Ім'я файлу: Семінарське заняття 5 психологія спілкування.docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 05.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
Hi.docx
psihofamily (2).docx
Тема 3.docx


Семінарське заняття №5

1.Визначте найсуттєвіші фактори ефективного спілкування та обґрунтуйте їх.

Ефективне спілкування — це обмін повідомленнями, під час якого співрозмовники демонструють взаємну повагу, і той, хто слухає, сприймає з повідомлення саме те, що має на увазі той, хто говорить. Під ефективністю спілкування в психології мається на увазі оптимальний спосіб досягнення мети комунікації , при якому до зводиться до мінімуму втрата або спотворення істинного значення переданих людині і одержуваних від нього смислів, установок, реакцій.

До вказаних факторів належать: комунікативна культура учасників спілкування; авторитет людини, що здійснює вплив у спілкуванні; конформність реципієнта; навіюваність і негативізм реципієнта; довіра-недовіра до джерела інформації.

Фактори, що сприяють та перешкоджають ефективному спілкуванню. Фактори, що сприяють спілкуванню:

  1. більше слухайте, менше говоріть самі, слідкуйте за висловлюваннями пацієнта;

  2. утримуйтесь від оцінок, менше задавайте питань, не квапте співрозмовника;

  3. намагайтеся реагувати на особистісно значущу для партнера інформацію, яка говорить про його потреби;

  4. прагнете реагувати на почуття та емоційні стану співрозмовника. Увага до почуттів іншої людини називається емпатією.

  5. ведете себе доброзичливо, співпереживайте співрозмовника;

  6. відповідайте позитивно, не сперечайтеся навіть подумки;

  7. не втрачайте почуття гумору;

  8. дайте співрозмовнику позитивне підкріплення (називайте його по імені, посміхайтеся, робіть щирі компліменти), щоб він відчував свою значимість.

Ефективність спілкування, перш за все, залежить від комунікативної культури його учасників, що визначається як сукупність культурник норм, культурологічних знань, цінностей і значень, використовуваних у процесі спілкування й комунікації. Виділяють три групи правил, які визначають сутність комунікативної культури.

Перша група – правила комунікативного етикету. Вони визначають порядок звернення, його вибір та багато іншого. Етикетні правила не мають прямого зв'язку з ефективністю спілкування, але їх часткове або повне ігнорування відсторонює людину від участі в спілкуванні.

Друга група – правила узгодження комунікативної взаємодії. Вони задають тип спілкування: світське, ділове, ритуальне, інтимно-особистісне і т. д.

Третя група – це правила самоподачі (самопрезентації). Вони не визначають тип спілкування й не впливають на загальну для всіх ефективність, але визначають індивідуальний успіх окремих учасників спілкування. Правила самоподачі спрямовано на створення у інших певного враження про себе.

Ознакою культури спілкування є ввічливість. Це таке поводження з людьми, яке враховує їх потреби бути оціненими й захищеними, дотримання правил пристойності, поваги, тактовності, делікатності. Ввічливість особливо важлива, коли необхідно зробити зауваження, покритикувати. Такі висловлювання називають діями, які загрожують репутації. Мета ввічливості полягає не в тому, щоб уникати цих дій, а в тому, щоб зменшити або усунута комунікативні проблеми в розмовах і стосунках, які можуть бути результатом висловлювань, що загрожують репутації.

Своєрідним проявом неввічливості є надокучливість, тобто нав'язливість, набридливість, приставання з проханнями й вимогами без урахування побажань, часу, можливостей тієї людини, до якої звертаються.

Авторитетом у певній сфері життя й діяльності називають людину, до думок якої прислуховуються, яку намагаються наслідувати і якій довіряють вирішення тих чи інших питань. Людина, яка є авторитетом для когось, має сильний вплив на нього. Більш того, авторитету легко підкоряються, не думаючи в цей час, правий він чи ні, коли дає те чи інше розпорядження. Авторитет може бути кількох видів і складається з таких компонентів:

  1. авторитет професіонала, якщо залежить від знань і умінь спеціаліста як представника тієї чи іншої професії;

  2. авторитет віку: старший за віком володіє в очах молодих людей авторитетом як більш досвідчена людина;

  3. авторитет посади, тобто більш високого соціального статусу з усіма відповідними правами й обов'язками;

  4. моральний авторитет як людини; його відсутність може звести нанівець усі інші компоненти авторитету спеціаліста.

Другим символом авторитету, який може нас примушувати механічно підкорюватися, є одяг. Невипадково в минулому одяг служив символом влади й багатства людини. Менш явним порівняно з уніформою свідченням авторитету є гарно пошитий діловий костюм, але й він має на людей вплив. Атрибутами авторитету можуть виступати престижні марки машин, коштовності, нагороди, престижні міжнародні чи національні премії.

Молоді педагоги та керівники часто намагаються прискорити процес формування авторитету і встають на шлях створення так званого хибного авторитету. Цей авторитет може створюватись і ненавмисно. Є така теорія, що визнати свою помилку – це втратити свій авторитет в очах інших людей. Той, хто так думає, припускається не однієї, а двох помилок: він запевняє інших у тому, що завжди правий, створюючи таким чином думку про свою непогрішність. Найбільш правильне рішення, якщо людина допустила помилку, – це визнати її.

Конформність – це нахил людини до добровільної усвідомленої зміни своїх очікуваних реакцій для зближення з реакцією інших у результаті визнання їх правоти. Іншими словами, це властивість людини легко змінювати свою точку зору, установку на щось під впливом групової думки. Конформність також називають внутрішньо груповою сугестією чи навіюваністю.

