Ім'я файлу: Заказ 1555.doc
Розширення: doc
Розмір: 121кб.
Дата: 04.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
Диплом .doc
заказ 1533.doc
заказ 650016.docx




ЗМІСТ

ВСТУП 3

1.ВИПАДКИ ЗУПИНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ АДВАКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 4

2.ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНО СЛІДЧОГО ПРО ВІДМОВУ У ЗАДОВОЛЕННІ КЛОПОТАННЯ 12

ВИСНОВОК 20



ВСТУП



Сьогодні наша держава знаходиться на етапі формування нового правового обґрунтування діяльності адвокатури, яка за час свого існування отримала велику значимість. Згідно ст. 59 Конституції України зафіксувавши волю народу, гарантувавши кожному право на отримання правової допомоги, прийнявши Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», держава розширила офіційне визнання сфери дії адвокатури та її вихід за рамки судової системи. Тим самим, підвищивши соціальний статус у суспільстві, визнавши її інститутом. Разом з тим, багато питань функціонування цього правозахисного інституту залишається невирішеними. В Україні тривають дискусії з приводу визначення ролі та місця адвокатури у суспільстві, залишається дискусійним питання допустимості втручання держави у діяльність адвокатури, зміцнення гарантій її незалежності.

Питання правового статусу інституту адвокатури та його взаємовідносини з органами держаної влади тією чи іншою мірою розглядалися у роботах зарубіжних та вітчизняних науковців. Окремим аспектам цієї проблематики присвячували свої праці, зокрема: М. Антонович, М.Ю. Барщевський, Є.Ю. Бова, О.Д. Бойков, Т.В. Варфоломеєва, Є.В. Васьковський, М.М. Видря, О.О. Воронов, О.П. Галоганов, І.Ю. Гловацький, В.Г. Гончаренко, С.В. Гончаренко, О.С. Деханов, А.В. Козьміних, А.Г. Куче-рена, С.Е. Лібанова, Р.Г. Мельніченко, М.М. Михеєнко, С. Сафулько, О.Д. Святоцький, Є.Г. Тарло, П.В. Хотенець, Д.П. Фіолевський, І.С. Яртих, О.Г. Яновська та інші вчені. Втім, по-перше, більшість досліджень було проведено до прийняття Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 2012 р., по-друге, і досі багато питань є невирішеними та потребують наукового дослідження.

1.ВИПАДКИ ЗУПИНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ АДВАКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


На різних етапах розвитку адвокатури незалежної України, починаючи з 1992 року і на сьогоднішній час, інститут зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю зазнавав неодноразових змін як за формою, так і за змістом.

Зокрема, ч. 1 ст. 16 Закону України від 19.12.92 р. № 2887 «Про адвокатуру»(Закон №2887), який вже втратив чинність, було передбачено зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на строк до одного року як один з видів дисциплінарного стягнення, яке могло бути застосоване до адвоката на підставі рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за допущені порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, а також Присяги адвоката України.

На відміну від ч. 1 ст. 16 Закону № 2887, ч. 1 ст. 31 чинного Закону України від 05.07.12 р. № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(Закон №5076) передбачає не одну, а цілих чотири самостійні підстави зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю:

  1. подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності;

  2. набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення злочину, крім випадку п.6.ч.1.ст.32 цього Закону;

  3. накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатської діяльності;

  4. визнання адвокатом за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним.

Незалежно від наявності тієї чи іншої підстави зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, диспозиція ч. 5 ст. 31 Закону № 5076 встановлює заборону на зайняття адвокатом адвокатською діяльністю протягом усього строку її зупинення, а також заборону такому адвокату брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв’язку з призначенням адвоката на посаду до органу державної влади З’їздом адвокатів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону № 5076 відомості про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Оскільки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076 діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є незалежною професійною діяльністю, то у розумінні п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України він є само зайнятою особою, тобто платником податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 178.1 ст. 178 ПК адвокат зобов’язаний стати на облік в органі державної фіскальної служби за місцем реєстрації свого постійного проживання та отримати довідку встановленої форми про взяття на облік.

Процедура взяття на облік доволі докладно виписана в Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.11 р. № 15884, норми якого, на превеликий жаль, чітких вказівок щодо зняття з обліку у якості платника податків у зв’язку із зупиненням права на зайняття­ не тільки адвокатською, а й іншою незалежною професійною діяльністю, не передбачають.

Припинення адвокатської діяльності у зв’язку з призначенням на державну службу

 Чи може фізична особа, яка на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю здійснює незалежну діяльність, тимчасово зупинити адвокатську діяльність у зв’язку із призначенням на державну службу. Чи повинна така особа подавати звітність та сплачувати податки на період зупинення адвокатської діяльності?

