Ім'я файлу: Margo 4.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 29.10.2020

1. Визначення ефективності виробничо-технологічного процесу.

Технологія і виробничий процес

1.1.Сутність та види технології

Основне завдання будь-якої виробничої системи полягає в тому, щоб сприйняти «на вході» всі вкладення-затрати (чинники виробництва), перетво­рити їх і «на виході» видати результат — готову продукцію. Така трансформація визначається як виробництво, мета якого надати сукупності ресурсів нових властивостей, що здатні задовольнити виникаючі потреби. Для отримання корисного результату (про­дукції, послуг) необхідно перетворити вкладення-затрати «на вході» у виробничу систему, виконавши низку дій за певними правилами, які визначає технологія. Технологія — це наука про способи і процеси отримання та пере­роблення продуктів природи, сировини, матеріалів у предмети споживання і засоби виробництва. Сучасний рівень виробництва та кон'юнктури ринку вкладають новий зміст у поняття «техно­логія», розглядаючи її як науку про найбільш економічні способи і процеси виробництва сировини, матеріалів та виробів.

Процес – це серія операцій (видів діяльності), які здійсню­ються над початковими матеріалами (вхід процесу) збільшують його цінність і приводять до певного результату (виходу проце­су). Цінність початкового матеріалу збільшується за рахунок за­стосування кваліфікованої праці та знань.

За характером якісних змін сировини і матеріалів технології поділяються на фізичні, механічні та хімічні.

Фізична і механічна технології розглядаються як процес пере­роблення сировини і матеріалів зі зміною розмірів, форми, фізич­них і механічних властивостей, але, як правило без зміни внут­рішньої побудови та складу речовини (наприклад, виготовлення металевих чи дерев’яних деталей методом обробки різанням).

Хімічна технологія характеризується змінами не тільки фізич­них властивостей, а й агрегатного стану, хімічного складу та внутрішньої побудови речовини (наприклад, унаслідок коксування вугілля отримують бензол, нафталін, водень, метан, етилен та інші продукти; з газу метану отримують водень, етилен, мети­ловий спирт та інші продукти).

Усі технології взаємопов'язані, між ними неможливо провести чітку межу, оскільки механічні процеси часто супроводжуються змінами як фізичних, так і хімічних властивостей. Хімічні проце­си, зазвичай, супроводжуються механічними.

Практичне використання будь-якої технології відбувається через формалізовану доцільну сукупність дій, спрямованих на зміну форми, розмірів, стану, структури, місцерозташування предмета праці, яка являє собою технологічний процес.

Технологічний процес — це сукупність операцій з добування, перероблення сировини і матеріалів у напівфабрикати та виго­товлення готової продукції. Кожен технологічний процес може бути розчленований на певну кількість типових технологічних ланцюгів або операцій і поданий як технологічна схема.

У технологічній схемі спосіб виробництва (виготовлення) ві­дображається шляхом послідовного опису операцій, що проті­кають у відповідних апаратах, машинах або іншому устаткуван­ні. Умовний розподіл процесів на фізичні, механічні та хімічні сприяє їх типізації та полегшує вибір найефективнішого спосо­бу перероблення сировини, обробки матеріалів, складання вуз­лів та виробів.

За джерелом необхідної енергії технологічні процеси бувають пасивні та активні. Перші здійснюються як природні процеси (наприклад, сушіння в звичайних умовах). Активні технологічні процеси є наслідком або безпосереднього впливу людини на предмет праці, або впливів засобів праці, що приводяться в дію енергією, раціонально перетвореною людиною.

За ступенем безперервності впливу на предмет праці техно­логічні процеси розподіляються на дискретні (переривчасті або періодичні), неперервні та комбіновані.

Дискретний технологічний процес характеризується чергу­ванням робочих і допоміжних ходів із чітким розмежуванням їх за часом реалізації. Наприклад, металообробка здійснюється в такій послідовності: установлення заготовки в патрон верстата (допоміжний хід), підведення різального інструмента (допоміж­ний хід), оброблення заготовки ріжучим інструментом (робочий хід), контроль (допоміжний хід), зняття деталі з верстата (допоміж­ний хід), установлення в патрон верстата нової заготовки і т. д.

