Ім'я файлу: КРМ2.docx
Розширення: docx
Розмір: 260кб.
Дата: 22.03.2022
скачати
Пов'язані файли:
Муравин А.В. вариант 2 Анимограмма поэта (штрихи к поэтическому
Муравин А.В. вариант 2 Анимограмма поэта (штрихи к поэтическому
Муравин А.В. вариант 2 Анимограмма поэта (штрихи к поэтическому
ХОТЯТ ЛИ РУССКИЕ ВОЙНЫ.docx
Модульна контрольна робота із ЗЛ 1 пол.docx
Стаття Муравін ОВ.docx

1.Визначення та класифікація ішемічної хвороби серця, фактори ризику.

Ішемі́чна хворо́ба се́рця (ІХС) — захворювання, яке виникає внаслідок абсолютного або відносного порушення кровопостачання міокарда через ураження коронарних артерій серця.

Клінічна класифікація ІХС[ред. | ред. код]


  • Раптова коронарна смерть

    • Раптова клінічна коронарна смерть з успішною реанімацією

    • Раптова коронарна смерть (летальний випадок)

  • Стенокардія

    • Стабільна стенокардія напруги (із зазначенням функціональних класів)

    • Стабільна стенокардія напруги при ангіографічно інтактних судинах (коронарний синдром Х)

    • Вазоспастична стенокардія (ангіоспатична, спонтанна, варіантна, Принцметала[уточнити])

  • Нестабільна стенокардія

    • Стенокардія, яка виникла вперше

    • Прогресуюча[уточнити] стенокардія

    • Рання післяінфарктна стенокардія (від 3 до 28 діб)

  • Гострий інфаркт міокарда

    • Гострий інфаркт міокарда з наявністю патологічного зубця Q (трансмуральний, великовогнищевий)

    • Гострий інфаркт міокарда без патологічного зубця Q (дрібновогнищевий)

    • Гострий субендокардіальний інфаркт міокарда

    • Гострий інфаркт міокарда (невизначений)

    • Рецидивуючий[уточнити] інфаркт міокарда (від 3 до 28 діб)

    • Повторний інфаркт міокарда (після 28 діб)

    • Гостра коронарна недостатність

  • Кардіосклероз

    • Вогнищевий кардіосклероз

    • Післяінфарктний кардіосклероз

    • Аневризма серця хронічна

    • Вогнищевий кардіосклероз без вказівки на перенесений інфаркт міокарда

    • Дифузний кардіосклероз

  • Безбольова форма ІХС

Найбільш значними з них є: паління, цукровий діабет, ожиріння, наявність ІХС у близьких родичів, низька физична активність. Вірогідність розвитку ІХС підвищується при комбінації двох, трьох та більше з перелічених факторів ризику, особливо при малорухомому способі життя.

2.Поняття про атеросклероз.

Атеросклеро́з (грец. αθηρα — кашка та σκληρωσις — затвердіння; хвороба Маршана-Анічкова) — хронічне захворювання, що уражає переважно великі артеріальні судини; здебільшого спостерігається у людей похилого віку.

3.Серцево –судинний ризик SCORE.

SCORE дозволяє швидко й легко оцінити загальний ризик серцево-судинної смертності для кожної людини, спрогнозувати його динаміку в майбутньому й визначити конкретні шляхи його зниження. Разом із тим оцінка сумарного ризику за допомогою цієї шкали не є універсальним методом виділення груп високого ризику, вона може й повинна бути адаптована до національних умов і пріоритетів.

4.Діагностика функціональної спроможності хворого на ІХС.

5.Поняття ішемії та порушення ритму та провідності. ЕКГ-як метод верифікаціїІХС.

ПОРУШЕННЯ РИТМУ І ПРОВIДНОСТІ СЕРЦЯ — зміни нормальної частоти, регулярності та джерела збудження серця, а також порушення проведення імпульсів, зв'язку або послідовності між активацією передсердь і шлуночків.

Ішемія[ред. | ред. код]

ischemia від грец. ἴσχαιμος — «кровозупинний», утвореного від ἴσχω — «стримую» і αἷμα — «кров») — зниження кровопостачання чи повне його припинення у тканинах, що призводить до нестачі кисню і глюкози, необхідних для клітинного метаболізму.

6.Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів фізичної терапії, ерготерапії при ішемічній хворобі серця.

