![]() | № 1. Усі букви на топографічних картах виконуються друкованим шрифтом, причому величина і форма букв передає характеристики названих об’єктів а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 2.Проміжки на карті між двома сусідніми горизонталями називають а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 3.Система використаних умовних знаків і позначень для кожної карти разом з поясненням їх називається а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 4.Основні орографічні лінії творять скелет рельєфу. До них не належить а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 5.До картографічних умовних знаків ставлять дуже високі вимоги, до яких не належить а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 6.Рельєф місцевості на топографічних картах відображають передусім за допомогою а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 7.Відношення величини перевищення місцевості до горизонтальної її протяжності, на якій вона спостерігається, називають а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 8.Різницю висот двох сусідніх основних горизонталей називають а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 9.Ділянки, зайняті лісом, виділяють фоном зеленого кольору, на яких зазначають відповідним умовним знаком природний склад дерев та роблять напис про а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 10.Стрілки, що показують напрями течії річок на топографічних картах відносяться до знаків а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 11.Біля умовного знаку моста підписують його характеристику у вигляді дробу, де у чисельнику подається а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 12.Добре помітна на місцевості замкнута чашкоподібна западина а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 13.Струмки, ґрунтові дороги наносять на плані місцевості умовними знаками а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 14.В основу класифікації населених пунктів для їх відображення на географічних картах не покладена така ознака, як а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 15.Усього скорочених пояснювальних підписів на топографічних картах використовують близько а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 16.Умовні знаки, які складаються з контуру (наприклад, лісу чи болота) і його заповнення (колір, штрихування тощо) називають а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 17.Крім трьох видів умовних знаків, на картах є ще написи, буквені та цифрові позначення, а також знаки а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 18.Джерела, колодязі наносять на плані місцевості умовними знаками а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 19.Горизонталі, що мають стандартну різницю висот, називають а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 20.Лінії, які сполучають на топографічних картах точки з однаковими абсолютними висотами, називають а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 21.Понижена частина хребта чи витягнутої гори, розташована між двома сусідніми вершинами а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 22.Праворуч від знаку лісу на топографічних картах дається кількісна характеристика лісу в метрах, де у чисельнику дробу подається а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 23.Умовні знаки, довжина їх відображена в масштабі, а ширина – довільна, називають а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() № 24.Зображення річок і каналів не супроводжується на топографічних картах вказівкою про їх а. ![]() б. ![]() в. ![]() г. ![]() |