Недоліком дискретних технологічних процесів є великі затрати праці (робочого часу) при виконанні допоміжних ходів, оскільки простоює основне технологічне устаткування і не випускається продукція. Дискретні технологічні процеси характерні для маши­нобудування, будівництва, приладобудування та ін.

Особливість неперервних процесів полягає в тому, що їм не властиве чітко виражене чергування (у часі здійснення) робочого і допоміжного ходів. У них завжди можна виділити групу допо­міжних ходів, які здійснюються одночасно з робочими, і групу допоміжних ходів, що періодично повторюються, залежно від ре­зультатів робочого ходу. Такі процеси притаманні хімічній про­мисловості, виробництвам термохімічної обробки машинобудів­них та приладобудівних підприємств.

Для металургії, енергетики та інших виробництв характерні комбіновані процеси, у яких спостерігається сполучення ознак безперервних і дискретних процесів (наприклад, доменне вироб­лення чавуну).

За способом впливу на предмет праці та видом устаткування, що застосовується, розрізняють механічні та апаратурні техно­логічні процеси. Механічні процеси здійснюються вручну або за допомогою машин (верстатів, складальних автоматів тощо), коли предмет праці зазнає механічних впливів, тобто змінюються його форма, розміри, положення. Механічні процеси переважають у машинобудуванні.

Під час апаратурних процесів змінюються фізико-хімічні вла­стивості предметів праці під впливом хімічних реакцій, теплової енергії, різноманітних випромінювань, біологічних об'єктів. Апа­ратурні процеси протікають в апаратах різних конструктивних форм — печах, камерах, ваннах, посудинах і т. ін. Унаслідок апа­ратурних технологічних процесів одержують продукт, якій від­різняється від сировини за хімічним складом або агрегатним ста­ном. Апаратурні процеси можна спостерігати в хімічній, нафто­переробній, металургійній промисловості, а також у виробництві електричної і теплової енергії.

За кратністю обробки сировини технологічні процеси підроз­діляються на процеси з відкритою (розімкнутою) схемою, де си­ровина підлягає одноразовій обробці (наприклад, конверторний спосіб виплавки сталі) і процеси з циркуляційною (замкнутою) схемою, де сировина неодноразово повертається в початкову ста­дію для повторної обробки (наприклад, обертове водопостачання, коли вода циркулює в системі після очищення).

Процеси з замкнутою схемою є найбільш досконалими, еко­номічними й екологічно чистими, нешкідливими, хоча вирізня­ються складністю і витратами на їх упровадження.

Будь-який технологічний процес можна розглядати як систему (яка має входи (склад сировини, її кількість, температу­ра тощо) і виходи (деталі, вузли, готова продукція, їх кількість, якість та інші параметри). Технологічний процес об'єднує низку стадій (ступенів), від швидкості яких залежить швидкість здійснення всього процесу. У свою чергу, стадії розчленовуються на операції. Технологічна операція — це завершена частина технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці та характеризується постійністю предмета праці, знаряддя праці і особливостей впливу на предмет праці.

2. Показники характеристики грошових потоків підприємства

Грошові кошти, які одержує підприємець у результаті своєї діяльності, називаються грошовим потоком. Грошові надходження повинні мати постійний, динамічний характер. Це означає, що грошовий потік бажано мати безперервним. Поняття "грошовий потік" (Cash flow) включено у фінансову діяльність вітчизняних підприємців з іноземних джерел. Ознайомлення з науковими працями провідних учених-економістів показало, що існує значна кількість підходів до трактування грошового потоку як економічної категорії. Так, на думку Є. Ф. Брігхема, під грошовим потоком слід розуміти "...фактичні чисті готівкові кошти, які надходять у фірму протягом деякого визначеного періоду"]. Вітчизняні вчені-економісти В. А. Верба та О. А. Загородніх розширюють поняття грошового потоку, підкреслюючи, що це "...різниця між кількістю отриманих і витрачених грошей...". С. О. Москвін при визначеності грошового потоку обмежується поняттям різниці між грошовими надходженнями й витратами. При цьому звертається увага на існування декількох підходів до визначення грошового потоку

Зауважимо, що російський учений-економіст І. Балабанов тлумачить грошовий потік, передбачаючи оборот грошей, який протікає безпосередньо в часі. При цьому автор звертає увагу на те, що система відношень, яка виникає при грошовому потоці, носить фінансовий характер.

В навчальному посібнику "Фінансовий менеджмент" грошовий потік - це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів у результаті виробничо-господарської діяльності підприємств .

Показник "грошовий потік" або "чистий грошовий потік", за твердженням О. О. Терещенко, почав використовуватись у 50-х роках ХХ століття американськими аналітиками при аналізі цінних паперів і звітності підприємства.

Чистий рух грошових коштів, отриманий при здійсненні операційної діяльності, у світовій практиці має назву "операційний Cash flow"; чистий рух коштів від інвестиційної діяльності - "інвестиційний Cash flow". Різниця між вхідними й вихідними потоками фінансової діяльності має назву "Cash flow від фінансової діяльності".

Досить предметно розкриває грошовий потік як категорію І. А. Бланк [16, с. 129]. На його думку, "...грошовий потік підприємства являє собою сукупність розподілених в часі надходжень та виплат грошових коштів, які генеруються його господарською діяльністю. Поняття "грошовий потік підприємства" є агрегованим і включає багато видів цих потоків, що обслуговують різні напрямки діяльності".
До визначення грошового потоку звертається у своїй праці М. Я. Коробов. Автор наголошує, що "...це сума чистого прибутку підприємства, тобто прибутку, що, залишається в його розпорядженні після сплати податків з нього, плюс які надходять підприємству в складі виручки від реалізації продукції" [74, с. 39]. Б. Коласс розглядає грошовий потік, що утворився при проведенні господарської діяльності. Автор зазначає, що "...це надлишок грошових коштів, який утворюється на підприємстві в результаті господарської діяльності" [71, с. 137]. Повне розкриття сутності поняття "грошовий потік" неможливе без проведення його класифікації. Найбільш повну класифікацію видів грошового потоку подано І. А. Бланком, про що й відповідно відображено на рис. 3.2.
Як видно з рис. 3.2 кожна класифікаційна ознака передбачає декілька видів грошових потоків.1. За масштабами обслуговування господарського процесу
виділяють такі види грошових потоків:
- грошовий потік по підприємству в цілому. Це найбільш агрегований вид грошового потоку, який акумулює всі види грошових потоків, що обслуговують господарський процес підприємства в цілому;

- грошовий потік по окремих структурних підрозділах (центрах відповідальності) підприємства.. Така диференціація грошового потоку підприємства визначає його як самостійний об'єкт управління в системі господарської діяльності підприємства;

- грошовий потік по окремих господарських операціях. У системі господарського процесу підприємства такий вид грошового потоку слід розглядати як первинний об'єкт самостійного управління.

2. За видами господарської діяльності, відповідно до міжнародних стандартів обліку

виділяють такі види грошових потоків:
Класифікація грошового потоку
Рис. 3.2. Класифікація грошового потоку [21, с. 520 - 521]
- грошовий потік з операційної діяльності. Він характеризується грошовими виплатами постачальникам сировини та матеріалів; стороннім виконавцям окремих видів послуг, що забезпечують операційну діяльність; заробітної плати персоналу, який зайнятий у операційному процесі і здійснює управління цим процесом; податкових платежів підприємства в бюджети всіх рівнів і до позабюджетних фондів; іншими виплатами,

