1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Поняття – безпека, ризик, небезпека. Аксіома про потенціальну небезпеку.
Рис.1 – Структура наук про безпеку
Б
езпека життєдіяльності (БЖД) - це сукупність знань та правил поведінки, що забезпечують здоров’я, довголіття, розкриття творчого потенціалу людини, забезпечують оптимальні умови існування людства на планеті Земля. Згідно з Європейською програмою навчання науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер (рис.1). Безпека – це стан кого-небудь (або чого-небудь), при якому йому не загрожує небезпека, ступінь свободи від ризику або збалансований за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем (таксонів).
П
ід поняттям «небезпека» потрібно розуміти явища, процеси, об’єкти, які здатні за певних умов завдавати шкоду здоров’ю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки. Поняття небезпеки можна також трактувати як такі впливи, котрі можуть наносити збитки здоров'ю людини, створювати загрозу життю та утруднювати функціонування різних органів організму людини. Таке визначення враховує негативний тиск на людину оточуючого середовища, виробничої сфери, соціально-політичних ситуацій. 
Рис.2 – Характеристика ризиків
Для визначення кількісної характеристики небезпек у світовій практиці прийнято використовувати ризик. Ризик — поєднання ймовірності та наслідків настання несприятливих подій (Рис.2).
Кожний об'єкт матеріального світу, що містить енергетичні, хімічні чи біологічні активні компоненти характеризується тим чи іншим ступенем небезпеки. Таким чином, ця характеристика є невід'ємною формою їхнього існування. Виходячи з цього, формується аксіома про потенційну небезпеку: «Потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії людини із середовищем існування на всіх стадіях життєвого циклу - отже люба діяльність потенційно небезпечна»
2. Стратегія сталого розвитку і проблеми безпеки життєдіяльності
Сталий розвиток суспільства і безпека – два взаємопов'язані поняття, які мають важливе значення для вибору мети і шляхів досягнення високих матеріального і духовного рівнів людей. Ідея сталого розвитку – це ідея збалансованості суспільного розвитку і можливостей природи. Економічний і соціальний розвиток, охорона навколишнього середовища є взаємозалежними і взаємодоповнювальними компонентами сталого розвитку. При цьому економічне зростання з дотриманням норм екологічної безпеки – необхідна умова економічного і соціального розвитку всіх країн. Впровадження стратегічних завдань сталого розвитку у законодавче поле держави сприятиме поліпшенню якості життя нинішнього і майбутніх поколінь.
3. Технологічні безпеки – види, характерні ознаки, причини виникнення. Сучасний стан амортизації виробничого обладнання в Україні
Найбільше небезпек, в тому числі і побутових, оточує сучасну людину в технологічному середовищі. Аварія - небезпечна подія технологічного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.
Катастрофа - велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.
Великі аварії, які виникають на промислових об'єктах, транспорті, за обсягами руйнування, людськими жертвами, а також за характером післядії на людей, тварин і рослини часто дорівнюють або й перевищують дію зброї масового ураження, види небезпек та їх ознаки наведені в таблиці 1.
Т
аблиця 1 - Види небезпек та їх ознаки
Основними причинами аварій та катастроф є: недосконалість конструкцій, в т. ч. невідповідність проектних рішень вимогам техніки безпеки;порушення будівельних норм при спорудженні об'єктів і монтажі технічних систем;розробка технологічного процесу виробництва без врахування всіх можливих явищ та хімічних реакцій;порушення технологічного процесу виробництва;слабкий контроль за технологічним процесом та станом виробництва в цілому;недотримання правил експлуатації обладнання, машин, механізмів і транспорту;недотримання правил зберігання та використання агресивних, вибухо- і пожежо-небезпечних речовин;фізичне старіння механізмів, споруд та матеріалів;поломка приладів, особливо навігаційних при транспортних аваріях;аварії на сусідніх підприємствах, лініях електропередач, газопроводах і комунальних мережах;стихійні лиха;тероризм;безвідповідальне відношення до справи, халатність;недотримання правил техніки безпеки;складні метеорологічні умови, особливо при транспортних аваріях.
Відповідно до ПБО №7 амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [48].
На початку XXI століття зношеність основних фондів на вітчизняних підприємствах досягла критичного рівня 80-90%. Згідно з підрахунками вчених, за останні 10 років кількість виробничих аварій зросла майже в 12 разів, що є наслідком застарілої техніки, що вже не відповідає світовим стандартам. Вчені підрахували, що для капітального ремонту основних фондів Україні потрібно як мінімум 600 млрд. грн. (120 млрд. дол.) [1], а для їх повного оновлення – в декілька десятки разів більше. Основним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційній відрахування. Відсутність наукового підходу до розробки механізму відтворення основних засобів спричинила значне погіршення стану активів.
Сх. 1 - Система БЖД
4
. Багаторівневий аналіз небезпек. Декомпозиція предметної діяльності. Джерела інформації про небезпеку
Багаторівнева система небезпек надана на схемі (сх. 1):
На ефективність функціонування системи забезпечення небезпек суттєво впливають організація управління БЖД і надійний моніторинг (контроль) за проведенням запланованих заходів.
Управління безпекою пов'язане з виділенням у складній системі більш простих елементів - декомпозицией діяльності. Рівень деталізації залежить від особливостей системи, умов і цілей управління та інших факторів. Наприклад, для аналізу звичайного трудового процесу в загальному випадку можна виділити наступні елементи: предмети праці; засоби праці; продукти праці; енергія; технологія; інформація; природно-кліматичні чинники; рослини, тварини; працівник, колектив.
Інформація про небезпеки при вивченні системи безпеки повинна виходити від декількох незалежних джерел:
* Документація і щоденники спостереження,
* Інструментальні заміри,
* Соціологічні опитування та анкети,
* Дані автоматичних засобів контролю,
* Спостереження і сигналізація.
Отримання об'єктивних даних має бути пов'язане з правильним визначенням періоду спостережень, кількістю вимірів параметрів і т. д.
5. Державне та децентралізоване управління ризиком
Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Як правило, для підвищення рівня безпеки завжди використовується комплекс заходів та засобів. Для того щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.
Централізовані системи управління.
1. Більшість рішень зосереджено на верхньому рівні управління.
2. Найважливіші рішення приймаються на верхньому рівні.
3. Контроль за роботою підлеглих здійснюється верхнім рівнем
Переваги:
1. Покращується контроль і координація функцій, зменшується кількість помилок в рішеннях нижніх рівнів.
2. Усувається несправедливість, коли одні підрозділи ростуть за рахунок інших.
3. В повній мірі використовується досвід центрального апарату управління.
Недоліки:
1. Не використовується потенціал всіх рівнів управління.
2. В зв”язку з віддаленістю верхнього рівня від об”єкту управління на верхньому рівні може прийматися не краще рішення з-за відсутності достатньої інформації.
3. Управлінські рішення можуть прийматися несвоєчасно.
4. Інформаційне перевантаження верхнього рівня управління.
Децентралізовані системи управління.
1. Значна частина рішень приймається на середньому та нижньому рівнях.
2. На цих рівнях також приймаються рішення кадрові та фінансові.
3. Підлеглих контролює рівень, який найближче знаходиться до підлеглого.
Переваги:
1. Існують умови для ініціювання управлінських рішень на всіх рівнях.
2. .На нижніх щаблях управління приймаються своєчасні та якісні управлінські рішення.
3. Зменшуються запізнення в прийнятті управлінських рішень.
4. Має місце інформаційне розвантаження всіх рівнів управління.
Недоліки:
1. Можуть прийматися неоптимальні для системи управлінські рішення.
2. Виконавська дисципліна може бути різною на різних рівнях управління.
3. У випадку фінансових проблем, існує ризик неефективно розпорядитись фінансами.
4. Неефективно використовується управлінський досвід на всіх рівнях управління.
Якщо поставити на вагу всі “за” і “проти”, то майбутнє за децентралізованими системами управління. Вони більш ефективні та гнучкі.
3. Городянська Л. В. Відтворення основних засобів на підприємствах України: теорія і практика обліку і аналізу : монографія / Л. В. Городянська. – К. : КНЕУ, 2008. – 224 с