1) Визначення предмету "анатомія людини" та його завдання. Звязок анатомої з іншими предметами . Поняття про морфологію. Методи морфологічних досліждень.
- Анатомія людини — це наука про будову, форму і функцію систем тіла людини. Вона належить до найважливішого розділу медико-біологічних наук — морфології.
Основним змістом анатомії людини є детальне вивчення будови людського тіла, що складає наукову основу розуміння процесів життєдіяльності здорового організму.
- Анатомія людини тісно пов'язана з іншими науками. Особливо тісний цей зв'язок між анатомією і фізіологією, анатомією, спортивною медициною, біохімією, фізіологією м'язової діяльності й біомеханікою.
- Морфологія (грец. morphy — форма, вид і logy — слово, вчення) — наука про закономірності будови й процесів формування організмів у їхньому індивідуальному та історичному розвитку.
Основним методом морфології є історичний, найяскравішим прикладом застосування цього методу — еволюційне вчення.
Поряд з історичним широко використовують порівняльно-анатомічний метод, який дає змогу виявити корінну подібність усіх тварин, незважаючи на різноманітність окремих їхніх представників.
Антропометричну методику використовують для вивчення форми тіла і окремих його частин за допомогою різних вимірювань.
Методика препарування — один з найдавніших способів вивчення будови тіла за допомогою його розтину. Техніка препарування, або дисекції, значно ускладнилась і продовжує залишатись важливим способом дослідження морфологічних структур. М. І. Пирогов запропонував розпилювати заморожений труп у потрібних напрямі та площині. Цей спосіб є одним з основних при вивченні топографічної анатомії.
Методика ін’єкцій полягає в тому, що кровоносні або лімфатичні судини, а також будь-які порожнини в тілі людини заповнюють забарвленими масами, які тверднуть. Цю методику широко використовують при вивченні судинного русла та при бальзамуванні.
До способів рентгенологічного дослідження відносять рентгеноскопію (тіньове зображення на екрані) та рентгенографію (зображення органів на спеціальній плівці).
2) Будова та основні властивості клітини як елементарної живої системи
- Клітина - відкрита біологічна система, здатна до самооновлення, самовідтворення і саморегуляції. Ці фундаментальні властивості живого забезпечуються потоком речовин, енергії та інформації
Клітина складається з трьох основних частин: ядра, цитоплазми та оболонки.
-Клітинні (біологічні) мембрани - це клітинні структури, що відокремлюють клітину від навколишнього середовища
-Цитоплазма — обов'язкова складова частина клітини. Від зовнішнього середовища вона відокремлюється плазматичною мембраною. У цитоплазмі розрізняють гіалоплазму, органели і включення. Гіалоплазма (основна речовина, цитоплазматичний матрикс) - найрідша частина цитоплазми, в якій містяться органели і включення.
Органели - постійні структури цитоплазми, які мають певну будову і виконують спеціалізовану функцію.
-Ендоплазматична сітка - субмікроскопічна органела загального призначення, яка являє собою систему мембран, що формує взаємопов'язану сітку канальців, мішечків і цистерн, які пронизують гіалоплазму в усіх напрямках, контактують з мембранами ядра і плазматичною мембраною, утворюючи єдину замкнену циркуляторну систему. Основні функції ендоплазматичної сітки - синтез і транспортування органічних речовин. Розрізняють шорстку (гранулярну) і гладку (агранулярну) ендоплазматичну сітку. На мембранах гранулярної ендоплазматичної сітки з боку гіалоплазми розміщені рибосоми, на мембранах гладкої ендоплазматичної сітки вони відсутні. На рибосомах синтезуються білки, які по каналах гранулярної ендоплазматичної сітки На мембранах гладкої ендоплазматичної сітки синтезуються ліпіди, вуглеводи
-Рибосоми - субмікроскопічні немембранні органели загального призначення, в яких відбувається біосинтез білка. Рибосома складається з двох субодиниць: великої і малої, які здатні до зворотної дисоціації (можуть саморозпадатися і самозбиратися) Функція синтез білка.