- пов'язаними зі здійсненням операційного процесу. Одночасно цей вид грошового потоку відображає надходження коштів від покупців продукції, від податкових органів у по-рядку перерахунку та повернення надлишків сплачених сум і деякі інші платежі, передбачені міжнародними та національними стандартами обліку;

- грошовий потік з інвестиційної діяльності. Він характеризує платежі й надходження коштів, пов'язані зі здійсненням реального та фінансового інвестування, продажем вибуваючих основних засобів і нематеріальних активів, ротацією довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля та інші аналогічні потоки коштів, що обслуговують інвестиційну діяльність підприємства;

- грошовий потік з фінансової діяльності. Він характеризує надходження й виплати коштів, що пов'язані із залученням додаткового акціонерного та пайового капіталу, отриманням довгострокових і короткострокових кредитів та позик, сплатою в грошовій формі дивідендів і відсотків за вкладами власників, і деякі інші грошові потоки, пов'язані зі здійсненням зовнішнього фінансування господарської діяльності підприємства.

3. За спрямованістю руху грошових коштів

виділяють два основних види грошових потоків:

- позитивний грошовий потік, що характеризує сукупність надходжень коштів на підприємство від усіх видів господарських операцій;

- від'ємний грошовий потік, що характеризує сукупність виплат коштів підприємством у процесі здійснення всіх видів його господарських операцій.

а варіативністю спрямованості руху грошових коштів

розрізняють такі види грошових потоків:
- стандартний грошовий потік. Він характеризує такий вид грошового потоку, в якому його спрямованість змінюється не більше одного разу (починаючи або завершуючи його). Прикладом такого виду грошового потоку є інвестування капіталу в довгострокову облігацію (якщо за нею не передбачається реінвестування доходу в придбання аналогічних фінансових інструментів);

- нестандартний грошовий потік. Він характеризує такий вид грошового потоку, в якому його спрямованість змінюється більше одного разу. Прикладом такого виду грошового потоку є інвестування капіталу в портфель фінансових інструментів із постійним реінвестуванням отриманого доходу в подальше його розширення.

5. За методом обчислення обсягу

виділяють такі види грошових потоків підприємства:
- валовий грошовий потік. Він характеризує всю сукупність надходжень або витрат коштів у певному періоді часу в розрізі окремих його інтервалів;

- чистий грошовий потік. Він характеризує різницю між позитивним і від'ємним грошовими потоками (між надходженням і витратою коштів) у певному періоді часу в розрізі окремих його інтервалів.

6. За характером грошового потоку стосовно підприємства

розрізняють такі два його види:
- внутрішній грошовий потік. Він характеризує сукупність надходження й витрати коштів у рамках підприємства;

- зовнішній грошовий потік. Цей вид грошового потоку обслуговує операції підприємства, пов'язані з його грошовими відносинами з господарськими партнерами (постачальниками сировини та матеріалів, покупцями продукції, комерційними банками, страховими компаніями та ін.) і державними органами (податковими органами, митними службами, арбітражним судом тощо).

7. За рівнем достатності обсягу

виділяють такі види грошових потоків підприємства:
- надлишковий грошовий потік. Це такий грошовий потік, коли надходження коштів значно перевищують реальну потребу підприємства в їх цілеспрямованому витрачанні;

- дефіцитний грошовий потік. Це такий грошовий потік, коли надходження коштів істотно нижчі за реальні потреби підприємства в їх цілеспрямованому витрачанні.

8. За рівнем збалансованості обсягів взаємопов'язаних грошових потоків

розрізняють два їх види:
- збалансований грошовий потік. Він характеризує такий вид сукупного грошового потоку з окремої господарської операції, структурного підрозділу (центру відповідальності) або по підприємству в цілому, за яким забезпечено збалансованість між обсягами позитивного і від'ємного їх видів (з урахуванням передбаченого приросту запасу грошових коштів);

- незбалансований грошовий потік. Він характеризує такий вид сукупного грошового потоку з окремої господарської операції, структурного підрозділу (центру відповідальності) або по підприємству в цілому, за яким розглянутий вище передбачений балансовий зв'язок не забезпечується.