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом № 5076, ст. 1 якого визначено, що адвокат — це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, передбачених цим Законом; адвокатська діяльність — це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 7 Закону № 3206 встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а саме особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування), забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

Вимоги щодо несумісності закріплено також ст. 7 Закону № 5076, зокрема несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування).

Таким чином, призначення на державну службу позбавляє можливості здійснювати незалежну адвокатську діяльність.

Крім того, нормами вищезазначеної статті передбачено, що у разі виникнення обставин несумісності адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Право на зайняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності (частина перша п. 1 ст. 31 Закону № 5076).

Адвокат не має права здійснювати адвокатську діяльність протягом усього строку зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв’язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з’їздом адвокатів України (п. 5 зазначеної статті).

Відомості про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Отже, законодавством України передбачено повне припинення адвокатської діяльності на період державної служби.

Згідно з пп. 67.1.2 п. 67.1 ст. 67 та пп. 65.10.4 п. 65.10 ст. 65 Податкового кодексу підставою для зняття з обліку у контролюючих органах само зайнятої особи є реєстрація припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному органі (з дати реєстрації).

Процедуру зняття з обліку платників податків у контролюючих органах встановлено розділом XI Порядку № 1588, пп. 2 п. 11.32 якого визначено, що фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на зайняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку:

• заяви за формою № 8-ОПП;

• довідки за формою № 4-ОПП та інших документів, що видаються контролюючими органами платнику податків і підлягають поверненню до контролюючого органу.

Відповідно до п. 11.17 розділу XI Порядку № 1588 після проведеної документальної позапланової перевірки платника податків у разі відсутності заперечень контролюючого органу щодо здійснення державної реєстрації припинення платника податків, визначених п. 11.27 цього розділу, та встановлення факту відсутності заборгованості платника податків перед бюджетом щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, контролюючий орган складає довідку про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів за формою № 22-ОПП.

Особа, яка не провадить незалежну адвокатську діяльність та доходів від неї не отримує, а також яка знята з обліку в контролюючих органах як платник податків та отримала довідку за формою № 22-ОПП, не має обов’язку з подання звітності та сплати податків щодо такої діяльності.

Якщо після внесення до Реєстру само зайнятих осіб запису про припинення незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що особа розпочала таку діяльність без взяття її на облік як само зайнятої особи; і це призведе до оподаткування доходів без урахування витрат(абзац другий п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу).

Згідно з п. 178.3 ст. 178 ПК оподатковуваним доходом адвоката є сукупний чистий дохід у вигляді різниці між отриманим доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження адвокатської діяльності.

І нарешті, п. 178.4 ст. 178 ПК передбачений обов’язок адвоката подати податкову декларацію за результатами звітного року у строки, встановлені для платників податку на доходи фізичних осіб,тобто не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.10 р. № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»5 адвокати є платниками єдиного соціального внеску.

Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону № 2464 обов’язок нарахування і сплати цього внеску виникає у адвоката з початку провадження адвокатської діяльності, базою нарахування якого відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону є сума доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб і не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць,в якому отримано дохід (прибуток).

Доречно нагадати, що 03.08.14 р. набув чинності Закон України від 31.07.14 р. № 1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України» (Закон №1621). Відповідно до цього Закону підрозд. 10 розд. ХХ ПК був доповнений п. 161 такого змісту:

«Тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об’єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються)платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту».

Обов’язок нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору виникає у адвоката лише при отриманні доходу внаслідок здійснення адвокатської діяльності;

Згідно з ч.5 ст.31.Закону №5076 протягом усього строку зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю не залежно від конкретних підстав адвокат не має права її здійснювати, то у цей період часу встановленого законом обов’язку нарахування і сплати податків у нього не виникає;

Відповідно до п. 178.4 ст.178 ПК України, під час зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю адвокат не звільнений від обов’язку подання так званої «нульової» без зазначення доходу, податкової декларації за результатами звітного року у строки, передбачені законом , не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.

Вищенаведені висновки мають суто практичне значення, оскільки органи Державної фіскальної служби України, користуючись наявною прогалиною у підзаконному акті, тобто в Порядку № 1588, у вигляді відсутності механізму зупинення права на зайняття не тільки адвокатською, а й іншою незалежною професійною діяльністю з числа встановлених відповідними галузевими законами, можуть висувати до адвоката вимоги у вигляді нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору, штрафів, фінансових санкцій тощо, посилаючись на те, що адвокат продовжує перебувати на обліку як платник податків і зборів, а відтак повинен їх нараховувати і сплачувати.

Однак такі вимоги з боку згаданих органів є неправомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеними нормами ПК, Закону № 2464, Закону № 1621, Закону № 71 визначено, що обов’язок нарахування і сплати адвокатом податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору виникає лише за умови наявності фактично отриманого доходу у вигляді сплаченого клієнтом гонорару від здійснення адвокатської діяльності.