-Лізосоми - субмікроскопічні органели загального призначення, основною функцією яких є розщеплення біополімерів різного хімічного складу (клітинне травлення). Мають вигляд одномембранних замкнених мішечків діаметром 0,2-0,4 мкм з набором гідролітичних ферментів. У лізосомах перетравлюються чужорідні часточки, які надходять в клітину (гетерофагія), а також структури самої клітини, які відмерли або втратили своє функціональне призначення (аутофагія)
-Мітохондрії - мікроскопічні мембранні органели загального призначення, основною функцією яких є вилучення енергії з органічних речовин шляхом їх окислення і нагромадження енергії, що звільнилася, в молекулах АТФ. У формі АТФ енергія використовується в життєдіяльності клітини Мітохондрії складаються з матрикса (основної речовини) і двомембранної стінки. Зовнішня мемрана має рівні контури, а внутрішня утворює гребені (кристи), Мітохондрії мають власну ДНК, розташовану в матриксі, і здатні до самовідтворення.
- Комплекс Гольджі- мікроскопічна мембранна органела загального призначення, яка побудована з диктіосом числом від кількох сотень до кількох тисяч на клітину. Диктіосома являє собою сукупність пов'язаних між собою цистерн товщиною близько 25 нм, сплющених у центральній частині і розширених на периферії. Від розширених країв цистерн відшнуровуються дрібні пухирці (пухирці Гольджі). У комплексі Гольджі нагромаджуються продукти внутрішньоклітинної секреції, які підлягають виведенню з клітини. Тут вони зазнають деяких хімічних перетворень, мембранної упаковки і в складі пухирців Гольджі транспортуються в цитоплазму або через плазматичну мембрану виводяться назовні (екзоцитоз). У комплексі Гольджі формуються первинні лізосоми, синтезуються полісахариди, утворюються комплекси цих сполук з білками (глікопротеїни) і жирами (гліколіпіди). Комплекс Гольджі розташований звичайно біля ядра.
-Центросома (клітинний центр) - мікроскопічна немембранна органела загального призначення, яка бере активну участь у поділі клітини. В інтерфазі розміщується близько ядра на одній осі з центром ядра і центром клітини; складається з двох центріолей і променистої центросфери навколо них
-Пероксисоми - субмікроскопічні мембранні органели загального призначення, основною функцією яких є звільнення клітини від токсичних продуктів обміну речовин {детоксикація). Пероксисоми утилізують хімічно активний атомарний кисень, розщеплюють етиловий спирт, сечову кислоту, ін. Вони мають вигляд мішечків діаметром близько 0,2-0,5 мкм, заповнених ферментами, з них маркерним (визначальним) ферментом є каталаза
-
Властивості клітини: ріст, розмноження, живлення, обмін з навколишнім середовищем і т.д
3) Поняття про тканини. Основні види тканин.
- Тканина- це сформована в процесі філогенезу система організму, що складається із клітин і неклітинних структур, які мають спільне походження, будову та функції. Структурними компонентами тканин є клітини, клітинні похідні (симпласт, синцитій, постклітинні структури) та міжклітинна речовина.
4) Епітеліальна тканина, особливості її будови, види, розміщення в організмі значення. Здатність до регенерації.
ЕПІТЕЛІАЛЬНА ТКАНИНА.
Епітеліальна тканина знаходиться на поверхні, на межі із зовнішнім середовищем. Вона вкриває тіло (епідерміс шкіри) і вистеляє слизові оболонки внутрішніх органів, а також утворює більшість залоз. Епітеліальну тканину поділяють на дві великі групи: покривний епітелій і залозистий епітелій
ПОКРИВНИЙ ЕПІТЕЛІЙ
Морфологічна класифікація покривного епітелію залежить від кількості шарів та форми клітин. Тому, перш за все, епітелій поділяють на одно- та багатошаровий.
В одношаровому епітелії всі клітини розташовані на базальній мембрані.
Одношаровий епітелій поділяють на однорядний та багаторядний. Однорядний, в свою чергу, за формою клітин буває плоским, кубічним, призматичним. В однорядному епітелії всі клітини мають однакову форму і розмір, а їх ядра розташовуються на одному рівні.
У багатошаровому на базальній мембрані лежить лише нижній базальний шар епітеліоцитів, а клітини, що розташовані вище, втрачають контакт із нею
У багаторядному епітелії внаслідок різних видів, розмірів і форм клітин їх ядра лежать на різних рівнях, але всі епітеліоцити контактують з базальною мембраною
Батошаровий епітелій поділяється на плоский незроговілий, плоский зроговілий та перехідний. Такий поділ залежить від особливостей будови верхнього шару епітеліоцитів
ЗАЛОЗИСТИЙ ЕПІТЕЛІЙ
- Залозистий епітелій складається із залозистих клітин - гландулоцитів. Це спеціалізовані клітини, що пристосовані до синтезу, накопичення і виведення секрету.
Розрізняють залози внутрішньої секреції - ендокринні і залози зовнішньої секреції- екзокринні, відповідно, гландулоцити поділяють на ендокриноцити та екзокриноцити.
- Ендокринні залози становлять ендокринну систему, яка разом із нервовою системою регулює і координує роботу органів усього організму. Характерним для них є те, що свої секрети (гормони) вони виділяють безпосередньо в кров. До таких залоз належать гіпофіз, епіфіз, щитоподібна і прищитоподібні залози, надниркові залози, ендокринні відділи підшлункової та статевих залоз.
- Екзокринні залози мають кінцеві секреторні відділи та вивідні протоки. Свій секрет вони виділяють у порожнини (наприклад, у порожнину шлунка) або на поверхню епітеліального пласту.
За кількістю клітин усі залози організму поділяють на одноклітинні та багатоклітинні. Останніх в організмі є велика кількість. За розташуванням (відносно епітеліального пласту) розрізняють ендоепітеліальні та екзоепітеліальні залози, тобто ті, які лежать у межах епітелію або, відповідно, поза ним. Більшість залоз є екзоепітеліальними
За способом виділення секрету із клітини залози поділяють на три типи: мерокринові, апокринові і голокринові.
-При мерокриновому типі секреції залозисті клітини не руйнуються. До мерокринових залоз належать: слинні залози, підшлункова залоза, більша частина потових залоз та ін.
- При апокриновому типі секреції апікальна частина клітини відокремлюється від неї разом із секретом. Прикладом апокринових залоз є молочні та потові залози пахвових ділянок.
- При голокриновій секреції руйнується вся клітина. Прикладом голокринової залози є сальна залоза шкіри. За хімічним складом секрету розрізняють слизові, білкові, змішані (білковослизові), потові та сальні залози.
5) Сполучна тканина особливості її будови, види, розміщення в організмі значення. Здатність до регенерації.
СПОЛУЧНА ТКАНИНА
Сполучна тканина об'єднує велику групу тканин, які розвиваються із мезенхіми. Морфологічно вона характеризується добре розвиненою міжклітинною речовиною, яка складається з волокнистих структур та основної речовини. Для деяких видів сполучної тканини характерною є також різноманітність клітин. Фізико-хімічні властивості міжклітинної речовини та її будова значною мірою визначають функціональне значення різновидів сполучної тканини.
Сполучна тканина виконує ряд важливих функцій: механічну, опорну та формоутворювальну - вони формують капсулу і строму багатьох органів, зв'язки, сухожилки, хрящі, кістки; захисну, що здійснюється шляхом механічного захисту, фагоцитозу та вироблення імунних тіл; пластичну, що виражається в активній участі в процесах регенерації, загоєнні ран; трофічну, яка пов'язана з регуляцією живлення клітин та їх участю в обміні речовин; гомеостатичну- підтримання постійності внутрішнього середовища організму; регуляторну - впливає на діяльність інших тканин завдяки біологічно активним речовинам.
Сполучна тканина поділяється на волокнисту сполучну тканину, скелетну (хрящова, кісткова) та сполучну тканину із спеціальними властивостями. До останніх належать: ретикулярна, жирова, пігментна та слизова тканини
ВОЛОКНИСТА СПОЛУЧНА ТКАНИНА
Волокниста сполучна тканина, залежно від вмісту волокнистих структур, є пухкою і щільною.
ПУХКА
- Пухка містить порівняно більше клітин і основної речовини, а щільна багата волокнистими структурами
- Пухка волокниста сполучна тканина супроводжує нерви та кровоносні судини й утворює строму органів. її міжклітинна речовина містить колагенові, еластичні та ретикулярні волокна. Колагенові волокна побудовані із білка колагену, еластичні - із білка еластину. Колагенові волокна дуже міцні, вони забезпечують механічні властивості сполучної тканини.
Еластичні волокна надають тканині пружності, тобто можливості розтягуватись, а потім повертатись до попередніх розмірів.
Ретикулярні волокна виконують опорну функцію, утворюють сітки і особливо розвинені у кровотворних органах.
Основна (аморфна) речовина, в яку занурені клітини і волокна сполучної тканини, - це гель певної в'язкості та хімічного складу. Вона складається з води, білків, ліпідів, полісахаридів, мінеральних речовин. Вміст і склад основної речовини неоднаковий у різних видів сполучної тканини.
Серед клітин пухкої сполучної тканини розрізняють: фібробласти, макрофаги, плазмоцити, тканинні базофіли, пігментні, адвентиційні, жирові та ретикулярні клітини, а також лейкоцити, які мігрують із крові.
ЩІЛЬНА
Щільна волокниста сполучна тканина вирізняється високим вмістом волокон (переважно колагенових) та низьким вмістом аморфного компонента у складі міжклітинної речовини.
Серед незначної кількості клітин переважають фіброцити. Ця особливість забезпечує високу механічну міцність. Залежно від орієнтації волокон, розрізняють оформлену та неоформлену щільну волокнисту сполучну тканину.
Оформлена щільна волокниста сполучна тканина знаходиться у складі фіброзних мембран, зв'язок, сухожилків. Останні, з'єднуючи м'язи з кістками, зазнають дії вектора сили переважно в одному напрямку. Вказаний фактор є причиною чітко паралельної орієнтації пучків колагенових волокон у просторі.
Прикладом неоформленої щільної волокнистої сполучної тканини може слугувати сітчастий шар дерми шкіри. У його складі товсті пучки колагенових волокон ідуть у різних напрямках, що забезпечує резистентність шкіри при найрізноманітніших напрямках дії механічних факторів.
6) Мязова тканина, особливості її будови, види, розміщення в організмі значення. Здатність до регенерації.
М'язова тканина - це група тканин спеціального призначення, яка побудована зі структурних елементів, здатних до скорочення. Тому ця тканина здійснює переміщення організму і його частин в просторі, а також рухові процеси всередині організму (робота серця, інших органів, крово- і л імфообіг). Вона поділяється на гладку та посмуговану м'язові тканини.
ГЛАДКА МЯЗОВА ТКАНИНА
Гладка м'язова тканина розташовується у стінках судин і більшості порожнистих внутрішніх органів - стравоходу, шлунка, кишок, сечового міхура, матки та ін. Морфологічна особливість гладкої м'язової тканини виражається у її клітинній будові і наявності скоротливого апарату у вигляді гладких міофібрил.
Із функціонального боку гладка м'язова тканина характеризується порівняно повільним скороченням і здатністю протягом тривалого часу перебувати у стані скорочення. При цьому вона затрачає відносно невелику кількість енергії і, відповідно, не так швидко втомлюється, як посмугована мускулатура. Такий тип скоротливої активності прийнято називати тонічним. Гладка м'язова тканина іннервується вегетативною нервовою системою і тому, на відміну від посмугованої мускулатури, не підпорядкована нашій волі, хоча перебуває під контролем кори великих півкуль, як і всі інші види скоротливих тканин.
Основною структурною одиницею гладкої м'язової тканини є гладка м'язова клітина-гладкий міоцит. Він має витягнуту веретеноподібну форму із загостреними кінцями. Для гладкої м'язової тканини характерним є дуже щільне розміщення її клітин.
ПОСМУГОВАНА МЯЗОВА ТКАНИНА
Для структурних елементів посмугованої м'язової тканини характерною ознакою є наявність смугастих міофібрил, скорочення яких залежить від нашої волі. Із цієї м'язової тканини складається скелетна мускулатура, що виконує функцію переміщення тіла в просторі, а також частина мускулатури, що забезпечує травну функцію (м'язи рота, язика, глотки і частково стравоходу, сфінктер відхідника); мімічна мускулатура; рухова мускулатура органів зору, слуху і дихання. Особливе місце займає серцева м'язова тканина.
Розрізняють посмуговану скелетну м'язову тканину та серцеву.
- Посмугована скелетна м'язова тканина є найпоширенішою м'язовою тканиною тіла людини. Струкурно-функціональною одиницею скелетної м'язової тканини є м'язове волокно, що являє собою симпласт. Скоротливий апарат посмугованого м'язового волокна представлений посмугованими міофібрилами-спеціальними органелами, які мають вигляд ниток і проходять уздовж волокон.
Повноцінна регенерація м'язових волокон можлива при їх незначних дефектах. Повноцінній регенерації на значно ушкодженій ділянці
CЕРДЦЕВА МЯЗОВА ТКАНИНА
- Серцевий м'яз (міокард), що є основним конструктивним елементом серця як органа, побудований із посмугованої м'язової тканини (елементів гладких м'язів) і суттєво відрізняється від посмугованої скелетної м'язової тканини. Серцева м'язова тканина подібна до скелетної м'язової тканини лише за ознакою поперечної посмугованості, яка представлена чергуванням темних і світлих проміжків. На відміну від скелетної м'язової тканини, серцева м'язова тканина побудована із клітин - кардіоміоцитів. Основною функціональною особливістю даної тканини є здатність до спонтанних ритмічних скорочень
7)Нервова тканина особливості її будови, види, розміщення в організмі значення. Здатність до регенерації.
Нервова тканина є основним структурним компонентом нервової системи. її елементи здатні сприймати подразнення, трансформувати це подразнення в нервовий імпульс, швидко його передавати, зберігати інформацію, продукувати біологічно активні речовини, завдяки чому нервова тканина забезпечує узгоджену діяльність органів і систем організму та його адаптацію до умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Нервова тканина побудована з нервових клітин - нейронів та з допоміжних елементів, які об'єднуються під назвою нейроглії.
Нейрони (нейроцити) - основні структури нервової тканини, що сприймають подразнення, виробляють і передають імпульс.
У нейроциті розрізняють тіло та відростки. Наявність відростків є найхарактернішою ознакою нервових клітин. Існують два типи відростків: аксон та дендрит.
Аксон - це довгий відросток клітини. Він лише один, не галузиться, проводить нервовий імпульс від тіла клітини, закінчується своїм кінцевим апаратом на іншому нейроні або в робочому органі.
Дендрит - короткий відросток, який галузиться, проводить нервовий імпульс у напрямку до тіла клітини. Дендрити чутливих нейронів на своєму периферійному кінці мають рецептори (чутливі нервові закінчення). Кількість дендритів у клітині може бути різноманітною. За числом відростків нервові клітини поділяють на уніполярні - з одним відростком (аксоном), біполярні - з двома відростками (аксоном і дендритом) та мультиполярні - з трьома відростками і більше.
За функціональним значенням нервові клітини поділяють на рецепторні (аферентні) - чутливі, ефекторні (еферентні) - рухові, що передають імпульси на скоротливі або секреторні елементи робочого органа, і асоціативні (вставні) - внутрішні, які здійснюють зв'язок між нейронами
Нейроглія являє собою середовище, в якому знаходяться нейрони. Нейроглія має клітинну будову . Вона забезпечує трофічну, секреторну та захисну функції
Нервові волокна являють собою відростки нервових клітин, які вкриті оболонками. У різних відділах нервової системи оболонки нервових волокон значно відрізняються одні від одних за своєю будовою, тому, відповідно до особливостей їх будови, всі нервові волокна поділяють на дві великі групи - мієлінові та безмієлінові.
Мієлінові нервові волокна зустрічаються у центральній та периферичній нервовій системі і характеризуються високою швидкістю проведення нервових імпульсів. Це товсті волокна, вони містять осьові циліндри великого діаметра. Осьовий циліндр безпосередньо оточений особливою мієліновою оболонкою, навколо якої розташовується тонкий шар, що включає цитоплазму і ядро лемоцита - нейролема. Зовні волокно також вкрите базальною мембраною.
Безмієлінові нервові волокна належать до вегетативної (автономної) нервової системи і характеризуються низькою швидкістю проведення нервових імпульсів. Будова їх значно простіша. Безмієлінові волокна складаються з осьового циліндра, нейролеми і базальної мембрани. Нейролема утворена тяжем нейролемоцитів, які щільно прилягають один до одного. Прогинаючи оболонку нейролемоцитів, осьовий циліндр глибоко занурюється у цей тяж, а гліальні клітини, як муфта, оточують відросток. Зовні безмієлінове нервове волокно вкрите базальною мембраною
Усі нервові волокна закінчуються кінцевим апаратом - нервовими закінченнями
8)Поняття про орган. Види органів та загальний план будови. Поняття про систему органів
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13