9. За періодом часу виділяють два основних види грошового потоку

- короткостроковий грошовий потік. Він характеризує такий грошовий потік, за яким період від початку грошових надходжень або виплат до повного їх завершення не перевищує одного року;

- довгостроковий грошовий потік. Він характеризує такий грошовий потік, за яким період від початку грошових надходжень або виплат до повного їх завершення перевищує один рік.

10. За формами використання грошових коштів

розрізняють наступні види грошового потоку:
- готівковий грошовий потік. Він характеризує ту частину сукупного грошового потоку підприємства, яка обслуговується безпосередньо готівкою (банкнотами, білетами державної скарбниці, розмінною монетою);

- безготівковий грошовий потік. Він характеризує ту частину сукупного грошового потоку підприємства, яка обслуговується різноманітними кредитними та депозитними інструментами фінансового ринку (чеками, кредитними картками, акредитивами, векселями, банківськими депозитами тощо).

11. За видом використовуваної валюти

виділяють такі грошові потоки підприємства:
- грошовий потік у національній валюті. Він характеризує грошовий потік, який обслуговується грошима, емітованими відповідними державними органами даної країни;

- грошовий потік у іноземній валюті.. Він характеризує грошовий потік, який обслуговується валютою інших країн. На підприємстві такий грошовий потік пов'язаний, як правило, зі здійсненням зовнішньоекономічних господарських операцій.

12. За значенням для формування кінцевих результатів господарської діяльності

розрізняють два види грошових потоків підприємства:
- пріоритетний грошовий потік. Це вид грошового потоку з окремих господарських операцій або видів діяльності, який генерує високий рівень формування чистого грошового потоку (або чистого прибутку);

- другорядний грошовий потік. Це такий вид грошового потоку, який через свою функціональну спрямованість або незначний обсяг не справляє істотного впливу на формування кінцевих результатів господарської діяльності.

13. За передбачуваністю виникнення

виділяють наступні види грошових потоків:
- повністю передбачуваний грошовий потік. Це такий вид грошового потоку, обсяг і час здійснення якого можуть бути повністю детерміновані наперед;

- недостатньо передбачуваний грошовий потік. Це такий вид грошового потоку, обсяг і час здійснення якого не можуть бути повністю детерміновані наперед у зв'язку з можливими змінами чинників зовнішнього середовища;

- непередбачуваний грошовий потік. Цей вид грошового потоку пов'язаний із надзвичайними подіями в процесі здійснення підприємством операційної, інвестиційної або фінансової діяльності, а також окремими, не планованими наперед, операціями (наприклад, сплата або отримання штрафних санкцій).

14. За можливістю регулювання у процесі управління

виділяють:
- грошовий потік, що піддається регулюванню. Це такий вид грошового потоку, який може бути змінено в часі або за обсягом (за умови доцільності такої зміни в ході господарської діяльності). Прикладом такого виду грошового потоку є продаж продукції підприємства в кредит, емісія акцій чи облігацій та ін.;

- грошовий потік, що не піддається регулюванню. Це такий вид детермінованого грошового потоку, який не може бути змінено в часі або за обсягом менеджерами підприємства без негативних наслідків для кінцевих результатів його господарської діяльності. Прикладом такого виду грошового потоку є податкові платежі підприємства, платежі з обслуговування та повернення його боргу (якщо кредиторами не здійснена його реструктуризація) та ін.

15. За можливістю забезпечення платоспроможності

розрізняють два види грошових потоків підприємства:

- ліквідний грошовий потік. Це такий вид грошового потоку підприємства, за яким співвідношення позитивного та від'ємного його видів дорівнює або перевищує одиницю в кожному інтервалі зазначеного періоду часу;

- неліквідний грошовий потік. Це такий вид грошового потоку підприємства, за яким співвідношення позитивного та від'ємного його видів менше за одиницю в окремих інтервалах зазначеного періоду часу (й по періоду в цілому).