Таким чином, у адвоката, право на зайняття адвокатською діяльністю якого зупинено незалежно від передбаченої пунктами 1 — 4 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076 конкретної підстави, вищезгаданого доходу виникати не може, що повинно підтверджуватись відомостями подання так званої «нульової», без зазначення доходу, податкової декларації за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, тобто не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.

Як уже зазначалося, інститут зупинення права на зайняття адвокатською, а також будь-якою іншою незалежною професійною діяльністю, на превеликий жаль, в нормах Порядку № 1588 свого відображення не знайшов.

Дієвого механізму зупинення права на зайняття не тільки адвокатською, а й іншою незалежною професійною діяльністю з числа встановлених відповідними галузевими законами, цим підзаконним актом не передбачено.

Згідно з п.п.2. п.11.32 згаданого Порядку фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку в якості платників податків та зборів лише після припинення такої діяльності у встановленому законом порядку.

Очевидно, що в цьому випадку має місце неузгодженість цього підзаконного нормативного акта з приписами, передбаченими ч.5,6 ст.31 Закону №5076, що не відповідає принципу верховенства права, закріпленого у ч.1.ст.8 Конституції України.

Адвокатура в будь-якому цивілізованому суспільстві є єдиним професійним правозахисним інститутом, здатним в силу виконуваних нею функцій ефективно контролювати діяльність держави за допомогою виконання покладених на неї обов’язків – захисту прав і свобод громадян. Взаємодія органів державної влади та адвокатських об’єднань, адвокатів повинна здійснюватись на основі об’єднання зусиль в умовах побудови правової держави та формування громадянського суспільства в Україні. Незалежність адвокатури – це стан балансу між інтересами цього інституту і держави, який відповідає вищої конституційної цінності – забезпеченню прав людини. Ця незалежність може бути обмежена лише в інтересах ефективного

виконання професійного обов’язку адвокатом і в інтересах правосуддя та у межах, що випливають з принципів професійної етики і чинного законодавства. Питання незалежності адвоката при взаємодії з державними органами, в тому числі, у різних видах та стадіях судочинства, потребують подальшого дослідження.

2.ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНО СЛІДЧОГО ПРО ВІДМОВУ У ЗАДОВОЛЕННІ КЛОПОТАННЯ


Метою проведення узагальнення є вивчення практики суду з вказаного питання з метою виявлення проблемних або спірних питань, які виникають при розгляді вищезазначених справ.

Відповідно до глави 26 КПК України вирішення скарг на дії, рішення чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування відноситься до компетенції слідчих суддів.

Згідно із ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у:

- невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

- у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК. Враховуючи те, що згідно зі ст. 169 КПК тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна;

- у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом. Тобто тільки ті їх дії, які полягають у застосуванні заходів безпеки, можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. В усіх інших випадках звернення зі скаргою можливе за наявності відповідних рішень слідчого або прокурора, визначених у пунктах 2-8 ч. 1 ст. 303 КПК, викладених у відповідних процесуальних документах.

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

Частиною 1 ст. 304 КПК встановлено десятиденний строк, упродовж якого особа має право звернутися зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора. Цей строк обчислюється з моменту прийняття рішення, вчинення відповідної дії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії.

Зазначена норма визначає особливий порядок обчислення строку оскарження рішення слідчого чи прокурора, яке оформлюється постановою. В такому випадку строк обчислюється з моменту отримання особою копії оскаржуваної постанови. Разом із цим слід враховувати загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків, встановлені у ст. 116 КПК, згідно з якою строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, – якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку.

У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку. Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.

У випадку якщо скарга не відповідає вимогам закону, слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги. Скарга не відповідає вимогам закону, якщо: 1) її подала особа, яка не має права подавати скаргу (за винятком випадків, коли скарга підписана уповноваженим представником); 2) вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил підсудності, встановлених ст. 218 КПК); 3) її подано після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК, і особа не заявила клопотання про його поновлення або слідчий суддя не знайшов підстав для його поновлення.

Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

2. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

3. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

2. Скарга повертається, якщо:

1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;

2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;

3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

4. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

5. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

6. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

7. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 305. Правові наслідки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

1. Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.

2. Слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і6 частини першої статті 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржують, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктом 3 частини першої статті 303 цього Кодексу і оскаржуються в порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 284цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Стаття 306. Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.

3. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Стаття 307. Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

1. За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

2. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого чи прокурора;

2) зобов’язання припинити дію;

3) зобов’язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

3. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Стаття 308. Оскарження недотримання розумних строків

1. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

2. Прокурор вищого рівня зобов’язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов’язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.

3. Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.

ВИСНОВОК



В Україні, як демократичній, правовій державі важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянині відведено особу на правову допомогу, закріпленому ст..59 Конституцією України. Для забезпечення реалізації права особи на правову допомогу в Україні діють адвокати.

Важливим інструментом законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність є інститут дисциплінарної відповідальності адвоката, який регламентовано розділом VI Закону України «Про адвокатів і адвокатську діяльність». Вчинення адвокатом дисциплінарного вчинку підриває авторитет адвокатури як правозахисного інституту. Тому до адвокатів, які порушують положення законодавства, що регулює правові засади організації та діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, присягу адвоката України чи правила адвокатської етики, повинні застосовуватись заходи дисциплінарного впливу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Конституція України від 28 червня 1996 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

  2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

  3. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

  4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

  5. Кодекс України Про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

  6. Кримінально виконавчий кодекс від 11 липня 2003 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

  7. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

  8. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

  9. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

  10. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

  11. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Науково-практичний коментар [текст]: /За заг. ред. Руснака Ю.І. – К.: «Центр учбової літератури», 2013 – 138с.

  12. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року…[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

  13. Андрєєвський В. В. Організація діяльності адвокатури / В. В. Андрєєвський. – К. : Видавництво Київського університету права, 2008.

Бернам У. Правовая система США / У. Бернам. – М. : Новая юстиция, 2006. – 1216 с.

  1. Бойков А. Д. Адвокатам подрезали крылья / А. Д. Бойков, Г. Б. Мирзоев // Адвокат-ские вести. – 2005. – № 5.

  2. Бойков А. Д. Независимость адвоката [Электронный ресурс] / А. Д. Бойков. – Режим доступа : http://dom-i-zakon.ru/articles/inoe/0111002121/

  3. Бойков А. Д. Адвокатура и адвокаты / А. Д. Бойков. – М. : Юрлитинформ, 2006.– С. 69.

  4. Варфоломеєва Т. В. Проблеми української адвокатури / Т. В. Варфоломеєва // Адвокат. – 2009. – № 10.

  5. Вестник Гильдии российских адвокатов, 2000. – № 5. – С. 9–18.

  6. Деханов С. А. Адвокатура, гражданское общество, государство [Электронный ресурс] // Адвокат. – 12 декабря 2004 г. – Режим доступа : http://base.garant. ru/5126972/

  7. Бараннік Р. В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України: навч. посіб.- 2-ге вид., перероб. і допов.- К. : КНТ, 2011.- 352 с.

  8. Ветрова Г.Н. Закон и нравственность в уголовном судопроизводстве // Вестник Московского университета. Сер. 11:Право. — 1996. — № 1.

  9. Маляренко Т.В. Про сумні тенденції в розвитку інституту захисту в Україні. // Адвокат. — 2001. — № 1-2.

  10. Молдован А.В. Тилик Т.М. Адвокатура України. Навчальний посібник – К.: Алерта, 2013. – 256 с.

  11. Михеєнко М.М. та ін. Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. — К.: Либідь, 1992. — 431с.

  12. Молдован А.В. Тилик Т.М. Адвокатура України. Навчальний посібник – К.: Алерта, 2013. – 256 с.

  13. Молдован В. В. Правоохоронні органи: Опорні конспекти. — К.: Юмана, 1998.

  14. Сафулько С. Безвозмездная юридическая помощь. // Юридическая практика. —2002. — № 44.

  15. Святоцький О. Д. Адвокатура в юридичному механізмі захисту прав громадян (історико-правове дослідження): Дис. д-ра юрид. наук, КНУ ім. Т. Шевченка. — К., 1994.

  16. Святоцький О. Д., Михеєнко М. М. Адвокатура України: Навч. посібник. — К.: Ін-Юре, 1997.

  17. Сергеич П. Искусство речи на суде. – М., 1988.

  18. Сміх З. Правове становище адвоката під час забезпечення права особи на правову допомогу // Право України. – 2005. – № 10. – С.87.

  19. Судові промови адвокатів України / Гол. ред. кол. В. Медведчук. — К.: Редакція журналу Адвокат, 2000

  20. Судові промови адвокатів України. – К., 2000.

  21. Сульженко Ю. Реалізація права на захист у суді першої інстанції. // Право України. – 2005. — № 8. – С.89.

  22. Таварткіладзе Н.М. Етичні основи діяльності адвоката-захисника: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Одеса, 2003.

  23. Тесленко М. Про право кожного бути вільним у виборі захисника своїх прав. // Право України. –2002.-№3. – с.55.

  24. Титов А. Участь захисника в кримінальній справі за призначенням: окремі проблеми. // Право України. – 2002. – №3. – с.87.

  25. Юридична енциклопедія: В 6 Т. /Редкол.: Ю.С. Шемшученко. – К.: Українська енциклопедія, 1998-2004.



скачати

© Усі права захищені
написати до нас