Ім'я файлу: Гелінська конференція 1975 року.docx
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 20.07.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 20.07.2022
скачати
Гелінська конференція 1975 року
1 серпня 1975 року в Гельсінкі главами 35 держав підписано «Заключний акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі». Він закріпив політичні і територіальні підсумки Другої світової війни та встановив принципи взаємовідносин між державами-учасниками, ставши унікальним документом континентального характеру.
Після завершення Другої світової війни мир у Європі залишався досить хитким. Формування військово-політичних блоків НАТО та ОВД, існування розділеної Німеччини, внутрішні заворушення у країнах соціалістичного табору та їх приборкання за участі зовнішніх сил вносили напругу на європейському континенті. Ініціатором скликання загальноєвропейського саміту, на якому було б підведено політичні і територіальні підсумки війни на континенті, вважається міністр закордонних справ СРСР Андрій Громико, який у 1966 році озвучив цю ідею в Італії. Вона була підтримана, проте реальна підготовча робота гальмувалася через придушення країнами ОВД «Празької весни».
Попередні консультації з приводу скликання наради з питань безпеки на рівні послів розпочалися 22 листопада 1972 року у Гельсінкі. Після тривалого періоду обговорення «безпека» як об'єкт майбутніх домовленостей розширилася за рахунок «співробітництва», наповнюючи її глибшим змістом.
У квітні 1973 року була схвалена пропозиція Франції провести необхідну роботу в три етапи. 3 липня 1973 року у Гельсінкі відбувся перший етап наради за участі 33 європейських країн, США та Канади, під час якого міністри закордонних справ схвалили принципову ідею досягнення домовленостей про правила співіснування у Європі та виробили принципи підготовки документів.
Другий етап пройшов з 18 вересня 1973 по 21 липня 1975 року в Женеві, де тривала робота комісій, що готували та узгоджували документи.
Ухвалений 1 серпня 1975 року «Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі» торкався широкого переліку питань міждержавних відносин, які можна згрупувати у три блоки: міжнародна безпека, соціальне та економічне співробітництво, гуманітарні питання та взаємодія у сфері науки, освіти, культури.
Ключовим питанням Наради стала безпека та зменшення напруженості в Європі між капіталістичним і соціалістичним таборами. Для Радянського Союзу перемогою стало принципове закріплення непорушності повоєнних кордонів. Гіпотетична перспектива об'єднання ФРН і НДР знайшли відображення у констатації можливості зміни кордонів лише у мирний спосіб за взаємною згодою. 12 травня 1976 року утворилася перша в СРСР Московська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод, 9 листопада того ж року — Українська Гельсінська група на чолі з Миколою Руденком. Спираючись на положення «Заключного акту» вони намагалися інформувати світову громадськість про факти порушення прав людини в СРСР, прагнули добитися втілення в радянську дійсність «Загальної декларації прав людини».
Попри недовіру у відносинах і суб'єктивні труднощі його виконання, «Заключний акт» започаткував процес тіснішої взаємодії країн з різним політичним устроєм, сприяв позитивним демократичним і безпековим зрушенням в Європі. Нарада набула характеру постійно діючого органу з підтримки миру в Європі й 1 січня 1995 року буда перейменована на Організацію з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).