Л і к у в а л ь н у ф і з и ч н у к у л ь т у р у застосовують у тій чи іншій формі при всіх захворюваннях серцево-судинної системи і на всіх етапах реабілітації. Вона безпосередньо позитивно впливає на функції серця і судин, їх морфологію. Лікувальна дія фізичних вправ виявляється як чотири основні механізми: тонізуючий вплив, трофічна дія, формування компенсації, нормалізація функцій, серед яких перші два є провідними. Фізичні вправи підвищують тонус ЦНС, стимулюють процеси нервової регуляції серцевої діяльності, забезпечують утворення в корі головного мозку фізіологічної домінанти збудження, під впливом якої за законами негативної індукції виникає затухання іншого патологічного вогнища збудження. Відбувається корекція нейрогенних порушень на рівні підкоркових утворень за рахунок вирівнювання основних нервових процесів. Під впливом фізичних вправ розширюються коронарні судини, резервні капіляри, прискорюється кровообіг і збільшується ємність судин. Дозоване фізичне навантаження може збільшити кількість крові, що протікає через коронарні судини у 8-10 разів. Все це інтенсифікує трофічні процеси в серцевому м'язі, зміцнює міокард, посилює його скоротливу здатність, створює умови для відновних і регенеративних процесів у серці, попереджає або зменшує у ньому розвиток кардіосклеротичних змін та дистрофії. Адекватне фізичне тренування активно впливає на розвиток колатерального кровообігу при порушеннях коронарного.

7.Завдання, показання та протипоказання до реабілітаційних заходів при ІХС.

Показаннями до призначення ЛФК є різні форми ІХС: стенокардія напруження I–IV функціональних класів, інфаркти міокарда, постінфарктний кардіосклероз, серцева недостатність, порушення серцевого ритму, що не супроводжується тахікардією або вираженою брадикардією. Основні критерії початку застосування фізичних вправ такі: позитивна динаміка захворювання за сукупністю клініко-функціональних даних, загальний задовільний стан хворого, зменшення частоти й інтенсивності нападів стенокардії, стабілізація або поліпшення показників ЕКГ. Величина тренувальних навантажень залежить від фізичної працездатності хворого, яку визначають тестуванням на велоергометрі. За результата-ми дослідження виявляють максимально можливе навантаження і відповідну йому ЧСС. Тренувальне навантаження за ЧСС має становити 55–85 % від максимального

Протипоказаннями до занять ЛФК хворих на ІХС є: стан, що характеризується частими інтенсивними нападами стенокардії, які не купіруються нітратами та коронаролітиками; високий АТ (220/ 120 мм рт. ст.) і поєднання ІХС із гіпертонічною хворобою; низький АТ (90/50 мм рт. ст.) на фоні за-довільного стану хворого при поєднанні ІХС із гіпотензією; часті гіпер- або гіпотонічні кризи; наростання серцево-судинної недостатності

8.Стенокардія. Класифікація. Клініка.

Стенокардия (от др.-греч. στενός — «узкий, тесный; слабый» + др.-греч. καρδία — «сердце»), (устаревшее грудная жаба (лат. angina pectoris)) — клинический синдром, характеризуемый ощущением или чувством дискомфорта за грудиной. Появляется внезапно при физической нагрузке или эмоциональном стрессе, после приёма пищи, обычно иррадиирует в область левого плеча, шеи, нижнюю челюсть, между лопаток, левую подлопаточную область и продолжается не более 10—15 мин

Эпидемиология


Распространённость стенокардии увеличивается с возрастом среди обоих полов: в возрасте 45—54 лет частота встречаемости стенокардии составляет около 2—5 %, тогда как в возрасте 65—74 лет — 10—20 %.

Классификации стенокардии


1. Стабильная стенокардия напряжения (I—IV ФК)

2. Нестабильная стенокардия:

2.1. ВВС (впервые возникшая стенокардия — в предыдущие 28-30 дней)

2.2. ПС (прогрессирующая стенокардия)

2.3. Ранняя постинфарктная, послеоперационная

2.4. Спонтанная (вазоспастическая, вариантная, Принцметала)

9.Характеристика функціонального класу стенокардії.

В залежності від толерантності до фізичного навантаження розрізняють чотири функціональні класи (ФК) стабільної стенокардії (за класифікацією Канадського кардіологічного товариства).

Функціональний клас І

Звичайна фізична активність (ходьба, підйом сходами) не провокує стенокардію. Стенокардія виникає при значних, раптових чи тривалих навантаженнях

Функціональний клас ІІ

Незначні обмеження звичайної фізичної активності. Стенокардія провокується швидкою ходою чи підйомом сходами, фізичними навантаженнями після прийому їжі, в холодну, вітряну погоду, після емоційних стресів чи тільки в перші години після пробудження. Рівень ТФН – ходьба більше 2 кварталів* / підйом сходами вище, ніж на 1 поверх у звичайному темпі і за нормальних умов

Функціональний клас ІІІ

Суттєві обмеження звичайної фізичної активності. Стенокардія виникає при подоланні відстані 1-2 квартали* по рівній поверхні чи підйомі на 1 поверх у звичайному темпі і за нормальних умов.

Функціональний клас ІV

Неможливість виконувати будь-які фізичні навантаження без дискомфорту – синдром стенокардії може виникати у стані спокою

10.Методика визначення толерантності до фізичного навантаження.

Велоергометрія – одна з основних навантажувальних проб у кардіології, що дозволяє оцінити толерантність до фізичного навантаження і виявити патологічні зміни серцево-судинної системи, які виникають при фізичному навантаженні.

Толерантність до фізичного навантаження, або фізична працездатність, є сумарним показником фізіологічних можливостей організму. Вона значно різниться у чоловіків і жінок, у молодих і людей похилого віку. Фізична працездатність також варіює залежно від маси тіла і зросту пацієнта. Чим більші маса і зріст, тим вища толерантність до фізичного навантаження за умови, що основною складовою є м’язова маса, а не підшкірно-жирова клітковина

11.Особливості реабілітаційних заходів при різних функціональних класах стенокардії.

1.Поняттяфізичної працездатності.

Терміном «фізична працездатність» (англ. “physical working capacity”) позначають потенційну здатність людини проявити максимум фізичного зусилля в статичній, динамічній або змішаній роботі.

2.Дослідження фізичної працездатності.

3.Навантажувальне тестування.

Навантажувальне тестування (Load Testing) — тип тестування продуктивності для вимірювання поведінки аплікації при очікуваному навантаженні.

4.Визначення толерантності до фізичних навантажень.

Толерантність до фізичного навантаження відображає ступінь фізичної тренованості пацієнта та його здатність переносити нав'язане фізичне навантаження. Цей показник є одним із основних характеристик діяльності серцево-судинної системи

5.Методи визначення і оцінки фізичної працездатності на практиці.

методи визначення фізичної працездатності за допомогою субмаксимального тесту PWC170, що проводиться в умовах спортивних тренувань чи так званих «польових умовах». Останні (методи) ґрунтуються на використанні специфічних (переважно для циклічних видів спорту) навантажень, що дозволяє оцінити рівень спеціальної працездатності спортсменів як одного з критеріїв тренованості організму

6.Тести для визначення фізичної працездатності та їх оцінка.

Тест Купера. Його мета полягає у визначенні максимально можливої дистанції, що досліджуваний може пробігти (або пройти) протягом 12 хв. Це значення часу обране на підставі емпіричних даних.

Тест Купера виконується на стадіоні або будь-якій точно обмірюваній доріжці, по якій можливий легкоатлетичний біг. Перед початком тестування досліджувані попередньо розминаються, а потім з індивідуального або загального старту по команді починають біг, намагаючись підтримувати найбільшу для себе швидкість (при втомі дозволяється переходити на ходьбу, чергувати ходьбу з бігом). Після закінчення 12 хв. дається команда до закінчення бігу і визначається пройдена дистанція, величина якої служить мірою виконаної м'язової роботи, тобто характеризує фізичну підготовленість людини. Чим більша пройдена за 12 хв. відстань або (що теж саме) кількість виконаної м'язової роботи, тим вища фізична підготовленість. Результати тестування оцінюються по спеціальній таблиці, у якій враховується вплив таких факторів, як стать і вік.

5 тема

1.Визначення серцевої недостатності.

Серцева недостатність (СН), (англ. heart failure, лат. insufficientia cordis) — патологічний стан, який настає в підсумку різноманітних захворювань серця, що зменшують насосну спроможність серця, наслідком чого є недостатня циркуляція крові в організмі людини, причиною чого є дисбаланс між гемодинамічними потребами організму та можливостями серця

2.Класифікація серцевої недостатності.

За клінічним перебігом вирізняють серцеву недостатність:

  • Гостру

  • Хронічну

Хронічна серцева недостатність класифікується згідно з функціональною класифікацією, розробленої Нью-Йоркською Асоціацією Кардіологів — NYHA (англ. New York Heart Association Functional Classification).

  • Функціональний клас I — немає симптомів при звичайній активності.

  • Функціональний клас II — незначне обмеження активності внаслідок серцевої недостатності, пацієнт почувається комфортно у спокої і при невеликих навантаженнях.

  • Функціональний клас III — значне обмеження будь-якої активності внаслідок серцевої недостатності, пацієнт почувається комфортно лише у спокої.

  • Функціональний клас IV — будь-яка активність призводить до симптомів серцевої недостатності. Симптоми серцевої недостатності є у спокої і посилюються при будь-якому навантаженні.

3.Диференціювання гострої тахронічної серцевої недостатності(причини та клінічні ознаки).

4.Хронічна серцева недостатність. Основні причини та діагностика.

Хронічна серцева недостатність — це клінічний синдром з прогресуючим характером, типовими рисами якого є зниження толерантності до фізичних навантажень, затримка в організмі рідини і обмеження тривалості життя.

Найчастішою етіологічною причиною ХСН на сьогодні вважають ІХС, яку, за даними епідеміологічних і багатоцентрових клінічних досліджень, діагностують у 60–75 % таких хворих. Серед інших причин розвитку ХСН провідними є ДКМП і клапанні вади серця. На інші причини ХСН припадає в цілому не більше 5 % випадків.

Діагностика[ред. | ред. код]

ЕхоКГ[ред. | ред. код]


ЕхоКГ відіграє провідну роль в об'єктивізації ХСН. Найважливіший параметр внутрішньосерцевої гемодинаміки — ФВ ЛШ — інтегральний показник систолічної функції серця, що показує, яка частина крові КДО ЛШ викидається в аорту в систолу. З фізіологічної точки зору ФВ свідчить про ступінь систолічного скорочення волокон міокарда в систолу.

Рентгенографія органів грудної клітки[ред. | ред. код]


Рентгенівський знімок грудної клітки з кардіоторакальним індексом понад 50 %

Рентгенографія органів грудної клітки є необхідною складовою діагностичних досліджень при СН і може надати лікареві важливу клінічну інформацію. Рентгенографія органів грудної клітки дає можливість визначити збільшення розмірів серця, що відразу робить діагноз СН високодостовірним. Загальноприйнятий об'єктивний критерій кардіомегалії — підвищений кардіоторакальний індекс.

Рентгенографічне дослідження надає також важливу інформацію щодо наявності і вираженості застійних явищ у легенях як при діагностиці СН, так і при динамічному спостереженні хворого.

Важливою функцією рентгенографії грудної клітки на етапі уточнення діагнозу ХСН є також диференційна діагностика із захворюваннями дихальної системи.

Електрокардіографія[ред. | ред. код]


Прогностична цінність наявності патологічних змін на ЕКГ при встановленні діагнозу СН низька (не більше 50–60 %), оскільки всі ці зміни можливі і у хворих без порушення насосної функції серця. Навпаки, прогностична цінність відсутності патологічних змін на ЕКГ щодо відсутності СН >90 %. Це означає, що у випадку нормальної ЕКГ можна з досить високим ступенем вірогідності (>90 %) виключити діагноз СН. При ХСН найважливішу роль відіграє ЕКГ як засіб контролю ефективності та безпеки медикаментозного лікування.

5.Клініко-фізіологічне обґрунтування заходів фізичної терапії, ерготерапії у хворих нахронічну серцеву недостатність. Основні завдання реабілітації.

6.ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія, працетерапія, як методи реабілітації серцевої недостатності.

Засоби останньої – ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія, працетерапія. їх призначають як у лікарняний, так і в післялікарняний періоди реабілітації. У реабілітаційних центрах, поліклінічному, санаторному та диспансерному етапах реабілітації можливе використання механотерапії (тренажери).

застосовують у тій чи іншій формі при всіх захворюваннях серцево-судинної системи і на всіх етапах реабілітації. Вона безпосередньо позитивно впливає на функції серця і судин, їх морфологію. Лікувальна дія фізичних вправ виявляється як чотири основні механізми: тонізуючий вплив, трофічна дія, формування компенсації, нормалізація функцій, серед яких перші два є провідними. Фізичні вправи підвищують тонус ЦНС, стимулюють процеси нервової регуляції серцевої діяльності, забезпечують утворення в корі головного мозку фізіологічної домінанти збудження, під впливом якої за законами негативної індукції виникає затухання іншого патологічного вогнища збудження. Відбувається корекція нейрогенних порушень на рівні підкоркових утворень за рахунок вирівнювання основних нервових процесів

7.Лікарняний період реабілітації серцевої недостатності. ЛФК в залежності від рухового режиму.

ЛФК використовують у лікарняний період реабілітації відповідно до призначеного хворому рухового режиму: суворо постільного, постільного, напівпостільного (палатного) і вільного. У післялікарнянии період реабілітації вона продовжується згідно зі щадним, щадно-тренуючим і тренуючим режимами. При деяких захворюваннях в умовах кардіологічного санаторію, диспансеру, поліклініки виділяють ще інтенсивно-тренуючий режим, відповідно до якого призначають певні засоби і форми ЛФК.

8.Особливості реабілітаційних заходів серцевоїнедостатності на післялікарняному періоді.



9.Серцева недостатність 3 стадії. Покази та протипокази до ЛФК.Особливості проведення заходів фізичної терапії.



10.SMART-цілі, довгострокові та короткострокові цілі, завдання та мультидисциплінарний підхідпри серцевій недостатності.

1.Характеристика класів важкості стану хворих на інфаркт міокарду в гострому періоді захворювання.



2.Класифікація ускладнень, які впливають на вибір рухового режимупри ІМ.

3.Зразковий порядок поетапної активації при ІМ.

4.Середні терміни активації хворих неускладненим ІМ А(у днях).
скачати

© Усі права захищені
написати до нас