16. За законністю здійснення

виділяють такі види грошового потоку підприємства:

- легальний грошовий потік. Він характеризує надходження та виплати коштів, які повністю відповідають чинним у країні правовим нормам;

- тіньовий грошовий потік. Він характеризує надходження та виплати коштів, здійснювані з порушеннями чинних у країні правових норм і пов'язані з ухиленням від оподаткування.

17. За методом оцінки в часі

виділяють наступні види грошового потоку:
- теперішній грошовий потік. Він характеризує грошовий потік підприємства як єдину порівняльну його величину, приведену за вартістю до теперішнього моменту часу;

- майбутній грошовий потік. Він характеризує грошовий потік підприємства як єдину порівняльну його величину, приведену за вартістю до конкретного майбутнього моменту часу.

18. За безперервністю формування в певному періоді

розрізняють такі види грошових потоків підприємства:

- регулярний грошовий потік. Це потік надходження або витрати коштів за окремими господарськими операціями (грошовими потоками одного виду), який у певному періоді часу здійснюється постійно за окремими інтервалами цього періоду;

- дискретний (нерегулярний) грошовий потік. Він характеризує надходження або витрати коштів, пов'язані зі здійсненням одиничних господарських операцій підприємства в певному періоді часу.

19. За стабільністю часових інтервалів формування

регулярні грошові потоки характеризуються такими видами:

- регулярний грошовий потік із рівномірними часовими інтервалами в рамках певного періоду;

- регулярний грошовий потік із нерівномірними часовими інтервалами в рамках певного періоду.

Виходячи з класифікації, грошові потоки безпосередньо пов'язані з рухом коштів на підприємстві, який відображає надходження в розпорядження суб'єкта господарювання коштів та їх еквівалентів і їх використання.
Грошові потоки - потік, який пов'язаний із функціонуванням грошей, виконує функцію інструменту взаєморозрахунку із суб'єктами фінансових відносин, впливає на рух активів і капіталу підприємства й характеризується певним розміром, напрямом та часом.

Формування грошових потоків на підприємстві характеризується різним рівнем їх значущості для забезпечення стабільності фінансово-господарської діяльності підприємства у короткостроковому та довгострокових періодах.

Інформація про рух грошових коштів на підприємстві відображає форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів".

Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної,, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбуваються з грошовими коштами підприємства та їх еквівалентами за звітний період.

Інформаційною базою для складання звіту є показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку. Л.О. Коваленко та Л.М. Ремньова у навчальному посібнику "Фінансовий менеджмент" пропонують методику складання звіту про рух грошових коштів.

Під час фінансово-господарської діяльності підприємство разом із грошовими здійснює негрошові операції (операції, які не потребують використання грошових коштів або їх еквівалентів). Наприклад бартерні операції, інкасація готівки, переказ грошових коштів із розрахункового на депозитний рахунок, перетворення зобов'язань на власний капітал. Такі операції не включаються до звіту про рух грошових коштів.

3. Оцінювання ефективності інноваційних процесів на підприємстві.

Характеристика результатів інноваційної діяльності

Оцінювання показників ефективності та результативності нововведень є основою прийняття рішень щодо реалізації пропозицій для різних суб'єктів інноваційної діяльності (перспективне оцінювання) та контроль за використанням створених об'єктів (ретроспективне оцінювання).

Метою оцінювання результатів інноваційної діяльності організації є визначення очікуваних сфер прикладання та використання інновацій та формування комплексної характеристики результатів, яких досягають за новими підходами до задоволення існуючих або створених потреб споживачів.

Упровадження нововведень може створювати різні види ефектів. Під ефектом розуміють досягнутий результат у його матеріальному, грошовому, соціальному чи інших вимірах. Ефект характеризує результат інноваційної діяльності організації внаслідок зміни стану певного об'єкта під впливом зовнішнього або внутрішнього фактора, насамперед інноваційного.

Для виміру окремих видів ефекту використовують специфічні показники, які кількісно чи якісно характеризують результати. їх врахування відображає полімотивацію інноваційних процесів. Обгрунтовуючи ефекти від інноваційної діяльності, по-перше, необхідно сформулювати критерії та показники, за допомогою яких можна оцінити результати інноваційної діяльності, і, по-друге, слід врахувати об'єктивно існуючі взаємозв'язки й ієрархічну супідрядність ефектів від інноваційної діяльності.

Результати інноваційної діяльності можуть бути якісними й кількісними, зокрема в натуральному, трудовому та вартісному вимірах.

Результати інновацій оцінюють за такими критеріями: актуальність, значущість, багатоаспектність

Актуальність. Вона передбачає відповідність інноваційного проекту цілям науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, регіону, підприємства. Цілі визначаються з огляду на встановлені суб'єктом управління науково-технічні, економічні, соціальні та екологічні пріоритети, які можуть відображати загальносвітові тенденції розвитку і визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого підприємства.

Значущість. Її визначають з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління, а також із позицій суб'єкта підприємництва.

Державна значущість полягає у вирішенні проблем загальнодержавного масштабу у всіх сферах життєдіяльності населення відповідно до цілей науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни.

Регіональна значущість відображає ступінь розв'язання соціально-економічних і екологічних проблем певного регіону, цілі реалізації його потенціалу шляхом здійснення інноваційних програм і реалізації інноваційних проектів.

Галузева значущість показує вплив інновації на подолання проблем, важливих для багатьох господарюючих суб'єктів галузі.

Значущість для суб'єкта підприємництва полягає у зміцненні його ринкових позицій через розв'язання технологічних, економічних, соціальних, екологічних проблем. 24

Багатоаспектність. Цей критерій враховує вплив інновації на різні аспекти діяльності суб'єкта господарювання та його оточення. В силу своєї практичної спрямованості показники економічної ефективності повинні бути такими, щоб за їх допомогою стало можливо надати кількісну економічну оцінку різним аспектам інвестиційних процесів. Така вимога зумовлена багатогранністю інвестування і різноманіттям економічних мотивів інвесторів. Прагнення до збільшення прибутку може бути реалізовано через максимізацію поточних прибутків чи їх максимізацію в капіталізованій формі, тобто накопиченого на кінець періоду майна. Отже, оцінка ефективності ґрунтується на різних показниках.

Будь-який результат інновацій у вартісному виразі узагальнюється економічним ефектом. Науково-технічні, соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бути оцінені у вартісному вираженні, не поглинаються економічним ефектом й існують самостійно.
Екологічний ефект інноваційної діяльності оцінюється:
• зменшенням забруднення атмосфери, землі, води шкідливими викидами;

• зменшенням кількості відходів виробництва;

• підвищенням ергономічності виробництва (зниженням рівня шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо);

• покращенням екологічності продукції;

• зниженням сум штрафів за порушення екологічного законодавства і нормативних документів.

Екологічний ефект тісно пов'язаний із соціальним.

Перераховані ефекти інноваційної діяльності не можна в жодному разі підсумовувати або встановлювати певні співвідношення між ними, оскільки вони перебувають у різних площинах, хоча й взаємопов'язані.

Соціальний ефект притаманний усім видам наукових робіт; науковий ефект – фундаментальним та прикладним дослідженням; науково-технічний ефект – прикладним дослідженням і дослідно- конструкторським роботам; а технічний ефект – для розробок при освоєнні наукових робіт.
Науковий ефект переходить у науково-технічний, а останній у міру розвитку інформації про новий виріб – у технічний ефект. Науковий, науково-технічний та соціальний, технічний види ефекту можна оцінити через економічні показники. Ймовірність та повнота визначення ефекту збільшується у міру проходження науковою ідеєю стадій циклу “дослідження – виробництво”.

Отже, для обґрунтування та оцінювання інноваційного проекту необхідно враховувати і визначати всі можливі ефекти і наслідки, які можуть виникнути при його розробці та реалізації.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас