Ім'я файлу: доповідь до пр.2.docx
Розширення: docx
Розмір: 52кб.
Дата: 12.02.2024
скачати
Пов'язані файли:
Історія розвитку та сучасний стан медичного страхування в Німеч



План:
1. Сутність та основні етапи організації досліджень.

2. Вибір проблеми та теми дослідження.

3. Об’єкт і предмет дослідження.

4. Визначення мети і завдань наукового дослідження.

5. Формулювання гіпотези дослідження.

6. Планування наукового дослідження.

1.Сутність та основні етапи організації проведення досліджень

Складність наукових досліджень, комплексність і тривалість виконання зумовлюють необхідність у виділенні основних етапів організації досліджень:
- визначення проблеми та її конкретизація;

- попередня розробка теоретичних положень;

- вивчення історико-економічного та сучасного стану опрацьованості проблеми;

- збір, систематизація та вивчення інформації;

- розробка гіпотези;

- визначення методики та методів дослідження;

- складання робочого плану;

- опрацювання інформації;

- розробка висновків і пропозицій;

- письмове викладення матеріалів дослідження;

- обговорення ходу та результатів дослідження, рецензування;

- впровадження результатів дослідження.
Послідовне чергування етапів необхідне, коли складність дослідження потребує розділити його на кілька самостійних частин. Дотримання послідовності етапів сприяє формування у дослідника вміння планувати й організовувати свою працю.
2. Вибір проблеми та теми дослідження.

Дослідницька робота – особливий вид творчої діяльності. Дослідницька робота розпочинається з вибору проблеми або теми дослідження. Проблему або тему наукових досліджень вибирають, виходячи з фахової готовності та зацікавленості: планів науково-дослідних робіт установи, цільових комплексних, галузевих і регіональних науково- технічних програм. Суть проблеми полягає в тому, щоби чітко, стисло та лаконічно показати різницю між дійсним станом ситуації та бажаним результатом.

Однією з головних вимог, що обов’язково ставиться перед дослідницькою роботою, є її актуальність – важливість, необхідність вирішення саме зараз. Під час оцінювання прикладних наукових розробок найбільш актуальною визначається тема, що може забезпечити найбільший економічний ефект.

Визначення мети і завдань наукового дослідження – один із важливих творчих етапів вирішення проблеми. Мета дослідження – це кінцевий результат, на досягнення якого воно спрямоване. Завдання підпорядковуються основіній меті і спрямовані на послідовне її досягнення. Під об’єктом у наукових дослідженнях зазвичай розуміють процес або явище, що породжує проблемну ситуацію чи вимагає отримання більш детального знання. Предметом виступає явище або процес, що знаходиться в межах об’єкта та розглядається як елемент, частина об’єкта дослідження.

Під час формулювання проблеми є вивчення стану наукових розробок у цьому напрямку, у процесі якого дослідник повинен зробити систематизацію, відповідно розподіливши:

-   знання, що набули загального визнання наукової спільноти та перевірені на практиці;

-   питання, які є недостатньо розробленими і вимагають наукового обґрунтування;

-   невирішені питання, сформульовані у процесі теоретичного осмислення, запропоновані практикою або ті, що виникли під час вибору теми.

Такий підхід при початковому ознайомленні з літературою дає можливість з’ясувати зміст проблеми, її зв’язок із загальними тенденціями розвитку предмета дослідження, його об’єктивними закономірностями

 Роль інформації у наукових дослідженнях

Усвідомлення всеосяжності інформації в природі та су­спільних явищах стало об’єктивним чинником виникнення нового фундаментального методу наукового пізнання - інфор­маційного підкоду, який дає змогу дослідити об’єкти, процеси та явища з інформаційного погляду, виявити нові якості, важливі для розуміння їх сутності та можливих напрямів розвитку на основі знання загальних властивостей та зако­номірностей інформаційних процесів.

Інформаційний підхід тісно пов'язаний із системним, що дає змогу уявити сучасний світ як складну глобальну бага­торівневу інформаційну систему, яку утворюють три взаємопов’язані системи нижчого рівня: система "Природа", си­стема "Людина" і система "Суспільство". Кожна з цих підси­стем є, по суті, інформаційною. Інформаційна система "Лю­дина" посідає центральне місце в інформаційній моделі су­часного світу, оскільки саме через неї здійснюється взаємодія інформаційних систем "Природа" і "Суспільство". Це зумов­лено двоїстою сутністю людини, яка одночасно є природним і соціальним організмом. Це створює методологічну базу для дослідження проблем людини і суспільства як цілісних ба­гаторівневих, багатофункціональних інформаційних систем.

Для вчених, на­уковців інформаційна діяльність е невід’ємною складовою творчого процесу, одним із важливих обов’язкових елементів наукового дослідження, одним із основних засобів досягнення мети і завдань наукового дослідження, забезпечення достовірності його нау­кових положень, висновків і рекомендацій.

Інформація – сукупність повідомлень, яка визначає міру знань про ті чи інші явища, факти, події та їх взаємозв’язок.

Цінність інформації визначається економічним ефектом, який досягається від її використання. Практичне завдання, що стоїть перед науковцем, визначає характер та обсяг необхідної інформації і вимагає відмовитись від такої інформації, що немає прямого відношення до об’єкта дослідження. У такий спосіб забезпечується достатність або повнота інформаційної бази дослідження.

Організування і проведення досліджень значною мірою залежить від складу, змісту й характеру залучених джерел, які у свою чергу визначаються метою і практичним призначенням розробок. Наприклад, економічні дослідження потребують багатоаспектної інформації, яку можна класифікувати так: теорії і концепції ринкової економіки; законодавчі акти; нормативні матеріали; звітні та статистичні матеріали; матеріали анкетного спостереження й особистих спостережень; програмні облікові, статистичні матеріали; матеріали конференцій, симпозіумів, нарад, наукові документи, тощо.

Вихідними джерелами наукової інформації служать документи, в яких зафіксована вище наведена інформація. Серед множини документів центральне місце посідають літературні джерела, матеріали практики, результати наукових досліджень.

Науковий документ – це різновид матеріального носія із закріпленою за цим науковою інформацією, що характеризується певною логічною завершеністю і призначена для її передачі у часі і просторі та використовується у суспільній практиці.

Сукупність наукових документів складає науково-технічну літературу, тобто матеріальну форму існування науки.
3. Об’єкт і предмет дослідження.

Об'єкт дослідження - та частина практики або наукового пізнання, з якою дослідник має справу.

В одній науці (науковому напрямку) може бути кілька об'єктів досліджень, які складають логічно пов'язані сутності й мету досліджень у цій науці (науковому напрямку). Таким об'єктом стає будь-яке непізнане явище, невідоме раніше науці, або його частина, яку передбачає дослідити ця наука.

Предмет дослідження - сукупність елементів, зв'язків, відношень в конкретній області об'єкта. Саме предмет дослідження визначає тему роботи. Об'єкт - це своєрідний носій проблеми - те, на що спрямована дослідницька діяльність.
4. Визначення мети і завдань наукового дослідження.

Ставлячи перед собою мету, дослідник визначає , який результат він збирається одержати в процесі дослідження.

В меті формулюється загальний задум дослідження. Визначається мета, виходячи з актуальності досліджуваної проблеми, обраних об'єкта і предмета дослідження.

Мета наукового дослідження - кінцевий результат, на досягнення якого спрямоване дослідження. Вона повинна містити в узагальненому вигляді очікувані результати та наукові завдання. Тобто мета - це те, що необхідно отримати у процесі наукового дослідження.

Мета роботи конкретизується у завданнях наукового дослідження, які дають уявлення про його спрямованість. Намічаючи логіку свого дослідження, вчений формулює коло приватних дослідницьких завдань, що у своїй сукупності, повинні дати уяву про те, що потрібно зробити, щоб ціль була досягнута. Тобто завдання наукового дослідження підпорядковуються основній меті і спрямовані на послідовне (поетапне) її досягнення.

Завдання - дають уявлення про те, що треба зробити, щоб досягти мети.

Завдання - це вибір шляхів і засобів для досягнення мети відповідно до висунутої гіпотези. Завдання найкраще формулювати у вигляді твердження того, що необхідно зробити, щоб мета була досягнута.
5. Формулювання гіпотези дослідження.

Гіпотеза - це форма розвитку наших знань. Мислення людини не знає інших способів логічного опрацювання емпіричного матеріалу і проникнення в сутність речей, окрім гіпотези. Побудова гіпотез у науці дає змогу переходити від окремих фактів, що стосуються явищ, до пізнання закону розвитку цього явища. Ф. Енгельс, даючи оцінку ролі гіпотези в пізнанні, зазначав: "Формою розвитку природознавства, оскільки воно мислить, є гіпотеза.

Спостереження відкриває який-небудь новий факт, що робить неможливим старий спосіб пояснення фактів, належних до тієї самої групи. З цього моменту виникає потреба в нових способах пояснення, яка спирається спершу тільки на обмежену кількість фактів і спостережень.

Подальший дослідний матеріал приводить до очищення цих гіпотез, усуває одні з них, виправляє другі, поки, нарешті, не буде встановлений у чистому вигляді закон. Коли б ми захотіли чекати, поки матеріал буде готовий у чистому вигляді для закону, то це означало б припинити доти мисляче дослідження, і вже через одне це ми ніколи не дістали б закону".

Побудова гіпотез - необхідний шлях до створення наукової теорії. Всяка наукова теорія висловлюється спочатку як гіпотеза. Науково доведена і підтверджена на практиці гіпотеза стає науковою теорією.

Гіпотеза може складатися одночасно із різних видів умовиводів: індукції, аналогії і дедукції. Наприклад, судження-припущення може бути висловлене за аналогією чи індукцією, а потім розвинуте й доведене у формі дедукції. Але припущення в гіпотезі може бути висунуте не тільки у формі індукції чи аналогії, воно висловлюється часто дедуктивне, а доводиться потім у формі індукції або дедукції тощо.

Гіпотеза - процес розвитку думки. Процес мислення в гіпотезі має певні стадії. Розрізняють дві такі стадії побудови і доведення гіпотези:

  • висування гіпотези і

  • доведення гіпотези.

Гіпотеза будується не на голому місці. Щоб її висунути необхідно мати певну сукупність фактів, що відносяться до спостережуваного явища, котрі б обґрунтовували імовірність якогось припущення, пояснювали імовірність невідомого. Тому побудова гіпотези завжди пов'язана зі збиранням фактів, які мають відношення до того явища, котре ми пояснюємо.

На підставі зібраних фактів висловлюється припущення про те, що таке досліджуване явище, тобто формулюється гіпотеза. Припущення в гіпотезі в логічному відношенні є судження (або система суджень). Його висловлюють унаслідок логічного опрацювання зібраних фактів.

Факти, на підставі яких висувається гіпотеза, можуть бути логічно осмислені у формі аналогії, індукції чи дедукції. В одних випадках гіпотезу висувають за аналогією, в інших - вони е висновком індуктивного чи дедуктивного умовиводу.

Доведення гіпотези. Висунута гіпотеза має бути доведеною. Доказ гіпотези здійснюється так. Припускаючи висунуту гіпотезу істинною, із неї дедуктивним методом виводять ряд наслідків (фактів), котрі мають існувати, якщо існує гадана причина, а потім ці наслідки перевіряють на практиці.
6. Планування наукового дослідження.

Планування наукового дослідження необхідне для оптимізації роботи, щоб при найменших затратах отримати найкращий результат. Робочий план становить основу, визначає загальну спрямованість дослідження та послідовність його проведення На основі планів складають графік роботи:

− попередній план-графік, що включає лише найбільш істотні, тривалі роботи;

− календарний план-графік, якій є більш деталізованим, конкретним щодо організаційних моментів і строків. Його доцільно складати після попереднього ознайомлення з літературою та уточнення теми дослідження.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас