1.Виникнення українського козацтва
Поява козаків на українських землях спостерігається наприкінці 15 ст. під впливом серйозних причини. По-перше, цього вимагала необхідність протистояти постійній загрозі з боку татар, які регулярно, по декілька разів на рік здійснювали набіги на українські землі, грабували та руйнували їх і, найголовніше, брали ясир, тобто тисячами забирали молодих і здорових юнаків і дівчат для продажу на рабському ринку у Кафі (Крим). По-друге, потрібно мати на увазі посилення пригнічення з боку Польщі, яке проявлялося після утворення Речі Посполитої у політичній, економічній і релігійній сферах. В таких умовах українські селяни і козаки прагнули переселитися на вільні запорозькі землі. По-третє, українському народу, який нещодавно мав свою велику і розвинуту державу Київську Русь, важко було погодитись на бездержавне і пригнічене становище. Названі обставини сприяли виникненню такої соціально-політичної і воєнної потуги, як українське козацтво.
2. Формування українського козацтва
Отже, українське козацтво – це воєнізована частина українського суспільства, яка спочатку боролася проти татар, а згодом очолила національно-визвольну боротьбу українців за свободу і відновлення національної державності. Воно мало три різні форми. Основна з них – це запорозьке, низове, вільне козацтво, що розташувалось у пониззі Дніпра. Реєстрове козацтво було на службі у короля і одержувало за це заробітну платню за спеціальним списком (реєстром). Незважаючи на службу королю, реєстрові козаки не відмовлялися від своєї рідної віри і мови та неодноразово спільно із запорожцями виступали проти польської шляхти. В деяких прикордонних містах ще існувало городове козацтво, яке охороняло населення від татарських набігів.
Головним осередком козаччини стає фортеця Запорозька Січ, яку розпочали будувати у 1554 р. на дніпровському острові Мала Хортиця. У її розбудові брав участь один з перших козацьких гетьманів Дмитро Вишневецький (Байда). Згодом виникає розгалужена організація козацтва, що діяла на засадах військової демократії: козаки і козацька рада вільно обирали представників своєї влади – гетьмана, старшину, отаманів, які вже були їм підзвітними. Існувала рівність всіх громадян Гетьмáнщини, було вільне володіння землею, на сторожі якої стояло козацьке судочинство (кріпацтва не було). Сучасні історики наголошують, що козацький демократизм продовжував аналогічні традиції Київської Русі і багато в чому навіть випереджав політичну практику європейських країн. Отже, Запорозька Січ з самого початку була цікавим зразком демократичного державного утворення. Невипадково український історик М.Костомаров називав її «козацькою християнською республікою».
Заснування Запорізької Січі
Близько 1554 р. Дмитро Вишневецький (1516-1563 рр.), один із волинських князів змішаного українсько-литовського походження, збудував нижче Дніпрових порогів на о. Мала Хортиця фортецю для захисту від татар. Це знаменувало заснування Запорізької Січі як козацької фортеці й бази для походів морем та суходолом. Згодом Січ стає організаційним і державним центром навколишніх земель.
За хоробрість у походах на татар, зокрема на Очаків, здійснених Вишневецьким у 1540-х рр. під керівництвом Бернарда Претвича, Великий Литовський князь Сигізмунд II Август призначив його черкаським і канівським старостою.
З цього часу оборона від татарських набігів стала офіційним обов’язком Вишневецького. Ідея створення оборони України проти Кримського ханства захопила підприємливого князя. Головним змістом його плану було закладення за Дніпровськими порогами фортеці та широке використання українського козацтва, яке на той час перетворилося на значну військову силу, що діяла як у прикордонних містах, так і в Степу. Задля цього князь узявся об’єднати козацькі загони в єдину військову організацію та облаштувати для них відповідну військову базу.
Будівництво Січі на Малій Хортиці велося за особистий кошт князя, всупереч позиції тодішнього литовського князя й польського короля. Для будівництва були залучені селяни з канівського і черкаського староств.
Острови Хортиця й Мала Хортиця мають високі скелясті береги, неприступні з води. Вони якнайкраще підходять для базування козацького флоту й організації морських походів у Чорне море.
Дмитро Вишневецький першим з-поміж старост прикордонних міст перебрався постійно мешкати за Дніпровські пороги. У 1553 р. Дмитро Вишневецький особисто відвідав Стамбул, де провів переговори з турецьким султаном щодо припинення нападів татар на Україну. Це був сміливий крок, оскільки в 1548-1553 рр. турецький султан Сулейман І у листах до Великого Литовського князя й польського короля неодноразово вимагав від них покарати князя за набіги на турецькі фортеці й на татар.
У січні 1557 р. кримський хан Девлет-Гірей зібрав всю орду і зробив спробу захопити Січ. Облога тривала 24 дні, після чого татари з великими втратами відступили.
1557 р. Девлет-Гірей з новими силами разом із турецьким військом на човнах та молдавським допоміжним загоном рушив на фортецю Вишневецького. Після тривалої облоги Вишневецький змушений був залишити фортецю через нестачу провіанту. Козаки пробилися крізь турецько-татарські заслони й подалися вгору Дніпром до Черкас. Залишена фортеця була зруйнована. Таким чином, перша Січ проіснувала лише кілька років.
Передумови, причини, початок Національно-визвольної війни.
Зростаючі утиски влади, польсько-католицьке поневолення, економічна експлуатація селян панами, шляхтою, орендарями (у деяких селах люди відробляли панщину по 5-6 днів на тиждень) посилювалися духовним рабством. Після Берестейської унії народ України опинився під національним, соціальним, економічним і релігійним гнітом. Богдан Хмельницький стверджував: "Причиною, яка спонукала козаків піднятися війною на ляхів, було не те, що ляхи несправедливо відбирали в них села й доми, не те, що позбавляли їх земної батьківщини, не те, що обтяжували їх роботами, подібно до немилостивих фараонів (усе це ще могли б стерпіти козаки), а те, що ляхи, змушуючи козаків відступати від благочестивих догматів та приєднуватися до невірного вчення, злим юродством руйнували села й доми нетлінних душ". Саме тому у 1648 р. народ єдиною силою виступив проти поневолення.
Війна мала національно-визвольний характер.
Її рушійною силою стали козаки, селяни, міщани, православне духовенство.
Очолив їх Богдан Хмельницький
| Причини | Передумови |
| 1. Загострення національно-релігійних утисків українського населення під владою Польщі. 2. Посилення соціально-економічного гніту селян, міщан, козаків. 3. Нехтування польською владою станових інтересів українського козацтва | 1. Перетворення козацтва на провідну політичну силу українського суспільства. 2. Засилля в Україні польських магнатів і шляхти. 3. Початок формування української нації |