в сфері професійної відповідальності або з результатами діяльності всієї організації.

Організаційно-розпорядчі методи управління

Це методи прямого впливу, що носять директивний, обов'язковий характер, засновані на дисципліні, відповідальності, владі, примусі

До організаційних методів належать: 1) організаційне проектування; 2) регламентування; 3) нормування без вказівки на конкретну особу і дату виконання

Розпорядчі методи: 1) наказ, 2) постанову, 3) розпорядження, інструктаж, 5) команда, 6) рекомендації, де вказуються конкретні особи і дата виконання.

Сутність організаційного регламентування у встановленні правил, обов'язкових для виконання і визначають зміст і порядок організаційної діяльності: положення про організацію; статут компанії; внутрішньофірмові стандарти; положення; інструкції; правила планування, обліку і контролю.

Організаційне нормування включає норми і нормативи витрат ресурсів в процесі діяльності установи.

Управління організацією здійснюється на основі правових норм, які стосуються організаційних, майнових, трудових та інших відносин в процесі соціально-культурної діяльності.

Соціально-психологічні методи управління включають в себе моральне заохочення, соціальне планування, переконання, навіювання, особистий приклад, регулювання міжособистісних і міжгрупових відносин, створення та підтримка морального клімату в колективі.

Дана група методів управління безпосереднім чином пов'язана з мотивацією співробітників на робочому місці. Передумови успішної активної роботи по виконанню полягають в можливості виконавців:

- знати (інформація про цільових установках або заходах, за якими прийнято рішення)

- сміти (ці установки і заходи повинні бути «допустимими» для виконавців, в тому числі не порушувати юридичних та етичних норм)

- могти (виконавці повинні мати кошти для виконання дорученого)

- хотіти (вони повинні бути мотивовані).

Перш за все, слід забезпечити співробітника можливостями виконати роботу, визначити його рамки дій, чітко сформулювати цілі і завдання, створити оточення, що сприяє виконанню завдання, надати кошти, необхідну інформацію, сформувати організацію, використовувати стиль управління, заснований на причетності виконавців. Мотиваційний управління концентрується:

- на вплив на стан мотивації (ступеня ідентифікації співробітника з компанією, формуванні його мотивів);

- на почутті власної гідності (поваги як особистості, повідомлення про його значення для фірми, очікуваннях результатів від його діяльності);

- на приведення мотивів в дію (обговорюються особисті інтереси і можливості співробітника);

- на посиленні мотивів;

- на оцінці роботи і атестації (перегляд зарплати, зростання, додаткові вигоди);

- на забезпечення процесу мотивації.

Робота по мотивації співробітників веде: до поліпшення якості соціокультурного продукту; більш творчому підходу і активності у впровадженні креативних технологій; скорочення «плинності» кадрів; підвищенню їх працездатності; більшої згуртованості та солідарності; поліпшенню іміджу компанії.
1.3.2.Аналіз організаційної структури управління підприємством
Одноосібним виконавчим органом Музею є його директор. Директор здійснює керівництво поточною діяльністю музею на підставі законів та інших правових актів України, статуту, трудового договору.

Структура управління:

директор:

1) заступник директора з наукової діяльності.

2) заступник директора з виставкової діяльності та роботі з фінансами.

3) заступник директора по господарській частині.

Наукові відділи:

1) відділ природи.

2) відділ історії дожовтневого періоду.

3) відділ сучасної історії.

4) методичний відділ.

5) відділ фондовій роботи.

6) виставковий відділ.

7) відділ археології.

8) науково-просвітницький відділ.

9) реставраційний відділ.

10) відділ кадрів.

11) бухгалтерія.

Функціональна спрямованість діяльності науково - просвітницького відділу Краєзнавчого музею

1) Організаційна робота полягає в організації виставок, в інформуванні шкіл, середніх і вищих навчальних закладів про майбутні виставки та тематики екскурсій по телефону, факсу. Ознайомлення звичай, начальників шкільних таборів на районних нарадах відділів освіти м Брянська з перспективним планом виставок докладна розповідь про них (презентація). Розповсюдження інформаційних листів, афіш, флаєрів.

2) Виставкова робота.

3) Науково - просвітницька робота, полягає в проведенні екскурсій.

1.4. Аналіз фінансово-економічної діяльності

Показники роботи

Опис	Місцева рада	Зміни 09/08 %	Середній показник	75th квартил	Сере дня вел ичи на	25th квартил
			All councils/Unitary Councils
Використання музейних послуг на 1000 чоловік населення	534	+6.8	1,027	771	325	108
			1,337	1,796	754	346
Кількість відвідувань музею на 1000 чоловік населення	468	-1.7	510	514	232	85
			878	919	504	252
Кількість відвідувань шкільними групами	11,548	-26	6,316	7,094	2,274	587
			12,558	17,544	7,082	1,989

джету

Валовий прибуток від комерційної діяльності = 24%; дані про чистий прибуток відсутні

Витрати на роздрібну торгівлю і ресторанної обслуговування 40 пенсів / чол - середній національний показник $ 1.35, середній регіональний показник $ 1.56

Статистика відвідування музеїв

Відвідування музеїв в регіоні



Ключові проблеми

Відсутність чіткого курсу

Відсутність орієнтації на клієнта

Акцент на питання, пов'язані з поточною діяльністю музею колекції, невідповідні профілем музею

Низькі стандарти & низька ефективність роботи, скорочуються ресурси
1.4. Маркетингова діяльності підприємства туристичної індустрії
1.4.1. Характеристика системи маркетингу підприємства
У нових умовах музеї повинні були вибудовувати свою діяльність таким чином, щоб бути конкурентоспроможними з іншими розважальними закладами. Це означало неминуче впровадження музейного маркетингу в їх діяльність.

Різноманітність типів і категорій відвідувачів значно ускладнили роботу музею щодо задоволення потреб аудиторії. Поява нових функцій в рамках музейної діяльності тягне за собою необхідність їх ефективного використання, яке можливе лише в умовах постійного вдосконалення системи управління. Не можна використовувати старі методи управління в нових ринкових умовах. Крім цього, необхідно намагатися урізноманітнити форми музейної роботи, щоб бути конкурентоспроможними серед дозвіллєвих закладів.

Важливий і той факт, що музеї повинні постійно отримувати зворотний зв'язок від своїх відвідувачів. Як тільки музей починає усвідомлювати важливість комунікації з публікою, він починає вибудовувати свою діяльність в рамках маркетингу, який передбачає орієнтованого на користувача відношення. Тільки в такому випадку, з точки зору теорії маркетингу, музей буде успішний. При цьому мова, звичайно, йде не про те, «щоб за всяку ціну пристосуватися до запитів тієї чи іншої категорії публіки, а про те, щоб мати можливість запропонувати відвідувачам те, що враховувало б реальну сутність широкої публіки».

В кінцевому підсумку, музейний маркетинг повинен бути спрямований на аудиторію. Його головна мета - підвищення престижу музею в суспільстві, створення бренду. Це тягне за собою прагнення максимально залучити відвідувача в його діяльність для того, щоб «неінформовані відвідувачі ставали потенційними відвідувачами, потенційні відвідувачі ставали відвідувачами одного разу, відвідувачі одного разу ставали регулярними відвідувачами, і регулярні відвідувачі ставали друзями музею ...». Тому вивчення відвідувачів є одним з найбільш важливих аспектів діяльності музею.

Найбільш активна діяльність по вивченню музейної аудиторії в США, Канаді, Великобританії та Франції. Стимулом для вивчення відвідувачів в цих країнах стала низка факторів. По-перше, економічна зацікавленість. Як би це не було парадоксально, але в цих державах до даної проблеми ставляться найбільш зацікавлено в період економічних криз. Як відзначають автори статті про дослідження музейної публіки в Великобританії «не можна дозволити собі бути нудними або байдужими, не можна помилитися у визначенні цілей і очікувань відвідувачів. В результаті ринкового підходу до планування та організації експозицій збільшилася потреба в попередньому вивченні думок відвідувачів щодо змісту та тематики нових експозицій ». Позиція вітчизняних музеїв є кардинально протилежною: економічна криза призводить до ослаблення інтересу до вивчення відвідувача.

По-друге, проведення досліджень пов'язано в зацікавленості музейних працівників в адекватному сприйнятті відвідувачами музейної інформації. «Корисно порівняти сенс, який хотів передати автор концепції експозиції, - заявляють французькі фахівці, - з тим, який в дійсності сприймає відвідувач. На основі аналізу того, що говорять про експозицію творець її концепції та відвідувачі, на основі семіотичного аналізу експозиції, а також спостереження за відвідувачами виявляється, чи досягнуті поставлені музеєм мети ».

Згодом, дослідження по вивченню відвідувачів набувають все більш систематичний характер. У Франції на початку 2000-х років було здійснено проект по постійному вивченню відвідувачів в тридцяти музеях. У Німеччині Інститутом музеологии протягом двох років було здійснено проект з вивчення відвідувачів чотирьох музеїв історії Берліна. Крім цього, як за кордоном, так і в томських музеях з'являються структури, які або безпосередньо займаються вивченням музейної аудиторії, або це входить в частину їх обов'язків. У музеях Томська вони отримали назву відділи маркетингу або відділи по зв'язках з громадськістю, маркетингу і рекламі.

Вивчення відвідувачів грає важливу роль в діяльності музею, зокрема, це сприяє:

• підвищення якості музейної діяльності як суспільного інституту;

• зосередження уваги на задоволенні запитів публіки і досягнення результатів, що відповідають її інтересам;

• демонстрації державі і спонсорам своєї необхідності суспільству.

Більшість музеїв сьогодні обмежується вкрай приблизними відомостями про кількість відвідувачів. Ця інформація збирається, головним чином, завдяки підрахунку кількості проданих квитків.

Важко собі уявити музейну експозицію, яка створена виключно для музейного професійного інтересу (якщо, звичайно, це не якась науково-методична експозиція, спеціально орієнтована на виконання таких цілей). Проте, така тенденція в музейній діяльності існує і прогресує. Свідоме і несвідоме протиставлення музею публіці - небезпечна тенденція.

Слабоізученной проблемами музеїв, на наш погляд, залишаються питання, що стосуються сприйняття відвідувачем експозиції, комунікації відвідувача з екскурсоводом, науковими співробітниками музею, його обслуговуючим персоналом.

Вже на самому істотному етапі - етапі сприйняття музейної аудиторією експозиційного матеріалу - фахівець залишається в повному невіданні. Перед тим, як створювати і відкривати нові експозиції, було б зовсім недаремним хоча б приблизно оцінити можливості відвідувача: скільки часу йому знадобиться на огляд музею, що йому буде зрозуміло, а що може викликати у нього питання і здивування, на які соціально-демографічні та професійні групи населення розраховується створювана експозиція або виставка. Питань виникає маса, і необхідно мати на них гіпотетичні відповіді, а ще краще - мати у своєму розпорядженні оцінюють характеристиками майбутньої експозиції.

Отже, музейний маркетинг повинен мати в своїй основі певну мету, т. Е. Те, заради чого здійснюється комплекс маркетингових заходів. А музей зобов'язаний чітко уявляти, чого він збирається домогтися, просуваючи на ринок культурних послуг той чи інший продукт.

Це можуть бути:

• прагнення до підвищення рівня відвідуваності;

• просування своїх колекцій;

• націленість на створення сприятливого іміджу музею;

• включення в сферу туристичного бізнесу;

• націленість на розробку дозвіллєвих програм.

Музею необхідно мати точне уявлення про те, що конкретно потрібно його аудиторії, що буде користуватися попитом, які заходи і програми будуть затребувані. Це передбачає знання для відвідувачів і партнерської аудиторії, вибір тієї її частини, яка зацікавиться даними музейним «продуктом». Нарешті, слід чітко уявляти, якими засобами будуть досягнуті поставлені цілі, що слід зробити для їх досягнення. Успіх багато в чому залежить від опрацьованості маркетингових заходів.

Музейний маркетинг полягає в розробці продуманої музейної політики, здатної задовольнити запити громадськості, яка враховує професійні інтереси персоналу і широкого кола інших осіб. Цьому передують вивчення інтересів аудиторії і аналіз наявних у музею можливостей для задоволення цього інтересу. Незважаючи на збереження стереотипу сприйняття музею як «храму мистецтва і культури», багатьом з них недостатньо звичайних екскурсій по музейних залах - вони хотіли б провести в музеї частину свого дозвіллєвого часу.

При аналізі наявних в розпорядженні музею ресурсів - інтелектуальних, наукових, людських і матеріальних - не можна забувати про імідж музею, сформованому або який складається, а також про особливе ресурсі «місця», т. Е. Музейного будівлі, що представляє неабияку цінність.

Відвідувач хоче отримати в музеї:

• розважальні, а не тільки пізнавальні програми, театралізовані вистави, костюмовані або ігрові шоу, концерти;

• комфортні умови для відпочинку до і після відвідин музейної експозиції - кафе або ресторан, санітарно-гігієнічні зручності, доброзичливе ставлення персоналу музею;

• можливість придбати що-небудь на пам'ять про відвідини.

1.4.2. Оцінка ефективності маркетингової діяльності підприємства

Ринковий інструмент обов'язково повинен бути присутнім в арсеналі сучасного музею. Тому особливо важливим стає оволодіння способами і стратегіями виживання і розвитку, багато з яких відносяться до області маркетингу та менеджменту.

Вирішення цих питань вимагає систематичного вивчення відчуттів, мотивів і відносини відвідувачів до музею. Це особливо важливо, тому що успішної комерціалізації доб'ються тільки ті музеї, які мають реальну цінність як для суспільства, так і для держави. Спираючись на дані різних досліджень, найчастіше до відвідування музею відвідувачів спонукає відгук знайомого, чутка, тобто так зване «сарафанне радіо». Це означає, що задоволений відвідувач музею зіграє важливу роль в його рекламі. Опитування, проведене серед відвідувачів в лондонській Галереї Тейт, показав, що близько 40% аудиторії галереї відвідують музей за рекомендацією друзів або родичів.

Ще один фактор успішної форми музейної роботи в практичній діяльності полягає в правильному виборі методів її здійснення.

Форми науково-просвітницької роботи:

• музейне свято

• день знань

• театралізована вистава

• весільний обряд

• сільська ярмарок

• ретроспектакль

• музейний урок

• усний журнал

• сімейний вечір

• музична вітальня

• ігротека

• майстер клас

• вечір спогадів

• музейна лекція

• семінар

• літературні зустрічі та поетичні вечори

Цей список не є кінцевим і має на увазі під собою його постійне поповнення та оновлення. Чи не означає це і те, що музей повинен використовувати абсолютно всі перераховані вище форми роботи. Працівники музею (екскурсоводи) повинні вибрати для себе найбільш прийнятну і зрозумілу форму роботи, відповідну його рівнем знань. Адже як правило від вибору методу роботи залежить і можливість управління екскурсією, і ефективність сприйняття інформації відвідувачів.

На сьогоднішній момент однією з головних проблем в роботі музею є не стільки старіння наявною інформацією, скільки невміння ефектно, яскраво піднести цю інформацію відвідувачам. А як відомо, в залежності від модних тенденцій, досягнень науки може змінюватися і сприйняття людини щодо одного і того ж факту. Впровадженню нових методів роботи перешкоджають особливості російського менталітету, консерватизм музейних колективів, відсутність фахівців з музейної маркетингу. Консерватизм нерідко обмежує розуміння перспектив розвитку музею, вимагаючи збереження звичних форм діяльності.

Тому для музею часом таке завдання є далеко не з найпростіших, тому що немає готового комплексу рішень. Однак, якщо і буде такий готовий комплекс, це не буде виходом з ситуації, що склалася, тому що музеї почнуть використовувати однакові методи залучення відвідувачів. Це копіювання не зможе допомогти музеям розширити аудиторію, а сам музей втратить свою індивідуальність, неповторність, і, як наслідок, відвідувачі не будуть розуміти відмінності одного музею від іншого. В силу цього увагу потенційних відвідувачів перемикається на найбільш цікаві форми дозвілля (кафе, кіно і т.п.).

ВИСНОВКИ

Пройшовши навчальну практику в Національному музеї народної архітектури та побуту України я відкрила для себе новий світ музейного мистецтва. Дізналася величезну кількість важливої ​​і цікавої інформації про Національний музей і його дивовижні експонати.

В умовах, коли розвивається особлива туристично-рекреаційна зона, музей стає одним з основних учасників реалізації Програми. Музей відображає національну ідею, стає своєрідною візитною карткою, брендом України. Музей - скарбниця республіки, символ нашої культури, вітрина, через яку туристи судять про людей, які тут живуть, про їхнє ставлення до своєї історії, а за великим рахунком - про місце і роль колишніх поселень в УКраїні.

Національний музей вправі претендувати на отримання премії по номінації «Кращий регіональний музей».

Одним з найважливіших напрямків музейної роботи є експозиційно-виставкова діяльність, що здійснює великі міжнародні, міжрегіональні та місцеві виставкові проекти.

Лідерство в музеї займає науково-освітня діяльність, заплановано і виконано безліч соціально-значущих проектів для дітей дошкільного та шкільного віку, студентів ліцеїв, коледжів і ВНЗ, військовослужбовців, пенсіонерів, ветеранів, туристичних груп і поодиноких відвідувачів. Музей успішно займається видавничою діяльністю - випуском буклетів, каталогів виставок, листівок і афіш.

Чим більше різноманітних виставок, ніж вони цікавіше, тим сильніше тяжіння потенційних туристів. Туристи, в свою чергу, стають генераторами прибутку для готелів, підприємств харчування, транспорту, розваг, торгівлі, виробництва сувенірів. Податкові надходження від роботи цих підприємств і створені в них робочі місця можуть становити основу республіканської економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 
   Захарченко Р. Самуїл Ян Ожга — фундатор церкви архистратига Михаїла із с. Дорогиники. В кн.: На сторожі української народної культури. К., 2008;
   
2. 
   Корнілова В. В. Деякі особливості PR-комунікацій музейних установ // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Туристичний та готельно-ресторанний бізнес в Україні: проблеми розвитку та регулювання”: 22-23 березня 2012 року, м. Черкаси [Текст]: у 2 томах / Міністерство освіти і науки України, Черкаський державний технологічний університет. – Т.1. – Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. А., 2012. – С.44-46.
   
3. 
   Кузьмук О. Стан та шляхи модернізації музейного менеджменту в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: . – [Посилання дійсне на 19.09.2013 р.].
   
4. 
   Музей народної архітектури та побуту України. В кн.: Звід пам’яток історії та культури України: Енциклопедичне видання: Київ, кн. 1, ч. 2. К., 2004;
   
5. 
   Основи музеєзнавства, маркетингу та рекламно-інформаційної діяльності музеїв. Посібник // Під редакцією: В. Великочого, Н. Гасюк. Авторський колектив: П. Горішевський, М. Дейнега, М. Ковалів, В. Мельник, Н. Рега, С. Оришко, О. Соколова.– Івано-Франківськ: Плай, 2005. – 64 с.
   
6. 
   Пантелейчук І.В. Музейна політика України в контексті трансформаційних процесів // Культура і мистецтво у сучасному світі: Наукові записки КНУКіМ. – К., 2005. – Вип.6. – С.103-108.
   
7. 
   Пантелейчук І.В. Проблема становлення музейної політики в Україні // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. пр. / Відп. ред.: М.М. Бровко, О.Г. Шутов. – К.: Віпол, 2005. – С. 256-260.
   
8. 
   Пантелейчук І.В. Сучасний директор музею // Відкриті еволюціонуючи системи: Тези Міжнар.наук.-практ. конф. – Том ІІ. – К.: ВНЗ ВМУРоЛ, 2004. – С. 28-29
   
9. 
   Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство: Навчальний посібник. – К., 2008. – 428 с.
   
10. 
    Указ Президента України № 644/2008: Про надання державній установі «Музей народної архітектури та побуту України Національної академії наук України» статусу національної.
    
11. 
    Шпилько С. П. Потенциал и роль музея в становлении современной туристической индустрии в России. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: . – [Посилання дійсне на 24.09.2013 р.].
    
12. 
    Юренева Т. Ю. Музееведение. – М.: Академический проект, 2003. – 605 с. Економіка. Управління. Інновації. Випуск № 2 (10), 2013
    
13. 
    Report of the Chief Financial Officer. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.metmuseum.org/about-the-museum/annualreports/