Ефективність деяких форм впливу на людину (переконування, порада, хвальба, чутки) залежить від того, чи довіряє вона джерелу впливу. Більшість дослідників визначають довіру як упевнено позитивні чи оптимістичні очікування відносно поведінки іншого, а недовіру – як упевнено негативні очікування. Довіра недовіра проявляються за умови відкритості людини в ситуації невизначеності, уразливості. Деякі вчені довіру й недовіру розглядають як протилежні і, відповідно, взаємопов'язані соціально- психологічні феномени, інші доводять, що довіра й недовіра незалежні один від одного.

Основними характеристиками людини, яка викликає чи не викликає довіру, є моральність – неморальність, надійність – ненадійність, відкритість – скритність, розум – нерозумність, незалежність – залежність, неконфліктність – конфліктність. Крім того, щоб людині вірили, важливими є такі її характеристики, як оптимізм, сміливість, активність, освіченість, ввічливість. Для виникнення недовіри важливі агресивність, балакун, належність до ворожої соціальної групи, конкурентність, неввічливість. Учені відмічають, що основними функціями довіри є пізнання, обмін і забезпечення взаємодії, а основними функціями недовіри – самозбереження й відособлення.

2.Підберіть тренінгові вправи для удосконалення професійноважливих навичок практичних психологів.

Розвиток комунікативних та лідерських якостей.

  1. Мета заняття: закріпити тренінговий стиль спілкування, продовжити саморозкриття й усвідомлення сильних сторін своєї особистості, ввести загальногрупові ігрові процедури, що допомагають формуванню комунікативних навичок, формувати навички та вміння спілкування з різними групами людей.

Приблизний зміст заняття. Вправи: Привітання, Поговоримо про день вчорашній,

Плутанина, Вертушка першого враження, Спілкування в парі, Дискусія, Катастрофа в

пустелі, Вихід із контакту, Компліменти. Підведення підсумків: Емоційна діагностика

результатів тренінгової сесії за допомогою цвітових тонів Люшера.

Розвиток емпатії та рефлексивних якостей особистості

1)Мета заняття: створити важливий емоційний досвід, використовуючи комплекс методик і вправ сенситивного тренінгу, обмін своїми почуттями й відчуттями, встановлення зорового контакту без використання слів, дослідження рук або обличчя партнера, спонтанне розкриття почуттів і переживань, що допомагає виникненню почуття спільності, створення атмосфери співчуття й підтримки.

Приблизний зміст заняття. Вправи: Ми схожі?., Поговоримо про дні вчорашньому Заблукав оповідач, Метафора, Невербальний подарунок, Візуальне відчуття, Вгадай предмет, Згадай дотик, Дізнайся товариша, Довіряє падіння, Живі руки, Підняття тіла, Интроскоп, Вправи з візуалізації, Підведення підсумків: Компліменти, Емоційна діагностика.

2)Мета заняття: відпрацювати навички розуміння оточуючих людей, їх внутрішнього духовного світу, розвивати професійні навички, такі як версійне мислення, активне слухання, уміння задавати відкриті й закриті питання, розвиток навичок відкритого вираження почуттів.

Приблизний зміст заняття. Вправи: Що в ньому нового?, Молекули, Активне слухання, Розвиток навичок мовчазного невтручання, Техніка парафраза, Вміння вести розмову, Версійне мислення, Пояснення причин, Ваші здібності до щирості, Відкрите вираження почуттів, Виявлення радості, Підведення підсумків: Емоційна діагностика.

3.Проаналізуйте питання професійно-важливих комунікативних навичок практичного психолога.

Практичний психолог, при наявності готовності до контактів, повинен вміти їх підтримувати, зберігати емоційну рівновагу у процесі спілкування, вміти емоційно притягувати до себе людей (висока чутливість полегшує орієнтацію в емоційній сфері клієнта), володіти високою інтелектуальністю, усвідомлювати межі своєї компетентності, мати певний індивідуалізм та спиратись на власні мотиви в процесі прийняття рішень. Більшість дослідників вважають важливою рисою професійної діяльності практичного психолога його комунікативні здібності, як інтегральну властивість особистості, що складається з когнітивного (професійна компетентність, рефлективність, децентрованість мислення), емоційного (висока чуйність і тактовність, позитивне емоційне ставлення до почуттів іншого, максимальна щирість і відвертість у проявах власних почуттів), поведінкового (здатність до саморегулювання, коригування власних дій, впевненість, відповідальність) компонентів.

Робота практичного психолога належить до таких видів діяльності, в яких професійні та особистісні прояви («Я—функціональне» та «Я—екзистенційне») стикаються особливо тісно, а професійне зростання неможливе без особистісного. Протиріччя між особистісною та професійною самосвідомістю призводять до порушень особистісної та професійної ідентичності психолога.

Для психолога важливо бути різнобічно підготовленим фахівцем, ерудованим в різних областях психології. Однак його професійна ерудиція включає в себе не тільки знання психології, але і певну сукупність знань в області філософії, історії, культурології, педагогіки, економіки, соціології, політології, права, філології, фізичної культури, математики та інформатики, концепцій сучасного природознавства.

Професійні вміння визначають успішність практичної діяльності психолога, його здатність застосовувати психологічні знання до виконання своїх обов'язків. До їх числа відносяться вміння виконувати конкретні дії, володіння прийомами і психологічними "техніками" роботи. Важливо не тільки знати, по і вміти ці знання використовувати.
Список використаної літератури:

  1. Психологія спілкування: Навчальний посібник,2015р.

  2. Карандашов В.Н. Психологія: Підручник,2017р.

  3. Панок В.Г. Психологічна служба: Навчальний посібник. Київ: Ніка-Центр, 2016.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас